16 січня 2009 року
Апеляційний суд Чернігівської області
у складі:
головуючого - судді
Скрипки А.А.,
суддів:
Євстафіїва О.К., Заболотного В.М.,
при секретарі
Штупун О.М.,
за участю:
позивача та його представника ОСОБА_2, представника відповідача - юрисконсульта КЛПЗ „Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер” Мирошниченко Л.Р.,
розглянувши
у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на
рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 листопада 2008 року по
справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального лікувально-профілактичного закладу
„Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер” про поновлення на
роботі, стягнення недоотриманої заробітної плати, середнього заробітку за
затримку розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и в:
У травні 2008 р. ОСОБА_1 пред'явив позов
до КЛПЗ „Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер”, в якому просив
скасувати наказ № 32-О від 07.04.2008 р. про його звільнення, поновити його на
роботі на посаду водія, стягнути на його користь оплату за виконання
вантажно-розвантажувальних робіт протягом листопада 2007 р. - січня 2008 р.,
заборгованість по заробітній платі за листопад 2007 р., середній заробіток за
затримку розрахунку при звільненні за період з 08 по 17 квітня 2008 р. і 10000
грн. на відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги позивач обгрунтовував тим,
що він з 02.12.2003 р. працював у відповідача на посаді водія. У листопаді 2007
р. він фактично відпрацював 18 робочих днів, але зарплату йому виплачено за 10
робочих днів даного місяця. З листопада 2007 р. по січень 2008 р. включно крім
обов'язків водія він виконував вантажно-розвантажувальні роботи без відповідної
доплати, хоча до жовтня 2007 р. за виконання цих робіт йому встановлювалася
доплата у розмірі 0,25 окладу різноробочого. Вищевказаним наказом його
звільнено за п. 1 ст. 40 КЗпП України, за скороченням штату. Даний наказ є
незаконним, оскільки скорочення штату не планувалося, обсяг робіт за займаною
ним посадою не змінювався і нині виконується іншим працівником, інша посада
йому не пропонувалася; він має переважне право на залишення на роботі перед
водієм ОСОБА_3. у зв'язку з тим, що останній порівняно з ним має менший
безперервний стаж роботи у закладі. В день звільнення відповідач не виплатив
усіх належних йому сум. Внаслідок порушення його законних прав у вищеописаний
спосіб він зазнав моральної шкоди у вигляді страждань, переживань, нервового
напруження та необхідності докладання додаткових зусиль для належного виконання
своїх трудових обов'язків.
Оскаржуваним рішенням позов частково
задоволено: з КЛПЗ „Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер” на
користь ОСОБА_1 стягнуто 137 грн. 52 коп. середнього заробітку за затримку
розрахунку при звільненні і відмовлено у решті позову; також з відповідача
стягнуто 51 грн. мита на користь держави і 30 грн. витрат з
інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить
скасувати дане рішення у частині відмови у задоволенні його вимог і направити
справу на новий розгляд до суду І інстанції в цій частині. При цьому він посилається
на наступне.
Згідно з ст. 43 КЗпП України, роботодавець
має право розірвати трудовий договір не пізніше як через місяць з дня одержання
на це згоди виборного органу профспілкової організації. Але з дня одержання
згоди профспілкового комітету на звільнення його з роботи (20.02.2008 р.) до
дня видання наказу про його звільнення (07.04.2008 р.) минуло більше місяця.
Висновок суду про те, що до звільнення
йому пропонувалася робота підсобного робітника або прибиральника, не відповідає
фактичним обставинам справи, оскільки це не підтверджується наявними у справі
доказами і така робота йому не пропонувалася.
Висновок про сповіщення його про засідання
профкому, на якому розглядатиметься питання про дачу згоди відповідачеві на
звільнення його з роботи, судом зроблено внаслідок хибної оцінки доказів
стосовно цього факту.
Посилання суду на те, що до спірних
правовідносин не може бути застосовано норми ст. 42 КЗпП України, є невірним.
Так, у Національному класифікаторі професій немає посади водія автомашини
ГАЗ-53, а мається посада водія автотранспортних засобів. Даний класифікатор
призначений для застосування всіма суб'єктами господарювання під час запису про
роботу у трудові книжки працівників. Тож запис у трудовій книжці про те, що
його прийнято на посаду водія автомашини ГАЗ-53, не відповідає Національному
класифікатору професій. Таким чином, він має переважне право на залишенні на
роботі перед водіями ОСОБА_4., ОСОБА_5 і ОСОБА_3., яких залишено на роботі.
На підтвердження його вимог про стягнення
недоотриманої заробітної плати за виконання вантажно-розвантажувальних робіт
суд мав витребувати доповідні записки ОСОБА_6 від 05 і 08 лютого 2008 р., а
також його пояснювальні записки за ці ж дати і його особовий рахунок по
нарахуванню заробітної плати.
Суд розглянув справу за його відсутності і
за відсутності його представника, незважаючи на поважність причини їх неявки -
у зв'язку з хворобою його представника, про що він повідомив суд заявою
відповідного змісту, у якій він також просив перенести розгляд справи.
В зв'язку з порушенням відповідачем його
трудових прав його вимога про відшкодування моральної шкоди теж підлягає
задоволенню.
У судовому засіданні позивач та його
представник підтримали апеляційну скаргу, а представник відповідача її не
визнала, посилаючись на те, що рішення місцевого суду є законним та
обґрунтованим.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення
учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи
апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню,
виходячи з наступного.
Постановляючи оскаржуване рішення,
місцевий суд виходив з того, що у КЛПЗ „Чернігівський обласний
протитуберкульозний диспансер” відбулося скорочення посади водія вантажної
автомашини, на якій працював ОСОБА_1 у
зв'язку з цим, а також з тим, що останній відмовився від переведення на
вакантні посади підсобного робітника та прибиральника, що профком дав згоду на
звільнення позивача з роботи, відповідач законно звільнив його за п. 1 ст. 40
КЗпП України, що КЛПЗ „Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер”
добровільно нарахувало й виплатило ОСОБА_1 112 грн. 01 коп. недоплаченої
заробітної плати за листопад 2007 р., що доказів виконання останнім додаткових
робіт, крім робіт за посадою водія, суду не надано, що за період затримки
остаточного розрахунку з 08 по 17 квітня 2008 р. на користь позивача належить
стягнути 137 грн. 52 коп. його середнього заробітку; оскільки звільнення
ОСОБА_1 з роботи є законним, то його вимоги про відшкодування моральної шкоди
задоволенню не підлягають. Дані висновки щодо спору між сторонами про
поновлення на роботі, стягнення недоотриманої заробітної плати за листопад 2007
року, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, відшкодування
моральної шкоди не відповідають нормам матеріального й процесуального права, що
мають застосовуватися до спірних правовідносин.
Так, по справі встановлено наступне.
Наказом № 103-О від 01.12.2003 р. ОСОБА_1
прийнято на роботу до КЛПЗ „Чернігівський обласний протитуберкульозний
диспансер” водієм І класу з 02.12.2003 р. на автомашину „Москвич ІЖ-2715”, з
01.12.2004 р. наказом від 01.12.2004 р. № 101-О його переведено на автомашину
„ГАЗ-53”, а з 01.11.2007 р. його переведено на 0,5 ставки водія цієї ж машини,
що підтверджується витягами з даних наказів.
Згідно з штатним розписом КЛПЗ
„Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер”, що був введений у дію з
01.04.2008 р., до 08.04.2008 р. у штаті цього закладу малося 16,5 посад водіїв
автомобілів.
З
08.04.2008 р. начальником Управління охорони здоров'я Чернігівської
облдержадміністрації затверджено зміни до штатного розпису КЛПЗ „Чернігівський
обласний протитуберкульозний диспансер”, згідно з якими з цієї дати з штату
закладу виведено одну посаду водія автомобіля „ГАЗ-53” (копія даних змін на
а.с. 37).
Наказом відповідача від 08.02.2008 р. №
13-О з 07.04.2008 р. скорочено посаду водія вантажної автомашини з 07.04.2008
р., позивача попереджено про його звільнення за скороченням штату і з метою
працевлаштування йому запропоновано вакансії підсобного робітника та
прибиральника території. ОСОБА_1 з даним наказом ознайомлено у день його видачі
(витяг з цього наказу на а.с. 7).
12.02.2008 р. головний лікар КЛПЗ
„Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер” звернувся до профкому
очолюваної ним установи з запитом щодо згоди на звільнення позивача з займаної
посади з 07.04.2008 р. за скороченням штатів (його копія на а.с. 81). Останній
належно сповіщався про час і місце розгляду профкомом даного подання, але на
засідання профкому не з'явився, що підтверджується поясненнями представника
відповідача, пояснювальними записками виконуючої обов'язки завгоспа ОСОБА_7 і
начальника відділу кадрів КЛПЗ „Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер”
Нітченко Т.І. від 19.11.2008 р. (а.с. 76, 83). 20.02.2008 р., розглянувши
подання, про яке йдеться, профком КЛПЗ „Чернігівський обласний
протитуберкульозний диспансер” дав згоду на звільнення ОСОБА_1 за п. 1 ст. 40
КЗпП України, за скороченням штатів, з 07.04.2008 р., що підтверджується
витягом з протоколу засідання профкому від 20.02.2008 р. № 40 (а.с. 82).
Наказом, що оспорюється, позивача
звільнено з посади водія вантажної автомашини з 07.04.2008 р. за п. 1 ст. 40
КЗпП України, за скороченням штату працівників, з виплатою вихідної допомоги у
розмірі середньомісячної заробітної плати в сумі 423 грн. 15 коп., що
підтверджується витягом з даного наказу (а.с. 6), довідкою закладу про розмір
цієї допомоги від 09.01.2009 р. № 36-10/1624 і витягом з особового рахунку по
нарахуванню зарплати позивачеві (а.с. 87).
Згідно з довідкою відповідача від
20.11.2008 р. № 36-12/1323 (а.с. 84) і копіями особових карток ф. П-2, після
звільнення позивача з роботи у КЛПЗ „Чернігівський обласний протитуберкульозний
диспансер” залишилося працювати 14 водіїв автотранспортних засобів.
У зв'язку з недонарахуванням ОСОБА_6
заробітної плати за відпрацьований час на посаді водія у листопаді 2007 р. КЛПЗ
„Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер” видав 13.11.2008 р.
наказ № 172 про проведення відповідної доплати (його копія на а.с. 85),
донарахувавши її у сумі 137 грн. 53 коп. (до видачі на руки 112 грн. 01 коп.) і
виплативши її у другій половині листопада 2008 р., що підтверджується його
довідкою від 18.11.2008 р. № 36-12/1302 та копіями фінансових документів
відповідного змісту (а.с. 77-79).
З встановленого випливають наступні
висновки.
Заперечуючи проти позову, представник
відповідача посилається на те, що автомобіль, на якому працював позивач, вже не
експлуатується, у зв'язку з чим скорочено саме ту посаду, яку він обіймав. Але
дана обставина не є підставою для відхилення позову, оскільки всі наявні у
штаті КЛПЗ „Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер” посади
водіїв, виходячи з змісту Національного класифікатора професій, що затверджений
наказом Держспоживстандарту України № 375 від 26.12.2005 р. (з наступними
змінами й доповненнями), є однорідними і відносяться до професії „водій
автотранспортних засобів” (КП № 8322.2). Саме тому апеляційний суд до спірних
правовідносин застосовує норми ч. 2 ст. 40 КЗпП України і ст. 42 КЗпП України.
Звільнення позивача з роботи відбулося з
порушенням ч. 2 ст. 40 КЗпП України, згідно з якою звільнення за п. 1 цієї
статті допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на
іншу роботу. Внаслідок скорочення з 08.04.2008 р. однієї штатної одиниці водія
у штаті КЛПЗ „Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер” залишилося
16,5 - 1 = 15,5 одиниць водіїв, на яких фактично залишилося працювати 14
водіїв. Тобто на дату звільнення ОСОБА_1 з роботи 1,5 штатні одиниці водіїв у
закладі були вакантними.
Крім того, розірвання трудового договору з
останнім відбулося з порушенням вимог ст. 42 КЗпП України, оскільки КЛПЗ
„Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер” не врахував його
переважне право на залишення на роботі перед іншими працівниками. Так, всі
водії, які працювали у відповідача як до звільнення ОСОБА_1, так і після його
звільнення, мають І клас водія. Але наказом від 12.10.2007 р. № 142 ОСОБА_1 за
багаторічну сумлінну працю, відданість справі, досягнуті успіхи в роботі та з
нагоди 60-річчя від дня народження нагороджено Почесною грамотою і премією.
Таким чином, він має переваги перед залишеними на роботі водіями, які не мають
заохочень і які, до того ж, мають менший безперервний стаж роботи у КЛПЗ
„Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер”, а саме перед ОСОБА_4.
(працює з 15.05.2006 р.), ОСОБА_5 (працює з травня 2006 р.) і ОСОБА_3. (працює
з 01.11.2006 р.). До того ж, згідно з копією посвідчення водія від 05.03.1984
р., позивач має право керування транспортними засобами категорій В, С і Е, а
доказів того, що він фактично не може керувати будь-яким з транспортних
засобів, марки яких зазначено у штатному розписі КЛПЗ „Чернігівський обласний
протитуберкульозний диспансер” поряд з найменуванням штатних одиниць водіїв,
суду не надано.
