Постанова № 28474329, 25.07.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-4056/11/2770

25.07.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Яковенко С.Ю.

секретар судового засідання Рузова А.О.

за участю представників сторін:

представник відповідача: Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби -Обухова Алла Вячеславівна, довіреність №21/9/10-025 від 20.03.2012,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Созидатель»на постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя (суддя Куімов М.В.) від 27.02.2012 по справі № 2а-4056/11/2770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Созидатель»(вул. Фіолентовське шосе, 8, м. Севастополь, 99014)

до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби (вул. Пролетарська,24, м. Севастополь, 99014)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2011 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Созидатель»звернувся до Окружного адміністративного суду м. Севастополя з позовною заявою до Державної податкової інспекції в Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби (далі -Інспекція) №0000390171 від 19 серпня 2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників у загальному розмірі 191539,13грн., з яких 154430,50грн. -за основним платежем та 37108,63грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0000710171 від 28 жовтня 2011 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників у загальному розмірі 693,78грн. (основний платіж).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 27.02.2012 у справі № 2а-4056/11/2770 в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем обґрунтовано, оскільки судом встановлено, що директором ТОВ ОСОБА_3 у період з грудня 2009 року по січень 2011 року з корпоративного картрахунку ТОВ було знято грошових коштів в сумі 1029536,65грн. Але, вказана сума не була включена до складу сукупного місячного доходу ОСОБА_3 за відповідні терміни, а тому відповідачем обґрунтовано встановлено порушення пп.9.10.4 п.9.10 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», пп.170.9.3 п.170.9 ст.170 Податкового кодексу України, що свідчить про обґрунтоване збільшення грошових зобов'язань та застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій. Також суд першої інстанції зазначає, що посилання позивача на те, що ТОВ не може виступати податковим агентом щодо сум, отриманих ОСОБА_3 по корпоративній платіжній картці, оскільки останній отримував кошти по корпоративній платіжній картці без відома підприємства та не надавав звітів по цій картці, не може бути прийнято до уваги, виходячи з того, що згідно п.3.3 Договору № CDR LE-118414-1 від 26.11.2009 року, контроль за цільовим використанням коштів з картрахунку здійснюється клієнтом, тобто ТОВ. Але ТОВ не припиняло користування картрахунком, не надало заяви до банку про втрату корпоративної картки. За цих обставин в наявності підстави для відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ «Созидатель»в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати, постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при прийнятті судом першої інстанції постанови порушені норми матеріального права, оскільки судом не прийнято до уваги, що ТОВ, як працедавець, є податковим агентом відносно доходів у вигляді заробітної платні або інших доходів, які безпосередньо пов'язані із виконанням працівником його службових обов'язків на підприємстві. Якщо ж фізична особа викрала (отримала іншим незаконним шляхом) матеріальні цінності, незважаючи на те, що за рішенням суду відшкодовує збитки юридичній особі, то саме вона зобов'язана подати до податкового органу декларацію про доходи та майновий стан і сплатити податок з доходів фізичних осіб в розмірі 15% від суми викрадених матеріальних цінностей. Отже, відносно такого доходу платником податку є безпосередньо особа, яка отримала дохід, в тому числі шляхом викрадення матеріальних цінностей, а ТОВ «Созидатель»у такому випадку звільнено від обов'язку нарахування, утримання та сплати податку до бюджету, тому визначення грошового зобов'язання (з врахування штрафних (фінансових) санкцій) шляхом прийняття податкових повідомлень-рішень є протиправним, що в свою чергу, є підставою для скасування прийнятої Окружним адміністративним судом м. Севастополя у справі №2а-4056/11/2770 постанови від 27.02.2012.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив в її задоволенні відмовити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 27.02.2012 залишити в силі. Вважає, що при прийнятті постанови Окружним адміністративним судом м. Севастополя не було порушено норм матеріального права, оскільки саме підприємство здійснює контроль за цільовим використанням коштів з картрахунку ТОВ. Отже, в зв'язку з тим, що позивачем не надано доказів звернення до банку із заявою про втрату корпоративної картки, та не надано доказів отримання звітів про використання готівки, тому визначення позивача податковим агентом, та, відповідно, притягнення його до відповідальності за порушення податкового законодавства в повної мірі відповідає встановленим обставинам справи та застосованим нормативно-правовим актам.

Представник позивача в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про дату та місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією в Гагарінському районі м. Севастополя ДПС проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Созидатель»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 31.03.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 31.03.2011, за результатами якої складений акт перевірки №3387/23-123/20686595 від 01.08.2011 року.

Згідно акту перевірки позивачем порушені норми пп.9.10.4 п.9.10 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», пп.170.9.3 п.170.9 ст.170 Податкового кодексу України, внаслідок яких донараховано податку з доходів найманих працівників на загальну суму 154430,50грн., в тому числі по періодах: 2009 -3030,0грн., 2010 -145400,50грн., 2011 -6000,0грн.

На підставі даного Акту перевірки Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі м. Севастополя ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000390171 від 19 серпня 2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників у загальному розмірі 191539,13грн., з яких 154430,50грн. -за основним платежем та 37108,63грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням позивач у порядку, передбаченому ст. 56 Податкового кодексу України, направив на адресу Державної податкової адміністрації у м. Севастополі скаргу на вказане податкове повідомлення - рішення.

За результатами розгляду скарги податкове повідомлення-рішення № 0000390171 залишено без змін та додатково донараховане податкове зобов'язання з податку на доходи найманих працівників у розмірі 693,78грн. (податок). На адресу позивача направлено податкове повідомлення-рішення від 28.10.2011 року № 0000710171 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників у розмірі 693,78грн.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями позивач у порядку, передбаченому ст. 56 Податкового кодексу України, направив на адресу Державної податкової служби України скаргу на вказані податкові повідомлення - рішення.

Рішенням Державної податкової служби України від 25.11.2011 року вих. №5952/6/10-2315 про результати розгляду повторної скарги остання залишена без задоволення, податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Севастополя з позовною заявою, у якої оскаржує зазначені податкові повідомлення -рішення в повному обсязі.

Правовідносини з оподаткування доходів фізичних осіб, визначення податковим агентом та об'єкту оподаткування (загального розміру оподаткованого доходу) до 01 січня 2011 року були врегульовані Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб», з 2011 -регулюються Податковим кодексом України.

Пунктами 1.2, 1.15 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»встановлено, що податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону. Дохід -сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п.2.1 ст.2, п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»платником податку є резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи. Об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті; іноземні доходи.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи). Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є:

а) для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент;

б) для іноземних доходів та тих, чиє джерело виплати знаходиться в осіб, звільнених від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету, - платник податку, отримувач таких доходів.

До складу загального місячного оподатковуваного доходу включається сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої розраховується згідно з пунктом 9.10 статті 9 цього Закону (п.4.2.15 ст.4 Закону).

Відповідно до пункт 9.10.1 пункту 9.10 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»податковим агентом платника податку при оподаткуванні сум, отриманих на відрядження або під звіт, не повернутих таким платником податку протягом встановленого підпунктом 9.10.3 цього пункту строку, є особа, що надала такі суми, а саме:

а) на відрядження у сумі перевищення над сумою витрат платника податку на таке відрядження, розрахованою згідно з підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств";

б) під звіт для здійснення окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх надала, у сумі перевищення над сумою фактичних витрат платника податку на здійснення таких дій.

Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, що надала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а при недостатності суми такого доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців, до повної сплати суми такого податку.

Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається за формою, встановленою центральним податковим органом, до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку:

а) завершує таке відрядження;

б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт.

За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку у касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх надала, до або під час подання зазначеного звіту (пп.9.10.2)

Якщо платник податку повертає суму надміру витрачених коштів пізніше граничного строку, встановленого підпунктом 9.10.2 цього пункту, але не пізніше звітного місяця, на який припадає останній день такого граничного строку, то такий платник податку сплачує штраф у розмірі 15 відсотків суми таких надміру витрачених коштів, який стягується за процедурою утримання податку, встановленою підпунктом 9.10.1 цього пункту.

Якщо платник податку не повертає суму надміру витрачених коштів протягом звітного місяця, на який припадає такий граничний строк, то така сума підлягає оподаткуванню за правилами, встановленими підпунктом 9.10.1 цього пункту, та платник податку сплачує штраф, встановлений абзацом першим цього підпункту.

Якщо у майбутніх податкових періодах платник податку повертає суму надміру витрачених коштів або вона стягується з такого платника податку за рішенням суду, перерахунок податкових зобов'язань такого платника податку не здійснюється, а сума штрафу не відшкодовується (пп.9.10.3).

Підпункт 9.10.4 пункту 9.10. статті 9 Закону встановлює, що норми цього пункту поширюються також на витрати, пов'язані з відрядженням чи виконанням окремих цивільно-правових дій, які були оплачені з використанням корпоративних платіжних карток, дорожніх, банківських або персональних чеків, інших платіжних документів, з урахуванням таких особливостей:

а) якщо при застосуванні платіжних карток під час службових відряджень відрядженою особою - платником податку отримувалася готівка, то платник податку подає звіт про використання наданих на відрядження коштів і повертає суму надміру витрачених коштів до закінчення третього банківського дня після завершення відрядження;

б) якщо при застосуванні платіжних карток під час службових відряджень відрядженою особою - платником податку здійснювалися розрахунки у безготівковій формі термін подання платником податку звіту про використання наданих на відрядження коштів - не пізніше 10 днів, а за наявності поважних причин працедавець (самозайнята особа) може його подовжити до 20 банківських днів (до з'ясування питань щодо виявлення розбіжностей між відповідними звітними документами).

До складу загального місячного оподатковуваного доходу також включаються кошти або майно (немайнові активи), отримані платником податку як хабар, викрадені чи знайдені як скарб, не зданий державі згідно із законом, у сумах, підтверджених обвинувальним вироком суду, незалежно від призначеної ним міри покарання (п.4.2.16 ст.4 Закону).

Відповідно до п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті.

Згідно пп.8.1.1, пп.8.1.2, пп.8.1.3 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Якщо згідно з нормами цього Закону окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті, то платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

Отже, аналізуючи викладені норми законодавчого акту судова колегія дійшла до висновку, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи, отримані платником податку з джерел або від діяльності, які не заборонені законом. Єдиним виключенням є пп. 4.2.16 п. 4.2 ст. 4 Закону. Зазначений перелік «незаконних»доходів (хабар, крадіжка, скарб, не зданий державі) є вичерпним та виключає наявність податкового агента при нарахуванні податку, а нарахування та сплата такого податку є свого роду додатковою санкцією для фізичної особи - платника податку, яка порушила закон.

Порядок нарахування податку на доходи фізичних осіб з 01 січня 2011 року визначений розділом IV Податкового кодексу України, в тому числі пп.162.1 ст.162 Податкового кодексу України якого встановлює, що платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент. Відповідно до пп.168.1.3 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.

При розгляді справи судовою колегією встановлено, що підставою для встановлення порушення та визначення позивачу сум податкових зобов'язань, на думку органу державної податкової служби, є не нарахування, не утримання та не сплата до бюджету податку з доходів фізичних осіб з сум надмірно витрачених коштів, отриманих працівником позивача -директором ОСОБА_3 протягом грудня 2009 року - січня 2011 року з корпоративного картрахунку ТОВ та не повернутих у встановлені законодавством строки. Звіти про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт (отриманих з корпоративного картрахунку), ОСОБА_3 не надані.

Відповідно до акту виїзної планової документальної перевірки позивача від 0.08.2011 №3387/23-123/20686595 ОСОБА_3 було здійснено отримання грошових коштів з платіжного термінала каси банку на загальну суму 1029536,65грн. Авансові звіти про використання грошових коштів даною фізичною особою до закінчення перевірки та складання акту перевірки ТОВ «Созидатель»не надані. Ці обставини стали підставою для висновку ДПІ в Гагарінському районі м. Севастополя про порушення позивачем вимог пп.9.10.4 п.9.10 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», пп.170.9.3 п.170.9 ст.170 Податкового кодексу України в частині не включення до сукупного місячного доходу ОСОБА_3 за відповідні терміни надміру витрачених коштів, отриманих даним робітником підприємства ТОВ «Созидатель»під звіт, на загальну суму 1029536,65грн.

Судова колегія Севастопольського апеляційного адміністративного суду, вивчивши матеріали справи, встановила, що дійсно з грудня 2009 року по січень 2011 року з корпоративного картрахунку ТОВ ОСОБА_3 було отримано грошових коштів з платіжного термінала каси банку на загальну суму 1029536,65грн. Звіти про використання коштів останнім не надані. Але, фактів знаходження ОСОБА_3 протягом зазначеного періоду у відрядженнях та використання платіжної картки під час цих службових відряджень відповідачем при проведенні перевірки не встановлено. Не надано таких доказів й під час розгляду справи у суді. Навпаки матеріали справи містять докази порушення у відношенні особи (ОСОБА_3І.) кримінальної справи за ч.5 ст.191 Кримінального кодексу України -за фактом розтрати майна ТОВ «Созидатель»в особливо крупних розмірах, шляхом зловживання посадовою особою ТОВ «Созидатель»своїм службовим становищем. Постанова про порушення кримінальної справи та прийняття його до свого провадження від 21.10.2011 року та постанова про порушення кримінальної справи відносно особи від 07.06.2012 року, згідно яким в ході судового слідства встановлено, що ОСОБА_3, як посадова особа -генеральний директор ТОВ «Созидатель», керуючись корисними спонуканнями, діючи з єдиним наміром, спрямованим на заволодіння майном в особливо крупних розмірах, шляхом зловживання своїм службовим становищем у період часу з 10.12.2009 по 14.01.2011 заволодів коштами ТОВ в сумі, яка в шістсот раз перевищує неоподатковуваний податком мінімум доходів громадян, а саме - маючи доступ до корпоративної карти зняв кошти у відділеннях банку, у касу ТОВ них не повернув, а звернув їх на свою користь, чим заподіяв ТОВ матеріальний збиток в особливо крупних розмірах.

За цих обставин судова колегія дійшла до висновку, що зазначені докази свідчать про наявність випадків, передбачених пп.8.1.3 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та пп.168.1.3 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, в частині оподатковуваних доходів (прибутків), які не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті, та отриманих незаконнім шляхом. Отже, в такому випадку позивач не є податковим агентом щодо таких доходів, а платник податку -ОСОБА_3 зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу, подати річну декларацію з цього податку та сплатити податок до бюджету.

За таких обставин суд вважає, що в наявності підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 19 серпня 2011 року № 0000390171 та від 28 жовтня 2011 року № 0000710171.

Згідно ст.ст.69,71 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень належним чином не довів.

На підставі викладеного, враховуючи встановлені при розгляді справи обставини, судовою колегією встановлено, що висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 27.02.2012, не відповідають обставинам справи № 2а-4056/11/2770, в зв'язку з чим відмова в задоволенні позовних вимог позивача є неправомірною, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, відповідно до статті 202 КАС України.

Керуючись ст.ст. 11, 162, ч.1 ст. 195, ст.ст. 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Созидатель»задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 27.02.2012 по справі № 2а-4056/11/2770 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Созидатель»задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Гагарінському районі м. Севастополя ДПС від 19 серпня 2011 року № 0000390171 про збільшення ТОВ «Созидатель»суми грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників у загальному розмірі 191539,13грн., з яких 154430,50грн. -за основним платежем та 37108,63грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Гагарінському районі м. Севастополя ДПС від 28 жовтня 2011 року № 0000710171 про збільшення ТОВ «Созидатель»суми грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників у загальному розмірі 693,78грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 30 липня 2012 року.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва