Постанова № 28463691, 27.11.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2012 р. справа № 2а-0870/2910/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Пасічника Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Завод ЖБК»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 липня 2011 року у справі №2а-0870/2910/11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Завод ЖБК»до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод ЖБК»звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.08.2010 р. №0001232310/0, від 19.01.2011 р. №0001232310/2, якими донараховано податкових зобов'язань за платежем податок на прибуток на суму 469 671 грн., в т.ч. за основним платежем 313 114 грн. та штрафні санкції - 156 557 грн.; від 13.08.2010 р. № 0001242310/0, 19.01.2011 р. №0001242310/2, якими донараховано податкових зобов'язань за платежем податок на додану вартість на суму 250 736, 51грн., в т.ч. за основним платежем 167 157, 67 грн., штрафні санкції на суму 83 578, 84 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на необґрунтовані висновки перевіряючих осіб щодо нікчемності укладених правочинів та вказував на реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13 липня 2011 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю «Завод ЖБК»подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду першої інстанції встановленим обставинам справи, просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга фактично обґрунтована невідповідністю висновків суду першої інстанції встановленим обставинам справи, які, на думку заявника апеляційної скарги, свідчать про реальність господарських операцій, які не визнаються податковим органом, внаслідок чого ДПІ самостійно визначила податкові зобов'язання.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що повноважними особами Бердянської ОДПІ в період з 14.07.2010 р. по 23.07.2010 р. проведена планова виїзну перевірку ТОВ «Завод ЖБК» з питань правильності нарахування та своєчасності перерахування до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Лонфіт», ТОВ «Авеста-Бердянськ»та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Сфера-В»за період з 01.10.2007 р. по 31.12.2008 р., за результатами якої складено акт №124/23-108/32973034 від 28.07.2010 р.

В акті перевірки, зокрема, зроблені висновки про порушення позивачем:

- п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94 № 334/94-ВР, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 313 645 грн., в т.ч. за 2007 р. -104 167, грн.; за 9 місяців 2008 року -202 300 грн., за 2008 рік -209 478 грн..

- пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 № 168/97-ВР (далі - Закон № 168) -, що призвело до заниження податку на додану вартість до сплати на суму 167 583 грн., в т.ч. за жовтень 2008 року -163 895 грн., за листопад 2009 року - 2 740 грн., за грудень 2008 року -948 грн..

Таких висновків податковий орган дійшов з огляду на наступне.

Проведеною перевіркою встановлено взаємовідносини ТОВ «Завод ЖБК»з ПП «Лонфіт»та ТОВ «Авеста-Бердянськ». Так, між ТОВ «Завод ЖБК»(Покупець) та ПП «Лонфіт»(Продавець) укладено договір купівлі-продажу №0902/01 від 02.09.2008 року предметом якого, є поставка металевих опалубків. Згідно документів бухгалтерського обліку підприємства, на виконання умов договору купівлі-продажу, у вересні 2008 року ТОВ «Завод ЖБК»придбав продукцію у ПП «Лон фіт»на загальну суму 971040,00грн., у т.ч ПДВ 161840,0грн. Сума податку на додану вартість у розмірі 161840,00грн. включена підприємством до складу податкового кредиту вересня 2008 року. У декларації з податку на прибуток дані операції відображено у рядку 04.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг) за 9 місяців 2008 року у сумі 809200,0грн.

Вказана угода, на думку податкового органу, укладена без мети настання реальних наслідків, які передбачені цим договором. У зв'язку з цим ДПІ вказує на те, що угода купівлі-продажу є нікчемною, нікчемним правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Нікчемність укладеного правочину ДПІ пов'язує з тим, що ПП «Лонфіт»за місцем реєстрації не знаходиться, подає декларації з нульовими показниками податкових зобов'язань, відносно директора ПП «Лонфіт»порушено кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст.366 КК України.

З цих підстав, на стор.13 Акту перевірки, з посиланням на ст..203, 215, 228 ЦК України, ДПІ зроблено висновок, що ПП «Лонфіт»здійснювались операції без мети реального настання передбачених наслідків, виключно з метою заниження об'єкта оподаткування шляхом штучного формування податкового кредиту собі та іншим підприємствам, для несплати податку на додану вартість та податку на прибуток, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Крім цього, перевіркою встановлено взаємовідносини між ТОВ «Завод ЖБК»та ТОВ «Авеста-Бердянськ»з приводу виконання договору купівлі-продажу №б/н від 01.04.2008р. предметом якого є поставка будматеріалів. На виконання умов договору ТОВ «Завод ЖБК»придбало у ТОВ «Авеста-Бердянськ»товару на загальну суму 31 907,2грн., у т.ч. ПДВ 5317,82грн.

Вказана угода, на думку ДПІ, також укладена без мети настання реальних наслідків та є нікчемною, оскільки в ланцюгу постачання товару задіяне ПП «Лонфіт», стан фінансово-господарської діяльності якого зазначено вище.

Також перевіркою встановлено, що ТОВ «Завод ЖБК»в лютому 2008 року, згідно платіжного доручення від 18.02.2008р. №1723 перерахувало ТОВ «Сфера В»за маркетингові послуги суму у розмірі 500000,0грн, у т.ч.: ПДВ 83333,33грн. Вартість придбаних від ТОВ «Сфера В»послуг, відображена у складі валових витрат в 4 кварталі 2007 року в сумі 416666,67грн. Вказаний правочин ДПІ також вважає нікчемним, з огляду на результати перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Сфера В». Згідно відповідді ДПІ у Комунарському районі м.Запоріжжя від 16.04.2009р. №2052/7/23-211 ТОВ «Сфера В»згідно Постанова Господарського суду Запорізької області від 21.05.2008р. по справі №16/109/08 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру. Згідно ухвали господарського суду Запорізької області від 18.08.2008р. ТОВ «Сфера В»ліквідовано. Засновником та директором підприємства є одна особа -ОСОБА_1, який пояснив, що жодного відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства не має. Крім цього, в акті перевірки зазначено, що ТОВ «Завод ЖБК»не надано до перевірки договори, акти виконаних робіт, рахунки та інші документи, що підтверджують виконання робіт ТОВ «Сфера В».

На підставі акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення: від 13 серпня 2010 року №0001232310/0, від 19.01.2011 р. №0001232310/2, якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств 470 467 грн. 50 коп., у тому числі 313 645 грн. 00 коп. за основним платежем та за штрафні санкції 156 822 грн. 50 коп. та від 13 серпня 2010 року № 0001242310/0, 19.01.2011 р. №0001242310/2, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість 251 374 грн. 50 коп., у тому числі 167 583 грн. 00 коп. та штрафні санкції у розмірі 83 791 грн. 50 коп.

Обґрунтованість та правомірність вказаних податкових повідомлень-рішень є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про те , що спірні рішення ДПІ прийняті на підставі та у спосіб, що передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість»з урахуванням порушень вимог податкового законодавства, які встановлено проведеною перевіркою.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не погоджується з наступних підстав.

Відповідно з п.п. 5.1.ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності ж з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Як вбачається з Акту перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, висновків про заниження податкових зобов'язань ДПІ зроблено не з огляду на вищенаведені норми матеріального права, а з огляду на фінансово-господарську діяльність контрагентів позивача, яка, на думку податкової служби, свідчить про нікчемність укладених договорів.

Між тим, зробивши висновки про нікчемність укладеного правочину, з якими погодився суд першої інстанції, податковий орган не врахував наступного.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст..228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, вказаною нормою права визначено об'єктивну сторону нікчемного правочину, тобто визначено ознаки, за наявності яких укладений правочин можливо кваліфікувати як нікчемний. Податковим органом, в акті перевірки не наведено, визначених нормою права, ознак, які б свідчили про нікчемність укладених позивачем правочинів. Відсутність контрагентів за місцем свого знаходження, не подання звітів до ДПІ, відсутність, на думку ДПІ, виробничих можливостей для здійснення господарської діяльності та можливі інші порушення, які допускалися контрагентами позивача, не є тими ознаками, які вказують на нікчемність укладеного правочину.

Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обов'язковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Як вбачається з Акту перевірки, обґрунтовуючи нікчемність правочинів, податковий орган посилався на ч.1 ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Натомість, у якій частині зміст правочинів, які укладено між позивачем та ТОВ «Авеста-Бердянськ», ПП «Лонфіт», ТОВ «Сфера В»суперечать Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, податковий орган не зазначає.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та зазначеними контрагентами укладено договори купівлі-продажу, договір надання послуг. При укладенні договорів його сторонами було досягнуто усіх істотних умов, договори спрямовані на встановлення правовідносин, в контексті ст. 626 ЦК України.

Отже, зміст зазначених правочинів не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім цього, як вбачається з Акту перевірки нікчемність укладених правочинів податковий орган пов'язує з тим, що сторонами укладено угоди, які не спрямовані на настання реальних наслідків, що такою угодою обумовлені.

Тобто, перевіряючими особами, в Акті перевірки, вказано на ознаки фіктивних правочинів, які, згідно зі ст..234 ЦК України, вчинюються без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Відповідно до ч.2 ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Доказів того, що вищевказані договори визнано судом недійсними, відповідачем суду не надано.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ДПІ в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, не наведено тих обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», якими визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення витрат до складу валових витрат виробництва, а сплачених (нарахованих) сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 02.09.2008р. між позивачем (Покупець) та ПП «Лонфіт»(Продавець) укладено договір купівлі-продажу №0902/01, предметом якого є поставка металевого опалубку для плит.

В акті перевірки відображено, що на виконання умов договору купівлі-продажу ТОВ «Завод ЖБК»придбав продукцію у ПП «Лонфіт»на загальну суму 971 040грн., у т.ч. ПДВ 161 840грн., згідно видаткових накладних, які надані до перевірки. Фактичне отримання продукції підтверджується актами прийому-передачі: №1 від 04.09.2008р., №2 від 09.09.2008р., №3 від 11.09.2008р. Станом на 31.12.2008р. кредиторська заборгованість ТОВ «Завод ЖБК»перед ПП «Лонфіт»за договором купівлі-продажу, за даними перевірки, складає 971 040грн. У бухгалтерському обліку придбання товарів відображено наступними проведеннями: по дебету рахунку 201 «Сировина та матеріали»по кредиту 631 «Розрахунки із вітчизняними постачальниками». Сума податку на додану вартість у розмірі 161 840грн., згідно податкових накладних, які надані до перевірки, включена до податкового кредиту.

Отже, в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, відображено факт придбання товару позивачем, фактичне отримання товару, його оприбуткування, відображено первинні документи по господарським взаємовідносинам позивача з ПП «Лонфіт», у т.ч. податкові накладні, на підставі яких віднесено нараховані суми ПДВ до складу податкового кредиту. Тобто, відображені ті обставини, які свідчать про реальність господарських взаємовідносин між позивачем та ПП «Лонфіт».

Таким чином, Акт перевірки не свідчить про порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», що могло б стати підставою для визначення контролюючим органом податкових зобов'язань.

Крім цього, 01.04.2008р. між позивачем (Покупець) та ТОВ «Авеста-Бердянськ»(Продавець) укладено договір купівлі-продажу будматеріалів.

В акті перевірки відображено, що на виконання умов договору купівлі-продажу №б/н від 01.04.2008р. ТОВ «Завод ЖБК»придбав у ТОВ «Авеста-Бердянськ»будматеріали на загальну суму 31 907,2грн., у т.ч. ПДВ 5317,82грн.

В той же час, в акті перевірки ДПІ взагалі не наведено у чому полягають порушення позивач вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Авеста-Бердянськ», окрім посилання на те, що в ланцюгу постачання задіяне ПП «Лонфіт», у зв'язку з чим ДПІ вказує на нікчемність укладеного правочину. Нікчемність укладеного правочину ДПІ пов'язує з тим, що ПП «Лонфіт»за місцем реєстрації не знаходиться, подає декларації з нульовими показниками податкових зобов'язань, відносно директора ПП «Лонфіт»порушено кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст.366 КК України.

З огляду на те, що по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Авеста-Бердянськ»взагалі відсутній аналіз дослідження первинних документів, позивачем надано до суду видаткові та податкові накладні, рахунки фактури, платіжні доручення, які свідчать про поставку товарів, оплату їх вартості.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що податковою службою не доведено правомірності нарахуванням позивачу податкових зобов'язань по взаємовідносинах з ТОВ «Авеста-Бердянськ». В акті перевірки не відображено порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», що могло б стати підставою для визначення контролюючим органом податкових зобов'язань.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Сфера В»суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

В акті перевірки зазначено, що ТОВ «Завод ЖБК»в лютому 2008 року, згідно платіжного доручення від 18.02.2008р. №1723 перерахувало ТОВ «Сфера В»за маркетингові послуги суму у розмірі 500000,0грн, у т.ч.: ПДВ 83333,33грн. Вартість придбаних від ТОВ «Сфера В»послуг, відображена у складі валових витрат в 4 кварталі 2007 року в сумі 416666,67грн.

Вказаний правочин між позивачем та ТОВ «Завод ЖБК»та ТОВ «Сфера В»не визнається ДПІ з тих підстав, що думку податкової служби він має ознаки нікчемного правочину. Крім цього, позивачем до перевірки не надано договори, акти виконаних робіт, рахунки та інші документи, що підтверджують виконання робіт ТОВ «Сфера В».

При цьому, в акті перевірки зазначено, що на запит ДПІ від 27.04.2009р. №7706/10/21-2 підприємством не надано документів по взаємовідносинам з ТОВ «Сфера В». Під час розгляду справи відповідачем не надано суду доказів отримання позивачем вказаного запиту, що ставить під сумнів зроблені в акті перевірки висновки. В той же час, позивачем до справи долучено акт виконаних робіт (т.1 а.с.188), який свідчить про виконання ТОВ «Сфера В»маркетингового дослідження на замовлення ТОВ «Завод ЖБК». З вказаного акту можливо встановити суть та зміст господарських операцій між сторонами, осіб, відповідальних за ці господарські операції, тобто акт можливо визнати первинним документом у розумінні ст..9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Крім цього. під час розгляду справи судом досліджувався звіт -«Маркетинговые исследования рынка железобетонных конструкций в СНГ и тенденции его развития», виконаний ТОВ «Сфера В».

Крім цього, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012р. у справі №2а-575/10/0870 за позовом ТОВ «Завод ЖБК»до Бердянської ОДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення, встановлено обставини, які мають значення для вирішення цієї справи. Так, предметом спору у справі №2а-575/10/0870 було визначення правомірності донарахування ОДПІ ТОВ «Завод ЖБК»податкових зобов'язань з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Сфера В». Вказаним судовим рішенням встановлено наступні обставини:

«Згідно платіжного доручення № 1723 від 18.02.2008 позивачем на розрахунковий рахунок ТОВ "Сфера В" перераховано грошові кошти в загальному розмірі 500000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 83333,33 грн. з призначення платежу: "погашення кредиторської заборгованості по акту звірки від 18.02.2008 за маркетингові дослідження ринку".

Вартість маркетингових послуг 416666,67 грн. відображена в складі валових витрат у грудні 2007 року, сума податку на додану вартість 83333,33 грн. віднесена до податкового кредиту у березні 2008 року, що сторонами не заперечується. Податкова накладна від 29.12.2007 №2912 на загальну суму 500000,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 83333,33 грн. позивачем включена до реєстру отриманих податкових накладних в березні 2008 року.

Господарські правовідносини позивача з ТОВ "Сфера В" мали місце протягом грудня 2007 - лютого 2008 років, тобто до дати визнання контрагента банкрутом і анулювання його свідоцтва платника податку на додану вартість.

На момент складення ТОВ "Сфера В" податкової накладної від 29.12.2007 №2912, сплати позивачем грошових коштів в сумі 500000,00 грн. платіжним дорученням № 1723 від 18.02.2008 контрагент позивача - ТОВ "Сфера В" мало зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Позивачем до апеляційного суду для огляду у судовому засіданні наданий звіт -«Маркетинговые исследования рынка железобетонных конструкций в СНГ и тенденции его развития», виконаний ТОВ "Сфера В".

В результаті дослідження вказаного Звіту та наявних в матеріалах справи документів в їх сукупності, а також враховуючи визначені основні види діяльності позивача (Статут ТОВ "Завод ЖБК", зареєстрований державним реєстратором виконавчого комітету Бердянської міської ради 29.10.2009, довідка Головного управління статистики у Запорізькій області № 24/3975 -а.с.75, 90), колегією суддів встановлено, що поданих позивачем документів достатньо для підтвердження факту отримання ним маркетингових послуг та їх зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Складені ТОВ "Сфера В" та ТОВ "Завод ЖБК" документи на підтвердження надання маркетингових послуг в повній мірі відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які ставляться до первинних документів, що фіксують факти здійснення господарських операцій і є підставою для бухгалтерського обліку.»

Таким чином, встановлені судовим рішенням обставини, які в силу приписів ч.1 ст.72 КАС України, не підлягають доказуванню, свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Сфера В», а також про їх підтвердження належним чином оформленими первинними документами.

Отже, встановивши зміст та обсяг господарських взаємовідносин між позивачем та зазначеними вище контрагентами, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про реальність господарських операцій за наслідками яких позивачем відносились спірні суми витрат до складу валових витрат, а сплачені суми ПДВ до складу податкового кредиту. Зворотного відповідачем не доведено.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі та у спосіб, що передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість».

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення при неповному з'ясуванні обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду з прийняттям нової про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст. 198, ст. 202, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Завод ЖБК»- задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 липня 2012 року у справі №2а-0870/2910/11 -скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Податкові повідомлення-рішення від 13.08.2010р. №0001232310/0, №0001242310/0 та від 19.01.2011р. №0001232310/2, №0001242310/2, які прийняті Бердянською об'єднаною державною податковою інспекцією Запорізької області -визнати протиправними та скасувати.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст постанови виготовлено 03.12.2012р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк