Рішення № 28361411, 26.12.2012, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/1190/3413/12 Головуючий у суді І-ї інстанції Попович С.М.

Спори, що виникають із сімейних правовідносин про стягнення аліментів Доповідач Черниш Т. В.

РІШЕННЯ

Іменем України

26.12.2012 Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі

головуючого Черниш Т.В.,

суддів Кривохижі В.І., Голованя А.М.,

при секретарі Дімановій Н.І., ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участю третьої особи- відділу державної виконавчої служби Олександрійського міськрайонного управління юстиції про стягнення заборгованості за аліментами та пені за прострочення сплати аліментів, за апеляційною скаргою позивача на рішення Олександрійського міськрайонного суду від 12 жовтня 2012 року,

у х в а л и л а :

В лютому 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеним позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що за рішенням Олександрійського міського суду від 22 вересня 2003 року з ОСОБА_3 на його користь на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, стягнуті аліменти в розмірі ? частини всіх видів заробітку відповідача щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Згідно з довідкою ВДВС Олександрійського МРУЮ заборгованість за аліментами за виконавчим листом, виданим на виконання вказаного судового рішення, станом на момент досягнення сином повноліття склала 7941 грн.76 коп.

Вважаючи, що зазначена заборгованість виникла з вини ОСОБА_3, яка не виконувала свого обов'язку зі сплати аліментів, ОСОБА_2 просив стягнути з відповідачки на його користь зазначену суму заборгованості та пеню за несвоєчасну сплату аліментів за період з 23 вересня 2003 року до 3 вересня 2009 року в розмірі 83 420 грн.88 коп.

В процесі розгляду справи позивач збільшив позов в частині стягнення неустойки, визначивши її розмір станом на 12 жовтня 2012 року в 144 980 грн.30 коп.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду від 12 жовтня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, ставив питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення заявлених ним вимог в повному обсязі. Зазначав, зокрема, що висновок суду про відсутність вини відповідачки в невиконанні нею рішення суду про стягнення аліментів не ґрунтується на доказах; суд не врахував його, позивача, доводи про спроможність ОСОБА_3 сплачувати аліменти і її умисне ухилення від матеріального утримання сина.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач та його представник повністю підтримали доводи апеляційної скарги. Відповідач і її представник ці доводи вважали безпідставними, а рішення суду -правильним.

Перевіривши за матеріалами справи законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, заслухавши пояснення сторін та їх представників, колегія суддів визнає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що підстави для стягнення заборгованості і неустойки відсутні, оскільки заборгованість по сплаті аліментів виникла не з вини ОСОБА_3, яка з жовтня 2005 року перебувала у відпустці по догляду за дитиною, а за час її роботи на розрізі «Костянтинівський»не регулярно виплачувалась заробітна плата.

Проте з таким висновком повністю погодитись не можна, оскільки він не відповідає обставинам справи, не ґрунтується на законі та доказах.

Згідно зі ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину.

Стаття 196 СК передбачає відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені).

Виходячи зі змісту зазначеної правової норми, суд відповідно до ст. 214 ЦПК повинен встановити факт заборгованості за аліментами й наявність чи відсутність вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, у її виникненні та залежно від цього вирішити питання про наявність чи відсутність у одержувача аліментів права на стягнення неустойки.

Матеріалами справи підтверджено, що сторони перебували в шлюбі, мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на утримання якого за рішення Олександрійського міського суду від 22 вересня 2003 року з відповідачки на користь позивача було стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 15 вересня 2003 року, до досягнення дитиною повноліття-3 вересня 2009 року(а.с.5).

Виконавчий лист, виданий на виконання зазначеного рішення суду,направлявся на виконання за місцем роботи ОСОБА_3 до розрізу «Костянтинівський», де, згідно відмітки на виконавчому листі, аліменти утримані до 15 січня 2006 року.

Згідно довідок ВДВС Олександрійського МРУЮ від 15 грудня 2011 року та 2 липня 2012 року заборгованість ОСОБА_3 за аліментами станом на 3 вересня 2009 року склала 7941 грн. 96 коп., в тому числі до листопада 2008 року-5124 грн.96 коп.(а.с.7,70).

Як пояснила державний виконавець Сіленко Т.І., виконавчий лист з Олександрійського районного відділу ДВС 9 грудня 2008 року переданий до ВДВС Олександрійського міськрайонного управління юстиції з визначеним боргом в 5124 грн.96 коп.

Оскільки ОСОБА_3 з 16 січня 2006 року перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення 3-річного віку, утримання аліментів не проводилось, а копії квитанцій, за якими ОСОБА_3 частково сплачувались аліменти до листопада 2008 року, не збереглися, на запит суду було надано розрахунок по аліментах, нарахованих помісячно, виходячи з середньої заробітної плати працівника для цієї місцевості-Олександрійського району.

За даними такого розрахунку заборгованість за період з 16 січня 2006 року до листопада 2008 року склала 5688 грн.47 коп., а з урахуванням частково сплачених аліментів платником -в розмірі 5124 грн.96 коп. (а.с.88-89). За грудень 2008 року ВДВС МРУЮ нарахована заборгованість в сумі 241 грн., за січень-3 вересня 2009року 2575,8 грн.(а.с.70).

Колегія суддів вважає, що такий розрахунок заборгованості узгоджується з вимогами ст. 195 СК України. Факт наявності заборгованості і її розмір відповідач не оспорювала,про звільнення від заборгованості у передбаченому законом порядку не зверталась. Свої заперечення проти позову обґрунтовувала тим, що з у зв'язку з народженням 23 жовтня 2005 року дитини від іншого шлюбу, не працювала, перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 5-річного віку, сплачувати аліменти не мала змоги, на отримання боргу у натуральній формі позивач не погоджувався.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення неустойки, суд першої інстанції в порушення положень ст.ст. 213, 214 ЦПК не встановив фактів, які підлягали встановленню відповідно до вимог ст.196 ЦПК, що призвело до неправильного вирішення спору і згідно ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення в цій частині з ухваленням нового рішення про часткове задоволення зазначеної позовної вимоги.

Відповідно до ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми прострочених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Оскільки згідно з положеннями Сімейного кодексу України аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісяця, неустойка нараховується на щомісячну заборгованість від суми несплачених аліментів за кожен день за весь час прострочення по день добровільного погашення боргу або на момент стягнення.

З огляду на це колегія погоджується з розміром пені в сумі 144980 грн. 30 коп., обрахованої позивачем за правилами ст. 196 СК, з урахуванням загальної кількості днів з початку прострочення (з 16 січня 2006 року) до 12 жовтня 2012 року (а.с.98-100).

Пленум Верховного Суду України в п.22 постанови №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснив, що передбачена ст. 196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст. 197 СК умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.

Оскільки ОСОБА_3 є працездатною, відповідно до ст. 180 СК України була зобов'язана утримувати дитину до досягнення нею повноліття, заборгованість не погашається нею до цього часу, обставини, на які вона посилалась, заперечуючи проти позову, і якими суд обґрунтовував рішення в цій частині, не можна визнати достатніми для висновку про наявність правових підстав для звільнення її як платника аліментів від передбаченої ст. 196 СК відповідальності. Крім того, суд послався на заборгованість по заробітній платі за місцем роботи ОСОБА_3 за 2005 та 2010 роки, тобто, за період, за який заборгованість по сплаті аліментів не нараховувалась.

Разом з тим, враховуючи, що відповідач з 16 січня 2006 року перебувала у відпустці по догляду за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка знаходиться на її утриманні; відповідно до п.12 постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року №146 стягнення аліментів з допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами, одноразової допомоги при народженні дитини, допомоги по догляду за дитиною досягнення нею трирічного віку не проводилось, колегія суддів вважає можливим відповідно до ч. 2 ст. 196 СК України зменшити суму пені до 1034 грн.

Рішення суду першої інстанції щодо відмови у стягненні заборгованості за аліментами в розмірі 7941 грн.76 коп. є по суті правильним. Підстави для його скасування в цій частині з наведених в апеляційній скарзі мотивів відсутні.

Порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений ст..74 Закону України «Про виконавче провадження»і відповідно до ч. 7 цієї статті суд вирішує питання заборгованості лише у разі спору про її розмір.

Таким чином, при відсутності такого спору заборгованість стягується державним виконавцем відповідно до положень Закону, а не на підставі рішення суду про стягнення заборгованості.

Виходячи з наведеного та керуючись ст. 196 Сімейного кодексу України, ст.ст. 88, 303, 307, 308, 309, 313, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати в цивільних справах

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 жовтня 2012 року в частині відмови в задоволенні позову про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів скасувати. Постановити в цій частині нове рішення, яким зазначену вимогу задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1034 грн. пені за прострочення сплати аліментів.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в сумі 107 грн. 30 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді