Рішення № 28408119, 07.12.2012, Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області

Справа № 1202/4340/2012

Провадження № 2/1202/1326/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2012 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області у складі:

головуючого - судді Лобарчук О.О.

при секретарі Гончаровій А.О.

адвоката ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Антрацита цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» в особі відділення «Луганська регіональна дирекція» ПАТ «Банк «Київська Русь» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» в особі відділення «Луганська регіональна дирекція» ПАТ «Банк «Київська Русь» про визнання кредитного договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

31.10.2007 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Банк «Київська Русь» було укладено кредитний договір № 0492-21.0/31/10/07 про надання кредиту на споживчі цілі у сумі 20000,00 грн. строком з 31.10.2007 року до 30.10.2010 року зі сплатою 26 % річних за використання кредиту.

Відповідно до п. 1.2, 2.1, 2.3 Кредитного договору, відповідач ОСОБА_2 зобов'язався погашати отриманий кредит щомісячно відповідно до графіка погашення, а також сплачувати Позивачу відсотки за користування кредитом щомісячно, не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним і вдень повного погашення кредиту. Однак відповідач не виконав умови кредитного договору, суму кредиту та відсотки в повному обсязі у встановлені в договорі строки до 30.10.2010 року не сплатив і продовжує ухилятись від своїх зобовязань по кредитному договору.

Відповідно до п.п. 2.9, 2.10 кредитного договору у випадку порушення строків повернення кредиту, передбачених умовами кредитного договору, чи у випадку порушення строків уплати відсотків за користування кредитом позичальник зобовязаний сплачувати банку штраф у розмірі 25% від суми прострочки.

Заборгованість ОСОБА_2 перед позивачем станом на 25.01.2012 року складає 29463,86 грн. з яких: заборгованість по кредиту 14800,18 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом 8770,91 грн., штраф за пропущення строків повернення кредиту та відсотків 5892,77 грн.

Оскільки борг по кредиту не погашено, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за договором кредиту № 0492-21.0/31/10/07 від 31.10.2007 року у сумі 29463,86 грн. та витрати по сплаті державного мита в сумі 294,64 грн.

Відповідачем ОСОБА_2 подано зустрічний позов, в якому він вказує на те,що вироком Антрацитівського міськрайонного суду від 14.12.2009 року він визнаний винним та засуджений за ст.190 ч.2 КК України за те, що на незаконних підставах отримав грошовий кредит для інших осіб в сумі 20000 грн., із яких 3000 грн. банк відразу залишив у себе як платіж і надав йому квитанцію, а 17600 грн. він погашав з порушенням термінів. До постановлення вироку він добровільно сплатив суму 15712 грн., тому заявлений позов в кримінальній справі був судом задоволений тільки на суму 1887 грн. 86 коп., які він відразу після постановлення судом вироку сплатив. Оскільки він оформляв кредитний договір на прохання інших людей, які обіцяли самі його погашати , отримавши від нього гроші, то його умисел був направлений не на підписання кредитного договору зі всіма обовязками, а він скоїв злочин, за який поніс покарання. Тому він не повинен нести цивільно-правову відповідальність за виконання кредитного договору. Позивач ці обставини скрив та знову збирається стягнути з нього суму кредитного договору та проценти, що за їх позовом в загальній сумі складає 29463 грн. 86 коп.

Згідно з умовами ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені цим правочином - ст. 203 п.3,5 ЦК України.

Позивач підписав кредитний договір на прохання інших осіб, які обіцяли особисто платити банку щомісячні платежі і отримали вони, а не він гроші. Саме тому, його дії були кваліфіковані як злочин, а з точки зору цивільного законодавства його волевиявлення було не вільним, не відповідало його внутрішній волі і не було спрямоване на настання цивільних прав та обовязків для нього за цим договором.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Оскільки кредитний договір з відповідачем підписаний ним з порушенням вимог ст. 202 та 203 ЦК України, 14.12.2009 року він визнаний винним в скоєнні злочину і відбув покарання, вважає, що є підстави для визнання цивільного правочину недійсним, бо ст. 215 ЦК України передбачила саме ці обставини підставою для визнання правочину недійсним.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3, що діє на підставі довіреності № 93 від 01.03.2012 року, позов підтримала з вищевикладених підстав, просить позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором № 0492-21.0/31/10/07 від 31 жовтня 2007 року у сумі 29463,86 грн., яка складається: заборгованість по кредиту 14800,18 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом 8770,91 грн., штраф за пропущення строків повернення кредиту та відсотків 5892,77 грн. Просить також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у сумі 294 грн. 64 коп. Надалі відповідно до заяви просила розглядати справу без її участі, на задоволенні вимог ПАТ «Банк «Київська Русь» наполягає та просить відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ «Банк «Київська Русь».

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не зявився, але надав зустрічну позовну заяв, у в якій він вказує на те, що вироком Антрацитівського міськрайонного суду від 14.12.2009 року він визнаний винним та засуджений за ст. 190 ч.2 КК України за те, що на незаконних підставах отримав грошовий кредит для інших осіб в сумі 20000 грн., із яких 3000 грн. банк відразу залишив у себе як платіж і надав йому квитанцію, а 17600 грн. він погашав з порушенням термінів. До постановлення вироку він добровільно погасив суму 15712 грн., тому заявлений позов в кримінальній справі був судом задоволений тільки на суму 1887 грн. 86 коп., які він відразу після вироку погасив. Оскільки він оформляв кредитний договір на прохання інших людей, які обіцяли самі його погашати , отримавши від нього гроші, то його умисел був направлений не на підписання кредитного договору зі всіма обов»язками, а він скоїв злочин, за який поніс покарання. Тому він не повинен нести цивільно-правову відповідальність за виконання кредитного договору. Позивач ці обставини скрив та знову збирається стягнути з нього суму кредитного договору та проценти, що за їх позовом в загальній сумі складає 29463 грн. 86 коп.

Згідно з умовами ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені цим правочином - ст. 203 п.3,5 ЦК України.

Він підписав кредитний договір на прохання інших осіб, які обіцяли особисто платити банку щомісячні платежі і отримали вони, а не він гроші. Саме тому, його дії були кваліфіковані як злочин, а з точки зору цивільного законодавства його волевиявлення було не вільним, не відповідало його внутрішній волі і не було спрямоване на настання цивільних прав та обов»язків для нього за цим договором.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Оскільки кредитний договір з відповідачем підписаний ним з порушенням вимог ст. 202 та 203 ЦК України, 14.12.2009 року він визнаний винним в скоєнні злочину і відбув покарання, вважає, що є підстави для визнання цивільного правочину недійсним, бо ст. 215 ЦК України передбачила саме ці обставини підставою для визнання правочину недійсним.

Представник відповідача адвокат ОСОБА_1, що діє на підставі договору, в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, та пояснила, що вироком Антрацитівського міськрайонного суду від 14 грудня 2009 року відповідач ОСОБА_2 буз засуджений за ст. 190 ч.2 КК України за те, що надав банку позивачу довідку про доходи, які фактично не мав, та отримав кредит у сумі 20 000 грн. для інших осіб за їх проханням. Відповідач, підписуючи кредитний договір, не збирався виконувати його умови. Даним вироком було задоволено цивільний позов Банку «Київська Русь» та стягнуто з відповідача 20000 грн. 00 коп. Оскільки умисел відповідача при вчиненні злочину був направлений на заволодіння 20 000 грн., то вважає, що мова не може йти про цивільно-правові відносини та виконання відповідачем умов кредитного договору. Просить встановити і визнати недійсним кредитний договір № 0492-21.0/31/10/07 від 31 жовтня 2007 року, укладений між позивачем та відповідачем.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Вироком Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 14.12.2009 року відповідач ОСОБА_2 засуджений за ст. 190 ч.2 КК України до 1 року обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання на строк один рік (а.с. 61-64)

Даним вироком суду було частково задоволено цивільний позов ЛРД Акціонерного Банку «Київська Русь» та стягнуто з відповідача ОСОБА_2 1887 грн. 86 коп.(задоволено позов на суму 17600 грн., з яких до постановлення вироку суду ОСОБА_4 було погашено 15712 грн.14 коп.).(а.с.63)

Вироком Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 14.12.2009 року було встановлено, що 31.10.2007 року відповідач ОСОБА_2 , достовірно знаючи, що дані про його трудову діяльність у МПП «Генезіс» м.Антрацит є неправдивими, надав їх до ЛФ АБ « Київська Русь», де заповнив документи на отримання кредиту в сумі 20 000 грн. Після чого 31.10.2009 року між Антрацитівським відділенням ЛФ АБ « Київська Русь» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 0492-21.0/31/10/07, після чого в касі даного банку йому було видано готівкою споживчий кредит у сумі 20 000 грн.

Відповідно до ч.4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, обовязковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, 31.10.2007 року між позивачем ПАТ «Банк «Київська Русь», та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 0492-21.0/31/10/07 на споживчі цілі в сумі 20 000 грн. строком з 31.10.2007 року по 30.10.2010 року з відсотковою ставкою по кредиту - 26 % річних ( а.с. 3).

Згідно п.1.2 даного договору відповідач зобовязався погашати кредит щомісячно згідно з графіком, починаючи з листопада 2007 року по листопад 2010 року включно, а згідно п.2.1 договору погашати отриманий кредит щомісячно в строк з 1-го по 20-те число відповідного місяця згідно з вказаним графіком в п.1.2 договору, остаточне погашення кредиту здійснити не пізніше 30.10.2010 року.

Відповідно до п.п. 2.9, 2.10 Кредитного договору у випадку порушення строків повернення кредиту, передбачених умовами кредитного договору чи у випадку порушення строків уплати відсотків за користування кредитом відповідач зобов'язаний сплачувати позивачу штраф у розмірі 25 відсотків від суми прострочки.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Кредитний договір № 0492-21.0/31/10/07 від 31.10.2007 року, що укладений між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 є дійсним, доказів того, що даний договір визнано недійсним суду надано не було, а згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, і відповідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Щодо посилання представника відповідача на ту обставину, що умисел відповідача був направлений на заволодіння грошовими коштами - 20 000 грн., він не збирався виконувати умови договору, а тому в даному випадку відсутні цивільно-правові відносини, що виключає виконання відповідачем умов кредитного договору, то положення ЦК України не містять норми, яка встановлює недійсність правочину ( нікчемний правочин) у випадку, якщо умисел позичальника при укладенні кредитного договору був направлений лише на заволодіння грошовими коштами злочинним шляхом, і згідно ч.4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, обовязковий для суду, що розглядає справу тільки про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою, тому суд не приймає до уваги дані доводи представника відповідача.

Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог станом на 25.01.2012 року на суму 9063 грн. 86 коп. виходячи з наступного.

В позовній заяві згідно розрахунку заборгованості за вищевказаним кредитним договором станом на 25.01.2012р.вказано суму заборгованості 29463 грн. 86 коп.

Однак, суд вважає, що при розрахунку заборгованості, позивачем неврахована сума 17600 грн. , яка була стягнута з відповідача ОСОБА_2 згідно вироку від 14.12.2009 року, також згідно позовної заяви позивачем вказана заборгованість по сумі кредиту у 14800 грн.

Виходячи з вищенаведеного, суд задовольняє позовні вимоги ПАТ «Київська Русь» частково у сумі 9063 грн. 86 коп.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача повернення витрат на оплату судового збору в сумі 90 грн. 64 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 204, 526, 530, 1048, 1054 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» в особі відділення «Луганська регіональна дирекція» ПАТ «Банк «Київська Русь» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Київська Русь» (Рахунок № НОМЕР_1 Луганська РД ПАТ «Банк «Київська Русь», МФО 319092, код ЕДРПОУ 24214088) борг по кредиту в сумі 9063 грн. 86 коп. і витрати на судовий збір у розмірі 90 грн. 64 коп.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» в особі відділення «Луганська регіональна дирекція» ПАТ «Банк «Київська Русь» про визнання кредитного договору недійсним - відмовити за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Антрацитівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Суддя

Антрацитівського міськрайонного суду ОСОБА_5