Постанова № 28529319, 08.01.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" січня 2013 р.Справа № 5016/2614/2011(1/154)Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

Суддів: Філінюка І.Г., Таран С.В.

(Склад колегії суддів згідно з розпорядженням голови суду № 1007 від 20.12.2012р.)

При секретарі судового засідання Стеблиненко В.С.

За участю представників сторін:

від стягувача - Гусак О.М., довіреність № б/н від 31.08.2010р.

Представник боржника в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Дорпром"

на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 03.12.2012р.

за скаргою Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на дії Заводського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції

по справі № 5016/2614/2011(1/154)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Дорпром"

до Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про стягнення 24 199,99 грн.

Відповідно до ст.ст.44, 811 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.

Встановила:

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 04.04.2012р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.06.2012р. по справі № 5016/2614/2011(1/154) стягнуто з Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Дорпром" 24 199,99 грн.

18.06.2012р. виданий наказ суду, на виконання якого відкрито виконавче провадження.

Постановою Заводського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції від 24.07.2012р. (а.с.13) за № ВП № 33364121 накладено арешт на кошти, що містяться на усіх рахунках наступних установах банків:

Філія АТ "Брокбізнесбанк", МФО 326922; Миколаівська ФПАТ "Укрінбанк", МФО 326580; ГУ ДКСУ у Миколаївській області, розрахункові рахунки № 37122004002075, № 35246001002075, МФО 826013 та належать боржнику Дочірньому підприємству "Миколаївський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" у межах суми 24 677,99 грн. (а.с.13) .

13.09.2012р. боржник звернувся до господарського суду Миколаївської області зі скаргою на дії Заводського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, у якій просить з урахуванням вимог, зазначених 15.10.2012р. (а.с.6) скасувати повністю постанову Заводського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції від 24.07.2012р. ВП № 33364121; визнати дії Заводського Відділу ДВС щодо арешту спецрахунків боржника неправомірними; зобов'язати Заводський відділ ДВС зняти арешт зі спеціального рахунку боржника накладений постановою заводського відділу ДВС, а саме: з с/р 26045059041001 в МФ АТ „Брокбізнесбанк", ДП „Миколаївський облавтодор" код ЕДРПОУ 31159920.

Заявою від 27.11.2012 р. скаржник уточнював предмет скарги та просить визнати причини пропуску процесуальних строків поважними; визнати дії Заводського Відділу ДВС щодо арешту коштів, що містяться на спеціальних рахунках боржника неправомірними; скасувати повністю постанову Заводського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції від 24.07.2012р. ВП № 33364121 про арешт коштів боржника; зобов'язати Заводський відділ ДВС зняти арешт із коштів, накладений постановами Заводського відділу ДВС, а саме: з с/р 26045059041001 в МФ АТ „Брокбізнесбанк", ДП „Миколаївський облавтодор" код ЕДРПОУ 31159920.

Скарга обґрунтована тим, що дії державних виконавців Заводського відділу є неправомірні, щодо накладення арешту на всі рахунки, відкриті в установах банків, а постанови про накладення арешту на усі кошти боржника є незаконні, оскільки отримавши інформацію про наявні у боржника рахунки, своєю постановою державний виконавець повинен був конкретно визначити рахунки на які накладається арешт. Крім того боржником відкрито поточні рахунки за спеціальним режимом використання для зарахування страхових коштів, арешт на які суперечить нормам Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 03.12.2012р. (суддя Семенов А.К.) скаргу задоволено частково; відмовлено у задоволенні клопотання про зміну предмету оскарження, визнано недійсною повністю постанову Заводського Відділу ДВС про арешт коштів боржника від 24.07.2012року ВП 33364121 по справі № 5016/2614/2011(1/154). В іншій частині скаргу відхилено.

В частині задоволення вимог ухвала мотивована тим, що постановою від 24.07.2012р. ВП 33364121 відбулось накладення арешту і на кошті, які використовуються для виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності за рахунок Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що суперечить ст.1 Закону "Про виконавче провадження", ст.21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням".

В частині скарги щодо визнання дій органу ДВС щодо арешту спецрахунків неправомірними відмовлено, тому що арешт на спецрахунки не накладався.

У частині скарги щодо зобов'язань Заводського Відділу ДВС зняти арешт з с/р 26045059041001 в МФ АТ „Брокбізнесбанк", ДП „Миколаївський облавтодор" код ЕДРПОУ 31159920 у задоволенні її вимог відмовлено, тому що не має доказів, що боржник звертався до органу ВДВС із відповідною заявою, у задоволенні якої йому було безпідставно відмовлено, а крім того не зазначено, якою постановою накладено арешт на вказані рахунки.

Не погодившись із вказаною ухвалою, ТОВ „Дорпром" звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та відмовити у задоволенні скарги ДП „Миколаївський облавтодор" ВАТ „Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

В апеляційній скарзі скаржник посилається, що господарським судом першої інстанції не взято до уваги те, що постановою державного виконавця від 24.07.2012р. було накладено арешт не на рахунки боржника, а на кошти, які містяться на всіх рахунках боржника у відповідних банках у межах стягнутої суми. Тому сама вимога боржника про зняття арешту з рахунків є безпідставною.

Скаржник також зазначає, що визнавши недійсною постанову органу ДВС про арешт коштів боржника, суд не вказав в ухвалі, яке саме норми Закону України "Про виконавче провадження" було порушено державним виконавцем Заводського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції.

Більш детальніше доводи викладені в апеляційній скарзі.

Відзив на апеляційну скаргу до Одеського апеляційного господарського суду не надходив.

Представники боржника та Заводського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції у судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Судова колегія розглядає скаргу за їх відсутністю оскільки неявка зазначених осіб не перешкоджає вирішенню спору.

Заслухавши пояснення представника стягувача, який просив ухвалу суду скасувати в частині задоволення скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Миколаївської області, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступників висновків.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, Заводським відділом Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції для примусовому виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 04.04.2012 року по справі № 5016/2614/2011(1/154), яке проводилось на підставі наказу господарського суду Миколаївської області від 18.06.2012 року, було відкрито виконавче провадження ВП № 33364121.

24.07.2012р. постановою головного державного виконавця Шевченко Т.Г. накладено арешт на кошти, що містяться на всіх рахунках наступних установах банків: Філія АТ "Брокбізнесбанк", МФО 326922; Миколаівська ФПАТ "Укрінбанк", МФО 326580; ГУ ДКСУ у Миколаївській області, розрахункові рахунки № 37122004002075, № 35246001002075, МФО 826013; та належать боржнику ДП "Миколаївський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" у межах суми: 24 677,99 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 11 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 32 Закону України „Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Частиною 1 ст. 52 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Згідно з частиною 2 статті 57 Закону України „Про виконавче провадження" арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

За таких обставин дії виконавчої служби щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 24.07.2012року ВП 33364121 є законними та обґрунтованими, спрямованими на виконання наказу господарського суду.

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначеною постановою відбулось накладення арешту і на кошті, які використовуються для виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності за рахунок Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у зв'язку з таким.

Відповідно до частини 2 статті 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України. Страхувальник-роботодавець, який є бюджетною установою, відкриває окремий рахунок для зарахування страхових коштів у відповідному органі Державного казначейства України в порядку, встановленому Державним казначейством України. Кошти Фонду, що надходять на зазначений рахунок, обліковуються на окремому субрахунку. Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок у відповідному органі Державного казначейства України (далі - окремий рахунок), можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Таким чином, зазначеною статтею не визначено заборону щодо накладення арешту на відповідні рахунки, а зазначено лише використання коштів лише на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам.

Листом НБУ № 25-111/2972-22535 від 14.12.2010 р. „Щодо відкриття страхувальниками-роботодавцями окремих поточних рахунків" передбачено, що особливості правового режиму використання окремого рахунку, визначені Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності" та витратами, зумовленими похованням", передбачаються у договорі банківського рахунку. Відповідний договір боржником до суду був наданий лише з одним банком, тому визначити його правовий режим усіх рахунків боржника за балансовим номером 2604 неможливо.

Також боржником не було надано доказів того, що на даний рахунок боржника надходять виключно кошти зі спеціальним режимом використання, передбаченим ст. 21 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням".

Згідно п. 10.3 постанови НБУ „Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" № 22 від 21.01.2004 р. арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт кошті зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах.

Суд першої інстанції, не звернув уваги на те, що боржником не наведено будь-яких доказів про зарахування на розрахункові рахунки коштів із спеціальним режимом використання, передбаченим статтею 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" .

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо неправомірності дій державної виконавчої служби по накладенню арешту на кошти, посилаючись на положення ч.2 ст.21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", якою передбачено порядок фінансування Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності страхувальників та інших отримувачів страхових коштів і яка не забороняє державному виконавцеві вчинення відповідних дій, а лише вказує про те, що зараховані страхові кошти не можуть бути спрямовані на стягнення згідно виконавчих та інших документів.(Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду Україна від 25.12.2012р. по справі № 5016/2496/2011 (13/163).

Отже, висновок господарського суду про те, що державний виконавець не має права виносити постанову про арешт коштів на всіх рахунках боржника, не відповідає нормам чинного законодавства.

За таких обставин, ухвала господарського суду від 03.12.2012р., в частині задоволення скарги прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, підлягає скасуванню, а при прийнятті нового рішення у цієї частині у задоволенні скарги необхідно відмовити.

У решті ухвала господарського суду про відмову у задоволенні вимог боржника в частині визнання дій органу ДВС щодо арешту спецрахунків неправомірними та зобов'язань Заводського Відділу ДВС зняти арешт з с/р 26045059041001 в МФ АТ „Брокбізнесбанк", ДП „Миколаївський облавтодор" код ЕДРПОУ у цілому відповідає нормам матеріального та процесуального права, стягувачем не оскаржується, а тому залишається судовою колегією без змін з мотивів, викладених у постанові апеляційного суду.

Керуючись ст.ст. 99,101, 103 п.2, 104 п.3, 105, 106 ГПК України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Дорпром" задовольнити.

Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 03.12.2012р. по справі № 5016/2614/2011 (1/154) скасувати частково у частині задоволення скарги Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" . Резолютивну частину ухвали викласти у наступній редакції :

"У задоволенні скарги Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" відмовити".

Повний текст постанови підписано 10.01.2013р.

Головуючий суддя В.А. Лисенко

Суддя І.Г. Філінюк

Суддя С.В. Таран