Рішення № 28389477, 20.12.2012, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 2/0544/3807/2012

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2012 року

Словянський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючої - судді Ільяшевич О.В.,

при секретарі Грибан А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Словянську справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства Український науково-дослідницький інститут металургійного будівництва про заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за період затримки фактичного розрахунку, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н ОВ И В:

ОСОБА_1. звернулась до суду з позовною заявою, в якій вказувала, що працювала у відповідача з 08 грудня 1992 року по 05 листопада 2012 року. За період з квітня 2010 року по жовтень 2010 року, а також з квітня 2012 року по день звільнення 05 листопада 2012 року утворилась заборгованість по заробітній платі в сумі 6742 грн. 63 коп., яку відповідач по даний час не виплатив. Оскільки відповідач по даний час не виплатив заробітну плату, позивач просить стягнути з відповідача вказану суму заробітної плати в сумі 6742 грн. 63 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку та моральну шкоду в сумі 5000 грн.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не зявилася, подала до суду заяву про слухання справи у її відсутності, позов підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити. Проти вирішення справи у заочному порядку не заперечувала.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, причини неявки суду не повідомив, хоч був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду справи.

Враховуючи вищевикладені обставини, оскільки позивач не заперечував проти винесення заочного рішення, суд ухвалив провести заочний розгляд справи, вирішивши її на підставі наявних у справі доказів.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав:

В судовому засіданні встановлено, що позивачка працювала у відповідача з 08 грудня 1992 року. Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 була звільнена за п. 1 ст. 36 КЗпП 05 листопада 2012 року (а.с. 5), що також підтверджується наказом про звільнення № 32 від 05 листопада 2012 року (а.с. 7). Згідно із довідкою УкрНДІметалургмаш № 142 від 09 листопада 2012 року, за період з квітня 2010 року по жовтень 2010 року, а також з квітня 2012 року по день звільнення 05 листопада 2012 року утворилась заборгованість по заробітній платі в сумі 6742 грн. 63 коп., яку відповідач по даний час не виплатив позивачці (а.с. 8) За змістом довідки УкрНДІметалургмаш № 137 від 09 листопада 2012 року (а.с.8), середньоденна заробітна плата становить 58 грн. 62 коп.

В ч. 1 ст. 116 КЗпП України, вказується що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Враховуючи викладене, суд стягує з підприємства на користь позивачки заборгованість по заробітній платі в розмірі 6742 грн. 63 коп., оскільки саме така сума заборгованості знайшла своє підтвердження в судовому засіданні.

У відповідності до положень п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці, у відповідності до якого, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

В звязку з цим, суд приходить до висновку, що оскільки фактичний розрахунок із позивачкою на день її звернення до суду із позовом про стягнення заробітної плати не проведений, відсутність вини відповідача у її невиплаті не доведена, середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день винесення рішення підлягає до стягнення.

В п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату працізазначається, що при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 (з наступними змінами і доповненнями).

Враховуючи викладене, суд стягує також середньомісячний заробіток в сумі 1934 грн. 46 коп., входячи з наступних розрахунків:

У відповідності до довідки ДП УкрНДІметаругмаш№ 137 від 09 листопада 2012 року середньоденний заробіток ОСОБА_2 становить 58 грн. 62 коп. Середньомісячне число робочих днів становить: 58 грн. 62 коп..Х 33 дн..=1934 грн. 46коп..

У відповідності до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником, або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівникові провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні, зокрема в рішенні "Зубко та інші проти України" від 26 квітня 2006 року, визнавалося таким, що підпадає під захист ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод: рухоме і нерухоме майно, матеріальні і нематеріальні права, зокрема акції, патенти, відшкодування згідно з рішенням суду, право на пенсію, право землевласника на орендну плату, економічні права, повязані з веденням підприємницької діяльності, право займатись професійною діяльністю, правомірні очікування щодо певного стану речей у майбутньому, право вимоги. Враховуючи, що сплата заробітної платні і її розмір обовязково зазначається в трудовому договорі чи контракті, її можливо вважати активом, а порушення роботодавцем умов виплати заробітної платні порушенням права власності відповідно до ст..1 Першого протоколу. При цьому, позов працівника до суду про стягнення заробітної плати також вважається активом і прирівнюється до „майна у значенні, закладеному в ст. 1 Першого протоколу.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач порушив право на отримання позивачем законної винагороди за виконану роботу у вигляді заробітної плати, що в сенсі ст. 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод є також порушенням права на мирне володіння майном. Внаслідок такого порушення позивач не мав можливості вести нормальний спосіб життя, змушений був докладати додаткових зусиль для матеріального забезпечення себе та своєї родини, що призвело до душевних страждань.

В звязку з цим, суд також стягує з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 2000 грн, оскільки зазначена ним в заяві сума не в повній мірі відповідає характеру та обсягу фізичних та душевних страждань, яких він зазнав.

Крім того, суд стягує з відповідача в прибуток держави судовий збір в розмірі 214 грн. 60 коп. в частині майнових вимог та 107 грн. 30 коп в частині стягнення моральної шкоди.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст.3, 10, 11, 60, 209, 212-215,224-228 ЦПК України, ч.1 ст. 116, ст. 117 КЗпП України, ст. 34 ЗУ Про оплату праці, ст..3,7 ЗУ Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд,-

ВИР І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства Український науково-дослідницький інститут металургійного будівництва, 84102, м. Словянськ Донецької області, вул. Карпинського, 2а, код ЗКПО № 04601736, р/р 26002301660023 у Промінвестбанку, МФО 334561 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, заборгованість по заробітній платі в сумі 6742 (шість тисяч сімсот сорок дві) грн. 63 коп., середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 1934(тисяча девятсот тридцять чотири)грн..46 коп. та моральну шкоду в сумі 2000( дві тисячі) грн..

В решті позову відмовити.

Стягнути з державного підприємства Український науково-дослідницький інститут металургійного будівництва, 84102, м. Словянськ Донецької області, вул. Карпинського, 2а, код ЗКПО № 04601736, р/р 26002301660023 у Промінвестбанку, МФО 334561 судовий збір в сумі 321(триста двадцять одна) грн. 90 коп. в прибуток держави.

Повний текст рішення суду виготовлений 25 грудня 2012 року.

До суду відповідачем може бути подана заява про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду через Словянський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а відповідачем, в такий же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення складено у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.

Головуюча суддя: О.В.Ільяшевич