Ухвала суду № 28420488, 28.12.2012, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого -судді: Міненкової Н.О.,

суддів - Бородіна М.М., Ларенка В.І.,

при секретарі - Галушко Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства «Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба «Лікво»нафтогазової промисловості»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»на рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 09 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба «Лікво»нафтогазової промисловості» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»про зобов'язання нарахувати та сплатити грошову допомогу,-

ВСТАНОВИЛА:

у вересні 2012 року позивач звернувся у суд із позовом до Дочірнього підприємства «Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба «Лікво»нафтогазової промисловості»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»про зобов'язання нарахувати та сплатити грошову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог вказував, що 11.02. 2002 року він був прийнятий на роботу до Дочірнього підприємства «Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба «Лікво»нафтогазової промисловості»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»на посаду помічни ка командира взводу Шебелінського закону.

02 липня 2012 року його було звільнено з роботи на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату працівників.

При звільненні було нараховано та виплачено вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку відповідно до ст. 44 КЗпП України.

При цьому ОСОБА_1 зазначив, що Галузевою угодою між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України»і Профспілкою працівників нафтової і газової промисловості України на 2012-2014 роки та Колективним договором між адміністрацією та трудовим колективом ДП «Лікво»на 2012-2014 роки передбачено, що працівникам, вивільненим у зв'язку із скороченням чисельності чи штату працівників, крім вихідної допомоги, передбаченої чинним законодавством, за рахунок коштів підприємства виплачується допомога, залежно від стажу роботи на підприємстві.

Однак, вказана додаткова допомога позивачеві виплачена не була.

Враховуючи вищевикладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача на його користь додаткову допомогу, залежну від загального стажу роботи на підприємстві, передбачену при скороченні чисельності чи штату працівників згідно Галузевої угоди та Колективного договору у розмірі двомісячного середнього заробітку

В судове засідання суду першої інстанції позивач не з'явивився, проте надав письмову заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутністю, позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про місце та час судового розгляду повідомлявся належним чином, просив справу розглядати за його відсутності.

Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 09 листопада 2012 року позов ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба «Лікво»нафтогазової промисловості»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»про зобов'язання нарахувати та сплатити грошову допомогу -задоволений.

Зобов'язано ДП «Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба «Лікво»нафтогазової промисловості»НАК «Нафтогаз України»нарахувати та сплатити додаткову допомогу, залежну від загального стажу роботи на підприємстві, передбачену при скороченні чисельності чи штату працівників п. 2.10 Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом ДП «Лікво»на 2012-2014 роки та п. 2.6 Галузевої угоди на 2012-2014 роки у розмірі двомісячного середнього заробітку.

В апеляційній скарзі представник ДП «Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба «Лікво»нафтогазової промисловості»НАК «Нафтогаз України»просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позову - відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. При цьому апелянт вказує, що відповідні положення Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом ДП «Лікво»на 2012-2014 роки, що регулювали сплату додаткової допомоги, залежної від загального стажу роботи на підприємстві, передбачену при скороченні чисельності чи штату працівників -призупинені, у зв'язку із відсутністю фінансового забезпечення підприємства.

Колегія суддів, вислухавши суддю -доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Представник ДП «Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба «Лікво»нафтогазової промисловості»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»у судове засідання апеляційного суду не з'явився, при цьому надіслав заяву в якій просить слухання справи відкласти, посилаючись на знаходження юриста підприємства у щорічній відпустці.

Частиною 2 ст. 305 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Як встановлено в судовому засіданні суду першої інстанції, позивач по справі ОСОБА_1 11.02.2002 року був прийнятий на роботу до ДП «Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба «Лікво»нафтогазової промисловості»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»на посаду помічника командира взводу Шебелінського загону.

02 липня 2012 року його згідно наказу № 76-п було звільнено з роботи на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату працівників.

При звільненні з роботи згідно вимог ст. 44 КЗпП України ОСОБА_1 було виплачено гарантовану та обов'язкову вихідну допомогу при звільненні у розмірі середньомісячного заробітку.

Пунктом 2.6 Галузевої угоди між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України»і Профспілкою працівників нафтової і газової промисловості України на 2012-2014 роки передбачено, що працівникам, вивільненим у зв'язку з ліквідацією або реорганізацією підприємства, скороченням чисельності чи штату працівників, крім вихідної допомоги, передбаченої чинним законодавством, за рахунок коштів підприємства виплачується допомога, що встановлюється колективним договором, залежно від загального стажу роботи на підприємствах галузі.

Відповідно до у пункту 2.10 Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом ДП «Лікво»на 2012-2014 роки передбачено, що працівникам, вивільненим у зв'язку з ліквідацією або реорганізацією ДП «Лікво», скороченням чисельності чи штату працівників, крім вихідної допомоги, передбаченої чинним законодавством, за рахунок коштів ДП «Лікво»виплачується допомога, залежно від загального стажу роботи на підприємствах, галузі .

Зазначені виплати позивачу не виплачені.

Відповідно до ст. 18 КЗпП України положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства, установи, організації.

В апеляційній скарзі ДП «Лікво»посилається на те, що вищевказані положення колективного договору були призупинені спільним рішенням профспілкового комітету та адміністрації ДП «Лікво»у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем підприємства.

Колегія суддів при вирішенні вказаного питання зазначає, що відповідно до ч.1, 2 ст. 17 КЗпП України колективний договір набирає чинності з дня його підписання представниками сторін або з дня, зазначеного у ньому. Після закінчення строку чинності колективний договір продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий або не переглянуть чинний, якщо інше не передбачено договором.

Аналогічні положення містяться в ст. 9 Закону України «Про колективні договори і угоди»- дія колективного договору.

Отже чинним законодавством України в сфері регулювання трудових відносин взагалі не передбачено правового механізму призупинення дії колективного договору, а лише передбачено можливість внесення змін та доповнень.

Згідно ст. 14 Закону України «Про колективні договори і угоди»зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою.

Крім того, відповідно до ст. 16 КЗпП України та п. 1.6 Галузевої угоди умови колективних договорів, що погіршують порівняно з чинним законодавством і Галузевої Угодою становище працівника, є недійсними.

Відповідач в апеляційній скарзі визнає, що жодних змін та доповнень до колективного договору ним не ініціювалося та не вносилося.

Отже зазначені положення колективного договору діють з моменту його укладання та є обов'язковими для всіх працівників ДП «Лікво».

Крім того, відповідно до ст. 16 КЗпП України та п. 1.6 Галузевої угоди умови колективних договорів, що погіршують порівняно з чинним законодавством і Галузевої Угодою становище працівника, є недійсними.

Згідно ст. 9 Закону України «Про колективні договори та угоди»положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов'язковими для всіх суб'єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

Пунктом 1.4 Галузевої угоди передбачено, що угода гарантує збереження рівня і обсягів соціальних гарантій, пільг, компенсацій працівникам галузі, а також право трудових колективів і профспілкових організацій на участь в управлінні виробництвом, встановлених чинним законодавством та Генеральною угодою.

Пунктом 4.3.14 Колективного договору зазначено, що у разі фінансових труднощів в ДП «Лікво»норми колективного договору, що допускають оплату нижче від норм, визначених Галузевою угодою, але не нижче державних норм і гарантій в оплаті праці, можуть застосовуватися лише тимчасово, терміном не більше як шість місяців за погодженням з профкомом профспілкової організації та подальшим інформуванням трудового колективу.

Законом України «Про оплату праці», а саме ч. 2 ст. 14 дійсно передбачено, що норми колективного договору, що допускають оплату праці нижче від норм, визначених генеральною, галузевою (міжгалузевою) або

територіальною угодами, але не нижче від державних норм і гарантій

в оплаті праці, можуть застосовуватися лише тимчасово на період

подолання фінансових труднощів підприємства терміном не більш як

шість місяців.

07 лютого 2012 року відбулося спільне засідання профкому та адміністрації ДП «Лікво» на якому було вирішено призупинити нарахування та виплату деяких видів грошових виплат, передбачених колективним договором на 2012-2014 р.р..

29 лютого 2012 року директором ДП «Лікво»було видано Наказ-постанова № 32, яким з 01 лютого 2012 року по 31 травня 2012 року було призупинено нарахування та виплату деяких видів надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, всіх видів вихідних та соціальних допомог, передбачених колективним договором ДП «Лікво»на 2012-2014 р.р..

При цьому чинним законодавством України в сфері праці не допускається видача правових актів локального характеру із зворотною дією в часі.

До того ж, зазначені обмеження стосуються лише питання оплати праці.

Згідно п. 3.8 р. 3 Інструкції за статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року - вихідна допомога до фонду оплати праці не входить.

За таких обставин, положення Колективного договору щодо виплати вихідної допомоги є обов'язковими до виконання.

Відносно посилання в апеляційних скаргах на листи Міністерства соціальної політики України від 18 жовтня 2012 року та листа Державної інспекції України з питань праці від 08 жовтня 2012 суд зазначає наступне.

На думку колегії суддів вказані листи носять суто дорадчий та рекомендаційно - інформаційний характер і не містить обов'язкових до застосування правових норм.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення суду.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба «Лікво» нафтогазової промисловості»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»- відхилити.

Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 09 листопада 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: