Ухвала суду № 28478605, 19.09.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2194/12/0170/16

19.09.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Яковенко С.Ю.

секретар судового засідання Равза Р.Р.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Александров О.Ю. ) від 18.04.12 у справі № 2а-2194/12/0170/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Навікас" (11 км Московського шосе,Гресівський,Сімферополь, місто, Автономна Республіка Крим,95493)

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.04.12 адміністративний позов - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 15.02.12 року № 0014812301, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Навікас" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 324824,00 гривень.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Навікас" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2146,00 грн.

Не погодившись з постановою суду, представник Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.04.12, прийняти нову постанову.

У судове засідання 19.09.12 сторони не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Навікас" зареєстровано виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради 20.10.2005, перебуває на обліку платників податків у ДПІ в місті Сімферополі, є юридичною особою та платником податків і зборів, в тому числі податку на додану вартість, згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 27.10.2005 №00792524.

Позивач являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язаний виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Посадовими особами державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ "Навікас" з питань перевірки взаємовідносин з ТОВ "ТД "Стронг" за червень 2011 року.

За результатами перевірки був складений акт від 25.01.2012 №631/23-4/33848871, за висновками якого встановлено порушення підпунктів 14.1.191, ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.п. 187.1.а п. 187 ст. 187 п. 201.1 ст. 201 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у результаті чого зменшено залишок від'ємного значення з ПДВ (р. 22,24) у сумі 324824 гривень.

На підставі зазначеного акту 15.02.2012 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0014812301 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 324824,00 грн.

Такі висновки відповідача ґрунтуються на тому, що підставою цього стали операції, які були проведені між ТОВ "Навікас" та ТОВ "ТД "Стронг" у червні 2011 року.

Відповідач зазначає у акті, що згідно договору № 9 від 01.05.2011 року ТОВ "Навікас" придбало у ТОВ "ТД "Стронг" автозапчастини, у той час як у податкових накладних наданих до перевірки серед запчастин у більшості вказані авіазапчастини (авіадвігун, установка для заміни коліс, панелі запуску), що протиречить документам наданим до перевірки. Перевіркою ТОВ "ТД "Стронг" встановлено, що чисельність робітників складає 3 особи, що унеможливлює розвантажувально-завантажувальні роботи враховуючи вагу авіазапчастин. Також встановлено, що відвантажений на адресу ТОВ "Навікас" товар отримано ТОВ "ТД "Стронг" згідно договору поставки №01/06-7 від 01.06.2011 року, укладеному з ТОВ "Таврія-Славутичторг".

Перевіркою встановлено, що у ТОВ "ТД "Стронг" У ТОВ "ТД "Стронг" відсутні необхідні дозволи, складські приміщення, персонал, транспортні засоби та основні фонди, відсутні трудові ресурси (чисельність працівників згідно довідки №2004/231/36095275 від 29.09.2011 року складає 3 особи).

На підставі зазначених обставин, відповідачем здійснено висновок, що податковий кредит за червень 2011 року сформовано у порушення норм Податкового кодексу України в наслідок укладення угод з контрагентом ТОВ "ТК "Стронг", фінансово-господарська діяльність якого здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільно-правової дієздатності, фінансово-господарські взаємовідносини між вказаними підприємствами та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків.

Таким чином, порушено інтереси держави та суспільства на отримання належних сум ПДВ суб'єктів господарювання.

01.05.2011 року між позивачем та ТОВ "ТД "Стронг" укладений договір №9 купівлі-продажу авіційно-технічного майна, автозапчастини, що є товаром за цим договором.

Продавець зобов'язується поставити товар згідно видаткових накладних та надати необхідну технічну документацію. Покупець зобов'язується прийняти товар згідно видаткових накладних, сплатити вартість поставленого товару у строки і в сумі, зазначені у договорі і видаткових накладних.

На підтвердження виконання зазначених вище договорів позивачем до матеріалів справи долучені накладні №1-4, №2-4 від 04 червня 2011 року; податкові накладні; банківські виписки на виконання договору від 01.05.11 року №9 такі суми: 100000,00 гривень 21.06.2011 року; 43865,00 гривень 17.08.2011 року; 288220,00 гривень 31.10.2011 року; 117360,00 гривень 01.11.2011 року; 199000,00 гривень 03.11.2011 року; 59000,00 гривень 14.11.2011 року; 106598,00 гривень 06.12.2011 року; видаткові накладні №РН-0000236, №РН-0000237, №РН-0000227; №РН-0000230, №РН-0000229, №РН-0000228, №РН-0000232, №РН-0000231, №РН-0000233, №РН-0000234, №РН-0000235;

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Кодексу).

Пунктом 16.1.2 ст. ст. 16 ПК України, якою ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Отже, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

В п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит взагалі не залежить від тієї обставини, чи відображалися суми податку на додану вартість у податковій звітності контрагентів платника податку і чи сплачувався ними податок на додану вартість.

Нормами ст. 201 ПК України, визначено перелік документів, що є підставою для нарахування податкового кредиту. Отже, саме наявність цих документів є обов'язковою умовою для формування платниками податків податкового кредиту.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як установлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Судова колегія вважає, що суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача, не підтверджено належними та допустимими доказами факт нікчемності угоди та правомірність і обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Cудова колегія вважає, що законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з доводами суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки від 25.01.2012 № 631/23-4/33848871 про порушення платником податків вимог Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України, не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомленя-рішеня відповідача від 15.02.2012 № 00014812301.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198,205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Александров О.Ю. ) від 18.04.12 у справі № 2а-2194/12/0170/16 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 25 вересня 2012 р.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва