Ухвала суду № 28512859, 05.11.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-4773/09/15/0170

05.11.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ілюхіної Г.П.,

суддів Кукти М.В. ,

Єланської О.Е.

секретар судового засідання Радух Ю.А.

за участю сторін:

представник позивача, Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим - не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник вдповідача, Бахчисарайського комунального підприємства "Міськтепломережа"- Дюльберова Зулейха Ахмедівна, паспорт серії ЕТ № НОМЕР_1, виданий Євпаторійським МВ ГУ МВС України в Криму, 12.10.2006, довіреність № 06-1253 від 12.07.12,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Тоскіна Г.Л.) від 17.04.12 по справі № 2а-4773/09/15/0170

за позовом Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби (вул. Сімферопольська, 3, м. Бахчисарай, АР Крим, 98403)

до Бахчисарайського комунального підприємства "Міськтепломережа" (вул. Грузінова, 65, м. Бахчисарай, АР Крим, 98404)

про стягнення заборгованості в сумі 321434,44 грн.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.04.2012 позов Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим до Бахчисарайського комунального підприємства "Міськтепломережа", - задоволено частково. Стягнуто з рахунків у банках, обслуговуючих Бахчисарайське комунальне підприємство "Міськтепломережа" суму податкового боргу у розмірі 281656,87 грн., у тому числі 253061,63 грн. з податку на додану вартість та 28595, 24 грн. з податку на прибуток. В решті позовних вимог, - відмовлено (т.3, арк.с. 96-99).

Постанова суду мотивована тим, що відповідно до положень Податкового кодексу України позивач має право звертатись з позовом щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частину, однак частина сплачених відповідачем коштів в погашення податкових зобов'язань неправомірно позивачем віднесена в погашення податкового боргу в порядку календарної черговості, що є неправомірним, так як до 01.01.2011 позивач був не вправі змінювати призначення платежів.

Не погодившись з рішенням суду, позивач - Державна податкова інспекція у Бахчисарайському районі АР Крим, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (т.3, арк.с. 104-108).

Доводи апеляційної скарги мотивовано тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 150 КАС України.

В судовому засіданні 05.11.2012 представник відповідача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін, додатково надав суду письмові заперечення (т.3, арк.с. 122-123).

В судове засідання, 05.11.2012, позивач явку уповноважених представника не забезпечив, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно (т.3, арк.с.132), про причини неявки суд не повідомили.

Відповідач визнав суму заборгованості з податку на додану вартість в сумі 253061,63 грн. (т.1, арк.с. 70)

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що позивач викликався в судове засідання, про дату та час апеляційного розгляду повідомлений належним чином, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність позивача.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.

11.02.2002 відповідач - Бахчисарайське комунальне підприємство "Міськтепломережа" зареєстровано Бахчисарайською районною державною адміністрацією АР Крим як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії АОО № 444809 та є платником податків та зборів, передбачених Законом України "Про систему оподаткування" (т.1, арк.с. 54).

Відповідачем в порядку податкової звітності до ДШ в Бахчисарайському районі АР Крим були надані декларації з податку на додану вартість за:

- січень 2008 року №2518 від 18.02.2008, в якій визначено суму податку, що підлягає сплаті за зазначений період, у розмірі 2 130,00 грн.;

- лютий 2008 року №4054 від 20.03.2008, в якій визначено суму податку, що підлягає сплаті за зазначений період, у розмірі 1829,00 грн.;

- березень 2008 року №6789 від 16.04.2008., в якій визначено суму податку, що підлягає сплаті за зазначений період, у розмірі 28 857,00 грн.;

- квітень 2008 року №10390 від 19.05.2008, в якій визначено суму податку, що підлягає сплаті за зазначений період, у розмірі 47 792,00 грн.;

- травень 2008 року №11330 від 17.06.2008, в якій визначено суму податку, що підлягає сплаті за зазначений період, у розмірі 4 810,00 грн.;

- травень 2008 року №11215 від 13.06.2008, в якій визначено суму податку, що підлягає сплаті за зазначений період, у розмірі 4 811,00 грн.;

- червень 2008 року №15738 від 18.07.2008, в якій визначено суму податку, що підлягає сплаті за зазначений період, у розмірі 9 374,00 грн.;

- липень 2008 року №19137 від 20.08.2008, в якій визначено суму податку, що підлягає сплаті за зазначений період, у розмірі 22 549,00 грн.;

- серпень 2008 року №20788 від 22.09.2008, в якій визначено суму податку, що підлягає сплаті за зазначений період, у розмірі 24 038,00 грн.;

- вересень 2008 року №24904 від 20.10.2008, в якій визначено суму податку, що підлягає сплаті за зазначений період, у розмірі 21 105,00 грн.;

- жовтень 2008 року №27876 від 19.11.2008, в якій визначено суму податку, що підлягає сплаті за зазначений період, у розмірі 45 623,00 грн.

Загальна сума самостійно задекларованих відповідачем зобов'язань з податку на додану вартість за вказаний період становить 212918,00 грн. (т.1, арк.с. 10-1, 20-21, 25-42)

09.07.2007, 18.09.2007, 26.03.2008 позивачем проведені невиїзні документальні перевірки своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету, за результатами яких складені акти: №127/15-02, №149/15-02, №№25/15-02 та встановлені порушення п.п. 5.3. п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", застосовані фінансові санкції, передбачені п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 7 цього Закону, прийняті податкові повідомлення-рішення: №0001891502/0 від 06.08.07, яким до відповідача застосована сума штрафних санкцій у розмірі 60177,64 грн. та №0001901502/0 від 09.07.07 на суму 4454,08 грн., № 0002161502/0 від 26.09.07 на загальну суму 2306,10 грн., №00003911502/0 від 26.03.2008 на загальну суму 6 999,53 грн. (т.1, арк.с. 13, 17, 22)

Судом першої інстанції встановлено, що зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржувалися в Господарському суді АР Крим, але Ухвалою Господарського суду АР Крим від 19.12.2007 адміністративний позов відповідача по справі №2-23/14016-2007 залишено без розгляду (т.1, арк.с. 12).

Відповідно до довідки про стан розрахунків з бюджетом відповідачем заборгованість з податку на додану вартість не сплачена та складає 286855,35 грн.

На підтвердження суми заборгованості відповідача з податку на додану вартість позивачем суду представлено картку особового рахунку платника податку, дані якої свідчать про наявність за відповідачем заборгованості у розмірі 286855,35 грн. (т.1, арк.с. 111-149).

Однак, матеріали справи вказують на те, що відповідачем частково сплачено заборгованість по самостійно задекларованим зобов'язанням з податку на додану вартість.

На підтвердження сплати заборгованості відповідачем були надані платіжні доручення: № 2507 від 10.11.2008 року на суму 500,00 грн. за призначенням платежу "погашення заборгованості з ПДВ за січень 2008 року", № 2535 від 13.11.2008 року на суму 500,00 грн. за призначенням платежу "погашення заборгованості з ПДВ за січень 2008 року", № 2546 від 18.11.2008 року на суму 1829,00 грн. за призначенням платежу "погашення заборгованості з ПДВ за лютий 2008 року", № 2547 від 18.11.2008 року на суму 4514,72 грн. за призначенням платежу "погашення заборгованості з ПДВ за березень 2008 року", № 2561 від 19.11.2008 року на суму 450,00 грн. за призначенням платежу "погашення заборгованості з ПДВ за березень 2008 року", № 2614 від 25.11.2008 року на суму 2000,00 грн. за призначенням платежу "погашення заборгованості з ПДВ за березень 2008 року", № 2097 від 17.09.2008 року на суму 1451,00 грн. за призначенням платежу "погашення заборгованості з ПДВ за червень 2008 року", № 2095 від 17.09.2008 року на суму 17000,00 грн. за призначенням платежу "погашення заборгованості з ПДВ за липень 2008 року", № 2096 від 17.09.2008 року на суму 5549,00 грн. за призначенням платежу "погашення заборгованості з ПДВ за липень 2008 року (т.1, арк.с. 78-81).

Позивач наполягав на тому, що кошти, сплачені відповідачем відповідно до платіжних доручень № 2507 від 10.11.2008 року, № 2535 від 13.11.2008 року, № 2546 від 18.11.2008 року, № 2547 від 18.11.2008 року, № 2561 від 19.11.2008 року , № 2614 від 25.11.2008 року, № 2097 від 17.09.2008 року, № 2095 від 17.09.2008 року, № 2096 від 17.09.2008 року, зараховані в рахунок погашення попередньої заборгованості відповідача в порядку календарної черговості, що є правомірним відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Згідно з п. 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях.

Проте порядок такого стягнення в Законі не визначений, та не зазначено про те, що вказана заборгованість може погашатися за рахунок інших платежів платника податків.

Разом з тим, аналіз норм Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженої наказом ДПА України від 18.07.2005 № 276, свідчить, що контроль за справлянням податкових зобов'язань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Відповідно до статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк виконує доручення клієнта у точній відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на свій власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що встановлено ст. 391 ЦК України. Відповідно до ст. ст. 22, 41 Конституції України захист права власності гарантується державою. Кожен має право володіти, користуватись та розпоряджуватися своєю власністю. Відповідно до ч. 3 ст. 47 Господарського кодексу України держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав.

Отже, жодна норма податкового законодавства не наділяла органи державної податкової служби правом розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, вираженій у призначеннях платежів на платіжних дорученнях, на свій власний розсуд.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що змінюючи призначення платежу, визначеного відповідачем у платіжних дорученнях на сплату узгодженої суми податкових зобов'язань, позивачем штучно змінено дату (створено затримку) сплати позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість. А отже необґрунтованими є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості з податку на додану вартість за січень 2008 року у розмірі 1000,00 грн. згідно з декларацією № 2518 від 18.02.2008 року, за лютий 2008 року у розмірі 1829,00 грн. згідно з декларацією №4054 від 20.03.2008 року, за березень 2008 року у розмірі 6964,72 грн. згідно з декларацією №6789 від 16.04.2008 року, за червень 2008 року у розмірі 1451,00 грн. згідно з декларацією №11215 від 13.06.2008 року за липень 2008 року у розмірі 22549,00 грн. згідно з декларацією №20788 від 22.08.2008 року, на загальну суму 33793,72 грн.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача 253061,63 грн., то відповідачем в порядку статті 71 КАС України не надано доказів сплати заборгованості з податку на додану вартість в зазначеній частині. У зв'язку з чим, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 253061,63 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідачем в порядку податкової звітності до ДПІ в Бахчисарайському районі АР Крим були надані декларації з податку на прибуток підприємства за:

- 2007 рік №30792 від 08.02.2008, в якій визначено суму податку, що підлягає сплаті за зазначений період, у розмірі 3404,00грн.;

- півріччя 2008 року №17814 від 17.06.2008, в якій визначено суму податку, що підлягає сплаті за зазначений період, у розмірі 10,00 грн.;

- квартали 2008 року №26982 від 08.08.2008, в якій визначено суму податку, що підлягає сплаті за зазначений період, у розмірі 10,00 грн.

26.03.2008, 17.06.2008, 01.09.2008 позивачем проведені невиїзні документальні перевірки своєчасності сплати податку на прибуток до бюджету, за результатами яких складені акти: №40/15-01, №134/15-01/22245512, №222/15-01/2224502, якими встановлені порушення п.п. 5.3. п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", застосовані фінансові санкції, передбачені п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 7 цього Закону, прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000291501/0 від 26.03.2008 на суму 16 200,01 грн., №0001011501/0 від 17.06.2008 на суму 2579,85грн., №0001481501/0 від 04.09.2008 на суму 12 375,23грн. (т.1, арк.с. 44, 47, 51)

Відповідно до довідки про стан розрахунків з бюджетом відповідачем заборгованість з податку на прибуток не сплачена та складає 34579,09 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем частково сплачено заборгованість по самостійно задекларованим зобов'язанням з податку на прибуток.

На підтвердження сплати заборгованості відповідачем були надані платіжні доручення: № 452 від 26.02.2008 на суму 3404,00 грн. за призначенням платежу "податок на прибуток за 4 кв. 2007 року", № 1604 від 27.06.2008 на суму 2579,85 грн. за призначенням платежу "податок на прибуток за 4 кв. 2007 року згідно акту камеральної перевірки №134/1501/22245512 від 17.06.08 у тому числі штрафні санкції 122,85 грн.". Позивач наполягав на тому, що кошти, сплачені позивачем відповідно до платіжних доручень № 452 від 26.02.2008, № 1604 від 27.06.2008 на суму 5983,85 грн. були зараховані в рахунок погашення попередньої заборгованості відповідача в порядку календарної черговості, що є правомірним відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (т.3, арк.с. 53-56).

Як вже зазначалось вище, жодна норма чинного законодавства до 01.01.2011 не наділяла органи державної податкової служби правом розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, вираженій у призначеннях платежів на платіжних дорученнях, на свій власний розсуд.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у позивача повноважень змінювати призначення платежу, визначене платником податків в платіжних документах.

Відтак, необґрунтованими є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості з податку на прибуток у сумі 5983,85 грн.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача 28595,24 грн., то відповідачем в порядку статті 71 КАС України не надано доказів сплати заборгованості з податку на прибуток в зазначеній частині. У зв'язку з чим, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості з податку на прибуток у розмірі 28595,24 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач дотримав встановлену законом процедуру для стягнення податкової заборгованості шляхом направлення першої та другої податкової вимоги (т.3, арк.с. 88-92).

Відповідно до підпункту 6.2.1. пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року № 2181-III (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідно до підпункту 6.2.3. пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року № 2181-III Податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року № 2181-III інформація про виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк зазначається у першій податковій вимозі, у другій податковій вимозі може значиться повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Права органів державної податкової служби на час розгляду справи передбачені ст. 20 Податкового кодексу України.

Згідно з п.п. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податного боргу або його частини.

Згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При викладених обставинах вимоги позивача про задоволення позовних вимог у повному обсязі, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Доводи, мотиви, позивача спростовуються діючим законодавством та доказами, що містяться в матеріалах справи та не заслуговують на увагу.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що судом першої інстанції позовні вимоги задоволені частково - правомірно.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального та матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.04.2012 по справі № 2а-4773/09/15/0170 залишити без задоволення.

2.Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.04.2012 по справі № 2а-4773/09/15/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 12 листопада 2012 р.

Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна

Судді підпис М.В. Кукта

підпис О.Е.Єланська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна