Ухвала суду № 28336338, 27.11.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-13509/11/0170

27.11.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Щепанської О.А.,

суддів Кобаля М.І. ,

Омельченка В. А.

секретар судового засідання Міщенко М.М.

за участю сторін:

представник позивача, Приватного акціонерного товариства "УКпостач"- Попова Анжеліка Михайлівна,

представник відповідача, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим- не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Александров О.Ю.) від 06.03.2012 у справі № 2а-13509/11/0170

за позовом Приватного акціонерного товариства "УКпостач" (вул. Сєвєрная, 1-а, м.Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим, 96000)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95000)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.03.2012 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим №0001830700 від 24.10.2011 яким Приватному акціонерному товариству «УКпостач»зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 36445,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію на суму 1,00 грн.

Стягнуто на користь Приватного акціонерного товариства «УКпостач»з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Не погодившись з рішенням суду, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.03.2012 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, ч. 3 ст. 86, ч. 1 ст. 138, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні, призначеному до розгляду на 27.11.2012, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідач явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Судова колегія, вислухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великим платниками податків в м. Сімферополі АР Крим згідно п.п.78.1.1. п.78 ст.78, п.79.1. ст..79 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПрАТ "УКпостач" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок в банку за березень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалася в лютому 2011 року, з врахуванням додаткових матеріалів щодо встановлення нікчемності правочинів отриманих від МДПІ у м.Кривому Розі та ДПІ в Білогірському районі АР Крим.

На підставі вказаної перевірки було складено акт перевірки №370/07-0/30169718 від 20.09.2011 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ "УКпостач"" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок в банку за березень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалася в лютому 2011 року, з врахуванням додаткових матеріалів щодо встановлення нікчемності правочинів отриманих від МДПІ у м.Кривому Розі та ДПІ в Білогірському районі АР Крим."

Як вбачається зі змісту акту перевірку, позивач включив до складу податкового кредиту 20000,00грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Гідротерм", та 16445,16 грн. по взаємовідносинам з ПП "Промтехпостач", дані суми відповідач вважає включеними на підставі нікчемних угод, а отже і неправомірно віднесеними до складу податкового кредиту у лютому 2011 року, та заявлені на відшкодування в березні 2011 року.

До висновку про те, що правочини, укладені між позивачем та ТОВ "Гідротерм"та ПВП "Промтехпостач"здійснені без мети настання реальних наслідків, отже є нікчемними у розумінні ст.203, 215, 228 Цивільного кодексу України, відповідач дійшов в зв'язку з тим, що ТОВ "Гідротерм" та ПВП "Промтехпостач" мали справу з контрагентами, які не знаходяться за місцем юридичної адреси, не мали необхідних умов для здійснення господарської діяльності, а відтак, здійснювали діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

За таких підстав, під час перевірки достовірності та правомірності віднесення сум податку на додану вартість встановлене порушення п.п.14.1.191 ст.14, п.185.1. ст.185, п.188.1 ст.188, п.п.187.1а п.187 ст.187 Податкового кодексу України ПрАТ "УКпостач", а саме завищено суму податкового кредиту за лютий 2011 року на 36445,16грн., та завищено бюджетне відшкодування ПДВ за березень 2011 року на 36445,16грн.(т.1 а.с.11-36)

За актом перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення (форма "Р") №0001830700 від 24.10.2011 по збільшенню суми грошових зобов'язань з ПДВ за основним платежем у розмірі 36445,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 01,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскільки посилання податкового органу на порушення правил оподаткування мотивовані виключно нікчемністю укладених угод, а відповідачем не надано будь яких доказів на підтвердження цієї обставини, повідомлення - рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.01.2011 між ТОВ "Гідротерм" та ПрАТ "Укпостач" позивачем було укладено договір поставки товару №003113, згідно до якого ТОВ "Гідротерм" брало на себе зобов'язання щодо поставки на адресу позивача Товару згідно специфікації на загальну суму 120 000грн., у т.ч. ПДВ -20 000 грн.(т.1. а.с.144-147).

Крім того, 20.08.2008 між ПВП "Промтехпостач"та позивачем- ЗАТ "Укпостач"було укладено договір поставки №15, строк дії договору був продовжений до 31.12.2011 на підставі додаткової угоди №1 від 30.12.2010. Додатковою угодою до договору №2 від 15.01.2011 найменування покупця було змінено на ПрАТ "Укпостач".

