Рішення № 28457189, 23.11.2012, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2012 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Яремка В. В.

суддів: Галичанського А.Д., Перепелюк І.Б.

секретар Балацька-Геряк О.П.

з участю позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, представника відповідача Антонюк І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Чернівцілегмаш»про відшкодування шкоди та додаткових витрат за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 12 вересня 2012 року,

встановила:

У серпні 2011 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом, який у подальшому був уточнений, до Державного підприємства «Чернівцілегмаш»(далі -ДП «Чернівцілегмаш») про стягнення середнього заробітку в зв'язку з втратою працездатності та вартості автомобіля.

Позивач зазначав, що 23 серпня 1976 року з вини водія автомобіля ГА3-69, що належав підсобному господарству управління громадського харчування виконавчого комітету Чернівецької обласної ради (на даний час -ДП «Чернівцілегмаш»), сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої позивач отримав тяжкі тілесні ушкодження, йому була ампутована ліва нога і він визнаний інвалідом третьої групи загального захворювання.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 6 лютого 1997 року стягнуто з відповідача на користь позивача вартість спецавтомобіля «Таврія»в сумі 9070 грн.

Відповідно до висновку Чернівецької обласної медико-соціальної експертної комісії від 21 жовтня 1993 року №665/438 ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності загального захворювання і він потребує забезпечення автомобілем з керуванням на дві руки і одну ногу.

Згідно довідки Головного управління праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації від 29 квітня 2011 року №1688 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управління праці та соціального захисту населення Чернівецької облдержадміністрації з 21 жовтня 1993 року для забезпечення автомобілем «Славута»ЗАЗ, однак автомобілем не забезпечений.

Посилаючись на норму ст. 1195 ЦК України, просив стягнути середній заробіток у зв'язку з втратою ним працездатності за період з серпня 2011 року по -березень 2012 року в розмірі 4410 грн. 15 коп. та вартість автомобіля з керуванням на дві здорові руки і ураженням однієї ноги модифікації ЗАЗ СЕНС М/Т НОМЕР_1 у розмірі 63040 грн.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 12 вересня 2012 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ДП «Чернівцілегмаш»на користь ОСОБА_1 заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати працездатності за період з серпня 2011 року у розмірі 4410 грн. 15 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі: стягнути середній заробіток у зв'язку з втратою ним працездатності за період з серпня 2011 року по час ухвалення рішення суду в розмірі 7360 грн. 90 коп. та вартість автомобіля у розмірі 63040 грн.

Посилається на неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову про стягнення з відповідача вартості автомобіля, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 6 лютого 1997 року з відповідача на користь позивача стягнено вартість спецавтомобіля «Таврія»у сумі 9070 гривень, а Порядком забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 999 від 19 липня 2006 року (далі -Порядок), не передбачено відшкодування вартості автомобіля, як того вимагає позивач.

Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки суд дійшов його внаслідок неповного з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального права, що згідно п.п.1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду у згаданій частині та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову.

У справі встановлено, що 23 серпня 1976 з вини водія автомобіля ГА3-69, що належав управлінню громадського харчування виконавчого комітету Чернівецької обласної ради, правонаступником якого є ДП «Чернівцілегмаш», сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої позивач отримав тяжкі тілесні ушкодження, йому була ампутована ліва нога і він визнаний інвалідом третьої групи загального захворювання.

Указані обставини встановлені рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 6 лютого 1997 року у справі за позовом ОСОБА_1 до виробничого об'єднання «Чернівцілегмаш», орендної колективної виробничо-комерційної фірми «Буккок»про відшкодування шкоди, яке набрало законної сили (а.с.10-12).

Відповідно до висновку Чернівецької обласної медико-соціальної експертної комісії від 21 жовтня 1993 року №665/438 ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності загального захворювання, він потребує забезпеченням автомобілем з керуванням на дві руки і одну ногу (а. с. 4, 5).

Згідно довідки Головного управління праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації від 29 квітня 2011 року №1688 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управління праці та соціального захисту населення Чернівецької облдержадміністрації з 21 жовтня 1993 року для забезпечення автомобілем «Славута»ЗАЗ (а.с.14).

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 6 лютого 1997 року стягнуто з відповідача на користь позивача вартість спецавтомобіля «Таврія»в сумі 9070 грн. (а.с.10-11).

Встановлено і це визнається сторонами, що за згаданим рішенням суду позивач отримав від відповідача кошти та майно та суму, зазначену у рішенні, проте позивачем спецавтомобіль не придбано і він таким автомобілем не забезпечений відповідно до Порядку.

Згідно з вимогами частини першої статті 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Частиною другою статті 1202 ЦК України передбачено, що стягнення додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, може бути здійснене наперед у межах строків, встановлених на основі висновку лікарської експертизи, а також у разі необхідності попередньої оплати послуг і майна (придбання путівки, оплата проїзду, оплата спеціальних транспортних засобів тощо).

Указані норми встановлюють загальні правила щодо відшкодування майнової шкоди, спричиненої каліцтвом, а частина друга статті 1187 ЦК України встановлює обов'язок володільця джерела підвищеної небезпеки на відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Представник відповідача посилається на Порядок, відповідно до якого (пункт 2) обов'язок по оплаті робіт і послуг з виготовлення і поставки автомобілів за рахунок державних коштів покладений на Фонд соціального захисту інвалідів та Фонд соціального страхування відповідно до законодавства.

Зазначеним спеціальним нормативно-правовим актом визначається механізм забезпечення інвалідів легковими автомобілями, органи, на які покладається обов'язок по такому забезпеченню, умови, необхідність яких надає право інвалідам на забезпечення автомобілями, а також фінансування таких витрат; оплату вартості автомобіля інвалідам, інвалідність яких настала внаслідок каліцтва від джерел підвищеної небезпеки, вищенаведеним Порядком не передбачено.

Таким чином, відповідальність за шкоду, заподіяну позивачу джерелом підвищеної небезпеки, несе власник цього джерела (у даному випадку відповідач як його правонаступник), і соціальні гарантії, передбачені Порядком, на позивача не поширюються.

У справі встановлено, що після ухвалення рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 6 лютого 1997 року та на час вирішення даної справи змінилася модифікація автомобіля з ручним керуванням з автомобіля»Таврія»ЗАЗ-11027 на автомобіль ЗАЗ СЕНС М/Т НОМЕР_1, вартість якого на час розгляду справи складає 63040 гривень, що підтверджується листами ТДВ «Буковина-Авто»№ 036 від 12 березня 2012 року та Головного управління праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації №с1029 від 213 лютого 2012 року (а.с.49, 50).

Різницю у вартості автомобіля з ручним керуванням у 53970 гривень, а саме, різницю між його теперішньої вартістю у розмірі 63040 гривень та вартістю автомобіля, яка була визначена рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 6 лютого 1997 року (9070 гривень), необхідно стягнути з відповідача на часткове задоволення позову (з розрахунку 63040 - 9070 = 53970).

Що ж стосується рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача середнього заробітку у зв'язку з втратою ним працездатності, то воно підлягає зміні з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Уточнюючи позовні вимоги, позивач ОСОБА_1 зазначив, що з відповідача необхідно стягнути середній заробіток у зв'язку з втратою ним працездатності з серпня 2011 року по березень 2012 року в розмірі 4410 гривень 15 коп., на підтвердження чого навів відповідні розрахунки (а.с.46-48).

Тому доводи апеляційної скарги про необхідність стягнення зазначеної суми по день ухвалення рішення суду є необґрунтованими, оскільки таких вимог позивач не заявляв.

Водночас, суд першої інстанції правильно здійснивши розрахунки, помилково зазначив, що присуджена сума коштів є сумою по день ухвалення рішення.

Тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні, зокрема, у резолютивній частині рішення суду слова «по даний час»необхідно замінити словами «по березень 2012 року».

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 12 вересня 2012 року в частині відмови у позові ОСОБА_1 до Державного підприємства «Чернівцілегмаш»про стягнення вартості автомобіля скасувати.

Позов у цій частині задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Чернівцілегмаш»на користь ОСОБА_1 53970 (п'ятдесят три тисячі дев'ятсот сімдесять) гривень -коштів для придбання автомобіля з керуванням на дві здорові руки і ураженням однієї ноги модифікації ЗАЗ СЕНС М/Т НОМЕР_1, а також 269 гривень 85 коп. судового збору на користь держави, перерахувавши указану суму за такими реквізитами: отримувач коштів - УДКСУ у м. Чернівці, код отримувача - 37978173, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Чернівецькій області, МФО 856135, рахунок отримувача - 31213206780002, код класификації доходів бюджету -22030001.

Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 12 вересня 2012 року в частині розміру стягнення втраченого заробітку змінити: в абзаці другому резолютивної частини рішення слова «по даний час»замінити словами «по березень 2012 року».

У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: