Ухвала суду № 28462459, 25.12.2012, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2012 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Яремка В. В.

суддів: Бреславського О.Г., Перепелюк І.Б.

секретар Балацька-Геряк О.П.,

з участю представника позивачів ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про припинення права на частку у спільному майні, визнання права на частку у майні за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 15 травня 2012 року,

встановила:

У серпні 2011 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з названим позовом.

Зазначали, що їм, а також відповідачеві ОСОБА_5 належить на праві спільної часткової власності двокімнатна квартира АДРЕСА_1.

Їх частки у квартирі складають відповідно 1/2 та 1/4, а частка відповідача -1/4.

Посилаючись на те, що частка відповідача у квартирі є незначною та не може бути виділена в натурі, спільне володіння та користування нею неможливе, а відповідач забезпечений іншим житлом, просили на підставі ст. 365 ЦК України припинити право власності відповідача на його частку з виплатою йому грошової компенсації та визнати за ними право на відповідні частки у майні.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 15 травня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

У справі встановлено, що сторони є співвласниками квартири АДРЕСА_1.

Їх частки у квартирі складають: позивачів ОСОБА_3 -1/2, ОСОБА_4 - 1/4, а частка відповідача -1/4.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недодержання позивачами вимог ст. 365 ЦК України щодо попереднього внесення позивачами вартості частки відповідача на депозитний рахунок суду.

Такий висновок суду першої інстанції є правильним.

Згідно ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Вимога попереднього платежу, яка передбачена ч. 2 ст. 365 ЦК України, не є просто технічною складовою процедури відчуження майна, яка встановлена законом, а є основною вимогою, на якій повинно ґрунтуватися рішення суду про позбавлення особи майна без її згоди.

Необгрунтоване відхилилення від даного писаного права є порушенням права відповідача щодо справедливої сатисфакції.

Таке розуміння норм права відповідає прецедентній практиці Європейського суду з прав людини, прикладом якої є рішення від 21 грудня 2010 року, що набуло статусу остаточного 21 березня 2011 року, в справі «Андрій Руденко проти України» (Заява N 35041/05).

Усупереч згаданим нормам матеріального права позивачі у суді першої інстанції ухилилися від попереднього внесення позивачем належної вартості частки відповідача у спірній квартирі на депозитний рахунок суду.

Натомість вони внесли на такий рахунок вартість частки, яка є нижчою від дійсної вартістю квартири.

Оспорюючи правильність визначення дійсної вартості квартири позивачі ініціювали проведення в суді апеляційної інстанції комісійної судової будівельно-технічної експертизи.

Згідно висновку експертизи № 1512 від 23 листопада 2012 року дійсна вартість спірної квартири з урахуванням її фактичної площі та стану становить 296659 гривень, а вартість 1/4 її частки -74165 гривень.

Експертами також зазначено розрахункову вартість з огляду на параметри, які зазначено у технічному паспорті та довідці ЧКОБТІ.

Саме виходячи з указаної вартості квартири, а не з дійсної вартості, позивачами внесено на депозитний рахунок кошти в розмірі 73016 гривень.

Проте, колегія суддів вважає, що указана вартість квартири не є її повною ринковою вартістю, оскільки вона розрахована умовно з огляду на зміст згаданих певних документів щодо площі квартирі, яка не відповідає фактичній.

У висновку експертизи також зазначено, що в останній час мається тенденція до перевищення пропозиції продажу над попитом на ринку житлової нерухомості у м. Чернівці, що вплинуло на визначення вартості квартири саме на даний час.

Наведене свідчить, що порівняно з вартістю спірної квартири, яка була визначена на час розгляду справи судом першої інстанції, її вартість на час проведення комісійної експертизи має тенденцію до зниження.

Таким чином, у справі встановлено, що позивачі впродовж розгляду справи, хоча і вносили на депозитний рахунок частину вартості квартири, проте вартість частки відповідача у квартирі вони постійно занижували, не внісши належної суми на депозитний рахунок як в суді першої, так й апеляційної інстанції.

У зв'язку з цим, доводи апелянта про те, що позивачами на депозитний рахунок внесена вартість належної відповідачеві1/4 частки дійсної вартості квартири є необґрунтованими.

За наведених обставин слід дійти висновку, що рішення суду першої інстанції є таким, що ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування немає.

З огляду на відхилення апеляційної скарги кошти, внесені позивачами на депозитний рахунок, підлягають їм поверненню.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 15 травня 2012 року залишити без змін.

73016 гривень, що знаходяться на депозитному рахунку ТУ ДСА у Чернівецькій області № 37315005000089, сплачені за квитанціями: №132Р44182 від 12 вересня 2011 року на суму 14863 грн. 50 коп.; № 049200571 від 5 березня 2012 року на суму 20071 грн. 12 коп.; № 048600571 від 5 березня 2012 року на суму 20071 грн. 12 коп.; № 004500571 від 20 березня 2012 року на суму 0,01 грн.; № 132Р44182 від 12 вересня 2011 року на суму 14863 грн. 50 коп.; №132Р43202 від 12 вересня 2011 року на суму 14863 грн. 50 коп.; №009100011 від 24 грудня 2012 року на суму 1573 грн. 37 коп.; № 009300011 від 24 грудня 2012 року на суму 1573 грн. 38 коп.,- повернути ОСОБА_3, ОСОБА_4 (у сумах, які кожним сплачені).

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: