Рішення № 28386972, 21.12.2012, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 0538/9025/2012

Провадження № 2/0538/3003/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

21 грудня 2012 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Адамової Т.С.,

при секретарі Хайтуловій Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»(далі за текстом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

31 жовтня 2012 року представник позивача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»звернувся до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області з позовом до відповідачки ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування заявлених вимог представник позивача посилався на те, що 30 серпня 2005 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль»(нині ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» -у зв'язку із затвердженням статуту у новій редакції, зареєстрованому Національним банком України 04 листопада 2009 року) в особі Маріупольського відділення №1 Донецької обласної дирекції та ОСОБА_2 укладений кредитний договір №014/11-155/81079 (далі за текстом Кредитний договір), згідно умов якого останній наданий кредит у сумі 21860 доларів США строком погашення до 30 серпня 2011 року зі сплатою 13,5% річних за користування кредитними коштами. Позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання, передбачені Кредитним договором -своєчасно та в повному обсязі надав грошові кошти ОСОБА_2 в сумі 21860 доларів США. Відповідачка свої зобов'язання за Кредитним договором не виконувала, чим порушувала порядок та строки повернення основної суми кредиту та процентів за користування кредитом, передбачені графіком повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом. 28 грудня 2009 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3 вчинено виконавчий напис №8906, яким звернуто стягнення на транспортний засіб -автомобіль Vektra»(реєстраційний номерний знак НОМЕР_1), що належить ОСОБА_2 Однак, у зв'язку з невиконанням зазначеного виконавчого напису, Банк звернувся з позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитом до суду. 01 грудня 2010 року Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя Донецької області прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»заборгованості у сумі 15110,15 доларів США. Апеляційний суд Донецької області у місті Маріуполі рішенням від 20 квітня 2011 року визнав право ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»на стягнення заборгованості з ОСОБА_2 та зазначив, що право ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»вже захищено шляхом звернення стягнення на предмет застави, тому повторному захисту шляхом стягнення заборгованості за рішенням суду не підлягає, оскільки при наявності діючого виконавчого напису може привести до подвійного стягнення суми заборгованості. За визначеною підставою Апеляційним судом скасовано рішення суду Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 01 грудня 2010 року та ухвалено нове рішення про стягнення з ОСОБА_2 лише частини заборгованості за порушення строків погашення кредиту та відсотків у сумі 8387,60 гривень. Однак, 22 червня 2012 року Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області визнав виконавчий напис №8906 від 28 грудня 2009 року таким, що не підлягає виконанню. Таким, чином, у зв'язку з скасуванням зазначеного виконавчого напису та невиконанням ОСОБА_2 свої зобов'язань за кредитним договором у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»виникло право на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості. Станом на 31 серпня 2012 року заборгованість ОСОБА_2 перед Банком становить 37189, 14 доларів США та складається з: 12700,56 доларів США -залишок заборгованості за кредитом, 7778,21 доларів США -заборгованість за відсотками, 16710,37 доларів США -пеня за порушення строків погашення кредиту за відсотками. Представник позивача просить стягнути з відповідачки загальну суму заборгованості, а також сплачений позивачем судовий збір в сумі 2902,60 гривень.

У судове засідання представник позивача Васильченко О.І., діючий на підставі довіреності, не з'явився, надав суду заяву з проханням справу розглянути без його участі та надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій вказав, що станом на 29 листопада 2012 року сума заборгованості за кредитним договором складає 38851,06 доларів США, що в перерахунку за курсом Національного Банку України становить 310536,53 гривень та складається з: 101515,58 гривень -залишок заборгованості за кредитом, 65541,24 гривень -заборгованість за відсотками, 143479,71 гривень -пеня за порушення строків погашення кредиту за відсотками. Просив стягнути з відповідачки вказану суму заборгованості, а також на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»стягнути судовий збір в розмірі 2902,60 гривень, на користь держави 202,76 гривень судового збору у зв'язку з уточненням позовних вимог. У разі неявки відповідачки до судового засідання не заперечував проти ухвалення заочного рішення суду.

Відповідачка ОСОБА_2 до судового засідання повторно не з'явилась за невідомих суду причин, про день та час розгляду справи повідомлялась своєчасно та належними чином, про що свідчать судові розписки.

Не з'явившись у судове засідання та не скориставшись своїм процесуальним правом надання доводів або заперечень проти позову, тим самим відповідачка ОСОБА_2 не оспорює позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 Цивільно-процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року №1618-IV (зі змінами та доповненнями) (далі за текстом ЦПК України), згідно з якими у разі неявки в судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

30 серпня 2005 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль»(нині ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»-у зв'язку із затвердженням статуту у новій редакції, зареєстрованому Національним банком України 04 листопада 2009 року) в особі Маріупольського відділення №1 Донецької обласної дирекції та ОСОБА_2 укладений кредитний договір №014/11-155/81079, відповідно до умов якого позивач надав відповідачці кредит у сумі 21860 доларів США, за процентною ставкою 13,5% річних, а останній повинен був використати кредит за його цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом та до 30 серпня 2011 року цілком повернути кредит.

Пунктом 6.5 Кредитного договору передбачено, що кредитор має право достроково стягнути заборгованість за кредитом, нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції, у випадках невиконання Позичальником умов кредитного договору.

Згідно виконавчого напису від 28 грудня 2009 року посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3 вчинено виконавчий напис №8906, яким звернуто стягнення на транспортний засіб -автомобіль Vektra»(реєстраційний номерний знак НОМЕР_1), що належить ОСОБА_2

Згідно рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 грудня 2010 року позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»до ОСОБА_2 про стягнення богу за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»заборгованість за кредитним договором №014/11-155/81079 від 30 серпня 2005 року у розмірі 15110,15 доларів США, що в перерахунку за курсом НБУ становить 116348,16 грн. та судові витрати, а всього 117761 гривня 64 копійки. В задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»про визнання кредитного договору №014/11-155/81079 від 30 серпня 2005 року недійсним, визнання недійним договору застави транспортного засобу №014/11-155/81079 від 30 серпня 2005 року, зобов'язання виключити об'єкт обтяження транспортних засобів з Державного реєстру рухомого майна, зобов'язання ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»прийняти у ОСОБА_2 суму у розмірі 34501,75 гривень, з розстрочкою платежів на 24 місяця, за умови, що місячний платіж буде складати 1440 гривень, стягнення збитків у розмірі 3035,75 гривень та відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 гривень - було відмовлено.

Згідно рішення Апеляційного суду Донецької області від 20 квітня 2011 року за номером №22-493/2011 рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області 01 грудня 2010 року в частині стягнення заборгованості за кредитним договором було скасовано. Позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»заборгованість з пені за порушення строку по кредиту та відсотків за кредитним договором від 30 серпня 2005 року у сумі 8387 гривень 60 копійок, судовий збір у розмірі 83 гривні 88 копійок та ІТО в розмірі 250 гривень, в іншій частині позовних вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»було відмовлено.

Згідно рішення Жовтневого районного суду від 22 червня 2012 року запровадженням №2/0519/2085/2012 позовні вимоги ОСОБА_2 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», третя особа: Приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню -задоволено. Визнано виконавчий напис приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 28 грудня 2009 року, реєстровий №8906 про звернення стягнення на транспортний засіб марки Vektra»реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_2, таким, що не підлягає виконанню.

Згідно розрахунку суми простроченої заборгованості за відсотками за користування кредитом на 29 листопада 2012 року сума заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором №014/11-155/81079 від 30 серпня 2005 року складає 38851,06 доларів США, що в перерахунку за курсом Національного Банку України становить 310536,53 гривень та складається з:

- 101515,58 гривень - залишок заборгованості за кредитом,

- 65541,24 гривень -заборгованість за відсотками,

- 143479,71 гривень - пеня за порушення строків погашення кредиту за відсотками

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року №435-ІV (що діє з 01 січня 2004 року, зі змінами та доповненнями) (далі за текстом ЦК України) договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. При цьому, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Тому належним виконанням зобов'язань за Кредитним договором є оплата кредиту, відсотків, комісії в тому розмірі, в ті терміни, і в тій валюті, як було передбачено договором.

Відповідно ст.549 ЦК України боржник у разі порушення ним зобов'язання повинен сплатити кредитору неустойку (штраф), розмір якої згідно ч.2 ст.551 ЦК України може бути встановлений договором. Зокрема, ч.2 ст.258 ЦК України встановлено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлений строк позовної давності в один рік.

Згідно п.1 ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором позики (кредиту) встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частина 1 ст.1056 ЦК України встановлює, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст.49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»від 07 грудня 2000 року №2121-III (зі змінами та доповненнями) (далі за текстом Закон) до кредитних відносяться операції зазначені у п.3 ч.1 та у п.п. 3-7 ч.2 ст.47 цього Закону, у тому числі розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Отже, розміщення залучених коштів шляхом надання кредитів є однією з основних банківських операцій. В розумінні ст.2 Закону до коштів відносяться гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Надаючи кредит, банк розміщує залучені ним кошти, як у національній валюті (гривні) так й в іноземній валюті. Статті 47, 49 Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. При цьому, ст.49 Закону встановлено ряд обмежень і заборон, що стосується умов здійснення окремих банківських операцій. Натомість, приписи вказаної статті Закону не містять заборони на видачу кредитів у іноземній валюті (розміщення залучених коштів у іноземній валюті).

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому, Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Згідно до положень ч.2 статті 192 ЦК України -іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадку і в порядку, встановлених законом. Частина 3 статті 533 ЦК України встановлює, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Основним законодавчим актом, що регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»№15-93 від 19 лютого 1993 року (далі за текстом Декрет).

Відповідно до ч.1 ст.5 Декрету на здійснення валютних операцій національним банком видаються відповідні ліцензії. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Тобто, виходячи з зазначених вище норм, чинне законодавство допускає можливість визначення зобов'язань у іноземній валюті, використання іноземної валюти в Україні, але визначає межі та конкретний порядок її використання.

Слід також відзначити, що право вибору валюти кредитування: національної, в доларах США або Євро залишається саме за клієнтом (тобто відповідачем по справі), який приймає на себе відповідальність за можливі коливання курсу вибраної ним валюти.

Постановою Правління Національного банку України від 30 травня 2007 року N 200 затверджено Правила використання готівкової іноземної валюти на території України та внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України»(Надалі Правила). Пунктом 8.12 Правил встановлено, що «Фінансові установи, які одержали генеральну ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, і національний оператор поштового зв'язку можуть використовувати готівкову іноземну валюту для проведення валютних операцій відповідно до отриманих генеральних ліцензій Національного банку на здійснення валютних операцій». Пунктом 8.13 Правил передбачено, що «Фінансові установи, які одержали генеральну ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, і національний оператор поштового зв'язку самостійно визначають для власних кас порядок розрахунку ліміту каси з урахуванням особливостей діяльності та режиму роботи, обсягів готівкових надходжень (видатків), строків здавання готівки тощо і на підставі зазначеного встановлюють розмір ліміту для власних кас».

Згідно п.«в»ч.4 ст.5 Декрету, індивідуальні ліцензії потребує зокрема здійснення операцій щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Тобто, індивідуальна ліцензія на проведення операцій по наданню і одержанню резидентами кредитів в іноземній валюті необхідна лише у випадку, якщо термін і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

На даний час законодавством не визначено межі термінів і сум надання (одержання) кредитів в іноземній валюті, тому операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

Одночасно, згідно до ст.49 Закону банк не може надавати кредити під процент, ставка якого є нижчою від процентної ставки за кредитами, які бере сам банк, і процентної ставки, що виплачується ним по депозитах. Виняток можна робити лише у разі, якщо при здійсненні такої операції банк не матиме збитків.

Разом з тим, відповідно до п.12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин»у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, при укладенні кредитного договору ОСОБА_2 були відомі усі умови договорів, зокрема й процента ставка, та не існувало ніяких інших умов, які б примусили останню прийняти умови на вкрай невигідних для себе умовах.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2 порушила умови Кредитного договору №014/11-155/81079 від 30 серпня 2005 року, тобто не вносила щомісячні платежі, внаслідок чого у останньої виникла заборгованість перед позивачем, яка станом на 29 листопада 2012 року в розмірі 38851,06 доларів США, що в перерахунку за курсом Національного Банку України становить 310536,53 гривень, у зв'язку з чим суд вважає, що зазначена сума заборгованості підлягає стягненню з нього в повному обсязі, а тому задовольняє позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Крім того, відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати.

Як встановлено ст.79 ЦПК України до судових витрат належить судовий збір.

Керуючись Законом України «Про судовий збір»від 08 липня 2011 року №3674-VI (який є чинним з 01 листопада 2011 року), суд стягує з відповідачки на користь позивача сплачені останнім та документально підтверджені судові витрати, а саме сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір у сумі 2902,60 гривень, що підтверджується відповідним платіжним дорученням.

Крім того, підлягає стягненню з відповідачки на користь держави судовий збір у сумі 202,76 грн., у зв'язку зі збільшенням позивачем позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.99 Конституції України, ст.ст. 192, 258, 526, 530, 533, 551, 610, 612, 629, 638, 1048, 1050, 1054, 1056 ЦК України, ст. ст. 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст. ст. 10, 11, 79, 88, 209, 213-215, 224-226 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за кредитним договором -задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2), ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»МФО 335076, ЄДРПОУ 23346741, р/р 290975320 (юридична адреса: 83086, місто Донецьк, вулиця Ф.Зайцева, будинок №46-В) заборгованість за кредитним договором №014/11-155/81079 від 30 серпня 2005 року в сумі 38851,06 доларів США, що в перерахунку за курсом Національного Банку України становить 310536,53 гривень, витрати по оплаті судового збору у сумі 2902,60 гривень, а всього 313439 (триста тринадцять тисяч чотириста тридцять дев'ять) гривень 13 (тринадцять) копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 202 (двісті дві) гривень 76 (сімдесят шість) копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивачем рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя протягом десяти днів з дня його проголошення

Суддя _______Т.С.Адамова