Постанова № 28474630, 08.10.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-4993/11/0121

08.10.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Курапової З.І. ,

Яковенко С.Ю.

секретар судового засідання Самбурська Т.В.

за участю сторін:

позивач - ОСОБА_2 - паспорт серії НОМЕР_1, виданий Феодосійським МВ ГУ МВС України в Криму 09.03.2006 року,

представник відповідача - Військової частини А-0156- не з'явився,

представник відповідача - Військової частини А 0215Г- не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Військової частини А-0156 на постанову Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Терентьєв А.М. ) від 27.02.12 у справі № 2а-4993/11/0121

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1,98112)

до Військової частини А-0156 (вул. Гагаріна, с. Приморський, м. Феодосія, Автономна Республіка Крим,98176)

Військової частини А 0215Г (вул. Червоноармійська, 105, м. Вінниця, Вінницька область, 21000)

про стягнення матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Феодосійського міського суду АР Крим від 27 лютого 2012 року у справі №2а-4993/11/0121 (№2/121/31/2012) адміністративний позов ОСОБА_2 до Військової частини А 0156, Військової частини А 0215Г про стягнення матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань було задоволено частково. Стягнуто з Військової частини А 0156, Код 07943130 на користь ОСОБА_2 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у сумі 6258,70 грн. В решті позовних вимог було відмовлено. У задоволенні позовних вимог відносно Військової частини А 0215Г -відмовлено. Також судом першої інстанції вирішено питання щодо розподілу судових витрат по справі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Військова частина А 0156 Міністерства оборони України звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Феодосійського міського суду АВР Крим від 27 лютого 2012 року, прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову позивачу відмовити у повному обсязі. Також заявник апеляційної скарги просить стягнути з позивача на його користь судові витрати за подання апеляційної скарги у розмірі 16,10 грн.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального права, а саме: Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України № 260 від 11.06.2008 року та наказу Міністра оборони України № 380 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2010 рік».

У судовому засіданні представник відповідачів підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

У судовому засіданні позивач проти апеляційної скарги заперечував, вважав, що судове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та ухвалено на підставі повного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи. Позивач просив відмовити у задоволені апеляційної скарги та просив залишити судове рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення позивача та представника відповідачів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли щодо розміру виплаченої позивачу суми матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2010 рік. Так, позивачу було виплачено матеріальна допомога у розмірі 1940,00 грн. за 2010 рік на вирішення соціально-побутових питань, в той час як позивач вважає, що розмір допомоги повинен бути визначений виходячи із розміру місячного грошового забезпечення у розмірі 16397,40 грн., у зв'язку з чим недоплата суми допомоги складає 14457,40 грн. Позовні вимоги задоволені судом першої інстанції частково: у розмірі 6258,70 грн., виходячи із розміру грошового забезпечення позивача за грудень 2010 року у сумі 8198,70 грн. з урахуванням виплаченої суми 1940,00 грн.

Судова колегія вважає, що немає правових підстав для часткового задоволення адміністративного позову позивача, оскільки розмір матеріальної допомоги визначений Військовою частиною А 0156 у відповідності із діючим законодавством України. При цьому судова колегія виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач проходить військову службу у Військовій частині А 0156 Міністерства оборони України та знаходиться на грошовому утриманні у цій частині.

Відповідно до частин 1-4 статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007 року «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»до складу грошового забезпечення входять, зокрема, одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно до підпункту 3 пункту 5 вказаної постанови керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надано право надавати матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, а відповідно до пункту 2 цієї постанови виплата грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони України.

Тобто, вказаною постановою чітко визначено, що розмір матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань не може перевищувати розміру місячного грошового забезпечення і матеріальна допомога виплачується за рішенням керівника державного органу у межах асигнувань, що виділяються на утримання цього органу.

Аналогічні положення встановлені і розділом ХХХІІІ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України № 260 від 11 червня 2008 року, а саме: матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується один раз на рік в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, за заявою військовослужбовця за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. Розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України.

Відповідно до статті 63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Наказом Міністра оборони України від 22 липня 2010 року № 380 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2010 рік» визначено, що видання наказів про виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань здійснюється за умови наявності вільного фінансового ресурсу після розгляду заяв військовослужбовців, поданих за підпорядкованістю та прийняття за ним рішення заступниками Міністра оборони України та командувачами видів Збройних Сил України.

Незважаючи на те, що вказаний наказ Міністра оборони України від 22 липня 2010 року № 380 не зареєстрований у Міністерстві юстиції України, він не суперечить вимогам постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007 року, наказу Міністра оборони України № 260 від 11.06.2008 року, статті 63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та Бюджетному кодексу України, відповідно до статті 22 якого Міністр оборони України є головним розпорядником бюджетних коштів, що реалізує державну політику у відповідній сфері.

З матеріалів справи вбачається, що Телеграмою звичайною від 10 грудня 2010 року Командувач Повітряних Сил Збройних Сил України повідомив командирів військових частин про те, що враховуючи наявність вільного фінансового ресурсу та відповідно до вимог наказу Міністра оборони України від 22.07.2010 року № 380 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2010 рік»дозволено командирам військових частин прийняти рішення про виплату підпорядкованому особовому складу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2010 рік, крім військовослужбовців, яким протягом 2010 року було прийнято позитивне рішення про її виплату, в розмірі посадового окладу. Заявки на кошти було визначено надати на адресу фінансово-економічного управління до 16 грудня 2010 року (а.с. 51).

Наказом Командира Військової частини А0156 Міністерства оборони України від 22 грудня 2010 року № 890 «Про виплату військовослужбовцям військової частини А0156 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2010 рік»на підставі наказу Міністра оборони України від 22.07.2010 року № 380 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2010 рік», телеграми Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 10 грудня 2010 року № 350/147/2/646 позивачу нараховано та виплачено матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2010 рік у розмірі посадового окладу у сумі 1940,00 грн. Тобто, позивачу виплачено матеріальну допомогу у межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), передбаченого у відповідному кошторисі та у розмірі, що не перевищує розмір його місячного грошового забезпечення, що повністю відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007 року, наказу Міністра оборони України № 260 від 11.06.2008 року про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України та деяким іншим особам та статті 63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік».

Той факт, що командир Військової частини А 0156 клопотав перед командиром Військової частини А 0215Г про виплату позивачу матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань у розмірі 100% місячного грошового забезпечення з підстав смерті його батька, не має правового значення, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що уповноважена особа прийняла рішення про виплату позивачу матеріальної допомоги саме у розмірі 100% місячного грошового забезпечення. Згідно усього вищевикладеного, питання щодо нарахування та виплати позивачу матеріальної допомоги у розмірі 100% місячного грошового забезпечення повинно бути вирішено Командувачем Повітряних Сил Збройних Сил України та заступником Міністра оборони України після розгляду заяви позивача, поданої за підпорядкованістю.

При таких обставинах справи правові підстави для задоволення адміністративного позову позивача -відсутні, у зв'язку з чим апеляційна скарга Військової частини А 0156 Міністерства оборони України підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції -скасуванню з прийняттям по справі нового судового рішення про відмову позивачу у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги щодо стягнення з позивача на користь Військової частини А 0156 судових витрат за подання апеляційної скарги у розмірі 167,10 грн. не підлягають задоволенню, оскільки такий розподіл судових витрат не передбачений статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції досліджено питання щодо дотримання позивачем строків звернення з адміністративним позовом та встановлено, що позивачем пропущений 6-ті місячний строк звернення до суду з поважних прчин.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини А 0156 Міністерства оборони України задовольнити.

Постанову Феодосійського міського суду АР Крим від 27 лютого 2012 року у справі № 2а-4993/11/0121 (№2/121/31/2012) скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 15 жовтня 2012 р.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис З.І.Курапова

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська