Ухвала суду № 28371783, 25.12.2012, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1304/7418/12 Головуючий у 1 інстанції: О.М. Ванівський

Провадження № 11/1390/1370/12 Доповідач: Яременко О. Д.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2012 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі :

Головуючого Яременка О.Д.,

Суддів Гончарук Л.Я., Грищука В.О.,

з участю секретаря Сеньківа А.Р.,

прокурора Ковальчука Т.О.,

засудженого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляцією прокурора Козачук К.О., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Галицького районного суду м. Львова від 31 жовтня 2012 року,

встановила :

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше не судимого, проживаючого за адресою:

АДРЕСА_1,

визнано винним та засуджено за ч.3 ст.368 КК України на п'ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, наділені владними та організаційно-розпорядчими функціями строком на один рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку -один рік.

Відповідно до ст. 76 КК України покладено на нього обов'язок повідомляти кримінально виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

На підставі ст. 77 КК України додаткове покарання у виді конфіскації майна, передбачене санкцією ч.3 ст. 368 КК України, до засудженого ОСОБА_1 не застосоване.

На підставі ст. 54 КК України позбавлено ОСОБА_1 10 рангу державного службовця.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишено без зміни -застава.

Прийнято рішення грошові кошти у сумі 20000 грн., сплачені в якості застави, як виду запобіжного заходу, після вступу вироку в законну силу на підставі ч.12 ст. 154 КПК України повернути ОСОБА_1

Вирішено питання з речовими доказами та судовими витратами.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за вчинення злочину за таких обставин.

ОСОБА_1 обіймаючи, згідно розпорядження Львівського міського голови №555-к від 25.07.2011 року, посаду виконуючого обов'язки начальника управління муніципальної дружини Львівської міської ради, будучи службовою особою, державним службовцем 10 рангу 5 категорії посад, наділеною організаційно-розпорядчими функціями, в посадові обов'язки якого згідно Положення про управління муніципальної дружини Львівської міської ради входить керівництво діяльністю управління і відповідальність за виконання покладених на управління завдань (п. 6.1.1), прийом громадян, представників підприємств, установ і організацій, розгляд їх пропозицій, заяв, скарг і прийняття щодо них обґрунтованих рішень (п. 6.1.6) та згідно рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 35 від 26.01.2001 року «Про заходи щодо реалізації у м. Львові положень Закону України «Про участь громадян в охороні громадського порядку та державного кордону»право підпису на посвідченнях членів громадського формування з охорони громадського порядку (п. 2), використовуючи своє службове становище, діючи з корисливих мотивів, в інтересах голови правління громадського формування «Фенікс-Гард»ОСОБА_2, вимагав та отримав від останнього хабар в розмірі 800 гривень за підписання та завірення печаткою управління 4 посвідчень членів громадського формування «Фенікс-Гард», в розрахунку 200 гривень за підписання та завірення печаткою управління кожного посвідчення.

На початку червня 2012 року до в.о. начальника управління муніципальної дружини Львівської міської ради ОСОБА_1 звернувся голова правління громадського формування «Фенікс-Гард»ОСОБА_2 із проханням підписати та завірити 4 посвідчення членів громадського формування. В ході розмови із ОСОБА_2 ОСОБА_1, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, будучи наділеним повноваженнями щодо підпису посвідчень членів громадського формування з охорони громадського порядку, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи всупереч інтересам служби, з корисливих мотивів, маючи умисел на безпідставне та незаконне одержання грошової винагороди в розмірі 200 гривень за підписання кожного посвідчення члена громадського формування «Фенікс-Гард», в приміщенні свого службового кабінету, розташованого в будівлі №24 на проспекті Свободи у м. Львові, висловив ОСОБА_3 вимогу щодо необхідності передачі йому хабара в сумі 200 гривень за підписання кожного посвідчення члена ГФ «Фенікс-Гард», тобто хабара на загальну суму 800 гривень. Будучи поставленим в умови, за яких відмова від передачі ОСОБА_1 вказаної суми хабара могла призвести до відмови останнього у підписанні вказаних вище посвідчень членів громадського формування, ОСОБА_2 погодився на передачу вказаної суми хабара.

21.06.2012 року, усвідомлюючи незаконність вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернувся до правоохоронного органу з відповідною заявою про вимагання хабара, давши згоду прийняти участь у заходах по викриттю злочинної діяльності вказаного керівника управління муніципальної дружини Львівської міської ради.

21.06. 2012 року, близько 15.00 год., ОСОБА_2, перебуваючи в службовому кабінеті ОСОБА_1, який розташований в будівлі №24 на проспекті Свободи у м. Львові, перебуваючи під впливом попередньої вимоги ОСОБА_1, передав а останній одержав хабар в сумі 800 гривень за підписання та завірення печаткою 4 посвідчень членів громадського формування «Фенікс-Гард» ОСОБА_4 №17 від 21.06.2012 року, ОСОБА_5 №20 від 21.06.2012 року, ОСОБА_6 №19 від 21.06.2012 року та ОСОБА_7 №18 від 21.06.2012 року, в розрахунку 200 гривень за підписання та завірення печаткою кожного посвідчення. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1, використовуючи своє службове становище, діючи з корисливих мотивів, в інтересах голови правління громадського формування «Фенікс-Гард»ОСОБА_2, повторно вимагав та отримав від останнього хабар в розмірі 3000 гривень, що більше ніж у п'ять разів перевищує неоподатковуваний

мінімум доходів громадян та становить значний розмір, за підписання та завірення печаткою управління 15 посвідчень членів громадського формування «Фенікс-Гард», в розрахунку 200 гривень за підписання та завірення печаткою управління кожного посвідчення.

Так, 22.06.2012 року, о 15.30 год., ОСОБА_2, перебуваючи в коридорі біля службового кабінету ОСОБА_1, який розташований в будівлі №24 на проспекті Свободи у м. Львові, перебуваючи під впливом попередньої вимоги ОСОБА_1, передав а останній одержав хабар в сумі 3000 гривень за підписання та завірення печаткою 15 посвідчень членів громадського формування «Фенікс-Гард» ОСОБА_8 №28 від 22.06.2012 року, ОСОБА_9 №27 від 22.06.2012 року, ОСОБА_10 №21 від 22.06.2012 року, ОСОБА_11 №22 від 22.06.2012 року, ОСОБА_12 №23 від 22.06.2012 року, ОСОБА_13 №24 від 22.06.2012 року, ОСОБА_14 №25 від 22.06.2012 року, ОСОБА_15 №26 від 22.06.2012 року, ОСОБА_16 №29 від 22 .06.2012 року, ОСОБА_17 №30 від 22.06.2012 року, ОСОБА_18 №31 від 22.06.2012 року, ОСОБА_19 №32 від 22.06.2012 року, ОСОБА_20 №33 від 22.06.2012 року, ОСОБА_21 №34 від 22.06.2012 року та ОСОБА_22 №35 від 22.06.2012 року, в розрахунку 200 гривень за підписання та завірення печаткою кожного посвідчення.

На вирок суду прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, подав апеляцію.

В апеляції прокурор не оспорює висновків суду щодо доведеності вини засудженого та правильності кваліфікації його дій, проте вважає, що призначене засудженому покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, внаслідок м"якості. При цьому зазначає, що суд при призначенні покарання в достатній мірі не взяв до уваги ступінь суспільної небезпечності злочину та обставини його скоєння, посилається на те, що злочин був вчинений із використанням службового становища, а тому суд безпідставно застосував до засудженого вимоги ст. ст. 75, 76 КК України. Крім цього суд, звільнивши засудженого від відбування покарання з випробуванням, у резолютивній частині вироку не зазначив, що останнього слід звільнити лише від основного покарання, чим допустив істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону.

На підставі викладеного, прокурор просить вирок суду першої інстанції скасувати та постановити новий вирок, яким ОСОБА_1 призначити покарання за ч.3 ст. 368 КК України у вигляді п'яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, наділені владними та організаційно-розпорядчими функціями на строк три роки і з конфіскацією майна, та на підставі ст. 54 КК України позбавити спеціального звання - державного службовця 10 рангу.

Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора, який підтримав подану апеляцію, пояснення засудженого, який заперечив проти поданої апеляції, розглянувши матеріали справи та доводи апеляції, провівши судове слідство в межах перевірки відповідності призначеного засудженому покарання та звільнення його від відбування покарання з випробуванням вимогам КК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція підлягає до часткового задоволення а вирок суду до зміни, виходячи із наступного.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи і в апеляції не заперечується. Кваліфікація дій засудженого також ніким не оспорюється.

Твердження прокурора у апеляції про те, що суд призначив засудженому покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого ним злочину та його особі, є безпідставними.

Призначаючи покарання, суд дотримався вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Як вбачається із вироку суду, засуджений вчинив тяжкий злочин, свою вину визнав повністю, у вчиненому розкаявся, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, має на утриманні неповнолітню дитину. Врахувавши обставини справи та сукупність пом'якшуючих обставин, особу засудженого, його характеристики, суд першої інстанції мотивовано дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_1 можливе без відбування покарання та обґрунтовано застосував до нього ст. 75 КК України, на підставі якої звільнив його від відбування покарання з випробуванням. На думку колегії суддів, призначене засудженому покарання є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та запобіганню новим злочинам.

Обставина, що злочин, який вчинив засуджений є тяжким, не містить заборони для застосування щодо нього ст. 75 КК України.

Разом з тим, колегія суддів вважає слушними доводи прокурора в апеляції про те, що звільнивши засудженого від відбування покарання з випробуванням, суд, в порушення вимог кримінального закону, у резолютивній частині вироку не зазначив, що ОСОБА_1 слід звільнити лише від основного покарання.

Відповідно до вимог ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням. У цьому разі суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного основного покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Як видно із оскаржуваного вироку, суд, призначаючи ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України, правильно послався на ст. 77 КК України та не застосував до засудженого додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Проте, дійшовши до висновку про можливість звільнення засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням, про що і вказав у мотивувальній частині вироку, суд у резолютивній частини вироку помилково не зазначив, що звільнив ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням.

Тому колегія суддів вважає необхідним внести зміни в резолютивну частину вироку та вважати ОСОБА_1 звільненим від відбування основного покарання з випробуванням.

Керуючись ст. ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів

ухвалила :

Апеляцію прокурора задовольнити частково.

Вирок Галицького районного суду м. Львова від 31 жовтня 2012 року відносно ОСОБА_1 змінити.

Вважати ОСОБА_1 засудженим за ч.3 ст.368 КК України на п'ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, наділені владними та організаційно-розпорядчими функціями строком на один рік.

Вважати ОСОБА_1 на підставі ст.75 КК України звільненим від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку -один рік та з покладенням, відповідно до ст. 76 КК України, на нього обов'язку повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

В решті цей вирок залишити без зміни.

Судді :

підпис підпис підпис

Яременко О.Д. Гончарук Л.Я. Грищук В.О.

З оригіналом вірно.

Суддя апеляційного суду

Львівської області Яременко О.Д.