Постанова № 28390434, 27.12.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

25.12.2012 р. справа №5009/1907/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Суддів:Малашкевича С. А. Азарової З. П., Кододової О. В.при секретарі судового засідання Максименко Г. П.За участю прокурора: представників сторін: Русланової Г. М.від позивача:не з'явився від відповідача:ОСОБА_6. -за довір. розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_7, м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької областівід 09.07.2012р.у справі№ 5009/1907/12 (суддя: Зінченко Н.Г.)за позовомПершого заступника прокурора м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, м. Запоріжжядо відповідача: Фізичної особи ОСОБА_7, м. Запоріжжяпророзірвання договору купівлі -продажу об'єкта права комунальної власності № 34/11 від 16.11.2011р., зобов'язання повернути нежитлове приміщення і стягнення 86 510, 40 грн. неустойки

В С Т А Н О В И В:

Перший заступник прокурора м. Запоріжжя звернувся в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, м. Запоріжжя до господарського суду Запорізької області з позовом до Фізичної особи ОСОБА_7, м. Запоріжжя про розірвання договору купівлі -продажу об'єкта права комунальної власності № 34/11 від 16.11.2011р., зобов'язання повернути нежитлове приміщення і стягнення 86 510, 40 грн. неустойки.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.07.2012 року по справі № 5009/1907/12 позов першого заступника прокурора м. Запоріжжя задоволений в повному обсязі, внаслідок чого: розірвано договір купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності № 34/11 від 16.11.2011 р., укладений Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та фізичною особою гр. ОСОБА_7; зобов'язано фізичну особу гр. ОСОБА_7 повернути нежитлове приміщення VІІ підвалу та першого поверху літера А-3 загальною площею за внутрішніми замірами 258,5 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, до комунальної власності міста Запоріжжя на вимогу Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради; стягнуто з фізичної особи гр. ОСОБА_7 на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради 86510 грн. 40 коп. неустойки; стягнуто з фізичної особи гр. ОСОБА_7 на користь Державного бюджету України 2803 грн. 21 коп. судового збору.

Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в повному обсязі, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування підстав для його скасування посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Зокрема, відповідач зазначив, що суд першої інстанції в порушення процесуальних норм, а саме ст. ст. 63, 81 ГПК України, не оцінив правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави та помилково порушив провадження у справі та розглянув спір по суті. Апелянт також зазначає, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, зобов'язавши відповідача повернути об'єкт приватизації до комунальної власності, чим фактично прийняв рішення про права і обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі і незаконно, заздалегідь вирішив інший спір на користь позивача. Так, вирішуючи спір за Договором купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності № 34/11 від 16.11.2011 року, укладеним Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради м. Запоріжжя з фізичною особою ОСОБА_7 суд фактично вирішив заздалегідь спір за Договором оренди нежитлового приміщення № 1054/9 від 22.10.2004 року, який не є предметом даного спору та за яким сторонами є: орендодавець -Управління житлового господарства Запорізької міської ради, орендар -приватний підприємець ОСОБА_7, що діє на підставі свідоцтва про реєстрацію, балансоутримувач -ВРЕЖО № 9, ці обставини залишились поза увагою суду, хоча, на думку відповідача, вони мають значення для справи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач не визнав доводи апелянта, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Позивач вважає, що відповідно до Положення про департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (рішення Запорізької міської ради № 66 від 18.02.2011 року) захист інтересів позивача прокуратурою м. Запоріжжя в суді не суперечить Рішенню Коснституційного суду України від 08.04.1999 р. по справі № 1-1/99.

Позивач також не погоджується з посиланнями апелянта, що суд при винесенні рішення вийшов за межі позовних вимог, оскільки право власності на об'єкт приватизації залишалось за територіальною громадою м. Запоріжжя, але фактично ним володіла ОСОБА_7

Від представника гр. ОСОБА_7 надійшло письмове клопотання від 04.12.2012 р. № 264, в якому останній просив зупинити провадження у справі № 5009/1907/12 до розгляду господарським судом Запорізької області справи № 5009/4414/12 та набрання законної сили рішенням суду у цій справі. Зокрема, клопотання обґрунтовано тим, що в господарському суді Запорізької області розглядається справа № 5009/4414/12 за позовом ОСОБА_7 до Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкта права комунальної власності № 34/11 від 16.11.2011 р.

Зазначене клопотання судова колегія відхилила, з підстав того, що в суді першої інстанції відповідачем такі обставини не заявлялися, а апеляційна інстанція відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України переглядає справу лише за наявними у справі і додатково поданими доказами.

В судовому засіданні 25.12.2012 р. представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав, просив скаргу задовольнити, проти чого заперечував прокурор, який вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Позивач відповідно до приписів ст. 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, проте до апеляційного суду представника не направив.

Враховуючи, що ухвалами Донецького апеляційного господарського суду про порушення апеляційного провадження та про відкладення розгляду справи явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила.

Між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та фізичною особою гр. ОСОБА_7 був укладений договір купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності № 34/11, який посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за № 1562, а також внесений до Державного реєстру правочинів за № 4743858, що підтверджується Витягом з Державного реєстру правочинів від 16.11.2011 р. № 10655708 (надалі -Договір).

Пунктом 1.1 Договору визначено, що предметом договору є передача права власності на комунальне майно м. Запоріжжя шляхом приватизації способом викупу на підставі рішення Запорізької міської ради від 13.02.2008 р. № 17 (зі змінами згідно рішення Запорізької міської ради від 23.04.2008 р. № 16) та відповідно до наказу Управління у справах приватизації Запорізької міської ради від 28.09.2010 р. № 433 і наказу Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради від 16.11.2011 р. № 272. Об'єкт приватизації належить територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія САВ № 646251 від 01.02.2008 р., право власності зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 21975237, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 15.05.2008 р. за № 18830965 та Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 15.11.2011 р. № 32043481.

Відповідно до пунктів 1.2 та 1.3 Договору позивач (орган приватизації) зобов'язався передати у власність відповідача (покупця) об'єкт приватизації -нежитлове приміщення VІІ підвалу та першого поверху літера А-3 загальною площею за внутрішніми замірами 258,5 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, а відповідач зобов'язався прийняти об'єкт приватизації, сплатити повну вартість об'єкту приватизації відповідно до умов, зазначених в Договорі.

Згідно з умовами п., п. 1.4, 1.6 Договору право власності на об'єкт приватизації переходить до відповідача з моменту повної сплати вартості придбаного об'єкта приватизації, яка складає 432 552,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до пункту 2.1 Договору розрахунки за об'єкт приватизації здійснюються шляхом безготівкового перерахування коштів з рахунку відповідача на рахунок позивача протягом 30 календарних днів з дати нотаріального посвідчення та державної реєстрації цього Договору.

Таким чином, термін сплати за придбаний об'єкт приватизації відповідно до умов Договору - до 16.12.2011 р.

02.04.2012 р. позивачем на адресу відповідача був направлений лист «Про розрахунок за об'єкт приватизації» № 1938/01-12, яким від відповідача вимагалося негайно здійснити розрахунок за об'єкт приватизації за Договором купівлі-продажу № 34/11 від 16.11.2011 р. в розмірі 432 552,00 грн.

Відповідачем вказаний лист був залишений без відповіді та задоволення.

В ході судового вирішення спору судом першої інстанції було з'ясовано, що фактично відповідачем оплата вартості придбаного об'єкта приватизації здійснена не була.

Відповідно до п. 5.1 Договору відповідач зобов'язався сплатити повну вартість об'єкта приватизації, зазначену в п. 1.5 Договору, у строк та на умовах, встановлених розділом 2 Договору.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі, якщо відповідач протягом 60 днів з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору не сплатить повну вартість за об'єкт приватизації, він сплачує позивачу неустойку у розмірі 20 % від повної вартості об'єкта приватизації з урахуванням ПДВ. При цьому позивач порушує питання про розірвання цього Договору.

Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладені, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

Згідно з п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 р. "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з приватизацією державного та комунального майна (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду), в тому числі спори про визнання недійсними відповідних актів органів місцевого самоврядування та органів приватизації, а також спори зі справ, що виникають з корпоративних відносин.

З огляду на приписи ч. 2 ст. 1 та ст. 12 ГПК України зазначені справи підвідомчі господарським судам і в тому разі, якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Як свідчать матеріали справи, між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та фізичною особою гр. ОСОБА_7 був укладений договір купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності від 16.11.2011 р. № 34/11.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що розрахунки за об'єкт приватизації здійснюються шляхом безготівкового перерахування коштів з рахунку відповідача на рахунок позивача протягом 30 календарних днів з дати нотаріального посвідчення та державної реєстрації цього Договору.

Відповідно до п., п. 1.4, 1.6 Договору право власності на об'єкт приватизації переходить до відповідача з моменту повної сплати вартості придбаного об'єкта приватизації, яка складає 432 552,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Пунктом 2.1 договору купівлі-продажу встановлено обов`язок відповідача сплатити вказану суму протягом 30 календарних днів з дати нотаріального посвідчення та державної реєстрації цього договору. Строк оплати продовжується ще на 30 календарних днів за умови внесення Покупцем не менш 50 відсотків від ціни продажу об`єкта приватизації з урахуванням податку на додану вартість. На суму відстроченого платежу нараховуються відсотки за обліковою ставкою НБУ відповідно до рахунку наданого Органом приватизації.

Відповідно до статті 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

Згідно зі статтею 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов"язковість договору для виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач повинен був сплатити ціну продажу об`єкта до 16.12.2011 р. (протягом 30 календарних днів). Проте, свого зобов`язання за договором купівлі - продажу щодо обов`язку в установлений строк сплатити ціну продажу об`єкту приватизації, в тому числі податок на додану вартість (надалі - ПДВ), відповідач не виконував. Доказів такої сплати ані суду першої інстанції, ані апеляційної інстанції відповідачем не надано.

Пунктом 7.2 Договору встановлено, що у разі, якщо відповідач протягом 60 днів з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору не сплатить повну вартість за об'єкт приватизації, він сплачує позивачу неустойку у розмірі 20 % від повної вартості об'єкта приватизації з урахуванням ПДВ. При цьому позивач порушує питання про розірвання цього Договору.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ч. 5 ст. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" № 2171-ХІІ від 06.03.1992 р. (з наступними змінами та доповненнями) договір купівлі-продажу є підставою для внесення коштів у банківську установу на обумовлений договором рахунок як оплату за придбаний об'єкт приватизації. Покупець зобов'язаний внести зазначені платежі протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. У разі несплати коштів протягом зазначеного строку покупець сплачує на користь державного органу приватизації неустойку в розмірі 20 відсотків ціни продажу об'єкта. У разі несплати коштів згідно з договором купівлі-продажу разом з неустойкою протягом наступних 30 днів договір підлягає розірванню.

За приписами ч. 1, 2, 3 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Аналогічний припис містить ст. 638 ЦК України.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Укладаючи спірний договір купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності позивач мав на меті саме отримання визначеної грошової суми як плати за об'єкт приватизації.

Враховуючи, що відповідачем не був виконаний обов`язок щодо оплати вартості об'єкта приватизації в порядку та терміни, передбачені умовами Договору № 34/11 від 16.11.2011 р., судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності правових підстав для розірвання Договору купівлі-продажу № 34/11 від 16.11.2011 р. в судовому порядку.

Крім того, обґрунтованими є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача неустойки, у зв`язку з невиконанням останнім умов договору щодо сплати об`єкту договору купівлі-продажу.

Так, відповідно до ст. 546 ЦК України та ст. 230 ГК України виконання зобов'язань може забезпечуватися в тому числі неустойкою.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 549 цього ж Кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разу порушення боржником зобов'язання.

Як зазначалось вище, пунктом 7.2 Договору встановлено, що у разі, якщо відповідач протягом 60 днів з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору не сплатить повну вартість за об'єкт приватизації, він сплачує позивачу неустойку у розмірі 20 % від повної вартості об'єкта приватизації з урахуванням ПДВ.

Згідно розрахунку позивача така сума неустойки за період з 17.12.2011 р. по 18.06.2012 р. складає 86 510 грн. 40 коп. (432552,00 х 7,75% х 2):365 х 60 дн., де 432552,00 грн. -повна вартість об`єкту з урахуванням ПДВ, а 7,75% облікова ставка НБУ).

Зазначений розрахунок відповідає як умовам договору так і вимогам чинного законодавства, а тому вимоги позивача в цій частині є також обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення вимог прокурора та позивача про зобов`язання відповідача повернути нежитлове приміщення VІІ підвалу та першого поверху літера А-3 загальною площею за внутрішніми замірами 258,5 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, до комунальної власності міста Запоріжжя на вимогу Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.

Задовольняючи вимоги в цій частині суд першої інстанції послався на положення ч. 9 ст. 27 Закону України «Про приватизацію державного майна», п. 11.4 договору, при цьому з`ясував, що спірне нежитлове приміщення за актом приймання-передачі відповідачу в порядку визначеному розділом 3 договору не передавалось, що приміщення знаходиться у відповідача в користуванні за договором оренди № 1054/9 від 22.10.2004 р. та у зв`язку з цим зробив висновок про зобов`язання відповідача повернути спірне нежитлове приміщення до комунальної власності міста Запоріжжя.

Колегія суддів вважає, такий висновок суду першої інстанції передчасним, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, спірний об`єкт приватизації не був переданий відповідачу за договором купівлі-продажу № 34/11 від 16.11.2011 р. на підставі акту приймання-передачі, тобто відповідач права власності на це приміщення не набув, а отже слід вважати, що таке приміщення не вибуло з комунальної власності міста Запоріжжя.

Крім того, суд першої інстанції посилаючись на договір оренди 1054/9 від 22.10.2004 р., що укладений гр. ОСОБА_7 з Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради, строк дії якого до 21.10.2007 р., не з`ясував чи продовжувався термін дії цього договору та чи був він діючим на час прийняття судового рішення.

Такі обставини були з`ясовані апеляційним господарським судом під час перегляду оскаржуваного рішення. Зокрема, ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 12.12.2012 р. у справі № 5009/1907/12 від сторін витребувалися договір оренди нежитлового приміщення № 1054/9 від 22.10.2004 р. та письмові пояснення щодо терміну дії цього договору.

На виконання вимог зазначеної ухвали, відповідачем були надані: копія договору оренди нежитлового приміщення № 1054/9 від 22.10.2004 р., акт приймання-передачі приміщення від 22.10.2004 р., додаткові угоди до цього договору про продовження строку його дії та рішення виконкому Запорізької міської ради № 362/23 від 23.09.2004 р. та № 84/4 від 28.02.2008 р., з яких вбачається, що строк дії договору продовжувався двічі, останній раз до 21.10.2012 року, тобто на час прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції вказаний договір оренди нежитлового приміщення № 1054/9 від 22.10.2004 р., на підставі якого відповідач користується спірним приміщення, був чинним.

За таких умов, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір за договором купівлі-продажу об`єкта права комунальної власності № 34/11 від 16.11.2011 р., що укладений між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та фізичною особою ОСОБА_7, суд першої інстанції вирішив заздалегідь спір за договором оренди нежитлового приміщення № 1054/9 від 22.10.2004 р., укладеного гр. ОСОБА_7 з Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради..

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції в цій частині слід скасувати, а у задоволенні вимог про зобов`язання фізичну особу ОСОБА_7 повернути нежитлове приміщення VІІ підвалу та першого поверху літера А-3 загальною площею за внутрішніми замірами 258,5 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, до комунальної власності міста Запоріжжя на вимогу Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, відмовити.

Не приймаються судом до уваги посилання відповідача на те, що прокурором неправильно визначено позивача, оскільки, на думку відповідача, позивач -Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради не є органом виконавчої влади.

Статтею 2 ГПК України передбачено право прокурора та його заступника звертатися до господарського суду в інтересах держави, зазначивши орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Це право передбачено і п. 2 ст. 121 Конституції України та ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру».

Згідно рішення Конституційного суду України № 3-рн/99 від 08.04.1999 р. під поняттям «орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції з спірних правовідносинах»потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту.

Згідно ст. 54 Закону України «Про місцеве самоврядування»міська рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила, підпорядкованими її виконавчому комітету, сільському, селищному, міському голові, голові районної у місті ради.

Статтею 11 цього Закону визначено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Рішенням Запорізької міської ради № 6 від 18.02.2011 р. утворено Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, якому делеговані повноваження управління майном права комунальної власності та його приватизації.

Департамент відповідно до Положення про департамент комунальної власності та приватизації, затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 18.02.2011 р. № 66 є виконавчим органом Запорізької міської ради у сфері управління та відчуження майна комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя.

Таким чином, Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради є органом виконавчої влади, що уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, а тому прокурор вірно визначив у даній справі в якості позивача - Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Фізичної особи ОСОБА_7, м. Запоріжжя підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду Запорізької області від 09.07.2012р. у справі № 5009/1907/12 підлягає скасуванню в частині задоволення вимог про зобов`язання фізичну особу ОСОБА_7 повернути нежитлове приміщення VІІ підвалу та першого поверху літера А-3 загальною площею за внутрішніми замірами 258,5 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, до комунальної власності міста Запоріжжя на вимогу Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, в задоволенні позову в цій частині відмовити, а в решті частині рішення - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 91, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_7, м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 09.07.2012 р. у справі № 5009/1907/12 -задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 09.07.2012 р. у справі № 5009/1907/12 - скасувати в частині задоволення вимог про зобов`язання фізичну особу ОСОБА_7 повернути нежитлове приміщення VІІ підвалу та першого поверху літера А-3 загальною площею за внутрішніми замірами 258,5 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, до комунальної власності міста Запоріжжя на вимогу Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.

В задоволенні позову в цій частині відмовити.

В решті частині рішення господарського суду Запорізької області від 09.07.2012 р. у справі № 5009/1907/12 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя С.А. Малашкевич

Судді: З. П. Азарова

О. В. Кододова