Ухвала суду № 28405406, 02.01.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2515/12677/2012 Провадження № 22-ц/795/105/2013 Головуючий у I інстанції -Деркач О. Г. Доповідач - Тагієв С. Р.Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 січня 2013 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіТагієва С.Р.суддів:Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.,при секретарі:Примачок Ю.О.за участю:

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства „Облтеплокомуненерго" на ухвалу судді Новозаводського районного суду м.Чернігова від 30 жовтня 2012 року про повернення заяви публічного акціонерного товариства „Облтеплокомуненерго" про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення з ОСОБА_5, ОСОБА_6,

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ПАТ „Облтеплокомуненерго" просить скасувати ухвалу судді Новозаводського районного суду м.Чернігова від 30 жовтня 2012 року, якою його заяву про видачу судового наказу визнано неподаною та повернуто заявнику, і зобов'язати суд першої інстанції витребувати з Державної податкової адміністрації індивідуальні ідентифікаційні номери боржників по даній справі.

Незаконність судового рішення апелянт обгрунтовує неправильним застосуванням судом норм процесуального права. ПАТ „Облтеплокомуненерго" вказує, що в силу ст.103 ЦПК України саме на суд покладається обов'язок зазначення у судовому наказі індивідуального ідентифікаційного номеру боржника. Апелянт вважає, що він не є державним органом, на вимогу якого ДПА зобов'язана надавати інформацію щодо персональних даних фізичної особи боржника, на відміну від суду, який для відповідності судового наказу чинному законодавству повинен був витребувати у ДПА дані, що ідентифікують боржників.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та законність судового рішення суду першої інстанції відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з наступних підстав.

По справі встановлено, що ПАТ „Облтеплокомуненерго" звернулось до суду з заявою про видачу судового наказу з вимогою про стягнення на його користь з ОСОБА_5, ОСОБА_6 заборгованості в сумі 3016 грн. 15 коп. в солідарному порядку.

Постановлюючи ухвалу про повернення заяви про видачу судового наказу заявнику, суддя дійшов висновку, що заява не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки в ній не зазначено індивідуальний ідентифікаційний номер боржників, а у наданий строк недоліки усунуті не були.

Такий висновок суду не грунтується на матеріалах справи та не відповідає вимогам закону з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.95 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 96 цього Кодексу.

Статтею 98 ЦПК України встановлені вимоги щодо форми і змісту заяви про видачу судового наказу, а саме, у заяві повинно бути зазначено: найменування суду, в який подається заява; ім'я (найменування) заявника та боржника, а також ім'я (найменування) представника заявника, якщо заява подається представником, їхнє місце проживання або місцезнаходження; вимоги заявника і обставини, на яких вони грунтуються; перелік документів, що додаються до заяви.

З викладеного вбачається, що зазначення індивідуального ідентифікаційного номеру боржника в заяві про видачу судового наказу не передбачено.

Крім того, апеляційний суд враховує наступне.

Згідно ч.2 ст.103 ЦПК України судовий наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України „Про виконавче провадження" та обов'язково містити положення про дату видачі судового наказу стягувачу, дату набрання судовим наказом законної сили та строк пред'явлення судового наказу до виконання. Зазначені відомості вносяться до судового наказу у день його видачі стягувачу для пред'явлення до виконання.

Виходячи з вимог ст.18 Закону України „Про виконавче провадження", зазначення індивідуального ідентифікаційного номеру стягувача та боржника у виконавчому документі не є обов'язковим реквізитом такого документу і вказується лише у разі, якщо він відомий органу, який видав виконавчий документ, тобто за його наявності.

З викладеного вбачається, що саме на суд покладається обов'язок дотримання вимог ст.103 ЦПК України щодо змісту судового наказу.

У своїй заяві ПАТ „Облтеплокомуненерго" були зазначені відомості про боржників та заявника, а саме найменування, місцезнаходження, а також прізвище, ім'я та по батькові, адреса проживання, які визначені як обов'язкові відповідно до вимог ст.18 Закону України „Про виконавче провадження".

Враховуючи викладене, суддя суду першої інстанції необгрунтовано вважав заяву про видачу судового наказу такою, що не відповідає вимогам ст.98 ЦПК України, та повернув її заявнику.

Таким чином, ухвалу судді не можна вважати законною та обгрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню з передачею справи для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

З врахуванням принципу судочинства, визначеного ст.124 Конституції України та статей 5, 6 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" щодо незалежності суддів, не можуть бути задоволені вимоги ПАТ „Облтеплокомуненерго" про зобов'язання суду першої інстанції витребувати з Державної податкової адміністрації індивідуальні ідентифікаційні номери боржників.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 311, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства „Облтеплокомуненерго" задовольнити частково.

Ухвалу судді Новозаводського районного суду м.Чернігова від 30 жовтня 2012 року скасувати і направити справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:Судді: