Рішення № 28405537, 27.11.2012, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2524/415/2012 Провадження № 22-ц/2590/3738/2012 Головуючий у I інстанції - Лихошерст В.В.Категорія - цивільна Доповідач - Харечко Л. К.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2012 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіХаречко Л.К.,суддів:Іваненко Л.В., Ішутко В.М.,при секретарі:Биховець Н.М., Шкарупі Ю.В.,за участю:представника позивача Скоробагатого О.В., відповідача ОСОБА_7, представника відповідача ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Чернігові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Універсал Банк" на рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 18 жовтня 2012 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Універсал Банк" до ОСОБА_7 та ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки та зустрічним позовом ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства „Універсал Банк" про розірвання кредитного договору, угод, -

в с т а н о в и в:

У березні 2012 року Публічне акціонерне товариство „Універсал Банк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_7 та ОСОБА_9 про стягнення заборгованості по генеральному договору про надання кредитних послуг BL2913 та за двома додатковими угодами за №BL2913/К-1 від 03 квітня 2008 року та №BL2913/5465/К-1 від 26 червня 2008 року та звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №3440 від 03 квітня 2008 року - „Тур'янський консервний завод", загальною площею 4397,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_7 та ОСОБА_9 в рівних частках на праві власності. Пізніше позивач позов уточнив в частині визначення розміру заборгованості та просив стягнути з ОСОБА_7 заборгованість в сумі 1 521 611 грн. 50 коп., визначеної станом на 26 вересня 2012 року.

19 квітня 2012 року відповідачем ОСОБА_7 було подано зустрічну позовну заяву до ПАТ „Універсал Банк" про розірвання кредитного договору, угод.

Ухвалою Щорського районного суду Чернігівської області від 19 квітня 2012 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства „Універсал Банк" про розірвання кредитного договору, угод прийнято до розгляду та об'єднано в одне провадження з первісним позовом.

Рішенням Щорського районного суду Чернігівської області від 18 жовтня 2012 року позов Публічного акціонерного товариства „Універсал Банк" до ОСОБА_7 та ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства „Універсал Банк" заборгованість по генеральному договору про надання кредитних послуг BL2913 та додаткової угоди № BL2913/К-1 від 03 квітня 2008 року в розмірі 958628 грн. 39 коп. (дев'ятсот п'ятдесят вісім тисяч шістсот двадцять вісім гривень 39 копійок).

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства „Універсал Банк" заборгованість по генеральному договору про надання кредитних послуг BL2913 та додаткової угоди №BL2913/5465/К-1 від 26 червня 2008 року в розмірі 541528 грн. 31 коп. (п'ятсот сорок одну тисячу п'ятсот двадцять вісім гривень 31 копійку).

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства „Універсал Банк" судовий збір в розмірі 3219,00 грн. (три тисячі двісті дев'ятнадцять гривень 00 копійок).

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства „Універсал Банк" до ОСОБА_7 та ОСОБА_9 про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №3440 від 03 квітня 2008 року - „Тур'янський консервний завод", відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства „Універсал Банк" про розірвання кредитного договору, угод задоволено.

Генеральний договір про надання кредитних послуг BL2913 від 03 квітня 2008 року, додаткові угоди №BL2913/К-1 від 03 квітня 2008 року та №BL2913/5465/К-1 від 26 червня 2008 року, укладені між відкритим акціонерним товариством „Універсал Банк" та ОСОБА_7, розірвано.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ПАТ „Універсал Банк" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та постановити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги ПАТ „Універсал Банк" в повному обсязі, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов до невірних висновків при неповному з'ясуванні обставин справи та неправильному тлумаченні положень Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин". Відповідно до вищевказаної постанови суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором у випадку, коли позичальник та іпотекодавець є однією особою. Проте, апелянт вказує, що договір іпотеки від 03.04.2008 року був укладений між ПАТ „Універсал Банк", ОСОБА_7 та ОСОБА_9, а відтак особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця і тому відсутні підстави для відмови апелянту в частині звернення стягнення на предмет іпотеки з підстав подвійного стягнення вимог кредитора. Крім того, суд першої інстанції всупереч п.42 вищевказаної постанови помилково прийшов до висновку, що першочергово потрібно стягувати суму заборгованості з позичальника, а не звернути стягнення на предмет іпотеки.

Апелянт також не погоджується з оскаржуваним рішенням в частині розірвання кредитного договору у зв'язку з істотною зміною обставин, оскільки укладаючи кредитні договори та передаючи в іпотеку нерухоме майно в рахунок забезпечення виконання зобов'язань, ОСОБА_7 взяв на себе обов'язок за власний рахунок здійснити страхування предмету іпотеки на користь іпотекодержателя від ризиків: зокрема пошкодження або знищення предмету іпотеки внаслідок дії вогню, вибуху; протиправних дій третіх осіб та інше. З огляду на вказане та беручи до уваги довгостроковий термін кредитування, наявність обов'язкових умов щодо страхування предмета застави, ОСОБА_7 на момент укладення кредитного договору та договору страхування повинен був допускати можливі ризики, які можуть трапитись в майбутньому.

Крім того, апелянт зазначає, що посилання суду першої інстанції на те, що ОСОБА_7 сподівався відновити виробництво за рахунок коштів страхового відшкодування також не відповідає дійсності, оскільки до моменту настання страхового випадку у відповідача вже існувала поточна заборгованість за кредитними договорами, а відповідно до договору іпотеки ОСОБА_7 здійснив страхування предмету іпотеки на користь апелянта, тобто поновити виробництво за рахунок страхового відшкодування відповідач міг тільки за умови дострокового погашення кредиту.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що між ПАТ „Універсал Банк" та ОСОБА_7 03 квітня 2008 року укладено генеральний договір про надання кредитних послуг BL2913.

03 квітня 2008 року укладено додаткову угоду № BL2913/К-1 до цього договору про надання кредитних послуг № BL2913. Відповідно до умов додаткової угоди Позивач надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 100000,00 доларів США (сто тисяч доларів США) з кінцевим терміном повернення 01 квітня 2028 року.

Відповідно до п. 3.1. додаткової угоди №BL2913/К-1 у межах встановленого строку кредитування встановлена процентна ставка в розмірі 14% річних. Відповідно до п.3.2. додаткової угоди за користування кредитними коштами понад строк кредитування або терміни погашення, встановлені договором процентна ставка встановлюється в розмірі 28% річних. Відповідно до п.2.2. Додаткової угоди позичальник зобов'язався повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах встановлені Графіком погашення.

Однак відповідачем, в порушення своїх зобов'язань, визначених генеральним договором про надання кредитних послуг BL2913 від 03 квітня 2008 року та додаткової угоди № BL2913/К-1 не сплачено плату за користування кредитом у встановленому порядку та у встановлені строки кошти не повернуто до банку.

26 червня 2008 року укладено додаткову угоду № BL2913/5465/К-1 до генерального договору, в якій сторони домовилися встановити ліміт по кредитному договору 49000,00 доларів США (сорок дев'ять тисяч доларів США) з кінцевим терміном повернення 31 травня 2009 року. Відповідно до п. 5.1. даної додаткової угоди за користування кредитними коштами, у межах встановленого строку кредитування встановлена процентна ставка в розмірі 15,25 % річних.

Позичальник зобов'язався повернути кредит у повному обсязі в термін та розмірах до 31 травня 2009 року, але своїх зобов'язань не виконав.

Відповідно до п.п. 6.1., п.6. Генерального договору в разі прострочення виконання зобов'язання за будь -якою з кредитних послуг , наданих банком за умовами цього договору та відповідної додаткової угоди, банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення всієї наданої суми кредиту, та сплати плати за кредит за всіма кредитними послугами.

Враховуючи порушення зобов'язань, встановлених договором щодо сплати кредиту, банк має право вимагати повністю повернути кредит та сплатити нараховані проценти, незалежно від настання строку виконання зобов'язання.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Стаття 525 ЦК України забороняється односторонню відмову від зобов'язання або односторонню зміну його умов.

Положення ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За кредитним договором, відповідно до ст. 1054 ЦК України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строки та в порядку, що встановлені в договорі.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Заборгованість станом на 26 вересня 2012 року (відповідно до уточнених позовних вимог) становить:

По генеральному договору про надання кредитних послуг BL2913 та додаткової угоди №BL2913-13/К-1 від 03 квітня 2008 року в розмірі 120783,67 доларів США, в тому числі:

- по тілу кредиту - 97954,87 доларів США (в т.ч. прострочена - 2073,98 доларів США);

- по відсотках - 21884,16 доларів США;

- пеня - 944,64 доларів США, що еквівалентно в національній валюті України за офіційним курсом НБУ станом на дату розрахунку: всього заборгованість: 965 423,87 в тому числі:

- заборгованість по сумі кредиту: 782 953, 28 грн.

- прострочена заборгованість по сумі кредиту: 16 577, 32 грн., відсотки: 174 920, 09 грн.

- підвищені відсотки/пеня: 7 550, 51 грн.

По генеральному договору про надання кредитних послуг BL2913 та додаткової угоди №BL2913/5465/К-1 від 26 червня 2008 року становить 69584,34 доларів США, в т.ч.:

- по тілу кредиту - 48973,37 доларів США (в т.ч. прострочена - 3490,73 доларів США);

- по відсотках - 18573,17 доларів США;

- пеня - 2037,80 доларів США, що еквівалентно в національній валюті України за офіційним курсом НБУ станом на дату розрахунку: всього заборгованість: 556 187,65 в тому числі:

- заборгованість по сумі кредиту: 391 444, 15 грн.

- прострочена заборгованість по сумі кредиту: 27 901, 40 грн., відсотки: 148 455, 35 грн.

- підвищені відсотки/пеня: 16 288, 16 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України - розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Внаслідок неправомірних дій невстановлених осіб, обладнання, яке було придбано ОСОБА_7 за кошти отримані за кредитним договором, було пошкоджено. ОСОБА_7 не мав можливості відновити виробництво за рахунок коштів страхового відшкодування, оскільки їх виплату було затримано ВАТ Страхова компанія „Універсальна". За таких умов виробництво не могло бути відновлено та своєчасно виконано відповідачем взяте на себе зобов'язання за кредитним договором. А отже, суд першої інстанції вважав, що це є підставою для зменшення неустойки, в зв'язку з наявністю обставин, які мають істотне значення і підтверджують ненавмисний характер невиконання ним своїх зобов'язань перед банком.

Відмовляючи позивачу в частині звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №3440 від 03 квітня 2008 року - „Тур'янський консервний завод" суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п. 42 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись в мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація, коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України "Про іпотеку" (або статті 589 ЦК України щодо заставодавця). Враховуючи, що ОСОБА_7, з якого стягується заборгованість за кредитними угодами, одночасно є співвласником заставленого майна, суд першої інстанції вважав, що вимоги банку про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволенню не підлягають.

Проте, до такого висновку суд першої інстанції дійшов без достатнього з'ясування всіх обставин справи та вимог закону, а тому колегія суддів апеляційного суду з таким висновком погодитися не може, виходячи з наступного.

Так, договір іпотеки від 03.04.2008 року був укладений між ПАТ „Універсал Банк" з однієї сторони та ОСОБА_7 і ОСОБА_9 з другої, яким, предмет іпотеки, а саме „Тур'янський консервний завод", загальною площею 4397,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить в рівних частках на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Щорської районної державної нотаріальної контори 04.12.2007 року.

Відповідно до положень Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором.

Проте суд першої інстанції не врахував тієї обставини, що предмет іпотеки знаходиться у двох осіб - співвласників, який належить їм на праві спільної власності і є їх спільним майном. Згідно зі статтею 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Відповідно до ст. 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності. Договір іпотеки був укладений добровільно обома співвласниками ОСОБА_7 та ОСОБА_9, предметом якого є „Тур'янський консервний завод".

Оскільки предмет іпотеки - „Тур'янський консервний завод" передавався в іпотеку разом з усіма його приналежностями відповідно до ч.4 ст.5 ЗУ „Про іпотеку", а ПАТ „Універсал Банк" пред'явив позовну вимогу звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_7 та ОСОБА_9, суд першої інстанції відмовляючи ПАТ „Універсал Банк" в зверненні стягнення на предмет іпотеки, тим самим позбавив позивача права пред'явити свої вимоги до майнового поручителя ОСОБА_9 Звернути стягнення окремо з ОСОБА_9 в частині об'єкта нерухомого майна, що знаходиться в іпотеці та належить саме ОСОБА_9 не можливо, оскільки аналізуючи положення ч.3 ст.5 ЗУ „Про іпотеку" звернути стягнення на частину нерухомого майна, яке є предметом іпотеки можливо лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про задоволення позовних вимог ПАТ „Універсал Банк" в частині стягнення заборгованості та відмови в частині позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_7 до ПАТ „Універсал Банк" про розірвання кредитного договору, угод суд першої інстанції виходив з наступного.

30 листопада 2009 року по фактах умисного знищення майна ТОВ „Сівер-теплозбут" порушено кримінальну справу № 24/04418 за ознаками злочину, передбаченого ст. 194 ч. 2 КК України, яка розслідується і зараз, а ОСОБА_7 та ОСОБА_9 визнано потерпілим у цій справі.

На даний час приватне підприємство ТОВ «Сівер-теплозбут» не працює, що обумовлено повним знищенням виробничого майна, на придбання якого витрачені кредитні кошти. Якби була можливість передбачити такі обставини, ОСОБА_7, як сторона договору, взагалі не укладав би вказаний договір. На даний час в нього не має можливості сплачувати суми, передбачені договором, що (у разі не розірвання договору) призведе до подальших порушень договору. Таким чином мала місце істотна зміна обставин якими сторони керувалися, укладаючи кредитний договір та виникла складна ситуація, яка об'єктивно несприятливо відобразилася на можливості належним чином виконувати свої обов'язки.

Однак, з таким висновком суд першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погодитися не може, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення умов договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін. У разі, коли сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність із обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при свій турботливості та обачливості, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

В рішенні суду першої інстанції зазначено, що ОСОБА_7 кошти отримані за кредитним договором витратив для придбання обладнання по виробництву тирсу брикету, однак жодного доказу стосовно витрачених коштів саме на придбання вищезазначеного обладнання відповідач не надав.

Крім того, судом першої інстанції помилково взято до уваги твердження ОСОБА_7 про те, що він не міг передбачити, дії невстановлених осіб, які призвели до пошкодження майна, а якби міг передбачити, то взагалі не став би укладати договір на таких умовах, або уклав би його на інших умовах.

Укладаючи кредитні договори та передаючи в іпотеку нерухоме майно в рахунок забезпечення виконання зобов'язань, ОСОБА_7 взяв на себе обов'язок за власний рахунок здійснити страхування предмету іпотеки на користь іпотекодержателя від ризиків: зокрема пошкодження або знищення предмету іпотеки внаслідок дії вогню, вибуху; протиправних дій третіх осіб та інше. З огляду на вказане та беручи до уваги довгостроковий термін кредитування, наявність обов'язкових умов щодо страхування предмета застави, ОСОБА_7 на момент укладення кредитного договору та договору страхування повинен був допускати можливі ризики, які можуть трапитись в майбутньому.

Крім того, посилання суду першої інстанції на те, що ОСОБА_7 сподівався відновити виробництво за рахунок коштів страхового відшкодування також не відповідає дійсності, оскільки до моменту настання страхового випадку у відповідача вже існувала поточна заборгованість за кредитними договорами, а відповідно до договору іпотеки ОСОБА_7 здійснив страхування предмету іпотеки на користь апелянта, тобто поновити виробництво за рахунок страхового відшкодування відповідач міг тільки за умови дострокового погашення кредиту.

Поняття „істотна зміна обставин" є оціночною категорією, п.2 ч.1. ст.652 ЦК передбачено, що зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Як вже було зазначено, сторони при укладанні кредитного договору погодили всі пункти договору (підписом на кожній сторінці договору) стосовно всіх істотних умов: предмету, договору, порядку надання кредиту, прав та обов'язків сторін, плати за користування кредитом, порядку виконання боргових зобов'язань, дострокового виконання зобов'язань, відповідальності сторін у випадку порушення виконання умов кредитного договору, строку виконання договору, а тому ОСОБА_7 були відомі усі умови та наслідки кредитного договору та не існувало ніяких інших, які б примусили його прийняти ці умови як вкрай невигідні для себе.

Звернення до суду з вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором у зв'язку з порушенням умов договору згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України не означає односторонньої відмови від договору, а є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов'язань. Це спосіб цивільно-правової відповідальності боржника.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ПАТ „Універсал Банк" підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з постановленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ „Універсал Банк" в частині звернення стягнення заборгованості на предмет іпотеки та відмови в задоволенні зустрічного позову.

Керуючись ст.ст. 572, 589, 590, 611, 1050 ЦК України, Законом України „Про іпотеку", ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Універсал Банк" задовольнити.

Рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 18 жовтня 2012 року скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства „Універсал Банк" задовольнити частково.

Звернути стягнення заборгованості ОСОБА_7 в сумі 1 521 611 (один мільйон п'ятсот двадцять одна тисяча шістсот одинадцять) грн. 50 коп., визначеної станом на 26 вересня 2012 року за кредитним договором № BL2913 від 03 квітня 2008 року на предмет іпотеки за іпотечним договором № 3440 від 03 квітня 2008 року - „Тур'янський консервний завод", загальною площею 4397,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_7 та ОСОБА_9 в рівних частках на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Щорської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_10, 04 грудня 2007 року за реєстровим № 2990 та зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 04 грудня 2007 року за № 2540106 та складається з: консервного цеху з прибудовами, А, а, а1, а2, а3-1, 998,8 кв.м.; майстерні, Б, б1, 45,9 кв.м.; гаражу В-1, 469,1 кв.м.; складу з прибудовами Г, г, г1-1, 309,4 кв.м.; контори, винноного цеху з прибудовами Д-2, д, д1, д2-1, 612 кв.м.; тарного складу Ж-1, 299,2 кв.м.; холодильника З-1, 89,5 кв.м.; навісу (склад) И-1, 205, 9 кв.м.; овочесховища К-1, 640,8 кв.м.; бойні з прибудовами Л, л1, Л2, Л3, Л4, Л2-2, л, л1, л2-1, 448,4 кв.м.; прохідної М-1, 5,5 кв.м.; котельні А1-1, 272,7 кв.м., шляхом продажу майна з прилюдних торгів за початковою ціною предмета іпотеки, визначеною Державною виконавчою службою відповідно до вимог Закону України „Про виконавче провадження".

В задоволенні решти позовних вимог Публічного акціонерного товариства „Універсал Банк" відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства „Універсал Банк" про розірвання кредитного договору № BL2913 від 03 квітня 2008 року, додаткової угоди № BL2913/К-1 від 03 квітня 2008 року та додаткової угоди № BL2913/5465/К-1 від 26 червня 2008 року відмовити.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства „Універсал Банк" 1609 грн. 50 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь Публічного акціонерного товариства „Універсал Банк" 1609 грн. 50 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий:Судді: