Ухвала суду № 28532056, 18.12.2012, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/2390/2902/12Головуючий по 1 інстанції27 Побережна Н.І. Доповідач в апеляційній інстанції Єльцов В. О. УХВАЛА

18 грудня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоЄльцов В.О. суддівБабенка В.М., Карпенко О.В.при секретаріКуцопатри Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 19 вересня 2012 року по справі за позовом АТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Черкаської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

Позивач пред'явив у суд даний позов і просить в рахунок погашення заборгованості відповідача за кредитним договором №354411/3902/0297-5 від 31 травня в сумі 130496,94 грн., що згідно курсу НБУ станом 16.07.2012 р. (7,9930 грн. за 1 долар США) в доларовому еквіваленті становить 16326,40 доларів США, з яких: поточний залишок за кредитом - 14295,58 дол. США (7,9930 грн. за 1 долар США)= 114264,57 грн.; сума нарахованих відсотків за кредитом - 1297,71 дол. США (7,9930 грн. за 1 дол. США) = 10372,60 грн.; нарахована пеня за прострочені платежі - 733,11 дол. США (7,9930 грн. за 1 дол. США) = 5859,77 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки нерухоме майно: будинок АДРЕСА_1 що належить на праві власності ОСОБА_6, шляхом реалізації його на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Початкову ціну реалізації предмету іпотеки, вищевказаного будинку, встановити на рівні 90% від її вартості, визначеної на підставі оцінки відповідно до законодавства України. Виселити Відповідача ОСОБА_6 з будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1

Свій позов позивач обґрунтовує тим, що відповідач порушила умови кредитного договору, згідно якого 31.05.2005 року банк надав їй кредит в розмірі 20 000 доларів США з кінцевим строком погашення 30.05.2025 року. Процентна ставка за умовами п. 1.4. Кредитного договору становила 15,50% річних. 14.04.2009 року між сторонами було укладено додаткову угоду №1, згідно якої, тимчасово, на період з 15.04.2009 року по 15.03.2012 року, для відповідача було зменшено розмір щомісячного платежу (кредитні канікули).

В забезпечення виконання зобов'язань з ОСОБА_6 31.05.2005 року був укладений договір іпотеки №354411/3902/0297-5/і (далі - Договір іпотеки). Предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: будинок АДРЕСА_1 (далі - Предмет іпотеки). Але позичальник порушив умови договору, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 130496,94грн., станом на 16.07.2012 р., яку вона добровільно погашати не бажає. Тому позивач і пред'явив даний позов.

Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 19 вересня 2012 року позов було задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 19 вересня 2012 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до відхилення.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Не може бути скасована правильна по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ст. 213 ЦПК України вказує, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 31 травня 2005 року між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 354411/3902/0297-5. За умовами кредитного договору Кредитор надав Відповідачу кредит в сумі 20 000 доларів США з кінцевим строком погашення 30.05.2025 року. Процентна ставка за умовами п. 1.4. Кредитного договору становила 15,50% річних.

14.04.2009 року між сторонами було укладено додаткову угоду №1, згідно якої, тимчасово, на період з 15.04.2009року по 15.03.2012 року, для відповідача було зменшено розмір щомісячного платежу (кредитні канікули).

За умовами п. 1.3. Кредитного договору Відповідач повинен був здійснювати погашення кредиту щомісячно в розмірі згідно з Графіком погашення.

Відповідач належним чином і в установлений строк не виконав свої зобов'язання.

В зв'язку з цим Кредитором на адресу Відповідача було неодноразово надіслано листи з вимогою погашення суми заборгованості № 257 від 26.05.2010р., №24-114-1/4278 від 26.09.2011р., № С 24-114-1/4279 від 26.09.2011р. Відповідачу, листом №С 24-114-1/4279 від 26.09.2011 року, було запропоновано провести повний розрахунок за кредитним договором. Крім того, в разі не виконання даної вимоги Відповідачу, членам його родини та іншим особам, які зареєстровані та/або проживають в будинку, що є предметом іпотеки, було запропоновано звільнити дане помешкання. Однак листи залишені без відповіді, а вимоги без задоволення.

У відповідності до п. 9.1. Кредитного договору за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за цим Договором Позичальник сплачує Кредитору пеню в розмірі 0,1% від простроченої до оплати суми за кожен календарний день прострочення.

Станом на 16.07.2012 року загальна сума заборгованості, яку необхідно сплатити Відповідачу становить 16326,40 доларів США, що дорівнює 130496,94 грн.

Відповідно до ст.575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Згідно ст. 589 цього ж Кодексу, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів. У відповідності до ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі. Згідно ст. 592 ЦК України, заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена, - звернути стягнення на предмет застави у випадках, встановлених договором.

У відповідності до ст.12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. Згідно ст.ст. 33,35 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж тридцятиденний строк. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержатель вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення, а згідно ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на переданні в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців.

Крім того вищезазначені положення закріплені в ст. 109 Житлового кодексу України згідно з якою звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому. При цьому якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивач на законних підставах пред'явив позов, повністю його обґрунтував і він підлягав до задоволення.

Доводи апеляційної скарги не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права , які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.303,307,312,313,314,315 ЦПК України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 19 вересня 2012 року по справі за позовом АТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Черкаської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді :