Ухвала суду № 28336324, 27.11.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-15989/11/0170/13

27.11.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Щепанської О.А.,

суддів Омельченка В. А. ,

Кобаля М.І.

секретар судового засідання Міщенко М.М.

розглянувши апеляційні скарги Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Керчі", Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Ольшанська Т.С.) від 03.05.2012 у справі № 2а-15989/11/0170/13

за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Керчі" (вул. Години, 2-В, м. Керч, Автономна Республіка Крим, 98303)

до Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Борзенко, 40, м. Керч, Автономна Республіка Крим, 98300)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002711502 від 01.09.2011 р.,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.05.2012 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0002711502 від 01.09.2011 в частині нарахування штрафних санкцій у сумі 6000,13 грн.

Стягнуто на користь Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" судовий збір у розмірі 5,18 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.05.2012 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Також не погодившись з судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.04.2012 та прийняти нову.

Сторони явку уповноважених представників в судове засідання, призначене на 27.11.2012 не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, позивач про причини неявки суд не повідомив, відповідач надав клопотання про розгляд скарги за його відсутністю.

Згідно з ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 18.08.2011 посадовою особою Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби була проведена камеральна перевірка з питання своєчасності сплати податку на додану вартість по декларації за травень 2009 року Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі", за результатами якої був складений акт від 18.08.2011 №218/15-2/19195199, в якому встановлено порушення п.п.5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону №2181, у части сплати Кримським республіканським підприємством "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, зазначеної у податковій декларації за травень 2009 року від 19.06.2009 №18176 у сумі 163506,00 грн. з затримкою сплати понад 30 календарних днів.

Так, за терміном сплати 30.06.2009 по декларації № №18176 від 19.06.2009 узгоджена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 163506,00 грн. фактично сплачена платіжними дорученнями:

№ 1127 від 30.03.2011 в сумі 17700,00 грн. з порушенням терміну сплати на 638 днів,

№ 1128 від 30.03.2011 в сумі 47610,63 грн. з порушенням терміну сплати на 638 днів,

№ 1165 від 01.04.2011 в сумі 18000,00 грн. з порушенням терміну сплати на 640 днів,

№ 1186 від 05.04.2011в сумі 18000,00 грн. з порушенням терміну сплати на 644 дні,

№ 1207 від 07.04.2011 в сумі 18000,00 грн. з порушенням терміну сплати на 646 днів,

№ 1252 від 13.04.2011 в сумі 18000,00 грн. з порушенням терміну сплати на 652 дні,

№ 1271 від 14.04.2011 в сумі 18000,00 грн. з порушенням терміну сплати на 653 дні,

№ 1276 від 15.04.2011 в сумі 8195,37 грн. з порушенням терміну сплати на 654 дні.

На підставі даних акту перевірки відповідачем зроблено розрахунок штрафних санкцій по податку на додану вартість в розмірі 20% від суми несвоєчасно сплаченого зобов'язання, що становить 32701,20 грн.

На підставі акту перевірки, 01.09.2011 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002711502 про визначення позивачу грошового зобов'язання зі штрафних санкцій у сумі 32701,20 грн.

Рішенням Державної податкової адміністрації АР Крим від 10.10.2011 за вих. №3855/10/25-023, скарга підприємства залишена без задоволення, податкове повідомлення-рішення без змін.

Рішенням Державної податкової служби України від 11.11.2011 за вих.№5345/6/10-2215, скарга підприємства залишена без задоволення, податкове повідомлення-рішення без змін.

Судова колегія погоджується з судом першої інстанції, що при розгляді цєї справи потрібно керуватися нормами права, що діяли на момент певних обставин, що є предметом судового розгляду, а саме Законами України: Закон України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 №1251-XII, Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181-Ш (надалі -Закон 2181). Вказані нормативно-правові акти втратили чинність з моменту набрання чинності Податковим кодексом України з 01.01.2011.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про систему оподаткування", платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні особи, на яких відповідно до Законів України покладений обов'язок сплачувати податки і збори. Враховуючи вищевикладене, відповідач є платником податків та зборів, передбачених Законом України "Про систему оподаткування".

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону №2181 податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону №2181 платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в податковій декларації.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону №2181, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

На підставі платіжного доручення № 868 від 10.07.2009 позивачем було сплачено податок на додану вартість за травень 2009 у сумі 30000,00 грн., на цьому платіжному дорученню проставлена відмітка КРУ ВАТ "Державний Ощадний банк України" 4552 від 10.07.2009 про проведення операцій за призначенням платежу.

У своєму запереченні відповідач зазначив про те, що кошти, сплачені позивачем відповідно до вказаного платіжного доручення, були перераховані в рахунок погашення в порядку календарної черговості попередньої заборгованості позивача, що є правомірним. Крім того, на думку податкового органу, ним не був змінений реквізит "призначення платежу" (код класифікації доходів "14010100", код виду сплати "101"), оскільки не був змінений код виду сплати "101", сплата суми податкового зобов'язання (штрафної санкції) або податкового боргу.

Судова колегія не погоджується з таким твердженням відповідача з наступних підстав.

Згідно з п.7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях.

Проте порядок такого стягнення в Законі не визначений, та не зазначено про те, що вказана заборгованість може погашатися за рахунок інших платежів платника податків.

Разом з тим, аналіз норм Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженої наказом ДПА України від 18.07.2005 № 276, свідчить, що контроль за справлянням податкових зобов'язань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк виконує доручення клієнта у точній відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на свій власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що встановлено ст. 391 Цивільного кодексу України. Відповідно до ст. ст. 22, 41 Конституції України захист права власності гарантується державою. Кожен має право володіти, користуватись та розпоряджуватися своєю власністю. Відповідно до ч. 3 ст. 47 Господарського кодексу України держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав.

Отже, жодна норма податкового законодавства не наділяла органи державної податкової служби правом розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, вираженій у призначеннях платежів на платіжних дорученнях, на свій власний розсуд.

Крім того, згідно платіжного доручення №868 від 10.07.2009 призначення платежу - ПДВ за травень 2009 року дебіторська заборгованість по договору від 31.01.2007.

Таким чином суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність виключення з рахунку платежів по податковому зобов'язанню травня 2009 року платежу позивача від 10.07.2009 у сумі 30000,00 грн., у зв'язку з чим з суми податкового боргу на який нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 20% підлягає виключенню сума 30000,00 грн., та відповідна нарахована сума штрафної санкції у розмірі 20% грошового зобов'язання сплаченого з затримкою більше 30 календарних днів у сумі 6000,13 грн.

Разом з тим, п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

У зв'язку з цим, та з урахуванням відсутності належних та допустимих доказів про сплату податкової заборгованості за травень 2009 року у сумі 133506,00 грн. суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність зарахування грошових коштів сплачених у 2011 році на погашення податкового боргу травня 2009 року.

Щодо розподілу судових витрат.

На думку відповідача, суд першої інстанції порушив вимоги ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України в частині прийняття постанови про стягнення судового збору шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень ДПІ у м. Керчі АР Крим ДПС.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому, згідно ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Відповідно до п.п. 3 п. 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас п. 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Тобто суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку у цієї частині.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційних скарг щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Керчі" - залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

3. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.05.2012 у справі № 2а-15989/11/0170/13 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 03 грудня 2012 р.

Головуючий суддя підпис О.А.Щепанська

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис М.І. Кобаль

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.А.Щепанська