Постанова № 284151, 20.11.2006, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

20.11.06 Справа № 12/610ад.

Суддя Палей О.С., розглянувши матеріали справи за позовом

Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Краснодон

до Молодогвардійського комунального виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства, м. Молодогвардійськ

про звернення стягнення на активи в сумі 821375 грн. 68 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача - Фоменко В.С.-держ.под.інспектор, довіреність № 7 від 23.01.06.;

від відповідача - Давидченко Я.М. - юрисконсульт, довіреність № 47 від 16.02.06.

Суть спору: Краснодонською об'єднаною державною податковою інспекцією заявлено вимогу про стягнення з Молодогвардійського комунального виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства податкового боргу в сумі 821375 грн. 68 коп., шляхом звернення стягнення на активи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

Молодогвардійське комунальне виробниче підприємство водопровідно- каналізаційного господарство зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності Краснодонським міськвиконкомом 27.03.2001р. за №25371460ю0010248 і внесено в Єдиний державний реєстр України юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців за №31379783.

Згідно Статуту Молодогвардійське комунальне виробниче підприємство водопроводно-каналізаційного господарства, є юридичною особою, має самостійний баланс, поточний рахунок в установі банку, печатку та штамп.

Згідно з п. 3 ч. І ст.9 Закону України " Про систему оподаткування " платники податків та зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків та зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Відповідач - Молодогвардійське комунальне виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарство відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (далі - закон №2181) має узгоджені податкові зобов'язання з податку на додану вартість. Податкові зобов'язання були визначені відповідачем самостійно у податкових деклараціях (розрахунках).

В зв'язку з несвоєчасною сплатою податкових зобов'язань, відповідно до п.5.4. ст. 5 Закону №2181 станом на 30.08.2006р. у відповідача виник податковий борг у сумі 821375 грн. 68 коп. який складається з:

- податку на додану вартість в сумі 716995 грн. 19 коп.;

- штрафні санкції з податку на додану вартість в сумі 13593 грн. 74 коп.;

- пені з податку на додану вартість в сумі 90786 грн. 75 коп.

Відповідач відзивом №318 від 13.10.2006р. позовні вимоги визнає частково в сумі: 482815 грн. 95 коп. основного боргу з податку на додану вартість; 9597 грн. 41 коп. штрафу та пеню згідно визнаної суми податкового боргу з урахуванням визнаної суми штрафних санкцій (сума чітко відповідачем не визначена).

На обґрунтування заперечень щодо решти заявленого до стягнення податкового боргу відповідач посилається на те, що:

- за рештою суми основного боргу з ПДВ та штрафними санкціями сплинув граничний строк стягнення, передбачений пп. 15.1.1 та 15.1.2 п.15.1 ст.15 Закону № 2181;

- відповідачем в період дії Постанови КМУ "Про порядок проведення у 2005 році

розрахунків по погашенню зобов'язань держави за знеціненими грошовими збереженнями громадян в установах Ощадбанку колишнього СРСР шляхом погашення заборгованості за житлово-комунальні послуги" №664 від 28.07.2005р. шляхом взаєморозрахунків були сплачені суми податкового боргу з ПДВ за низкою платіжних документів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши у сукупності доводи сторін суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Підпунктом 2.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. визначено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

В п.1.6 ст.1 Закону 2181 зазначено, що примусове стягнення це звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу без попереднього узгодження його суми таким платником податків. Проте термін "податковий борг", означає, що податкове зобов'язання платника податку вже узгоджено та не сплачене у встановлені законом строки.

Тому у контексті п.1.6 ст.1 Закону №2181 фразу "без попереднього узгодження" слід розуміти так, що податкове зобов'язання вже було попередньо узгоджено самостійно платником або в апеляційному порядку, та не потребує повторного узгодження.

Податкові зобов'язання позивача із сплати ПДВ самостійно узгоджені з огляду на приписи ст.5 Закону № 2181; податкові повідомлення-рішення, якими нараховані штрафні санкції, які не сплачені у строк та теж набули статусу податкового боргу, є чинними та у встановленому законодавством порядку не оскаржені.

Заперечення відповідача суд до уваги не приймає у зв'язку з наступним.

Статтею 15 Закону №2181 щодо строків давності та їх застосування передбачено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пп.15.2.1 п.15.2.ст.15 Закону № 2181 у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання.

Таким чином, за змістом ст.15 згаданого Закону строки давності, у випадках самостійного узгодження податкових зобов'язань, або нарахування штрафу за ст.17 Закону, взагалі не застосовуються, а якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.

Суд також не може прийняти до уваги посилання відповідача на сплату сум ПДВ в порядку Постанови КМУ від 28.07.2005р., оскільки порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами встановлений спеціальним законом з питань оподаткування –Законом № 2181, а згідно пп.7.7 ст.7 цього Закону податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань в порядку календарної черговості його виникнення.

На підставі вищевикладеного суд позовні вимоги задовольняє.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 160,163,167,186,254 КАС України, суд

постановив:

1. Позов задовольнити.

2. Звернути стягнення на активи Молодогвардійського комунального виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства, м. Молодогвардійськ, вул. Тюленіна, ід. код 31379783, в доход Державного бюджету України на суму податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 821375 грн. 68 коп., в тому числі 90786 грн. 75 коп. пені.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанову складено в повному обсязі і підписано - 27.11.2006р.

Суддя О.С. Палей