Ухвала суду № 28336333, 20.11.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-14591/11/0170/16

20.11.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Щепанської О.А.,

суддів Омельченка В. А. ,

Кобаля М.І.

секретар судового засідання Міщенко М.М.

за участю сторін:

представник позивача, Відкритого акціонерного товариства "Бахчисарайське АТП - 14340"- Меріць Катерина Сергіївна,

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Александров О.Ю.) від 18.04.2012 у справі № 2а-14591/11/0170/16

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Бахчисарайське АТП - 14340" (вул. Фрунзе, 34, м. Бахчисарай, Автономна Республіка Крим, 98400)

до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Сімферопольська, 3, м. Бахчисарай, Автономна Республіка Крим, 98400)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.04.2012 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим №0000911701 від 03.11.2011, яким визначені податкові зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за основним платежем в сумі 148729,55 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 45334,61 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Бахчисарайське АТП14340»123,65 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.04.2012 та прийняти нову.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні, призначеному до розгляду на 20.11.2012, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідач явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

На підставі та за правилами ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, встановила наступне.

Позивач - Відкрите акціонерне товариство "Бахчисарайське АТП - 14340", звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позов мотивовано помилковістю зроблених висновків відповідача щодо порушення позивачем положень законодавства України про працю та охорону праці, стосовно використання відрядної системи оплати для працівників-водіїв на підприємстві, та протиправністю самостійного донарахування відповідачем заробітної платні працівникам позивача з послідуючим донарахуванням податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб та нарахуванням штрафних санкцій.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив.

Судова колегія, вислухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, посадовими особами Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим була проведена планова виїзна документальна перевірка ВАТ "Бахчисарайське АТП 14340" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2011, за результатами якої складено акт перевірки №23/03114690 від 19.10.2011.

Відповідно до висновків акту, проведеною перевіркою були встановлені порушення пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", а саме сума доходу, виплачена на користь фізичним особам не утримана та не обкладена податком на доходи фізичних осіб та не перерахована до бюджету. Встановлена сума заниження склала 148 729,55грн. (т.1а.с.23)

На підставі зазначених висновків акту, Державною податковою інспекцією у Бахчисарайському районі АР Крим було винесено податкове повідомлення-рішення №0000977701 від 03.11.2011, яким визначені податкові зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за основним платежем в сумі 148729,55 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 45334,61 гривень.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано належних доказів правомірності винесення оскаржуємого повідомлення-рішення.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. "а"п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"(якій був діючим в періоді, за який проводилась перевірка), особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Згідно п.п. 8.1.1 п.8.1 ст. 8 Закону, податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, яка складає 15 відсотків від об'єкту оподаткування.

Відповідач стверджує, що позивач порушив вказані вимоги Закону, а саме: нарахував, але не утримав та не сплатив до бюджету в повному обсязі податок з доходів фізичних осіб .

З акту перевірки вбачається, що до висновків про порушення позивачем п.п. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", податкова інспекція дійшла внаслідок встановлення під час проведення перевірки порушень трудового законодавства, а саме приписів ст. 95 Кодексу Законів про працю України (надалі - КЗпП) та ст. 3 Закону України "Про оплату праці", допущеного позивачем, що виразилось у виплаті працівникам підприємства заробітної плати у розмірі нижче законодавчо встановленого мінімального, за підстав використання на підприємстві відрядної системи оплати праці працівників-водіїв.

Судова колегія не погоджується з таким висновком відповідача, виходячи з наступного.

Згідно ст. 95 КЗпП України та ст. 3 Закону України "Про оплату праці", мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Статтею 21 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ст. 97 КЗпП, оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Отже, законодавством надано право підприємству встановлювати вид системи оплати праці. Згідно матеріалам справи на ВАТ "Бахчисарайське АТП-14340" встановлена відрядна система оплати праці, Положенням "Про оплату праці" для водіїв та кондукторів встановлені погодинні тарифні сітки та Колективним договором передбачено, що у випадку невиконання норм виробітки не з вини робітника, оплата здійснюється за фактично виконану роботу, але не менш 2/3 тарифної ставки з розрахунку на місяць.

Як вбачається з наказів, штатного розкладу, табелів обліку подорожнього часу, подорожніх листів- водії позивача отримували заробітну плату відповідно до встановленої на підприємстві відрядної системи оплати праці в залежності від одержаної виручки.

При цьому, податок на дохід найманих працівником, з фактично нарахованої та виданої заробітної платні, сплачувався позивачем в повному обсязі та своєчасно, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Відповідно до п. 2. Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації № 984 від 22.12.2010, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки, чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Тобто базою оподаткування для нарахування податку з доходу фізичних осіб може бути тільки фактично нарахована заробітна платня. Отже, податкові зобов'язання позивача виникають тільки в сумі і на розмір нарахованої заробітної платні працівникам.

Проте, з акту перевірки №022192301/0 від 23.07.2010, вбачається, що для підтвердження факту порушення позивачем податкового та трудового законодавства відповідачем були використані лише власні припущення, необгрунтовані жодним бухгалтерським документом, які стали підставою самостійного донарахування заробітної платні працівникам позивача та донарахування податкового зобов'язання та застосування штрафних санкцій відповідачем, що суперечить положенням ст.ст. 11,13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні ", ст.ст. 20, 54 Податкового Кодексу України, ст. 259 КЗпП України, якими зазначені права податного органу.

Виходячи з цього, відповідачем прийнято не обґрунтоване рішення, оскільки його висновки не підтверджені первинними або іншими документами, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку.

До того ж, відповідно до ст. 265 КЗпП України особи, винні в порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Частина 1 ст. 41 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про працю шляхом накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.

Крім того, до керівника, який допустив порушення вимог законодавства про працю, власником може бути застосовано дисциплінарну відповідальність та кримінальну відповідальність, - за вчинення грубого порушення.

Відповідно до листа виконуючого обов'язки заступника начальника ДПІ в Сімферопольському районі, в порушенні кримінальної справи відносно директора ВАТ "Бахчисарайське АТП № 14340"за ст. 212 КК України, тобто за умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації було відмовлено, відповідно до ч. 2 ст. 6 КПК України, тобто за відсутністю складу злочину.

Відсутність порушень з боку позивача приписів законодавства про працю, яке виразилось у виплаті працівникам підприємства заробітної плати у розмірі нижче законодавчо встановленого мінімального, за підстав використання на підприємстві відрядної системи оплати праці працівників-водіїв, встановлена набравшими законну силу: постановою Бахчисарайського районного суду АР Крим від 09.11.2011 по справі №3-1908/2011; постановою Бахчисарайського районного суду АР Крим від 27.12.2011 по справі №3-2380/2011; постановою Бахчисарайського районного суду АР Крим від 30.11.2011 по справі №2а-8559/2011.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 01.11.2011 по справі №2а-8158/11/0170/25, яка залишена у силі ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2012, встановлено факт застосування у ВАТ "Бахчисарайське АТП № 14340"відрядної системи оплати праці працівників-водіїв та відсутність порушень з боку позивача вимог податкового законодавства.

Згідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких підстав, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем в супереч вимогам ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, не надано належних доказів правомірності винесення оскаржуємого податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.04.2012 у справі № 2а-14591/11/0170/16 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 26 листопада 2012 р.

Головуючий суддя підпис О.А.Щепанська

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис М.І. Кобаль

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.А.Щепанська