Отож наказ про звільнення ОСОБА_1 є
незаконним і він підлягає поновленню на роботі.
Частина 2 ст. 235 КЗпП України приписує,
що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає
трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього
заробітку за вимушений прогул. Тому на користь останнього з відповідача
підлягає стягненню середній заробіток у такій сумі. Згідно з довідкою КЛПЗ
„Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер” про заробітну плату
позивача від 09.01.2009 р. № 36-10/1623, за 21 робочий день лютого 2008 р. йому
нараховано 423 грн. 15 коп., а за 20 робочих днів березня 2008 р. йому
нараховано 414 грн. 95 коп. Таким чином, згідно з абз. 3 п. 2 Порядку
обчислення середньої заробітної плати, що затверджено постановою Кабміну
України від 08.02.1995 р. № 100, середньоденний заробіток ОСОБА_1 за
лютий-березень 2008 р. - за два місяці до його звільнення становить: (423 грн.
15 коп. + 414 грн. 95 коп.) : 41 робочий день = 20 грн. 44 коп., а його
середньомісячний заробіток становить: 20 грн. 44 коп. х 41 робочий день : 2
місяці = 419 грн. 02 коп. Тож за період вимушеного прогулу з 08.04.2008 р. по
16.01.2009 р. (по дату постановлення рішення) розмір середнього заробітку, що
належить до виплати позивачеві, становитиме: за 16 робочих днів квітня 2008 р.
- 20 грн. 44 коп. х 16 = 327 грн. 04 коп. + за травень - грудень 2008 р. - 419
грн. 02 коп. х 8 міс. = 3352 грн. 16 коп. + за 10 робочих днів січня 2009 р. -
20 грн. 44 коп. х 10 = 204 грн. 40 коп., а всього 3883 грн. 60 коп. - 423 грн.
15 коп. (розмір вихідної допомоги, виплаченої позивачеві при звільненні, який
має бути враховано згідно з роз'ясненням пункту 32 постанови Пленуму Верховного
Суду України „Про практику розгляду судами трудових спорів” від 06.11.1992 р №
9 з наступними змінами й доповненнями) = 3460 грн. 45 коп. (обов'язкові платежі
з цієї суми не утримано).
Суд
погоджується з доводами ОСОБА_1 про те, що шляхом незаконного звільнення з
роботи КЛПЗ „Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер” завдав йому
моральної шкоди у вигляді страждань. Виходячи з характеру і способу завдання
цієї шкоди, тривалості перетерплювання позивачем негативних явищ немайнового
характеру суд вважає за необхідне відшкодувати її у розмірі 400 грн.
Оскільки після порушення судом провадження
у даній справі і до постановлення по ній рішення відповідач нарахував та
виплатив ОСОБА_6 137 грн. 53 коп. (до видачі на руки 112 грн. 01 коп.)
недонарахованої заробітної плати за відпрацьований час на посаді водія у
листопаді 2007 р. і її розмір останнім не оспорюється, то позов в цій частині
також підлягає задоволенню, але у порядку ст. 217 ЦПК України рішення в цій
частині апеляційний суд до виконання не допускає.
Т.я. звільнення позивача з роботи визнано
незаконним і на його користь стягнуто середній заробіток за вимушений прогул,
то у задоволенні вимог про стягнення на його користь середнього заробітку за
затримку остаточного розрахунку необхідно відмовити (незаконне звільнення не
може тягнути за собою законні наслідки).
Висновок суду про недоведеність вимог
ОСОБА_1 про стягнення на його користь оплати за виконання вантажно-розвантажувальних
робіт протягом листопада 2007 р. - січня 2008 р. є вірним.
Апеляційний суд вважає за необхідне
вирішити спір між сторонами як на підставі наданих місцевому суду доказів, так
і на підставі доказів, наданих сторонами до суду ІІ інстанції, оскільки
попередній розгляд справи судом І інстанції проведено без дотримання вимог
ст.ст. 130 ч. 6 п.п. 3, 4, 131 ч. 1 ЦПК України.
Тож оскаржуване рішення підлягає
скасуванню в частині відмови у задоволенні вимог про поновлення на роботі, стягнення
недоотриманої заробітної плати за листопад 2007 року, середнього заробітку за
затримку розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди з
постановленням рішення про часткове задоволення даних вимог, в частині
задоволення позову про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку
при звільненні воно підлягає скасуванню з постановленням рішення про відхилення
цих вимог, а у частині відмови у задоволенні позову про стягнення доплати до
заробітної плати за листопад 2007 р. - січень 2008 р. за виконання
вантажно-розвантажувальних робіт його слід залишити без змін.
У порядку ч. 5 ст. 88 ЦПК України з
відповідача належить стягнути 51 грн. мита на користь держави і 30 грн. витрат
з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи (у розмірах, що
встановлені відповідно п/п п/п „а”, „д” п. 1 ст. 3 Декрету Кабміну України „Про
державне мито” і п. 1 Розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення
розгляду цивільних справ, затверджених постановою КМУ від 21.12.2005 р. № 1258
(з наступними змінами).
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.
307, 309 ч. 1 п. 4, 313, 314, 316 ЦПК України, ст.ст. 94, 97, 98, 105, 116,
117, 231, 232, 235, 2371 КЗпП України, суд
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити
частково.
Рішення Деснянського районного суду м.
Чернігова від 24 листопада 2008 року в частині відмови у задоволенні вимог про
поновлення на роботі, стягнення недоотриманої заробітної плати за листопад 2007
року, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, відшкодування
моральної шкоди та розподілу судових витрат скасувати і частково задовольнити
дані вимоги.
Визнати незаконним пункт 1 наказу
Комунального лікувально-профілактичного закладу „Чернігівський обласний
протитуберкульозний диспансер” про звільнення ОСОБА_1 з посади водія за п. 1
ст. 40 КЗпП України.
Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаду водія
на 0,5 ставки Комунального лікувально-профілактичного закладу „Чернігівський
обласний протитуберкульозний диспансер” з 08 квітня 2008 року.
Стягнути з Комунального
лікувально-профілактичного закладу „Чернігівський обласний протитуберкульозний
диспансер” на користь ОСОБА_1 137 (сто тридцять сім) грн. 53 коп. недоотриманої
заробітної плати за листопад 2007 року (обов'язкові платежі з даної суми не
утримано), 3460 (три тисячі чотириста шістдесят) грн. 45 коп. середнього
заробітку за вимушений прогул, 400 (чотириста) грн. 00 коп. на відшкодування
моральної шкоди.
У задоволенні позову про стягнення
середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні відмовити.
Це ж рішення суду в частині відмови у
задоволенні позову про стягнення доплати до заробітної плати за листопад 2007
року - січень 2008 року за виконання вантажно-розвантажувальних робіт залишити
без змін.
Стягнути з Комунального
лікувально-профілактичного закладу „Чернігівський обласний протитуберкульозний
диспансер” 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. 50 коп. мита на користь держави.
Стягнути з Комунального
лікувально-профілактичного закладу „Чернігівський обласний протитуберкульозний
диспансер” 30 (тридцять) грн. 00 коп. витрат з інформаційно-технічного
забезпечення розгляду справи (одержувач - Державний бюджет м. Чернігова,
розрахунковий рахунок № 31214259700002, код ЄДРПОУ 22825965, банк одержувача -
ГУДКУ у Чернігівській області, МФО 853592).
Рішення в частині стягнення з Комунального
лікувально-профілактичного закладу „Чернігівський обласний протитуберкульозний
диспансер” на користь ОСОБА_1 недоотриманої заробітної плати за листопад 2007
року в сумі 137 (сто тридцять сім) грн. 53 коп. до виконання не допускати.
Рішення набирає законної сили з моменту
його проголошення, але воно може бути оскаржене до Верховного Суду України
протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Судді:
Часті запитання
Який тип судового документу № 2849734 ?
Документ № 2849734 це Рішення
Яка дата ухвалення судового документу № 2849734 ?
Дата ухвалення - 16.01.2009
Яка форма судочинства по судовому документу № 2849734 ?
Форма судочинства - Цивільне
Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?
Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись
в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту.
Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.
В якому cуді було засідання по документу № 2849734 ?
У чому перевага платних тарифів?
У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22.
Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.
Дані про судове рішення № 2849734, Апеляційний суд Чернігівської області
Судове рішення № 2849734, Апеляційний суд Чернігівської області було прийнято 16.01.2009.
Форма судочинства - Цивільне,
форма рішення - Рішення.
На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові відомості.
Судове рішення № 2849734 відноситься до справи № 22ц-137/09
Це рішення відноситься до справи № 22ц-137/09. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:
Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.
Зареєструйтеся та перегляньте
більше інформації про
юридичну особу!
