Постанова № 28500524, 13.12.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 грудня 2012 року 13:51 № 2а-16495/12/2670

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Трубний Завод»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва ДПС

про скасування податкових повідомлень-рішень.

Суддя Смолій І.В.

Секретар с/з Саратова О.В.

представники :

від позивача : Куль В.С. -п/к (дов.від 21.11.12р. № б/н)

від відповідача : Яфонкін Є.А. -п/к (дов.від 17.04.12р. № 1536/9/10-034)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 13.12.2012р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою суду від 05.12.12р. відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті на 13.12.12р.

В судове засідання 13.12.12р. з'явились сторони, представником позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, змін та доповнень до позову не подав. В обґрунтування позовних вимог зіслався на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень на позов зіслався на обставини викладені у акті перевірки.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Трубний Завод»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.10.2010р. по 31.03.2012р. За результатами перевірко складено акт від 19.06.12р. за № 359/22-507/34427263 (надалі -акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень пп. 7.4.5 п. 7.4. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 1986 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 94 993,00грн.; а також порушення пп. 5.4.2 п. 5.4. ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України104 370,00грн.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем вказаних порушень Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва 03.08.12р. винесено податкові повідомлення-рішення:

№0000562205 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 105 675,00грн.

№ 0000572205 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 113 867,00грн.

№ 0000582205 яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 23 000,00грн.

Позивач не погодившись із висновками акту перевірки та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями оскаржив їх в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарг позивача Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва 26.10.12р. винесено податкові повідомлення-рішення:

№00000812205 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 103 912,00грн. в тому числі за основним платежем 102 607,00грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 305,00грн.

№00000822205 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 106 201,00грн. в тому числі за основним платежем 88 860,00грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 17 341,00грн.

Позивач не погоджується з такими рішеннями податкового органу у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про підставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Як вбачається з акту перевірки до висновки податкового органу щодо заниження позивачем зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість ґрунтуються на тому, що правочини укладені позивачем з ТОВ «АСС Буд Груп»та ТОВ «НПК «Ресурспром»не були реальними, а надана позивачем до перевірки підтверджуюча документація не являється первинною у силу того що не відображає реального виконання сторонами умов договорів.

В обґрунтування правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень податковий орган вказує на акти перевірок що проведені іншими податковими інспекціями та на переконання відповідача свідчать про відсутність у таких суб'єктів господарювання технічних та ін. можливостей для виконання зобов'язань по договорам укладеним з позивачем.

Суд не може погодитись із такими висновками податкового органу, оскільки аналіз викладених у акту перевірки обставин свідчить виключно про неможливість проведення зустрічної звірки при цьому жодним чином не встановлює фактичні можливості таких суб'єктів господарювання на час виникнення правовідносин з позивачем.

Слід зауважити, що товарність таких правочинів, як про це свідчить акт перевірки, податковим органом не досліджувалась, усі висновки з цього приводу податковим органом формувались, як вже зазначалось вище, виключно на підставі актів про неможливість провести зустрічну звірку на даних податкових баз співставлення

На переконання суду такі доводи не є достатніми для визнання договорів безтоварними, а встановлення неправомірності формування валових витрат та податкового кредиту лише на цих підставах, свідчить про поверхневе дослідження податковим органом дотримання позивачем податкового законодавства.

Крім того статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 року перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже, при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На час розгляду даної справи не встановлено наявності умислу у ТОВ "АСС Буд Груп" та ТОВ "НПК "Ресурспром", вираженого в намірі порушити публічний порядок під час укладання договорів.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок передбачені в статті 216 Цивільного кодексу України. Разом з тим, оскільки укладені позивачем з ТОВ "АСС Буд Груп" та ТОВ "НПК "Ресурспром" правочини є господарськими договорами, то при визнанні їх недійсними наслідки, що підлягають застосуванню передбачені у ст. 208 Господарського кодексу України. Зазначені в цій статті наслідки визнаного недійсним господарського зобов'язання є одним з видів адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються до суб'єкта господарювання за вчинення господарських правопорушень. З огляду на це, при встановлені у визначеному законом порядку факту недійсності господарського договору до суб'єкта/суб'єктів господарювання, що його вчинили, має бути застосована адміністративно-господарська санкція, передбачена ст. 208 Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, встановивши під час проведення перевірки, що вчинений позивачем правочини з ТОВ "АСС Буд Груп" та ТОВ "НПК "Ресурспром" мають ознаки фіктивного та/або нікчемного правочину, не вжив передбачених чинним законодавством заходів -не звернувся до суду про визнання таких правочинів недійсними (у разі його фіктивності) та не звернувся до суду про застосування наслідків нікчемного правочину.

Відповідачем не надано відповідних доказів нікчемності (недійсності) правочинів вчинених між Позивачем та ТОВ "АСС Буд Груп" та ТОВ "НПК "Ресурспром".

Листом ВАСУ від 02.06.11р. судам першої та апеляційної інстанції рекомендовано при встановленні правомірності формування даних податкового обліку та наявності у правочинів наявності ознак фіктивності чи нікчемності досліджувати товарність таких правочинів.

Аналогічна позиція також викладено у рішеннях Вищого адміністративного суду України, зокрема : Постанова від 22.06.11р. № К/9991/15429/11, Ухвалі від 05.10.11р. № К 9991/14602/11 та ін.

Судом на відміну від податкового органу з метою встановлення істини по справі та дотримання рекомендацій спеціалізованих судів вищих інстанцій досліджено товарність правочин укладених позивачем з ТОВ «АСС Буд Груп»та ТОВ «НПК «Ресурспром»та реальність настання їх умов.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "АСС Буд Груп" було укладено ряд договорів підряду № 27/04-11 від 27.04.2011 p., № 24/06-11 від 24.07.2011 p., № 18/10-11 від 18.10.2011 p. будівельно-монтажні роботи виробничо-складського приміщення, яке знаходиться у м. Києві по вул. Резервній, буд. 8-А та належить на праві власності Позивачу, що підтверджується Реєстраційним посвідченням № 005251 Київського міського бюро технічної інвентаризації від 29.10.2009 року.

Факт виконання ТОВ "АСС Буд Груп" даних будівельно-монтажних робіт крім договорів підтверджується первинними документами, а саме: довідками про вартість виконаних будівельних робіт за травень, липень, листопад 2011 p., актами приймання виконаних будівельних робіт за травень, липень, листопад 2011 p., а також даними бухгалтерського обліку ТОВ „Перший Трубний Завод" та виписками із банківського рахунку позивача про оплату будівельних робіт від 25.06.2011 p., 01.08.2011 p., 23.11.2011 p., 24.11.2011 p.

Також слід зауважити, що в період здійснення фінансово-господарських операцій між ТОВ „Перший Трубний Завод" та ТОВ "АСС Буд Груп", у останнього була в наявності діюча ліцензія на право здійснення будівельної діяльності (ліцензія серія АГ № 577991 на будівельну діяльність, видана Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві згідно з рішенням № 27-Л від 03 червня 2011 p., строком дії - з 03.06.2011 р. по 03.06.2014 p.). Наявність у ТОВ "АСС Буд Груп" вказаної ліцензії свідчить про наявність у такого усіх необхідних фізичних, технічних, технологічних та кваліфікаційних можливостей для виконання будівельно-ремонтних робіт.

Постачання Позивачу ТОВ "НПК "Ресурспром" товарно-матеріальних цінностей (індуктора Ду 73) підтверджується первинними документами, а саме: рахунком-фактурою № 16/12 від 01.12.2010 p., видатковою накладною № 745412 від 27.12.2010 p., а також книгою обліку довіреностей на отримання ТМЦ, випискою із банківського рахунку позивача про оплату ТМЦ від 02.12.2010 р. та податковою накладною № 745412 від 27.12.2010 р.

У подальшому поставлені товарно-матеріальні цінності (індуктор Ду 73) оприбутковувалися, передавалися для зберігання на склад та відображалися у складському обліку кількості отриманих на склад ТМЦ, також вартість товарно-матеріальних цінностей відображалися в бухгалтерському обліку Позивача. Зазначені ТМЦ видавалися зі складу та використовувалися за призначенням, списувалися, що оформлювалося та підтверджується наявними в матеріалах справи копіями прибуткової накладної № ТЗ-0002387 від 27,12,2010p., накладної на внутрішнє переміщення № ТЗ-0000026 від 13.01.2011 p., акту приймання-здачі відремонтованих об'єктів від 12.01.2012 р., акта № 2 та акта списання № ТЗ-0000023 від 25.01.2011 p., книги обліку довіреносте).

Як нормами Податкового кодексу України так і ЗУ «Про податок на додану вартість»та ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено обов'язкову умову для можливого формування валових витрат та податкового кредиту, це - документальне підтвердження.

Також частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Аналізуючи наведені фактичні обставини справи, суд не погоджується з міркуваннями податкового органу щодо безтоварності укладених позивачем з ТОВ "АСС Буд Груп" та ТОВ "НПК "Ресурспром", а тому надана позивачем, як до перевірки так суду, підтверджується документація є первинною в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Враховуючи наведені обставини суд приходить до переконання щодо підставності позовних вимог у зв'язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення винесені ДПІ у Оболонському районі м. Києва підлягають скасуванню.

Відповідно статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 26.10.12р. №00000812205 та №00000822205.

Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2101,13 грн., на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Трубний Завод", за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва Державної податкової служби за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Смолій