Ухвала суду № 28449627, 02.01.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2506/6821/2012 Провадження № 22-ц/795/135/2013 Головуючий у I інстанції -Лямзіна Н. Ю. Доповідач - Тагієв С. Р.Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 січня 2013 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіТагієва С.Р.суддів:Євстафіїва О.К., Литвиненко І.В.,при секретарі:Примачок Ю.О.за участю:відповідача ОСОБА_5, представника позивача ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 08.11.2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Акціонерний банк „Синтез" до ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 08.11.2012 року та прийняти нове, яким її грошові зобов'язання по заборгованості за кредитним договором покласти на ОСОБА_10 за його добровільною згодою.

Оскаржуваним рішенням суду позов задоволено; стягнуто солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 на користь ПАТ „АБ „Синтез" заборгованість по кредитному договору №KrF-29|07-04 від 17.04.2007 року в сумі 119331 грн. 94 коп., вирішено питання про судові витрати.

Незаконність рішення суду апелянт обгрунтовує невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи, порушенням судом норм процесуального та матеріального права. Апелянт зазначає, що судом проігноровано прохання ОСОБА_10 добровільно взяти на себе частину грошового зобов'язання ОСОБА_5 по виплаті заборгованості за кредитним договором. Крім того, апелянт вказує, що судом не було враховано, що вона досягла пенсійного віку і виплата грошових зобов'язань за кредитним договором є значним та непосильним тягарем для неї, значна частина її бюджету йде на придбання дорогих медичних препаратів для лікування, а також що під час укладення кредитного договору курс долара був значно нижчим, ніж на сьогоднішній день. ОСОБА_5 зазначає, що в порушення норм ст.76 ЦПК України вона не була належним чином повідомлена про час та місце слухання справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та законність судового рішення суду першої інстанції відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін з наступних підстав.

По справі встановлено, що 17 квітня 2007 року між Акціонерним банком „Синтез" (згодом перейменоване на ПАТ „АБ „Синтез") та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір №KrF-29/07-04, згідно умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 16000 доларів США на строк з 17 квітня 2007 року по 16 квітня 2014 року включно з правом продовження зі сплатою 12% річних (а.с.5-11).

В той же день на виконання взятих ОСОБА_7 зобов'язань за зазначеним договором між банком, ОСОБА_7 та ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 були укладені договори поруки №KrF-29/07-04Pr1, №KrF-29/07-04Pr2, №KrF-29/07-04Pr3, №KrF-29/07-04Pr4 (а.с.13-24).

Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав, що підтверджується копією заяви на видачу готівки №104_26 (а.с.12), а позичальник умови договору належним чином не виконує, в результаті чого у нього виникла заборгованість, яка станом на 01 липня 2012 року становила 119 331,94 грн. (14749,01 доларів США, з яких: заборгованість по сплаті кредиту - 13132 дол.США, пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 693,13 дол.США, прострочена заборгованість по сплаті відсотків з 01.07.2011 року по 01.07.2012 року - 877,25 дол.США, пеня за несвоєчасне погашення відсотків - 46,63 дол.США, прострочена заборгованість по сплаті комісії з 01.02.2012 року по 01.07.2012 року - 1450,48 грн.), що свідчить про порушення ОСОБА_7 взятих на себе зобов'язань.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно договорів поруки позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право кредитора вимагати виконання зобов'язань, вказаних у п.1.1 договору повністю (чи у будь-якій його частині) як від позичальника та поручителя разом, так і від кожного окремо.

ПАТ „АБ „Синтез" 26 червня 2012 року були направлені вимоги про дострокове погашення кредиту ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які вони отримали 29 червня 2012 року та 04 липня 2012 року (а.с.25-32). Проте у визначений банком строк вимоги щодо погашення заборгованості задоволені не були, в зв'язку з чим банк і звернувся з зазначеним позовом в суд.

Виходячи з зазначеного, суд першої інстанції обгрунтовано стягнув солідарно з боржника та поручителів заборгованість за кредитним договором, що узгоджується з нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

При цьому не можуть бути прийняті судом до уваги доводи апеляційної скарги з таких підстав.

Підписуючи договір поруки, ОСОБА_5 погодилась з його умовами і зобов'язувалась відповідати перед кредитором в повному обсязі за своєчасне і повне виконання зобов'язань позичальником за кредитним договором. Зазначений договір є чинним, порука не припинена. Ні умовами укладеного договору поруки, ні чинним законодавством не передбачена можливість звільнення поручителя від виконання зобов'язань через незадовільний матеріальний стан, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу. Також не може бути підставою для звільнення поручителя від виконання зобов'язань зростання/коливання курсу іноземної валюти, оскільки поручитель при належній завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти.

Також не може бути задоволене клопотання апелянта щодо покладення її грошових зобов'язань на ОСОБА_10, оскільки спірні правовідносини виникли між банком, ОСОБА_7 та поручителями з приводу сплати кредиту, а не між ОСОБА_5 та ОСОБА_10

Інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції є законним і обгрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 08.11.2012 року - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: