увійти
УКР
Господарський суд Чернігівської області
____________________
14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 77-44-62
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
"09" грудня 2008 року Справа № 20/32
Суддя Цимбал -Нарожна М.П., розглянувши матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю
«Чернігівські інсталяційні системи»
(14033, вул. Червоногвардійська,17,кв.41, м. Чернігів)
фактична адреса: 14029,пр. Миру,225-А, м. Чернігів;
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
АДРЕСА_1;
предмет спору: про стягнення 6769,59 грн.
за участю представників сторін:
позивача: Буряк О.І. (довіреність №37 від 25.11.2008р.);
відповідача: не з'явились;
в с т а н о в и в :
Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернігівські інсталяційні системи»(далі - ТОВ «Чернігівські інсталяційні системи») звернулося до господарського суду Чернігівської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1(далі - ФОП ОСОБА_1) про стягнення 6769,59 грн. боргу за договором постачання №ЧіС-0808/16-3 від 07.08.2008р.
Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 18.11.2008року розгляд справи призначено на 27.11.2008року, після чого розгляд справи відкладався до 09.12.2008р.
Відповідач у судові засідання не з'явився, витребуваних судом документів не подав. Ухвали господарського суду від 18.11.2008року та від 27.11.2008року повернулись до господарського суду з відміткою пошти за закінченням терміну зберігання.
Відповідно до ст. ст.17,18,19,20 Закону України від 15.05.2003р. за №755-ІV „Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців”:
відомості про юридичну особу або фізичну особу -підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України; в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, її місцезнаходження; в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб;
якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьої особою, доки до них не внесено відповідних змін;
відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків і надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру, довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується.
Згідно довідки з ЄДРПОУ АВ №838580, наданої позивачем, зазначено місце проживання відповідача:АДРЕСА_1.
Відомості щодо зміни місцезнаходження відповідача до ЄДРПОУ не вносились.
Враховуючи викладене, господарським судом відповідно до ст.87 ГПК України було повідомлено відповідача про час та місце слухання справи.
Крім того, позивачем надані господарському суду копія поштового повідомлення №7092433 про вручення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів.
Разом з цим, слід зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб.
Згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:
Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
07.08.2008р. між ТОВ «Чернігівські інсталяційні системи» та ФОП ОСОБА_1 укладено договір постачання № ЧіС -0808/16-3 (далі -Договір).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч.1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до пункту 1.1. Договору, Постачальник (позивач) зобов'язався передати у власність Покупця (відповідача) товар, а Покупець зобов'язався прийняти та сплатити за товар певну грошову суму. Згідно п.1.2. Ціною договору є вартість всього товару що передана Покупцю на протязі строку дії Договору.
За юридичною природою вказаний договір є договором поставки.
Відповідно до п.2 статті 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
На виконання умов Договору, позивач здійснив поставку товару відповідачу на суму 8124,53грн. (з урахуванням ПДВ). Факт отримання товару підтверджується видатковими накладними: №РН-0000031 від 08.08.2008р. на суму 6028,91грн., № РН-0000032 від 09.08.2008р. на суму 2095,62грн., що підписані відповідачем.
Крім того, позивачем надані суду акти звірок взаєморозрахунків від 01.10.2008р. та від 31.10.2008р., що підписані обома сторонами та підтверджують заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 5124,53грн.
Факт поставки товару належним чином доведений, документально підтверджений.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.
Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.
Згідно ч.1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 2 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до п.2.2 Договору товар може продаватись Покупцю з відстрочкою платежу 21 календарний день, про що вказується Покупцем в замовленні на товар та підтверджується Продавцем в рахунку-фактурі або товарній накладній. Згідно до видаткових накладних №РН-0000031 від 08.08.2008р.,№ РН-0000032 від 09.08.2008р. на отримання товару відповідачем (Покупцем) було зазначено про відстрочку оплати товару до 29.08.2008р. та 30.08.2008р.
18.09.2008р. на виконання умов договору відповідачем було здійснено часткову оплату товару в сумі 3000грн., залишивши неоплаченою заборгованість в сумі 5124,53грн.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 5124,53 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу на користь позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи, що позивачем поставлено відповідачу товар на суму 8124,53грн. і відповідачем вказана сума не була проплачена у повному об'ємі на протязі 21 календарного дня (відстрочення платежу згідно п.2.2 Договору) з моменту отримання товару, залишивши неоплаченою заборгованість в сумі 5124,53грн., отже у позивача з 01.09.2008р. виникло право вимоги оплати товару і право нарахування пені (відповідно до п.6.4 Договору) в розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу до повного погашення заборгованості та 24% річних за користування товарним кредитом (згідно до п.6.9 Договору), виходячи з суми боргу в 8124,53грн.
18.09.2008р. відповідачем була частково здійснена оплата за вказаний товар в сумі 3000 грн. (банківська виписка від 12.11.2008р., 17 аркуш справи) і заборгованість на день подання позову становила 5124,53 грн. Отже, у позивача з 19.09.2008р. виникло право нарахування пені (відповідно до п.6.4 Договору) в розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу до повного погашення заборгованості та 24% річних за користування товарним кредитом (згідно до п.6.9 Договору), виходячи з суми 5124,53 грн.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В даному випадку договором, а саме п.6.4. Договору передбачено, що у випадку порушення Покупцем по оплаті товару, а також сплати процентів за користування товарним кредитом згідно до п.6.9 Договору, покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу до повного погашення заборгованості.
Нарахування пені за період з 31.08.2008р. по 18.09.2008р. відповідає вимогам норм матеріального права та умовам Договору.
Розрахунок пені :
| Період заборгованості | Кількість прострочених днів | Сума боргу в грн. | Облікова ставка НБУ ,% | Розмір пені в грн.
|
