Ухвала суду № 28474320, 18.07.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-456/12/2770

18.07.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Яковенко С.Ю. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Бражникова Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача, Малого приватного підприємства "Аюдаг" - Приймак Анатолій Ігорович, довіреність № б/н від 23.02.12,

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби- Обухова Алла Вячеславівна, довіреність № 21-9/10-025 від 20.03.12,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя (суддя Кравченко М.М. ) від 13.04.12 у справі № 2а-456/12/2770

за позовом Малого приватного підприємства "Аюдаг" (Набережна рибного порту, буд. 21/2, м. Севастополь, 99014)

до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби (вул. Пролетарська, 24, м. Севастополь, 99014)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

23.02.2012, позивач, Мале приватне підприємство "Аюдаг", звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не згоден з висновками Акту перевірки контролюючого органу, вважає, що вони суперечать вимогам діючого законодавства, у зв'язку з чим прийняте податкове повідомлення-рішення №0000001232 від 09.02.2012 є протиправним та підлягає скасуванню.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 13.04.12 адміністративний позов - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Гагарінському районі м. Севастополя № 0000001232 від 09.02.2012.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що за умови відсутності належних та допустимих доказів безтоварності угод, укладених позивачем з контрагентами, відповідач, при визнанні їх фіктивними, вийшов за межі повноважень та прийняв протиправне повідомлення-рішення відносно позивача, чим порушив права і законні інтереси позивача.

Не погодившись з постановою суду, представник Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 13.04.12, прийняти нову постанову.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні 18.07.2012 проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, представник відповідача наполягав на задоволенні апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати з підстав, викладених у ній.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку МПП "Аюдаг" з питань фінансово-господарських правовідносин з ПП "Промконтракт-Сев" за листопад 2010 р.

25.01.2012 за результатами перевірки складено Акт № 284/23-211/19008978/1 про порушення позивачем п.7.4.1, п.7.4, ст.7 Закону України "Про Податок на додану вартість", а саме завищено податковий кредит в листопаді в 2010 р. на суму 3 720,00 грн.; податковий кредит за вказаний період сформований за рахунок податкових накладних постачальника ПП "Промконтракт-Сев", що привело до заниження сплати ПДВ до бюджету листопаді в 2010р. в сумі 3 720,00грн.

Висновки Акту перевірки ґрунтуються на тому, що, на думку відповідача, договір від 24.03.2006, укладений між позивачем та ПП "Промконтракт-Сев" є недійсним, оскільки, згідно Довідки від 16.03.2011 № 119/2301/37348284 свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Ольберс", яке в свою чергу був контрагентом ПП «Промконтракт-Сев», анульоване 10.03.2011, у зв'язку з тим, що ТОВ "Ольберс" і його посадові особи за податковою (юридичною) адресою не знаходиться.

На підставі викладеного, відповідач у Акті дійшов висновку, що угоди, на підставі яких отримувався товар ПП "Промконтракт-Сев" від ТОВ "Ольберс" є нікчемними, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними і є фіктивними, а також порушують громадський порядок, суперечать інтересам держави і суспільства, а отже й угоди між ПП «Промконтракт-Сев»та позивачем також є нікчемними.

При цьому, податковий орган не вимагає їх скасування в судовому порядку, для визнання їх недійсними і послався на частини 1, 5 ст.203, п.1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України.

09.02.2012 на підставі зазначеного Акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000001232 про збільшення позивачу суми бюджетного зобов'язання у розмірі 4 650,00 грн. у тому числі штрафні санкції у розмірі 930,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 24.03.2006 між позивачем та Приватним підприємством «Промконтракт-Сев»укладений договір купівлі-продажу №24/3-06, за умовами якого продавець (ПП «Промконтракт-Сев») зобов'язався доставити та передати у власність покупця (позивача) товар, згідно накладних, які є невід'ємною частиною Договору, а покупець зобов'язався прийняти товар та сплатити його вартість на умовах, передбачених договором.

Договір сторонами у встановленому порядку не розірваний, отже діяв на момент виникнення спірних правовідносин.

На підтвердження виконання умов договору позивачем до матеріалів справи надані видаткова накладна, рахунок-фактура, платіжне доручення, податкова накладна, (арк. с. 63-66).

У п.1.4. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що поставка товарів -будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг, а поставка послуг, зокрема, включала надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Згідно з п.п. 1.6 ст. 1 зазначеного закону, податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, яка визначена згідно з Законом.

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст.3 вказаного Закону об'єктом оподаткування були операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходилося на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх випуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом.

Базою оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначалась, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, зазначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів ) згідно із законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включались будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передавались платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу ( п. 4.1. ст. 4 1 Закону України "Про податок на додану вартість").

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР вважається дата здійснення першої із подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека),

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно підпункту 7.7.3. пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР, підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Згідно підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 зазначеного закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Аналіз зазначених норм Закону України «Про податок на додану вартість» дозволяє зробити висновок про те, що в підпункті 7.7.1 йдеться про суму податкового кредиту, розраховану за правилами підпунктів 7.4.1, 7.4.5, 7.5.1, - тобто як про сплачений, так і про нарахований податок на додану вартість.

Статтею 80 Цивільного кодексу України встановлено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Частиною четвертою статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, сума донарахування податку на додану вартість визначена відповідачем внаслідок висновку відповідача щодо порушення позивачем ст.ст. 3,4 п.п. 7.4.1, п.7.4 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість», яке виразилось у завищенні податкового кредиту, що був нарахований за відсутності належних первинних документів по операціях контрагентами позивача, які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків та отримання економічної вигоди, суперечать загальним засадам суспільства, порушують публічний порядок, а отже є нікчемними.

Проте з такими висновками відповідача судова колегія погодитись не може, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких встановлені загальні вимоги дотримання яких необхідне для чинності угоди.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини п'ятої статті 216 цього Кодексу вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Матеріалами справи також підтверджено реальне виконання сторонами правочину, фактичне придбання та постачання позивачу азоту, технічного карбіду, а також подальше використання товару у господарській діяльності позивача.

Посилання відповідача на те, що свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Ольберс», яке було постачальником контрагента позивача ПП «Промконтракт-Сев»анульовано, правомірно не прийняті судом першої інстанції до уваги та не можуть бути прийняті судовою колегією, оскільки як стверджує сам відповідач, свідоцтво було анульоване лише 10.03.2011, в той час господарські операції між позивачем та його контрагентом здійснювались у 2010 році, крім того доказів анулювання реєстрації або будь-яких свідоцтв саме ПП «Промконтракт-Сев»відповідачем не надано, а отже на час здійснення господарських операцій з позивачем ПП «Промконтракт-Сев»та його постачальник ТОВ «Ольберс»були зареєстровані у встановленому законом порядку в якості платників податку на додану вартість тобто мали необхідний обсяг правоздатності для здійснення відповідних господарських операцій.

Таким чином, позивач правомірно, відповідно до чинного податкового законодавства, включив до складу податкового кредиту суми на підставі податкових накладних, виданих постачальником товару, оскільки за загальним правилом несплата податкового зобов'язання продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку, сплачену продавцю разом із ціною товару.

Відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами факт нікчемності угоди та правомірність і обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з доводами суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки №284/23-211/19008978/1 від 25.01.2012 про порушення платником податків вимог Закону України «Про податок на додану вартість», не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 09.02.2012 №0000001232.

Інші доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування постанови.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що постанова Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 13.04.2012 у справі №2а-456/12/2770 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції в Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби - залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, ст.ст. 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 13.04.12 у справі № 2а-456/12/2770 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 13.04.12 у справі № 2а-456/12/2770 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 23 липня 2012 року.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис С.Ю. Яковенко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва