Рішення № 28406588, 26.11.2012, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/8457/2012

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Хоростіль Р.В.

Суддя-доповідач Беркій О.Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2012 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Беркій О.Ю.,

суддів : Пнівчук О.В., Шишка А.І.

секретаря Гринчак В.І.,

з участю: представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

представника ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» - Непорадної Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Івано-Франківської ОД АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами і судових витрат та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Івано-Франківської ОД АТ «Райффайзен Банк Аваль» про розірвання кредитного договору № 014/14-10-91, Генеральної кредитної угоди № 010/14-20/549 та укладених в її межах кредитних договорів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 04 вересня 2012 року,-

в с т а н о в и л а:

У червні 2012 року ПАТ «Райффазен Банк Аваль» в особі Івано-Франківської ОД АТ«Райффайзен Банк Аваль» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що в межах Генеральної кредитної угоди укладеної 25.05.2006 року між АППБ «Банк Аваль» та ОСОБА_2 між сторонами було укладено ряд кредитних договорів. Згідно з даною Генеральною кредитною угодою загальний розмір позичкової заборгованості не повинен перевищувати суми в розмірі

396 202,41 доларів США, відсоткова ставка за кредитом визначається кожним додатково укладеним кредитним договором, відсотки сплачуються щомісячно, відповідно до графіку платежів. Крім того, 22.02.2007 року між сторонами укладено кредитний договір, згідно

якого ОСОБА_2 надано кредитні кошти в розмірі 9 560 євро зі сплатою 13% річних.

В забезпечення виконання зобов'язання 30.05.2006 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, відповідно до якого вона передала в іпотеку нежитлові приміщення крамниці промтоварів «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходяться на АДРЕСА_1 Крім того, між сторонами 30.07.2009 року укладено договір застави, згідно _________________

Справа №2/0907/8457/2012 Головуючий у 1 інстанції - Хоростіль Р.В.

Провадження №22ц/0990/1947/2012 Суддя-доповідач - Беркій О.Ю.

Категорія 27

з яким ОСОБА_2 передала в заставу товари в обігу,зокрема, посуд. Також між ними 22.02.2007 року було укладено договір застави транспортного засобу, за яким ОСОБА_2 передала в заставу банку транспортний засіб марки PEUGEOT Partner 1.4, 2006 року випуску.

Посилаючись на те, що позичальник систематично порушувала умови кредитних договорів, станом на 31.05.2012 року утворилася заборгованість за Генеральною кредитною угодою № 010/14-20/549 та укладених в її межах кредитних договорів , а також по кредитному договору № 014/14-10-91, включаючи заборгованість по кредиту, нараховані відсотки та пеню, що становить 293 920,06 доларів США, та в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ становить 1 775 389,36 грн., просили позов задовольнити.

В зустрічній позовній заяві, з якою звернулась ОСОБА_2 до ПАТ «Райффазен Банк Аваль» в особі Івано-Франківської ОД АТ«Райффайзен Банк Аваль», вона посилалась на неможливість виконання нею взятих на себе зобов'язань за укладеними договорами, оскільки банк з кожним разом, укладаючи додаткові угоди змінював кредитні умови та підвищував процентні ставки. Оскільки, кредитором постійно змінювався розрахунок заборгованості, що суперечило складеним графікам до кредитних договорів, просила розірвати укладені кредитні договори.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 04 вересня 2012 року первісний позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Івано-Франківської ОД АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 1 775 389 грн.36 коп. заборгованості за Генеральною кредитною угодою №010/14-20/549 та укладених в її межах кредитних договорів, а також по кредитному договору №014/14-10-91, та судовий збір в розмірі 3 219 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Івано-Франківської ОД АТ «Райффайзен Банк Аваль» про розірвання кредитного договору №014/14-10-91, Генеральної кредитної угоди №010/14-20/549 та укладених в її межах кредитних договорів відмовлено.

В апеляційній скарзі на дане рішення ОСОБА_2 посилається на те, що судом порушено норми матеріального і процесуального права.

Зазначає, що судом не було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають істотне значення для справи.

Зазначає, що в зв'язку з тим, що банком неправомірно підвищувались процентні ставки за кредитними договорами, неправомірно проводились розрахунки заборгованості по кредиту, відсотках, а звідси і пені за прострочку оплати за весь період кредитних взаємовідносин з 2006 року, вона звернулась до аудиторської фірми про надання висновку правильності розрахунку розміру заборгованості по вищенаведених кредитних договорах. Проте, судом не вжито заходів для з'ясування цієї обставини та надання їй розумного часу для представлення аудиторського висновку.

Суд помилково прийшов до висновку про об'єднання в одне провадження вимог банку до неї як до фізичної особи та особи-підприємця за різними договорами, оскільки з нею було укладено кредитний договір №010/14-10/367 G 010/14-20/549 як з фізичною особою-підприємцем, що підлягало вирішенню в порядку господарського судочинства.

Крім того, судом не враховано, що цивільне законодавство встановлює скорочений - річний строк позовної давності до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), і стягнуто штрафні санкції за період більше двох років.

Посилаючись на всі вище зазначені обставини, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позов задоволити, в частині позову банку про стягнення кредитної заборгованості по кредитному договору № 014/14-10/367 G 010/14-20/549 від 09.07.2008 року справу провадженням закрити, а в частині стягнення заборгованості по інших кредитних договорах - відмовити.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримала по вищенаведених мотивах.

Представник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» - Непорадна Т.В. апеляційну скаргу заперечила, посилаючись на її безпідставність.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.05.2006 року між АППБ «Банк Аваль» та ОСОБА_2 укладено Генеральну кредитну угоду № 010/14-20/549 від 25.05.2006 р., відповідно до якої загальний розмір позичкової заборгованості не повинен перевищувати суми в розмірі 396 202,41 доларів США, відсоткова ставка за кредитом визначається кожним додатково укладеним кредитним договором.

В межах даної Генеральної кредитної угоди № 010/14-20/549 від 25.05.2006 р. укладено ряд кредитних договорів, зокрема:

кредитний договір №014/14-20/549/3 від 03.10.2006 р., згідно якого ОСОБА_2 надано кредитні кошти в розмірі 18 000 доларів США із сплатою 12,5 % річних;

кредитний договір №010/14-10-406 G 010/14-20/549 від 18.06.2007 р., згідно якого ОСОБА_2 надано кредитні кошти в розмірі 250 000 доларів США із сплатою 13 % річних;

кредитний договір №010/14-10-407 G 010/14-20/549 від 18.07.2007 р., згідно якого ОСОБА_2 надано кредитні кошти в розмірі 30 000 доларів США із сплатою 13,5 % річних;

кредитний договір №010/14-10-655 G 010/14-20/549 від 14.09.2007 р., згідно якого ОСОБА_2 надано кредитні кошти в розмірі 48 000 доларів США із сплатою 13,5 % річних;

кредитний договір №010/14-10-367 G 010/14-20/549 від 09.07.2008 р., згідно якого ОСОБА_2 надано кредитні кошти в розмірі 50 000 доларів США із сплатою 14,5 % річних.

Крім того, між сторонами 22.02.2007 року укладено кредитний договір №014/14-10-91, згідно якого ОСОБА_2 надано кредитні кошти в розмірі 9 560 євро зі сплатою 13% річних.

Умовами кредитних договорів було визначено порядок видачі та повернення кредитних коштів, порядок розрахунків, порядок нарахування, сплати процентів, винагороди, неустойки та умови забезпечення кредиту.

На підтвердження видачі зазначених кредитних коштів банком ОСОБА_2 до матеріалів справи додано розрахункові документи, зокрема, меморіальні валютні ордера про видачу відповідних коштів.

Для забезпечення повного і своєчасного виконання зобов'язань, що випливають із зазначених договорів, 30.05.2006 року між кредитором та позичальником укладено договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_2 передала в іпотеку нежитлові приміщення крамниці промтоварів «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходяться по АДРЕСА_1

Крім того, між сторонами 30.07.2009 року укладено договір застави, згідно з яким ОСОБА_2 передала в заставу товари в обігу,зокрема, посуд.

Також між банком та ОСОБА_2 22.02.2007 року було укладено договір застави транспортного засобу, за яким ОСОБА_2 передала в заставу банку транспортний засіб марки PEUGEOT Partner 1.4, 2006 року випуску, колір синій, шасі (кузов) НОМЕР_2 державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідно до ст.ст. 526,1049,1050,1054 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором, а також проценти та неустойку.

Встановлено, що відповідачка-позивачка систематично порушувала умови кредитних договорів щодо строків сплати суми кредитів та відсотків за користування ними, що змусило кредитора нараховувати пеню за прострочення платежів.

Згідно розрахунку, станом на 31.05.2012 року загальний розмір заборгованості становить 293 920,06 доларів США, та в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ становить 1 775 389,36 грн., зокрема, по договорах:

по кредитному договору №014/14-20/549/3 від 03.10.2006 р.: тіло кредиту-14 109,11 дол.США, в гривневому еквіваленті 112 767,06 грн.; відсотки-2 960,74 дол.США, в гривневому еквіваленті 23 663,71 грн.; пеня-5 796,48 грн.;

по кредитному договору №010/14-10-406 G 010/14-20/549 від 18.06.2007 р.,: тіло кредиту- 0 дол.США, в гривневому еквіваленті 0 грн.; відсотки-29 157,78 дол.США, в гривневому еквіваленті 233 043,56 грн.; пеня-31 782,25 грн.;

по кредитному договору №010/14-10-407 G 010/14-20/549 від 18.07.2007 р.,: тіло кредиту-29 335,55 дол.США, в гривневому еквіваленті 234 464,38 грн.; відсотки-6 659,86 дол.США, в гривневому еквіваленті 53 229,25 грн.; пеня-6 228,47 грн.;

по кредитному договору №010/14-10-655 G 010/14-20/549 від 14.09.2007 р.,: тіло кредиту-47 438,86 дол.США, в гривневому еквіваленті 379 155,09 грн.; відсотки-10 882,00 дол.США, в гривневому еквіваленті 86 974,38 грн.; пеня-9 903,35 грн.;

по кредитному договору №010/14-10-367 G 010/14-20/549 від 09.07.2008 р.,: тіло кредиту-51 501,29 дол.США, в гривневому еквіваленті 411 624,06 грн.; відсотки-12 061,76 дол.США, в гривневому еквіваленті 96 403,62 грн.; пеня-11 393,07 грн.;

по кредитному договору №014/14-10-91 від 22.02.2007 р.,: тіло кредиту-6 430,92 євро, в гривневому еквіваленті 63 930,24 грн.; відсотки-752,13 євро, в гривневому еквіваленті 7 473,84 грн.; пеня-7 583,44 грн.

Відповідно до п.6.3 кредитного договору №014/14-20/549/3 від 03.10.2006 р., укладеного в межах Генеральної кредитної угоди № 010/14-20/549 від 25.05.2006 р., кредитор має право достроково вимагати погашення заборгованості позичальником за кредитом, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції, у випадку невиконання позичальником умов договору або порушення строків погашення кредиту, передбачених графіком погашення.

Згідно з п.п.1.9.1 всіх інших кредитних договорів, укладених в межах вище вказаної Генеральної кредитної угоди № 010/14-20/549 від 25.05.2006 р., незважаючи на всі інші положення цього договору, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем, майновим поручителем своїх боргових зобов'язань за цим договором, та/або умов договору іпотеки, та/або договору поруки. При цьому виконання боргових зобов'язань повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.

Відповідно до п.7.4 кредитного договору №014/14-10-91 від 22.02.2007 р., кредитор має право достроково вимагати погашення заборгованості позичальником за кредитом, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції у випадках невиконання позичальником умов даного кредитного договору.

З матеріалів справи вбачається, що кредитором надсилалась позичальнику ОСОБА_2 лист-вимога про виконання зобов'язань щодо укладених між ними кредитних договорів.

Однак на час звернення до суду боргові зобов'язання позичальником не виконано, а тому, судова колегія погоджується з висновком суду щодо підставності позовних вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в частині стягнення тіла кредиту та відсотків за користування кредитом.

При цьому посилання апелянта на неправомірність об'єднання в одне провадження вимог банку до неї як до фізичної особи і як до особи-підприємця за різними договорами та їх спільний розгляду в порядку цивільного судочинства, колегією суддів відхиляється, з огляду на наступне.

Як роз'яснив Пленум ВССУ в п.2 постанови «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012р. №5 у спорах, що виникають із кредитних правовідносин, сторонами є як юридичні, так і фізичні особи та з урахуванням вимог статей 15-16, частини другої статті 118 Цивільного процесуального кодексу України, при визначенні судової юрисдикції суди мають виходити з того, що такі справи підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий.

З кредитного договору №010/14-10/367 G 010/14-20/549 від 09.07.2008р. (а.с.102, том-1), вбачається, що такий укладено на підставі та в рамках Генеральної кредитної угоди №010/14-20/549 від 25.05.2006 року (а.с.25,том-1).

Згідно п.2.5 Генеральної кредитної угоди, п.1.2 договору іпотеки від 30.05.2006 року, забезпеченням Генеральної кредитної угоди, а в подальшому і всіх інших кредитних договорів, які укладались на її підставі (в тому числі і кредитного договору №010/14-10/367 G 010/14-20/549 від 09.07.2008р., за яким ОСОБА_2 виступає як фізична-особа-підприємець) є зокрема нежитлові приміщення крамниці промтоварів «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходяться на АДРЕСА_1 та належать ОСОБА_2 на праві приватної власності (а.с.25,102,120, том-1).

Відтак вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» взаємопов'язані між собою підставою виникнення та предметом іпотеки, а тому окремий їх розгляд неможливий.

Зазначеним спростовуються твердження апелянта щодо необхідності закриття провадження у справі в частині вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором №010/14-10/367 G 010/14-20/549 від 09.07.2008р., як такої, що підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Разом з тим, судова колегія не вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції суду щодо стягнення з ОСОБА_2 пені за весь час прострочення на підставі ст.625 ЦК України, враховуючи наступне.

Пунктом 10.2 Генеральної кредитної угоди №010/14-20/549 від 25.05.2006 року встановлено вид штрафної санкції, який може бути застосовано до позичальника в разі порушення останнім строків повернення кредитів, відсотків за користування кредитами, передбачених кредитними договорами, укладеними в рамках даної угоди. Зокрема, зазначено, що в такому випадку позичальник сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості за кожен день прострочення.

Частиною 3 ст.549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, штрафна санкція, вказана у п.10.2 Генеральної кредитної угоди є різновидом неустойки та одним із видів забезпечення виконання зобов'язання, до якого в силу дії п.1 ч.2 ст.258 ЦК України застосовується скорочений строк позовної давності в один рік.

В той же час, інфляційне нарахування та три проценти річних від простроченої суми згідно ст.625 ЦК України, на яку посилається суд першої інстанції, є особливим видом фінансової санкції за порушення боржником грошового зобов'язання, відмінним від пені.

Однак, вказані положення цивільного законодавства суд залишив поза увагою.

За таких обстави, до вимог про стягнення з ОСОБА_2 нарахованої пені слід застосувати позовну давність в один рік, а тому рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_2 за кредитними договорами підлягає зміні шляхом зменшення розміру боргу на суму зайво нарахованої пені.

Як вбачається з розрахунків заборгованості, представлених ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», сума пені по спірних кредитних договорах за весь час прострочення становить 72686,99 грн.

Згідно аудиторського висновку спеціаліста, сума пені вказаних кредитних договорах за період з 31.05.2011р. по 30.05.2012р. становить 37617,01 грн.

Отже, сума зайво нарахованої пені дорівнює - 35069,98 грн., а відтак загальна сума заборгованості за кредитними договорами, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 в користь банку становить 1 740 319 грн. 30 коп.

Як вбачається із виписки з програмного забезпечення банку стосовно змін по кредитному договору №014/14-20/549-3, збільшення розміру відсоткової ставки мало місце 09.07.2008 року, тобто до введення в дію Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку»

Про такі зміни умов кредитного договору ОСОБА_2 було повідомлена листом від 06.06.2008 року.

В подальшому, в умовах збільшеної відсоткової ставки, ОСОБА_2 проводила часткове погашення кредитної заборгованості, що вказує на прийняття позичальником пропозиції кредитора.

Враховуючи вищенаведені обставини, доводи апелянта щодо неправомірності підвищення банком процентних ставок за кредитними договорами не заслуговують на увагу.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення шляхом зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись, ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 04 вересня 2012 року в частині стягнення заборгованості за кредитними договорами змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 1 740 319 грн.30 коп. заборгованості за Генеральною угодою №010/14-20/549 та укладених в її межах кредитних договорів, а також по кредитному договору №014/14-10-91.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання нею законної сили.

Головуюча О.Ю. Беркій

Судді: О.В. Пнівчук

А.І. Шишко