Ухвала суду № 28512904, 15.10.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-484/12/2770

15.10.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ілюхіної Г.П.,

суддів Кукти М.В. ,

Єланської О.Е.

секретар судового засідання Радух Ю.А.

за участю сторін:

представник позивача, Державного підприємства "Севастопольський морський рибний порт" - Анікеєва Ірина Анатоліївна, посвідчення № 10, 26.04.2012, довіреність № 14/14 від 03.01.12,

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби - Обухова Алла Вячеславівна, посвідчення № 107216, від 16.05.2012, довіреність № 21/9/10-025 від 20.03.12,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя (суддя Мінько О.В.) від 25.04.12 по справі № 2а-484/12/2770

за позовом Державного підприємства "Севастопольський морський рибний порт" (вул. Рибаков, 5, м. Севастополь, 99014)

до Державної податкової інспекції в Гагарінському районі м. Севастополя (вул. Пролетарська, 24, м. Севастополь, 99014)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 25.04.2012 адміністративний позов Державного підприємства "Севастопольський морський рибний порт" до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби, - задоволено. Визнано противоправним та скасовано податкове повідомлення-рішення прийняте Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі м. Севастополя від 28.12.2011 року. № 0000420220 про нарахування суми грошового зобов'язання у розмірі 170, 00 грн. стосовно Державного підприємства "Севастопольський морський рибний порт". Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Севастопольський морський рибний порт" судові витрати у розмірі 107 грн. 30 коп. (арк.с. 99-103).

Постанова суду мотивована тим, що згідно норм чинного законодавства, які регулюють правовідносини у цій сфері відповідачем протиправно та не обґрунтовано винесено податкове повідомлення-рішення від 28.12.2011 №0000420220.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Державна податкова інспекція у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції (арк.с. 107-108).

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, що привело до невірного вирішення справи.

В судовому засіданні 15.10.2012 представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як таке, що прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, надав письмові заперечення на апеляційну скаргу (арк. с. 117-121).

Представник відповідача наполягав на задоволенні апеляційної скарги, просив суд скасувати постанову суду першої інстанції, та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.

Позивач Державне підприємство "Севастопольський морський рибний порт" є юридичною особою, зареєстрованою Гагарінською районною державною адміністрацією м. Севастополя що підтверджується свідоцтвом серії А00 №629261 від 22.01.1996 (арк. с. 66).

Відповідачем проведено виїзну документальну перевірку Державного підприємства "Севастопольський морський рибний порт" з питань дотримання вимог валютного законодавства згідно отриманого повідомлення ПАТ "Злато Банк" за період з 01.01.2011 по 08.12.2011.

За результатами зазначеної перевірки складений акт перевірки від 15.12.2011 № 6280/22-013/20709663 (арк. с. 10-19).

Перевіркою встановлено порушення позивачем статті першої Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" в частині перевищення на 16 днів законодавчо встановленого строку зарахування виручки в іноземній валюті на суму 13500,00 дол. США по розрахунках за послуги фрахту на підставі договору бербоут-чартеру № 91 від 25.01.2010 з нерезидентом компанією "World Shipping Co LTD" (Домініка); указу Президента України "Про негайні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, які незаконно перебувають за її межами" від 18.06.1994 № 319/94, статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання й валютного контролю" від 19.02.1993 № 15-93, пунктів 2, 3 Наказу Міністерства фінансів України від 25.12.1995 № 207 "Про затвердження форми декларації про валютні цінності, доходи й майно, що перебуває за межами України" в частині невиконання вимог щодо строків декларування валютних коштів на суму 14700,00 дол. США, як вартості експортованих послуг фрахту, за які станом на 01.10.2011 не надійшла у встановлений термін валютна виручка.

28.12.2011 на підставі вищеназваного акту, прийнято податкове повідомлення-рішення №0000420220 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 170,00 грн. за порушення статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 р. № 15-93 (арк. с. 23).

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку відповідно до статті 56 Податкового кодексу України (арк. с. 25-30, 31-33).

Рішеннями Державної податкової адміністрації України в м. Севастополі № 113/10/25-064 від 18.01.2012 та Державної податкової служби України № 2832/6/10-2415 від 16.02.2012 у задоволенні скарг було відмовлено (арк.с. 35-39).

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що підстави для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення вимог апеляційної скарги відсутні, виходячи з наступного.

На правовідносини, що склалися між сторонами поширюються положення Конституції України, Податкового кодексу України, Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" №15-93 від 19.02.1993, Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 № 185/94-ВР (далі - Закон № 185/94).

Відповідно до статті 1 Закону № 185/94, виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Відповідно до статті 2 Закону № 185/94, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики. При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента. Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Статтею 4 Закону № 185/94 встановлено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару). У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Судом першої встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач у зв'язку з несплатою рахунків нерезидентами 30.03.2011 звернувся з позовними заявами до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, який прийняв позови до розгляду (арк.с. 40-41).

Рішеннями Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 30.08.2011 по справі АС № 86б/2011 та від 30.08.2011 по справі АС № 87д/2011 позовні вимоги Державного підприємства "Севастопольський морський рибний порт" задоволені (арк.с. 43-51).

Таким чином, дебіторська заборгованість станом на 01.10.2011 не прострочена та не підлягала декларуванню.

Згідно з Указом Президента України "Про невідкладні заходи з повернення в Україну валютних цінностей, які незаконно знаходяться за її межами" від 18.06.1994 №319/94 з метою повернення в Україну декларуються валютні цінності, які незаконно знаходяться за межами України.

Відповідно до статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" від 19.02.1993 № 15-93 валютні цінності та інше майно резидентів, що знаходиться за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню в Національному банку України. Порядок та строки декларування встановлюються Національним банком України.

Форма Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України та знаходяться за її межами, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 25.12.1995 № 207 та погоджена з Національним банком України.

Відповідно до роз'яснення НБ України в листі за № 29-216/8849-13289 від 04.11.2011 в пункті 13 розділу, декларації резидент може зазначати інформацію про суму коштів, перерахованих за кордон та виставлених векселях по імпортним контрактам, за якими на звітну дату перевищений встановлений законом строк виконання цих контрактів.

Крім того, Національний банк України звернув увагу на те, що у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", зупиняються.

За таких обставин, судова колегія, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Крім того, Верховний суд України в постанові від 07.02.2012 виклав правову позицію згідно якої, статтею 16 Декрету питання щодо компетентного органу, який має застосовувати санкції за порушення приписів Декрету, вирішено однозначно - повноважним органом є Національний банк України. Саме цим нормативно-правовим актом мав керуватися Вищий адміністративний суд України при вирішенні спору у цій справі. Положення Указу Президента України від 27 червня 1999 року № 734/99 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства", яким органи державної податкової служби наділено повноваженнями застосовувати до резидентів і нерезидентів України санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету, не підлягають застосуванню, оскільки, врегульовуючи по-іншому питання, які були врегульовані законом (Декретом, виданим у межах повноважень, наданих Законом України від 18 листопада 1992 року N 2796-XII "Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання"), Указ суперечить обмеженням, встановленим пунктом 4 Перехідних положень Конституції України, та необґрунтовано створює протиріччя в правовому регулюванні відносин.

Отже, правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 25.04.12 по справі № 2а-484/12/2770 залишити без задоволення.

2.Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 25.04.12 по справі № 2а-484/12/2770 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 22 жовтня 2012 р.

Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна

Судді підпис М.В. Кукта

підпис О.Е.Єланська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна