Рішення № 28466088, 04.10.2012, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа 0616/3123/12

Категорія 19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

в складі: головуючої судді Косигіної Л.М.

суддів: Матюшенка І.В., Кочетова Л.Г.

при секретарі Крижанівській М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 07 серпня 2012 року, -

в с т а н о в и л а :

У червні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача борг за договором позики в сумі 99875 грн. та судові витрати. Зазначив, що 01.09.2011 року він позичив ОСОБА_2 12500 доларів США., які відповідач зобов'язувався повернути до 01.03.2012 року. Проте, до цього часу ОСОБА_2 гроші не повернув, у зв'язку з чим просив позов задовольнити.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду від 07 серпня 2012 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати, ухвалити нове - про відмову у позові. Зазначив, що суд не прийняв до уваги те, що він своєчасно повернув ОСОБА_1 борг в сумі 6000 грн., що підтверджується письмовими доказами. Інших коштів він у позивача не брав. Надана ОСОБА_1 розписка на підтвердження факту укладення договору позики на суму 12500 доларів США не є належним доказом у справі, оскільки не підтверджує факт передачі коштів від позикодавця позичальнику.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

За ч. I ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші насправді не були одержані позичальником від позикодавця, або були одержані у меншій кількості.

Судом встановлено, 01.09.2011 року між сторонами укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_2 взяв у ОСОБА_1 12500 доларів США строком на 6 місяців, які зобов'язувався повернути до 01.03.2012 року, що підтверджується розпискою (а.с. 22).

Під час апеляційного розгляду ОСОБА_2 пояснив, що він взяв у ОСОБА_1 тільки 6000 грн., які своєчасно йому повернув. Розписку на 12500 доларів США написав тому, що мав намір взяти у позивача 100000 грн. Проте, у ОСОБА_1 станом на 01.09.2011 року такої суми не було, але він обіцяв найближчим часом всі кошти йому віддати.

До вищевказаних показів апелянта суд ставиться критично та не приймає їх до уваги, оскільки вони спростовуються змістом розписки, поясненнями позивача. Крім того, апелянтом не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що він позичив у ОСОБА_1 тільки 6000 грн. Також, ОСОБА_2 не звертався до суду з позовом про визнання договору позики частково недійсним з вищевказаних підстав.

За таких обставин, суд першої, з врахуванням вимог ст. ст. 526, 533 ЦК України, дійшов правильного висновку про те, що кошти за договором позики підлягають поверненню.

Разом з тим, судом не враховано, що ОСОБА_2 частково сплатив борг в сумі 6000 грн., що підтверджується письмовими доказами. Доводи позивача про те, що 6000 грн. відповідач сплатив йому за іншим борговим зобов'язанням нічим не підтверджуються, а тому не приймаються до уваги.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення суми боргу та судового збору, які підлягають зменшенню.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 304, 307, 309, 314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 07 серпня 2012 року змінити, зменшивши суму стягнення з 99875 грн. до 93875 грн. та суму судового збору з 998 грн. 75 коп. до 938 грн. 75 коп.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча Судді