Рішення № 28402277, 04.01.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 січня 2013 р.

Справа 4/61/2012/5003

за позовом:Фірми "ТЕС" (вул. Героїв Аджимушкая, 5, кв. 11, м. Сімферополь, АР Крим, 95011)

до:Приватного підприємства "Приват - Петрол" (вул. Лебединського, 7, м. Вінниця, 21034)

про стягнення заборгованості 15 019,56 грн.

Головуючий суддя Балтак О.О.

Cекретар судового засідання Шаравська Н.Л.

Представники

позивача : Чернета А.А. - представник за довіреністю

відповідача : не з"явився

ВСТАНОВИВ :

У зв"язку із хворобою судді Білоуса В.В. у якого перебувала у провадженні справа №4/61/2012/5003, відповідно до автоматичного розподілу, справу передано для вирішення по суті судді Балтаку О.О.

Фірмою "ТЕС" заявлено позов про стягнення з Приватного підприємства "Приват -Петрол" 15019,56 грн., з яких 14258,58 грн. - основного боргу; 646,91 грн. - відсотків річних; та 114,07 грн. інфляційних.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 19.12.2012р., за вказаним позовом, порушено провадження у справі № 4/61/2012/5003 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 03.01.2013р.

В судовому засіданні 03.01.2013р. представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

В свою чергу, відповідач вимоги суду щодо забезпечення явки до суду уповноваженого представника, надання відзиву на позовну заяву та витребуваних документів не виконав, письмових пояснень з обґрунтуванням поважності причин невиконання вимог суду не надав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином. Зокрема, ухвалу суду про порушення провадження у справі від 19.12.2012р. було надіслано відповідачу рекомендованим листом, отримання якої відповідачем стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 210362194747 9, яке повернулось до суду 27.12.2012р.

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" обов'язок по внесенню змін відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, покладено на виконавчий орган юридичної особи.

Відповідно до чинного законодавства до повноважень господарського суду не віднесено розшук сторін у справі, у разі зміни їх місцезнаходження без внесення відповідних даних до ЄДР.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, на засадах всебічного, повно і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

01.04.2008 р. по 31.12.2009 р. відповідач отримав від позивача світлі нафтопродукти та газ - метан, що стверджується наступними накладними: № РН-0001666 від 30.04.2008 г. на суму 229,12 грн.; - № СРЗ-000489 від 31.05.2008 г. на суму 346,35 грн.; - № РН-0002603 від 30.06.2008 г. на суму 315,25 грн.; - № СРЗ-000741 від 31.07.2008 г. на суму 2 109,75 грн.; - № РН-0004191 від 30.09.2008 г. на суму 256,08 грн.; - № РН-0005136 від 30.11.2008 г. на суму 11 706,67 грн.; - № РН-0005532 від 31.12.2008 г. на суму 23 915,20 грн.; - № РН-0000189 від 31.01.2009 г. на суму 13 402,35 грн.; - № РН-0000574 від 28.02.2009 г. на суму 22 972,52 грн.; - № РН-0000980 від 31.03.2009 г. на суму 31 864,42 грн.; - № РН-0001443 від 30.04.2009 г. на суму 39 308,56 грн.; - № РН-0001570 від 30.04.2009 г. на суму 46,97 грн.; - № РН-0001842 від 31.05.2009 г. на суму 32 985,42 грн.; - № СРЗ-000661 від 30.06.2009 г. на суму 367,24 грн.; - № РН-0002286 від 30.06.2009 г. на суму 42 528,93 грн.; - № РН-0002813 від 31.07.2009 г. на суму 32 091,79 грн.; - № РН-0003445 від 31.08.2009 г. на суму 14 297,50 грн.; - № СРЗ-000928 від 31.08.2009 г. на суму 371,03 грн.

Таким чином відповідно до вищезазначених накладних, відповідач отримав у позивача паливо на загальну суму 269 115,15 грн. (двісті шістьдесят дев"ять тисяч сто п"ятнадцять грн., 15 коп.), в том рахунку ПДВ.

За отриманий товар в зазначений період відповідачем було перераховано позивачу 254 856,57 грн. (двісті пятьдесят чотири тисячі вісімсот п"ятдесят шесть грн., 57 коп.). Останній платіж було здійснено 17.12.2009 р.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем становить 14 258,58 грн. (чотирнадцять тисяч двісті п"ятдесят вісім грн., 58 коп.).

24.03.2011 г. позивач направив відповідачу письмову вимогу вих. № 116/11 щодо оплати отриманого пального. Відповідач отримав вимогу 06.04.2011г., що стверджується поштовим повідомленням № 03062762. Однак, дану вимогу відповідач залишив без задоволення та відповідного реагування. 13.03.2012 г. позивач надіслав відповідачу повторну вимогу вих. № 89/12., яку відповідач отримав 22.03.2012 г., що стверджується поштовим повідомленням № 09803373. Дану вимогу також залишено без будь якого реагування. 28.09.2012 г. позивач знову звернувся до відповідача з вимогою вих. № 335/12 погасити заборгованість, а також сплатити інфляційні та річні.Відповідач в котре проігнорував вимоги позивача, що змусило його звернутися з позовною заявою.

Відповідно до ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, заборгованість відповідача становить 14258,58 грн. З урахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі пального відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

В матеріалах справи є заява відповідача про застосування строку позовної давності, яка судом відхиляється, оскільки договору між сторонами укладено не було і не було встановлено термінів виконання зобов"язання щодо оплати за отриманий товар, а тому відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов"язку не встановлений або визначений моментом пред"явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов"язок у семиденний строк від дня пред"явлення вимоги, якщо обов"язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Враховуючи зазначені приписи діючого законодавства, суд вважає, що заявлена до стягнення сума боргу у розмірі 14258,58 грн. нарахована правомірно та обгрунтовано, а відтак підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду належних доказів в спростування позовних вимог, в тому числі доказів повного проведення розрахунків із позивачем (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на суму 14258,58 грн. боргу.

Згідно ст.625 ЦК України: "Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом."

Виходячи з матеріалів справи, здійснивши перерахунок заявлених до стягення 3% річних, індексу інфляції, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 114,07 грн. - індексу інфляції, 646,91 грн. - 3% річних підлягають задоволенню, оскільки є обгрунтованими та нараховані згідно вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків із позивачем (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на заявлені до стягнення суми боргу.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з покладанням судового збору на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82 - 85, 115 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства "Приват - Петрол" 21034 м. Вінниця вул. Лебединського, 7 код ЄДРПОУ 34588160 на користь фірми "ТЕС" Автономна Республіка Крим 95011 м. Сімферополь вул. Героїв Аджимушкая, 5 кв. 11 (р/р 26006000087530 в ПАО "Укрсоцбанк" МФО 300023) 14258,58 грн. боргу, 646,91 грн. річних, 114,07 грн. інфляційних та 1609,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 04 січня 2013 р.

Суддя Балтак О.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Героїв Аджимушкая, 5, кв. 11, м. Сімферополь, АР Крим, 95011)

3 - відповідачу (вул. Лебединського, 7, м. Вінниця, 21034)