Ухвала суду № 28420347, 28.12.2012, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________

Справа № 2-5844/2012 р. Головуючий 1 інст.: Шевченко С.В.

Провадження № 22ц/2090/7955/2012 р. Доповідач : Піддубний Р.М.

Категорія -«відшкодування шкоди»

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2012 року. м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді: Піддубного Р.М.,

суддів: Малінської С.М., Швецової Л.А.,

при секретарі: Колісник Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 24 жовтня 2012 року по справі за позовами ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

встановила:

У червні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з названим позовом, в обґрунтування якого зазначила, що 20 червня 2009 року близько 19 год. 30 хв. на 36 км. автошляху «Чугуїв-Великий Бурлук»у Печенізькому районі Харківської області сталася дорожньо-транспортної пригоди -зіткнення автомобіля «ВАЗ 21061»державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 з автомобілем «Mitsubishi Padgero»номерний знак НОМЕР_2 під керуванням відповідача ОСОБА_1, внаслідок якого водій автомобіля «ВАЗ 21061» ОСОБА_4 та пасажир цього автомобіля ОСОБА_5 загинули, а вона отримала тяжкі тілесні ушкодження, у зв'язку з чим тривалий час перебувала на стаціонарному лікуванні в різних медичних закладах та була вимушена витратити на придбання ліків 9 359 грн. 78 коп. Посилаючись на викладене, ОСОБА_3 просила стягнути з відповідача 9 359 грн. 78 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 100 000 грн. на відшкодування завданої їй ушкодженням здоров'я моральної шкоди.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 24 жовтня 2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 9 359 грн. 78 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 20 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просили рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовити. В обґрунтування скарги зазначили, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_4, в його, відповідача, діях невідповідності вимогам Правил дорожнього руху не встановлено, шкоди завдано внаслідок непереборної сили, а відтак відсутні підстави для покладення на нього обов'язку по відшкодуванню завданої позивачці шкоди.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача - ОСОБА_2, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки ушкодженням здоров'я позивачці завдано майнової та моральної шкоди, яку відповідач, як володілець джерела підвищеної небезпеки в силу ст. ст. 1187, 1188 ЦК України зобов'язаний відшкодувати незалежно від його вини у розмірі 9 359 грн. 78 коп. та 20 000 грн. відповідно.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що 20 червня 2009 року близько 19 год. 30 хв. на 36 км. автошляху «Чугуїв-Великий Бурлук»у Печенізькому районі Харківської області сталося зіткнення автомобіля «ВАЗ 21061»державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 з автомобілем bishi Padgero»номерний знак НОМЕР_2 під керуванням відповідача ОСОБА_1

Встановлено та не заперечується сторонами, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 отримала тяжкі тілесні ушкодження, у зв'язку з чим тривалий час перебувала на стаціонарному лікування у медичних закладах м. Харкова та м. Чугуєва Харківської області, під час якого витратила 9 359 грн. 78 коп., що підтверджується відповідними чеками та квитанціями.

05 липня 2011 року, тобто у двадцятирічному віці, позивачці було встановлено третю групу інвалідності.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно зі ст. 1188 ЦК шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Отже, головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що зобов'язання володільця небезпечного об'єкта відшкодувати шкоду виникає незалежно від вини цієї особи. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки. Таким чином, у відносинах між володільцями кількох джерел підвищеної небезпеки, якими завдано шкоди, та третіми особами, яким володільці джерел підвищеної небезпеки спільно завдали шкоди, діє принцип відповідальності володільців цих джерел незалежно від їх вини (ч. 2 ст. 1188 ЦК України).

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

За змістом ст. 1167 ЦК України, якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Отже, встановивши, що майнову та моральну шкоду було завдано позивачці джерелом підвищеної небезпеки, володільцем якого є відповідач, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відсутність вини відповідача у дорожньо-транспортній пригоді правового значення не має, та стягнув на користь ОСОБА_3 9 359 грн. 78 коп. на відшкодування завданої їй матеріальної шкоди, а також з урахуванням вимог розумності і справедливості визначив розмір відшкодування завданої позивачці ушкодженням здоров'я моральної шкоди у 20 000 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що шкоди позивачці було завдано внаслідок непереборної сили є безпідставними, оскільки дорожньо-транспортна пригода не є надзвичайною подією, яку не можна передбачити або неможливо запобігти настання її шкідливих наслідків доступними для володільця джерела підвищеної небезпеки засобами.

Оскільки судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 24 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді