Постанова № 28470287, 04.01.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"04" січня 2013 р. Справа № 2а-5836/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Бадюков Ю.В.,

при секретарі судового засідання - Андрієць М.О.,

за участю представників позивача - Христофорова О.В., Дідіч Я.М.,

представника відповідача - Ткаченко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби до Ізюмського комунального підприємства теплових мереж про стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулася Ізюмська об'єднана державна податкова інспекція у Харківській області Державної податкової служби (далі по тексту - позивач, Ізюмська ОДПІ) до Ізюмського комунального підприємства теплових мереж (далі по тексту - відповідач, Ізюмське КПТМ), в якому, з урахуванням позовних вимог, просить суд стягнути суму податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 522546,00 грн. на користь Державного бюджету України.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідач включений до ЄДР юридичних та фізичних осіб-підприємців відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 13410998 станом на 26.03.2012 року та є платником податків і зборів.

Відповідачем було подано податкову декларацію з податку на додану вартість № 9012638803 від 19.03.2012 р., в якій самостійно визначив суму грошового зобов'язання в розмірі 522546, 00 грн.

В установлений строк узгоджена сума податкового зобов'язання згідно цієї декларації відповідачем не була сплачена.

Крім того, позивач зазначає, що ним на адресу відповідача у встановленому законом порядку надсилалися перша та друга податкові вимоги, з часу направлення яких, сума податкового боргу відповідача безперервно зростала та не переривалася сплатою.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечив з тих підстав, що підприємство не в змозі розрахуватися за поданою ними податковою декларацією через скрутне фінансове становище. Крім того вказує, що ним перераховано позивачеві 1200182, 59 грн. в рахунок погашення податкового боргу згідно договору № 78/21 про організацію взаєморозрахунку від 11.12.2012 року, в тому числі й по різниці в тарифах на теплову енергію за 1 квартал 2012 року, а також зазначила, що позивач в своєму позові безпідставно посилається як на підставу вимог про стягнення коштів з їхнього підприємства на ст. 95 Податкового кодексу України, оскільки порядок стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу комунальних підприємств передбачено статтею 96 Податкового кодексу України.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила та просила його задовольнити у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи і оцінивши докази в їх сукупності, суд визнає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідач зареєстрований як юридична особа виконавчим комітетом Ізюмської міської ради Харківської області 07.08.2003 р., включений до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців відповідно до копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 13410998 станом на 26.03.2012 року (а.с. 3) та є платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. №2755-VІ.

Ізюмським КПТМ до Красноградської МДПІ було подано податкову декларацію з податку на додану вартість № 9012638803 від 19.03.2012 р. за лютий 2012 р., згідно якої відповідачем зазначено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за підсумками звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в розмірі 522546, 00 грн. (а.с. 10-11).

Статтею 34 розділу I Податкового кодексу України визначено види податкових періодів, з яких згідно з пунктом 202.1 статті 202 розділу V Кодексу для податку на додану вартість звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал.

Підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 розділу II Кодексу визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Аналогічна норма для податку на додану вартість передбачена статтею 203 розділу V Кодексу, згідно з пунктом 203.1 якої визначено, що податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, і подається протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 203.2. ст. 203 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Враховуючи вищевикладене, останнім днем сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість, самостійно визначених платником у податковій декларації з податку на додану вартість, буде тридцятий календарний день, що настає за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (для платників, які подають звітність щомісячно).

В установлений чинним законодавством термін зазначену у податковій декларації суму, платником податків сплачено самостійно не було, що не заперечується представником відповідача.

Пунктом 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що коли платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом, то така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Підпунктом 14.1.175. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг -це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно ст. 36 Податкового кодексу України обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи, визнається податковим обов'язком, відповідальність за невиконання якого несе платник податків.

Позивачем на адресу відповідача у встановленому законом порядку надсилалися перша та друга податкові вимоги.

Так, 20.01.2004 р. посадовій особі відповідача було вручено першу податкову вимогу № 1/27 від 16.01.2004 р. на суму 254964, 84 грн., що підтверджується копією корінця цієї податкової вимоги форми «Ю1»та копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 6).

12.03.2004 р. посадовій особі відповідача було вручено другу податкову вимогу № 2/26 від 21.02.2003 р. на суму 312904, 02 грн., що підтверджується копією корінця цієї податкової вимоги форми «Ю2» та копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 5).

Пунктом 1.10 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000, № 2181-III, що діяв на час їх формування та направлення податковим органом відповідачу (далі по тексту -Закон № 2181), визначено, що податкова вимога - письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.

У п.п. 6.2.1. п. 6.2. ст. 6 Закону № 2181, вказано, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Згідно п.п. 6.2.3. п. 6.2. ст. 6 Закону № 2181 податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення (п.п. 6.2.4. п. 6.2. ст. 6 Закону № 2181).

Згідно п.п. 14.1.153. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Пунктом 59.1. ст. 59 Податкового кодексу України зазначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Відповідно до п. 59.3. ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.4. ст. 59 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі, коли у платника податків, якому надіслано податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податків, що виник після надіслання йому податкової вимоги.

Вищий адміністративний суд у своєму інформаційному листі від 12.04.2012, № 1044/11/13-12 "Щодо строків звернення до адміністративного суду у справах, що виникають із податкових відносин у сфері погашення податкового боргу" зазначив наступне - якщо розмір податкового боргу збільшився після надсилання податкової вимоги, то податковий орган не повинен надсилати нову податкову вимогу незалежно від того, з якого саме податку збільшився податковий борг - із того, що зазначений у податковій вимозі, чи з іншого. При цьому, далі зазначається у листі, заявник (позивач) не повинен подавати до суду доказів, що підтверджують надсилання повторних податкових вимог у разі, якщо податковий борг збільшився після надсилання податкової вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: копій податкових вимог (а.с. 5,6), копії довідки від 04.01.2013 року № 44/10/19-025 (а.с. 99), копії довідки №13 від 01.12.2012 року (а.с. 106), з облікових карток (а.с. 12-24, 109-159), розмір податкового боргу відповідача збільшився та є таким, що не переривався, докази щодо зворотнього в матеріалах справи відсутні.

Твердження представника відповідача, про те, що сума податкового боргу ним сплачена у зв'язку із перерахуванням позивачеві 1200182, 59 грн. в рахунок погашення податкового боргу згідно договору № 78/21 про організацію взаєморозрахунку від 11.12.2012 року, в тому числі й по різниці в тарифах на теплову енергію за 1 квартал 2012 року не приймається судом до уваги з наступного.

11.12.2012 року між територіальним органом Державного казначейства в Харківській області, головним фінансовим управлінням Харківської обласної державної адміністрації, Департаментом житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації та Ізюмським комунальним підприємством теплових мереж був укладений договір № 78/21 про організацію взаєморозрахунку за яким відповідач отримав субвенцію із Державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах в розмірі 1200182, 59 грн. (а.с. 91-93).

Згідно виписки з протоколу №2 від 11.07.2012 року засідання територіальної комісії Харківської області з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу, останньою було узгоджено відповідачу обсяги заборгованості з різниці в тарифах за1 квартал 2012 року на теплову енергію, що підлягає відшкодуванню в сумі 3260391, 00 грн.

Відповідно до облікової картки відповідача його податковий борг за 2012 рік становить 8913139, 20 грн.

Отриману за договором суму в розмірі 1200182, 59 грн. відповідач платіжним дорученням № 2 від 21.12.2012 року перерахував в рахунок погашення податкового боргу (а.с. 108).

При цьому суд зазначає, що згідно п. 87.9. ст. 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Враховуючи вищенаведене суд не погоджується із твердженням представника відповідача, що сума заборгованості по декларації з податку на додану вартість № 9012638803 від 19.03.2012 р. за лютий 2012 р. була погашена платежем відповідно до платіжного доручення №2 від 21.12.2012 року на суму 1200182, 59 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд не приймає також твердження представника відповідача про неможливість стягнення податкового боргу у зв'язку з тим, що підприємство перебуває у незадовільному фінансовому стані, оскільки законодавство не містить подібних виключень та не передбачає звільнення від сплати податків таких підприємств.

Окрім того, суд не погоджується з представником відповідача, що стягнення має відбуватися за процедурою, передбаченою статтею 96 ПК України для комунальних підприємств, оскільки застосування такої процедури є передчасним, і крім того, вона застосовується лише у разі недостатності коштів після продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, для можливості застосування субсидіарної відповідальності органу місцевого самоврядування.

Також, відповідно до п. 15.1. ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Отже, Податковий кодекс не виділяє юридичних осіб-платників податків залежно від форми власності та їх підпорядкування, підвідомчості та інших обставин з питань сплати податків та зборів.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Стаття 36 Податкового кодексу України містить норму про те, що обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи, визнається податковим обов'язком, відповідальність за невиконання якого несе платник податків.

Підпунктом 14.1.175. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг -це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 95.1. ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Підпунктом 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 КАС України).

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що вимоги стосовно стягнення податкового боргу обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а відтак підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби до Ізюмського комунального підприємства теплових мереж про стягнення податкового боргу -задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Ізюмського комунального підприємства теплових мереж (64300, Харківська область, м. Ізюм, пр-т Леніна, 33, код ЄДРПОУ 32284148, р/р № 35441009003222, 37129006003222, 37123002003222, 37122003003222, 35443007003222 в ГУ ДКСУ у Харківський області, МФО 851011; № 26051060680825, 26043060164423, 26006060712180 в Харків. ГРУ ПАТ КБ"Приватбанк" м. Харків, МФО 351533; № 26008305822017 в філії ПАТ ПІБ в м. Харків, МФО 351458; № 26006300135483 в ХОУ ВАТ Ощадбанк м. Харків, МФО 351823; № 260064615 в ПАТ "Мегабанк" м. Харків, МФО 351629) суму податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 522546.00 грн. (п'ятсот двадцять дві тисячі п'ятсот сорок шість гривень) на користь Державного бюджету України (р/р № 31110029700012, код бюджетної класифікації: 14010100, одержувач: Ізюмське УДК КСУ код 37283992, банк одержувача: ГУ ДКСУ в Харківській області МФО 851011).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Бадюков Ю.В.