Згідно до умов цього договору ПВП "Промтехпостач"брало на себе зобов'язання, стосовно поставки позивачу деталей та комплектуючих згідно специфікації, на умовах FCA м.Сімферополь (п.2 договору) та з відстрочкою платежу на 30 календарних днів з моменту отримання товару (п.4.1. договору). (т.1 а.с.230-235)

Відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні робіт сум податку на додану вартість є факт їх придбання з метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів\послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст. 201 цього Кодексу).

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

При цьому згідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (Положення №88), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судова колегія погоджується з судом першої інстанції, що документами первинного бухгалтерського обліку підтверджено отримання позивачем товарів від ТОВ "Гідротерм"та ПВП "Промтехпостач"; а також оплата поставленого товару і подальше його використання.

Реальність здійснення господарських операцій підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, у позивача виникло право на віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ "Гідротерм"та ПВП "Промтехпостач".

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідачем не було надано ніяких доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для осіб, які приймали в них участь, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про їхню фіктивність, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами, а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Крім того, в ході перевірки відповідачем не встановлено факт того, що до податкового кредиту позивачем було включено суму податку на додану вартість, на підставі не існуючих податкових накладних, або які складені у не відповідності із вимогами чинного законодавства України, або по операціям, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника. Більш того, будь-яких невідповідностей виписаних контрагентом позивача накладних вимогам, встановленим ст. 201 ПК України, Наказом ДПА України № 969 від 21.12.2010 відповідачем не вказано ні в запереченнях на позов, ні в апеляційній скарзі.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту є його формування за рахунок угоди з ТОВ "Гідротерм"та ПВП "Промтехпостач", що носить ознаки нікчемності.

Висновки про недійсність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ "Гідротерм"зроблені відповідачем на підставі акту МДПІ у м.Кривому Розі від 08.09.2011 № 1187/231/32633290 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Гідротерм"з питань достовірності формування податкових зобов'язань і податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Гранд Буд Престиж"за період з 01.12.2010 по 28.02.2011 (т.3 а.с.5-18), а між позивачем та ПВП "Промтехпостач"зроблені відповідачем на підставі акту ДПІ в Білогірському районі АР Крим від 05.09.2011 № 1382/23-02/30336005 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПВП "Промтехпостач"з питань достовірності і своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП "Ньютехнолоджи за лютий 2011 року"(т.3 а.с.19-28).

На підставі цих актів перевірок відповідач дійшов висновку про те, що оскільки податковий кредит ТОВ "Гідротерм" за грудень 2010 року та податковий кредит ПВП "Промпостач" сформовано за рахунок постачальників, що не знаходяться за місцезнаходженням, не мали необхідних умов для здійснення господарської діяльності, а відтак,здійснювали діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, це свідчить про фіктивність формування податкового кредиту у ТОВ "Гідротерм"та ПВП "Промпостач" та неможливість здійснення ними постачання товарів (робіт, послуг) у грудні 2010, січні, лютому 2011 року. Таким чином, правочини між позивачем та ТОВ "Гідротерм", ПВП "Промпостач", на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ у лютому 2011 року, є нікчемним та не створює правових наслідків.

Згідно з ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодуванні

Згідно ст. 228 ЦК України (на яку в акті перевірки посилається відповідач), правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. За частиною другою цієї статті правочин, що порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому, згідно постанови Пленуму Верховного суду від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Разом з тим, всупереч вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не доведено наявність у позивача умислу на укладання правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вони не можуть розглядатися як нікчемні. Крім того, не доведено наявність інших підстав, передбачених законом, що вказують на неможливість включення позивачем податкових накладних, виписаних на його адресу, до складу податкового кредиту. При цьому вищенаведеним підтверджується, що позивач здійснював усі необхідні дії, спрямовані на виконання господарських правовідносин, маючи за мету здійснення господарських операцій з отримання робіт.

Відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за N 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В той же час, акти перевірки контрагентів позивача, а також комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи ДПІ, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Крм того, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Це узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України".

При цьому, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит (бюджетне відшкодування) від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Згідно п.п. 36.1, 36.5 ст. 36; п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та \ або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Така позиція обґрунтована захистом прав добросовісних платників податків та принципом особистої відповідальності правопорушника за скоєне порушення вимог податкового законодавства.

Зазначене узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, за позовом Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, що є обов'язковою для всіх судів України, в силу положень ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того, ця позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-ІV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС'АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

За викладеного судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.08.2011 №0008492301 та № 0008502301.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.03.2012 у справі № 2а-13509/11/0170- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 03 грудня 2012 р.

Головуючий суддя підпис О.А.Щепанська

Судді підпис М.І. Кобаль

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.А.Щепанська