Ухвала суду № 28474657, 24.09.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-1119/12/0170/13

24.09.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Курапової З.І. ,

Яковенко С.Ю.

секретар судового засідання Самбурська Т.В.

за участю сторін:

представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма"Салта ЛТД"- Храбров Андрій Олександрович, довіреність № б/н від 20.06.11

представник відповідача - Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим - не з'явився,

представник заявника апеляційної скарги - Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби - не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Ольшанська Т.С. ) від 22.02.12 по справі № 2а-1119/12/0170/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Салта ЛТД" (вул. Коммунальная/пер.Промежуточний, 24/3, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95000)

до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

Заявник апеляційної скарги: Державна податкова інспекції в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. Мате Залки 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 22 лютого 2012 року у справі № 2а-1119/12/0170/13 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Салта ЛТД»до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення було задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 11.01.2012 року № 0013512301.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, з апеляційною скаргою звернулась Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, яка просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 22 лютого 2012 року, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову позивачу відмовити.

Апеляційна скарга мотивована положеннями Податкового кодексу України та нікчемністю правочину між позивачем та ТОВ «АСТАНА К».

У судове засідання заявник апеляційної скарги не з'явився. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи податкова інспекція сповіщена належним чином.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, вважав, що судове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та ухвалено на підставі з'ясування усіх обставин справи, що мають значення для справи. Представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити судове рішення суду першої інстанції без змін. У письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивач висловив свою правову позицію щодо незгоди з апеляційною скаргою.

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із збільшенням позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість за березень 2011 року у сумі основного платежу -51026 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 12756,5 грн., про що було прийнято податкове повідомлення-рішення від 11 січня 2012 року за № 0013512301.

З вказаного податкового повідомлення-рішення вбачається, що підставою для його прийняття сталися висновки акту ДПІ в м. Сімферополі АР Крим «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Фірма «Салта ЛТД»(ЄДРПОУ 22277848) з питань взаємовідносин з ТОВ «Астана К»(ЄДРПОУ 37270449) за березень 2011р.»від 31 грудня 2011 року № 20610/23-4/22277848 про заниження позивачем податкового зобов'язання з ПДВ за березень 2011 року у сумі 51026 грн. у зв'язку із завищенням податкового кредиту з ПДВ за березень 2011 року у сумі 51026 грн. за господарськими взаємовідносинами з ТОВ «Астана К».

Так у акті перевірки зазначено, що за юридичною адресою ТОВ «АСТАНА К»та директор відсутні, фактичне місцезнаходження підприємства встановити немає можливості, підтвердити правомірність формування податкових зобов'язань та податкового кредиту не являється можливим. Згідно акту невиїзної документальної перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 08.06.2011 року № 1404/23-08/37270449 встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Загальна чисельність працюючих на ТОВ «АСТАНА К»згідно бази даних ДПІ у Шевченківському районі м. Києва складає 1 особу. Також у акті зазначено, що у зв'язку із відсутністю розшифровок до декларації з податку на прибуток та іншої податкової звітності не є можливим зробити висновок про наявність основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів для здійснення основного виду діяльності. За таких обставинах податкова інспекція зробила висновок, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «АСТАНА К»здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводіїздатності ТОВ «АСТАНА К», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «АСТАНА К»та контрагентами є фіктивними правочинами та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались правочинами. Податкова інспекція у акті перевірки зробила висновок про нікчемність правочину між позивачем та ТОВ «АСТАНА К»в силу вимог статті 216 Цивільного кодексу України та вважає, що у ТОВ «АСТАНА К»відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість та відсутнє право на формування валових витрат по операціям з підприємствами-постачальниками.

Судова колегія вважає, що задовольняючи позовні вимоги у частині визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи та правильно надав юридичну оцінку обставинам справи, правильно застосувавши норми матеріального права -положення Податкового кодексу України. Така думка судової колегії ґрунтується на наступному.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит -сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом У цього Кодексу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

Під час розгляду справи суд першої інстанції ретельно дослідив правові взаємовідносини між позивачем та ТОВ «АСТАНА К», дослідив та надав належну юридичну оцінку наявним у позивача письмовим доказам у підтвердження факту здійснення господарських операцій, розрахунків між позивачем та ТОВ «АСТАНА К»та наявності відповідних податкової накладної № 114 від 30.03.2011 року, видаткової накладної № 114 від 30.03.2011 року, товарно-транспортної накладної № 00114 від 30.03.2011 року, договору поставки № 89 від 01.03.2011 року - папіру, відомостей надходження товарно-матеріальних цінностей за контрагентами -карток складського обліку, які є підставою для нарахування позивачем сум податку на додану вартість у сумі 51026,00 грн., що відноситься до складу податкового кредиту.

Судова колегія зазначає, що акт перевірки від 31 грудня 2011 року взагалі не містіть у собі відомостей, яки б свідчили про дослідження податковою інспекцією первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача щодо господарських правовідносин з ТОВ «АСТАНА К»та дослідження питання реального виконання умов договору поставки від 01.03.2011 року № 89 та використання отриманого за договором товару у власній господарській діяльності позивача. Акт перевірки містить у собі лише правові висновки податкового органу щодо нікчемності правочину між позивачем та ТОВ «АСТАНА К», які ґрунтуються виключно на висновку щодо можливості здійснення ТОВ «АСТАНА К»фінансово-господарської діяльності. Але, податкова відповідальність платників податків має індивідуальний характер. При цьому судова колегія зазначає, що за змістом акту перевірки вбачається, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «АСТАНА К»щодо правовідносин з позивачем ДПІ у Шевченківському районі м. Києва не досліджувалися, оскільки місцезнаходження даного платника податків не було встановлено. Але, згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 46-49) ТОВ «АСТАНА К»взято на облік 29 липня 2011 року за місцезнаходженням -Київська обл., м. Васильків, вул.. Соборна, будинок 72. Тобто за вказаною адресою Товариство податковим органом не перевірялося. Крім того, судова колегія зазначає, що ані під час судового розгляду у суді першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду справи, податкова інспекція не надала суду акт перевірки ДПІ у Шевченковському районі м. Києва від 08.06.2011 року № 1404/23-08/37270449 у якості доказу своїх висновків щодо факту нікчемності правочину між позивачем та ТОВ «АСТАНА К».

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України «Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину»зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За наявними у матеріалах справи доказами судова колегія не вбачає підстав до висновку про те, що правочин між позивачем та ТОВ «АСТАНА К»суперечить інтересам держави та суспільства, недійсність правочину прямо не встановлена законом, а тому згідно приписів статті 215 Цивільного кодексу України такий правочин є оспорюваним, тобто підлягає визнанню судом недійсним у порядку, встановленому законом. Але, податкова інспекція, яка є заінтересованою особою та заперечує дійсність правочину між позивачем та ТОВ «АСТАНА К»у судовому порядку не оспорила дійсність вказаного правочину.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, вказаною нормою Кодексу чітко визначено, що правочини, що не відповідають інтересам держави і суспільства є не нікчемними а є недійсними, що визнається в судовому порядку.

При таких обставинах справи висновок податкової інспекції про нікчемність правочину між позивачем та ТОА "АСТАНА К" є недоведеним, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції -відсутні.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.02.12 по справі № 2а-1119/12/0170/13 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.02.12 по справі № 2а-1119/12/0170/13 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 01 жовтня 2012 р.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис З.І.Курапова

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська