Вирок № 28332361, 16.05.2012, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 1-4/12

В И Р О К

іменем України

16.05.2012 року Києво-Святошинський районний суд Київської областів складі:

головуючого Лисенко В. В.,

судді: Хрипун С.В.

народних засідателів: Дідескуль А.Л., Мунтяну Ю.В., Кириченка М.В.

при секретарі: Ярмольській І.В.

за участі прокурорів: Будніка І.А., Черната О.А., Алфьорової Г.В.

представника потерпілих: ОСОБА_1

захисників: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

захисника з числа родичів: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за обвиунваченням

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Дзюбани Козельщинського району, Полтавської області, українця, громадянина України, що має вищу освіту, не одруженого, пенсіонера, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 -

- у вчиненні злочинів, передбачених ч 3 ст. 146; ч 3 ст. 355; п.п. 3, 4, 9, 12 ч 2 ст. 115 КК України, -

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, що має вищу освіту, одруженого, працюючого старшим контролером-ревізором ГУ Державної фельд'єгерської служби України, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2

- у вчиненні злочинів, передбачених ч 3 ст. 146; ч 3 ст. 355; п.п. 3, 4, 9, 12 ч 2 ст. 115 КК України, -

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, що має середню освіту, одруженого, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2

- у вчиненні злочинів, передбачених ч 3 ст. 146; ч 3 ст. 355; п.п. 3, 4, 9, 12 ч 2 ст. 115 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Підсудний ОСОБА_6 з метою створення спільного сімейного бізнесу за участі потерпілого ОСОБА_9, на прохання свого сина - ОСОБА_7 та самого ОСОБА_9, 18.06.2008 року в Першій Київській філії АКБ «Інтеграл», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. М.Раскової, 11, оформив кредитний договір під заставу земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 Києво-Святошинського району Київської області, та отримав кредит в розмірі 200 000 грн., які 18.06.2008 року в денний час, перебуваючи біля приміщення вказаного відділення банку, передав ОСОБА_9 У зв'язку з цим між останніми було укладено усну цивільно-правову угоду, згідно якої ОСОБА_9 прийняв на себе зобов'язання по розпорядженню отриманими від ОСОБА_6 грошовими коштами. Крім того, в період з квітня 2007 року по березень 2008 року, ОСОБА_7, перебуваючи в місті Києві, поетапно надав ОСОБА_9 готівкові грошові кошти загальну суму 61 800 грн., які останній також зобов'язався використати на створення спільного бізнесу.

Після укладення зазначених угод ОСОБА_6, та його сини - ОСОБА_7 та ОСОБА_8, починаючи із серпня 2008 року по квітень 2009 року, неодноразово телефонували ОСОБА_9 на мобільний телефон, приїжджали до місця його роботи та проживання, намагаючись дізнатись, яким чином останній розпорядився переданими йому грошовими коштами та як виконується укладена між ними угода щодо організації спільного бізнесу. ОСОБА_9, в свою чергу, отримавши від ОСОБА_6 та ОСОБА_7 261 800 грн., почав ухилятись від виконання взятих на себе зобов'язань та повернення грошових коштів, хоча запевняв ОСОБА_7, що грошові кошти використовуються ним за призначенням.

Впевнившись в тому, що ОСОБА_9 не виконав взятих на себе цивільно-правових зобов'язань, у ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 приблизно 20-х числах травня 2009 року виник злочинний умисел, направлений на насильницьке викрадення ОСОБА_9 з метою примушування його до виконання цивільно-правових зобов'язань щодо повернення належних їм 261 800 грн.

Реалізовуючи спільний злочинний умисел, направлений на викрадення ОСОБА_9, з метою примушування його до виконання цивільно-правових зобов'язань, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, готуючись до скоєння зазначеного злочину, достовірно знаючи, що ОСОБА_9 є колишнім боксером і може чинити опір, підготували мотузку, пристрій (пістолет) для відстрілу патронів з гумовими кулями марки «Форт-12р» к-р 9 мм, НОМЕР_2, право на зберігання належить ОСОБА_7, та підшукали автомобіль марки «Москвич 2141» д/н НОМЕР_1.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на викрадення ОСОБА_9 з метою примушування його до виконання взятих на себе цивільно-правових зобов'язань, ІНФОРМАЦІЯ_15 року приблизно о 07 годині ОСОБА_6 разом ОСОБА_7 та ОСОБА_8, взявши з собою зазначену вище мотузку та пристрій (пістолет) для відстрілу патронів з гумовими кулями, на автомобілі «Москвич д/н НОМЕР_1 прибули до будинку АДРЕСА_3, в якому проживав ОСОБА_9, та почали чекати на останнього, перебуваючи у салоні зазначеного автомобіля.

Приблизно о 08 год. 30 хв. ОСОБА_6 разом із ОСОБА_8, реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на викрадення людини, побачивши ОСОБА_9, який вийшов із приміщення зазначеного будинку, вийшли із салону автомобіля «Москвич 2141» та направились до останнього, а ОСОБА_7 залишився чекати на них, перебуваючи за кермом. Підійшовши до ОСОБА_9, ОСОБА_6 та ОСОБА_8, застосовуючи фізичну силу, схопили ОСОБА_9 за руки та проти його волі почали тягнути до автомобіля, однак, отримали опір зі сторони останнього.

З метою подолання опору, який чинив ОСОБА_9 та доведення злочинного умислу до кінця, ОСОБА_8, застосовуючи насильство, ручкою заздалегідь приготовленого пристрою (пістолету) для відстрілу патронів з гумовими кулями, наніс ОСОБА_9 удар в область голови, що дало змогу ОСОБА_6 і ОСОБА_8 подолати опір ОСОБА_9 та посадити його до автомобіля «Москвич 2141».

Перебуваючи на задньому пасажирському сидінні зазначеного автомобіля, ОСОБА_9 продовжив чинити опір ОСОБА_6 та ОСОБА_8, у зв'язку з чим останні зв'язали йому руки заздалегідь підготовленою мотузкою, а ОСОБА_7 в цей час керував автомобілем.

Діючи за попередньою змовою групою осіб, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на насильницьке викрадення людини, ІНФОРМАЦІЯ_15 року приблизно о 09 год. 30 хв., ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на автомобілі «Москвич 2141», під керуванням ОСОБА_7, доставили ОСОБА_9 до будинку АДРЕСА_1 Києво-Святошинського району Київської області, де із застосуванням насильства затягли ОСОБА_9 до підвального приміщення, в якому зв'язали останньому мотузкою ноги та прив'язали до стільця.

Протиправно утримуючи ОСОБА_9 в підвалі зазначеної садиби, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в період із 09 год. 30 хв. до 18 год. 00 хв., за попередньою змовою групою осіб, почали примушувати ОСОБА_9 до виконання взятих на себе цивільно-правових зобов'язань щодо правомірного повернення грошових коштів в сумі 261 800 грн., які були передані ОСОБА_9 для ведення спільного з ними бізнесу, однак, останній відмовлявся повертати вказані грошові кошти.

Вчинивши викрадення ОСОБА_9 та не досягнувши повернення останнім грошових коштів, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з метою приховання раніше вчинених злочинів - викрадення людини та примушування до виконання цивільно-правових зобов'язань, вирішили вчинити умисне вбивство викраденої людини - ОСОБА_9 групою осіб та з особливою жорстокістю шляхом закопування останнього живим.

Реалізовуючи спільний злочинний умисел, направлений на умисне вбивство ОСОБА_9, групою осіб, з особливою жорстокістю та з метою приховання інших злочинів, ІНФОРМАЦІЯ_15 року приблизно о 18 год. ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_1 Києво-Святошинського району Київської області, заздалегідь поклали до багажника автомобіля «Москвич 2141» д/н НОМЕР_1 дві лопати, мотузку та ізоляційну стрічку, з метою використання зазначених предметів при вчиненні вищевказаного злочину.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на умисне вбивство ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_15 року приблизно о 18 год. 30 хв., ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, перебуваючи за вище вказаною адресою, усвідомлюючи, що ОСОБА_9 не поверне грошовий борг та повідомить про факт свого викрадення рідних та правоохоронні органи, діючи за попередньою змовою групою осіб, вивели ОСОБА_9 із підвального приміщення та посадили його на заднє пасажирське сидіння автомобіля «Москвич 2141», при цьому ОСОБА_8 та ОСОБА_7 сіли поруч із ОСОБА_9, утримуючи його та не даючи можливості чинити опір, а ОСОБА_6 сів за кермо вказаного автомобіля.

Продовжуючи свої злочинні дії, охоплені єдиним умислом приблизно о 19 годині ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на вищевказаному автомобілі привезли ОСОБА_9 до Жорнівського орнітологічного центру Києво-Святошинського району, Київської області, на території якого зв'язали ОСОБА_9 вздовж тіла руки та ноги заздалегідь підготованою мотузкою та заклеїли рот ізоляційною стрічкою, що виключало чинення опору останнім та можливість привернення уваги випадкових сторонніх осіб.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, використовуючи заздалегідь приготовлені лопати, викопали яму, розміром достатнім для розміщення в ній людини, після чого приблизно о 21 годині з метою доведення спільного злочинного умислу до кінця, спрямованого на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_9 з особливою жорстокістю групою осіб, з метою приховання викрадення останнього та примушування його до виконання цивільно-правових відносин, помістили ОСОБА_9 до вищевказаної ями та засипали ґрунтом, завдаючи потерпілому особливих фізичних та психічних страждань, оскільки ОСОБА_9 весь час перебував в свідомості. В результаті злочинних дій ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_7 смерть ОСОБА_9 наступила на місці вчинення злочину.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №119/2049 від 13.08.09, смерть ОСОБА_9 наступила від механічної асфіксії, внаслідок закриття дихальних шляхів сипучою речовиною (матеріалом) - піском, на що, враховуючи дані судово-гістологічного дослідження, вказують значні нашарування піску на одязі і тілі, наявність піску в отворах носу, осередкова гостра альвеолярна емфізема з осередковим крововиливом в перибронхіальній стромі (осередково альвеоли різко розширені, міжальвеолярні перегородки витончені, місцями розірвані, фрагменти яких виступають у просвіт альвеол у вигляді «шпор»).

Враховуючи те, що на момент розтину труп ОСОБА_9 перебував у стані виражених гнилісних змін з порушенням будови внутрішніх органів, а також обставин справи зазначених у постанові, експерт прийшов до висновку, що смерть ОСОБА_9 могла настати ІНФОРМАЦІЯ_15 року.

При судово-медичному дослідженні трупу ОСОБА_9 виявлено: полоси здавлювання на рівні зап'ястних суглобів та на гомілках, які утворились від дії петлі мотузки, якою був зв'язаний потерпілий.

Закриття дихальних шляхів сипучою речовиною (матеріалом) - піском, як вид механічної асфіксії має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечне для життя та перебуває у прямому причинно-наслідковому зв'язку із смертю потерпілого.

Після вчинення умисного вбивства ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 із місця вчинення злочину зникли та, з метою знищення слідів злочину, по дорозі до с. Бобриця Києво-Святошинського району Київської області, спалили та закопали в ґрунт речі, які були при ОСОБА_9, а саме ножиці, голку, канву для вишивання та службове посвідчення останнього.

Також ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з метою приховання слідів зазначеного злочину, на узбіччі дороги «Жорнівка-Боярка» викинули зв'язку ключів, ланцюжок та хрестик, які у невстановлений слідством час та місці також забрали у потерпілого ОСОБА_9

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 свою вину у вчиненні злочинів визнав частково та суду пояснив, що приблизно в 2007-2008 році його син - ОСОБА_7 та його друг ОСОБА_9 неодноразово звертались до нього, щоб він дав їм грошові кошти на розвиток бізнесу, а саме на відкриття магазину. Тоді він погодився та дав ОСОБА_7 та ОСОБА_9 гроші в сумі 60 000 грн.

18.06.2008 року він взяв в банку кредит для свого сина - ОСОБА_7 та ОСОБА_9 в сумі 200 000 грн. під заставу свого будинку. Того ж дня в банку він передав вказані кошти в сумі 200 000 грн. ОСОБА_9

Він запитував у ОСОБА_9, що з його грошима, які він йому давав раніше в сумі 60 000 грн., на що ОСОБА_9 відповів, що ці кошти він направив на розвиток бізнесу.

ОСОБА_9 він довіряв, оскільки він був добрим другом його сина - ОСОБА_7, вони разом навчались в університеті ім. Т.Г. Шевченка. ОСОБА_9 навіть називав його батьком, оскільки на думку підсудного ОСОБА_6, в нього були погані стосунки з його власним батьком.

Він особисто ніяким бізнесом не мав наміру займатись, лише хотів допомогти своїм дітям. 200 000 грн. - для нього дуже значна сума. Крім того, він заклав свій будинок.

Він ОСОБА_9 не розшукував та не переслідував. Лише одного разу приходив до місця його роботи на вул. Шовковичну. Там зустрічався з ОСОБА_9 та запитував, чому він не виплачує кредит. ОСОБА_9 відповів, що ОСОБА_7 розповів Генеральній прокуратурі України, що він до навчання в університеті був рекитиром. Він сказав, що його це не цікавить, а його цікавить, чому він не платить кредит. ОСОБА_9 сказав, що буде платити. Через деякий час він його випадково зустрів в м. Києві та запитав, чи буде він виплачувати кредит, на що він відповів, що буде платити.

В лютому 2009 року ОСОБА_9 сам зателефонував та запропонував зустрітись в м. Києва на ст. Метро Театральна, оскільки він хотів віддати йому 30 000 грн.

Він приїхав на вказане місце, але ОСОБА_9 не прийшов.

Тоді він згадав, що ОСОБА_9 говорив, що боїться свою матір, і вирішив поїхати до його матері, щоб остання вплинула на потерпілого, в плані повернення боргу. Він разом зі своїм сином ОСОБА_8 в кінці лютого 2009 року приїхали в м. Хмельницький, знайшли квартиру ОСОБА_9, але їм ніхто не відчинив двері. Від сусідів дізнався, що це дійсно була квартира ОСОБА_9. Через деякий час до цієї квартири зайшла жінка. Це виявилась ОСОБА_12 - мати потерпілого. Він привітався та розповів, що знає її сина і хоче з нею поговорити. Вона запросила їх до квартири. В квартирі він розповів їй, що її син на розвиток бізнесу взяв в нього 200 000 і 50 000 грн. При цьому показав їй розписки, які написав ОСОБА_9 ОСОБА_13 поводилась холоднокровно. ОСОБА_6 зрозумів, що вона про позичені сином гроші знає та пообіцяла розібратись. Тоді він запропонував їй поїхати разом з ними до м. Києва, щоб зустрітись з ОСОБА_14 Вона попросила ОСОБА_6 повідомити його номер телефону і сказала, що розбереться з боргами сина і зателефонує йому, але вона так цього і не зробила.

ІНФОРМАЦІЯ_15 року він прокинувся біля 05:30 - 06 години ранку та став думати, де брати гроші, щоб погасити заборгованість по кредиту. Він вирішив поїхати до своїх синів в м. Київ, щоб порадитись. Він приїхав на вул. Єреванську м. Києва, зателефонував синам і вони вийшли на вулицю. Він сказав синам, що в нього немає більше коштів платити кредит. ОСОБА_8 повідомив, що в нього коштів також немає, оскільки він сплачує кредит за автомобіль «Опель». ОСОБА_7 також повідомив, що в нього троє дітей і що грошей в нього також немає. Платити треба було щомісяця по 7 000 грн. Після цього вони поїхали на вул. ОСОБА_15 до ОСОБА_14, щоб домовитись, про сплату щомісяця хоча б часткової суми. Коли вони під'їхали до помешкання ОСОБА_9, останній на вулицю. ОСОБА_6 його покликав. ОСОБА_9 підійшов та привітався. Він став запитувати, чи буде ОСОБА_9 платити кредит, на що останній погодився і сказав, що йому винні на роботі 9000 грн. і він сьогодні ж віддасть їх ОСОБА_6. Після цього він запропонував ОСОБА_9, підвезти до метро і ОСОБА_14 сів на заднє сидіння його автомобіля без будь-якого примусу. ОСОБА_14 був дуже сильним чоловіком - кандидатом в майстри спорту по боксу. Коли вони почали з ним спілкуватись, він відчув від нього запах алкоголю. Він запитав, чи вживав ОСОБА_14 алкоголь, на що він відповів, що вживав і в сою чергу запитав, чи немає в ОСОБА_6 грошей, щоб похмелитись. ОСОБА_6 сказав, що грошей в нього немає, але повідомив, що в нього вдома в с. Бобриці є самогонка. Тоді ОСОБА_14 сам запропонував поїхати в с. Бобрицю похмелитись. Він погодився і вони поїхали до нього додому в с. Бобриця, Києво-Святошинського району, Київської області.

Вони приїхали в с. Бобриця і ОСОБА_14 і він залишились вдома, а ОСОБА_7 та ОСОБА_8 пішли по своїх справах, і цілий день їх вдома не було. З ОСОБА_14 вони сіли за стіл на вулиці, він приніс горілку та закуску. ОСОБА_14 випив горілки, при цьому нічого не їв. ОСОБА_9 став розповідати, що в нього є земельна ділянка, яку він продасть і буде виплачувати кредит. Після цього ОСОБА_6 став погано себе почувати та пішов до будинку, щоб випити ліки та полежати. ОСОБА_14 зайшов до нього та попросив посидіти з ним. Він відповів, що погано себе почуває. ОСОБА_14 пішов на вулицю. Коли ОСОБА_6 через деякий час вийшов, побачив ОСОБА_14, який лежав на траві. Поки він набирав води, ОСОБА_14 встав та став просити ще горілку, оскільки ту, яку він йому дав, він випив. Він сказав ОСОБА_14, щоб той їхав на роботу. ОСОБА_9 виявив бажання поїхати в м. Київ з ними на автомобілі. Коли приїхали його сини, ОСОБА_6 попросив ОСОБА_8, щоб той відвіз його до лікарні, на автомобілі «Опель», бо йому було дуже погано, на що ОСОБА_8 повідомив, що не може цього зробити оскільки пробив колесо, і запасне колесо також пробите. ОСОБА_8 зняв колесо з свого автомобіля «Опель», дістав з багажника запасне колесо та поклав їх до багажника автомобіля. «Москвич» і запропонував поїхати до с. Забір'я до знайомого, який може відремонтувати колеса. Так як ОСОБА_8 та ОСОБА_7 дороги не знали, ОСОБА_6 сів за кермо. З ними також поїхав потерпілий ОСОБА_9 По дорозі ОСОБА_14 сказав, що ніяких грошей йому платити не буде, бо він не повинен цього робити. ОСОБА_14 влаштував скандал, в зв'язку з чим у них виникла сварка. По дорозі ОСОБА_14 викинув свій пакет та ще якісь свої речі через вікно. Через сварку ОСОБА_6 пропустив поворот на Забір'я. ОСОБА_9 попросив зупинитись та вийшов з автомобіля. Його синам ОСОБА_9 наказав сидіти в автомобілі, а ОСОБА_6 покликав, щоб той вийшов з автомобіля. Він став розповідати, що в нього є жінка, яка його не кохає. Після цього ОСОБА_9 покликав ОСОБА_6 йти в ліс. Вони пішли в ліс, де ОСОБА_14 розповів, що йому вже набридло жити та попросив допомогти йому повіситись. При цьому ОСОБА_14 дістав мотузку з кишені. ОСОБА_6 умовляв, щоб потерпілий не робив цього. Після цього ОСОБА_9 почав знову його ображати і в них знову виникла сварка. ОСОБА_9 почав зв'язувати собі ноги мотузкою і обмотав себе таким чином до пояса. При цьому він продовжував ображати ОСОБА_6 Потім ОСОБА_6 обмотав ОСОБА_9 в районі плечей, навіщо це зробив суду пояснити не зміг. При цьому ОСОБА_14 продовжував його ображати. Він розізлився, обхопив ОСОБА_9 за шию рукою та смикнув. Після цього ОСОБА_14 став падати і він поклав його на землю. Ознак життя ОСОБА_9 не подавав. ОСОБА_6 злякався та став йти в глибину лісі, однак раптово зачепився та впав. На землі він побачив лопату. Потім побачив невелику яму довжиною біля 1 м та глибиною біля 20 см. Він пішов до ОСОБА_14 та зрозумів, що той мертвий. Він перелякався, що його посадять до в'язниці, і взяв ОСОБА_14 за плечі, перетягнув до ями, яку знайшов. Він розширив та поглибив цю яму знайденою лопатою, поклав туди тіло ОСОБА_14 та закопав його. В цей час до нього підійшов ОСОБА_7 та запитав, де ОСОБА_14, на що ОСОБА_6 відповів, що ОСОБА_9 кудись побіг. Після цього ОСОБА_7 допоміг йому дійти до автомобіля і вони поїхали додому в с. Бобриця Києво-Святошинського району, Київської області. Лопату він викинув неподалік того місця, де закопав ОСОБА_9

Йому відомо, що на той час багато працівників міліції по лісу розшукували вбивцю та ґвалтівника жінок, тому хоче повідомити, що вони не могли б ОСОБА_9 довезти до лісу зв'язаним, оскільки викликали б підозру у працівників міліції.

Крім того, хоче повідомити, що навколо с. Бобриця, Києво-Святошинського району, де він проживає, скрізь ліс, тому необхідності їхати в с. Жорнівку не було.

Додатково пояснив забрати ОСОБА_9 в м. Києві на вул. ОСОБА_15 без свідків вони не могли, оскільки там завжди проходить багато людей. Крім того, ОСОБА_14 дуже сильний чоловік і він би не зміг би його затягнути до автомобіля.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_7 свою вину у вчиненні злочинів не визнав та суду пояснив, що з ОСОБА_9 він познайомився під час навчання в Київському Національному університеті ім. Т.Г. Шевченка. Вони за час навчання потоваришували. Після закінчення навчання вони служили в різних областях України.

Коли він влаштувався на роботу в м. Києві, через рік до Києва повернувся і ОСОБА_9

Вони стали часто спілкуватись, товаришували. Бачились майже через день після роботи. ОСОБА_9 часто закохувався в різних жінок. З одною із них він познайомив ОСОБА_9, але ця дівчина згодом його покинула та поїхала з України. Тоді, коли ця дівчина вилітала з України, ОСОБА_14 хотів поїхати в аеропорт з табельною зброєю, але він його від цього утримав.

ОСОБА_9 міг зловживати спиртними напоями, в зв'язку з цим він часто міг не виходити на роботу. Потерпілий міг телефонувати на роботу та повідомити, що перебуває в казначействі, хоча вони в цей час з ним перебували в його кімнаті та вживали спиртні напої.

Коли він придбав автомобіль та розбив його, розповідав, що аварію підстроїли його конкуренти.

Приблизно в 2007 році ОСОБА_9 запропонував займатись бізнесом, а саме: маршрутними перевезеннями пасажирів. Також він розповідав, що має намір відкрити магазин, а також має можливість відкрити мережу закладів швидкого харчування. ОСОБА_9 порекомендував, що краще за все займатись маршрутними перевезеннями. Власних коштів на придбання мікроавтобусів у них не вистачало, а орендувати мікроавтобуси було занадто дорого. Тоді вони вирішили взяти кредит на придбання мікроавтобусів. На нього кредит не можна було оформити, оскільки він вже мав на той час кредит на автомобіль марки «Опель Астра». Тоді ОСОБА_9 запропонував звернутись до його батька - ОСОБА_6 Вони зустрілись з ОСОБА_6, розповіли йому про їхні плани. ОСОБА_6 спочатку відмовлявся, але ОСОБА_7 все ж вдалось умовити батька. Банк для оформлення кредиту вимагав поручителя і вони умовили його матір бути поручителем, оскільки вона мала у власності земельну ділянку. ОСОБА_7 був у відрядженні в м. Запоріжжя, коли його батько отримав гроші в кредит. Батько телефонував йому та говорив, що не може так просто віддати гроші ОСОБА_9, однак ОСОБА_7 запевнив батька, що ОСОБА_14 можна довіряти.

Згодом ОСОБА_14 перестав відповідати на його телефонні дзвінки. В 20-х числах серпня 2008 року вони зустрілись з ОСОБА_14, який став ображати його, казав, що він погана людина, оскільки написав на нього заяву в Генеральну прокуратуру України і грошей більше немає. Його батько став також розпитувати, чому вони не платять кредит. Тоді вони з батьком та братом ОСОБА_8 приїжджали до місця роботи ОСОБА_9 Там вони побачили потерпілого, який приїхав на роботу на таксі. ОСОБА_6 покликав його і ОСОБА_14 сів до їхнього автомобіля. ОСОБА_14 став розповідати, що він погана людина і знову повідомив, про нібито написану ОСОБА_7 заяву в Генеральну прокуратуру України. В подальшому ОСОБА_9 повідомив, що погоджується платити кредит. Однак, після цієї розмови ОСОБА_9 знову перестав відповідати на телефонні дзвінки.

Через деякий час вони з батьком випадково зустріли ОСОБА_9 в м. Києві. ОСОБА_9 запевнив, що віддасть їм гроші.

В зв'язку з тим, що вони намагались виплачувати кредит, в їхній сім'ї склалась складна матеріальна ситуація. З братом ОСОБА_8 та його сім'єю вони мешкали в одній квартирі.

ІНФОРМАЦІЯ_15 року вранці до них додому приїхав ОСОБА_6, зателефонував та наказав йому та ОСОБА_8 вийти на вулицю. Вони спустились і батько повідомив, що треба їхати до помешкання ОСОБА_9 Вони поїхали на вул. ОСОБА_15 м. Києва, де стали навпроти гуртожитку. Біля 08-30 години ОСОБА_14 вийшов з гуртожитку. Його батько вийшов до ОСОБА_14, вони поговорили і батько запросив ОСОБА_14 в їхній автомобіль. ОСОБА_6 запропонував підвезти ОСОБА_14 Він погодився і вони поїхали. По дорозі батько пояснював ОСОБА_14, що в них скрутне матеріальне становище і запитав у ОСОБА_9, чому від того пахне алкоголем. ОСОБА_14 пояснив, що вживав спиртне напередодні. Потім ОСОБА_14 попросив зупинитись, бо він хотів поговорити з ОСОБА_6 Вони з братом вийшли, залишивши батька та ОСОБА_9 в автомобілі. Коли через деякий час сіли в автомобіль, ОСОБА_9 повідомив, що поїде з ними в с. Бобриця. В с. Бобриця ОСОБА_7 з ОСОБА_8 попили каву, потім пішли в центр села. Він пішов по своїм справам, а ОСОБА_8 поїхав. В с. Бобриця ОСОБА_7 зустрівся зі знайомими співробітниками міліції. Вони розповіли, що на той час було відпрацювання і вони шукали якогось злочинця в лісі. Біля 17-18 години йому зателефонував батько та сказав знайти ОСОБА_8, щоб той відвіз батька до м. Києва в лікарню. Коли приїхав ОСОБА_8, він побачив, що в нього пробита шина. ОСОБА_8 сказав, що запасної шини в нього теж немає, бо вона також пробита. Коли вони приїхали додому до батька, побачили, там ОСОБА_9, який в м. Київ так і не поїхав.

Вони повідомили батькові, що на автомобілі ОСОБА_8 поїхати не можуть, бо в нього пробита шина і запасна шина також пробита. ОСОБА_8 зняв колесо, дістав запасну шину та поклав обидва колеса в багажник автомобіля ОСОБА_6 «Москвич». Вони всі в тому числі і ОСОБА_9 сіли в цей автомобіль і поїхали в сторону с. Жорнівка. Батько пояснив, що хоче заїхати до друга. ОСОБА_8 ввімкнув плеєр, слухав музику і з ними не спілкувався.

По дорозі ОСОБА_9 з батьком знову сварився з приводу грошей. ОСОБА_9 хотів навіть вийти на ходу автомобіля. Коли зупинився автомобіль, ОСОБА_9 вийшов та покликав його ОСОБА_6, поговорити. Вони сіли назад в автомобіль, а батько з ОСОБА_9 відійшли, про щось розмовляючи та відійшли в ліс. Він вийшов з автомобіля і побачив батька, який вийшов з лісу, підійшов до автомобіля, взяв лопату з багажника та пішов назад до лісу. Лопата завжди була в автомобілі марки «Москвич». Також в автомобілі були й інші садові інструменти, оскільки батько на цьому автомобілі їздив обробляти город. На його питання батько сказав, що все нормально. ОСОБА_7 наказав ОСОБА_8 стояти біля автомобіля, а сам побіг в ліс за батьком. Коли підійшов то побачив, що ОСОБА_9 сидів на землі і в нього були зв'язані руки. Батько на вухо йому сказав, що все буде добре і наказав копати яму. Він погодився та став копати яму. Він викопав яму біля 40 см глибиною. Після цього батьком сказав йому йти до автомобіля. Він пішов до автомобіля, де сидів ОСОБА_8. Через деякий час повернувся до батька, в ліс, і побачив, що останньому погано. Батько повідомив, що ОСОБА_14 він відпустив. Він забрав батька і повернувся до автомобіля, і вони поїхали додому. Вдома він зробив батькові укол та дав йому ліки. Вони залишились ночувати в батька, а вранці поїхали по своїм справам.

02.07.2009 року він перебував у шпиталі, проходив стаціонарне лікування. Біля 09 години до нього в палату прийшло троє чоловіків, які скрутили йому руки та вивели його з лікарні. Коли вони його вели по коридору, головний лікар лікарні забороняла його забирати в лікарню, але невідомі її не слухали. Чоловіки посадили його в автомобіль марки «Тойота Ланд Крузер». По дорозі вони його декілька разів вдарили, привезли в двір Шевченківського РУ, обшукали його, забрали гроші, мобільний телефон та пачку цигарок. Після цього до нього прийшов якийсь чоловік та став розповідати, що він вбив ОСОБА_9 ОСОБА_7 заперечував та казав, що нікого не вбивав. Після цього його відвели до кабінету начальника відділу розшуку, де начальник розшуку вдарив його декілька разів. Після цього його завели в кабінет начальника Шевченківського РУ, де начальник запитав, чи буде він зізнаватись. Він сказав, що йому немає, в чому зізнаватись і начальник Шевченківського РУ сказав, що вони можуть робити з ним все, що завгодно. Після цього працівники міліції катували його, тримали його та прикладали до обличчя ганчірку з нашатирним спиртом, поки він не втрачав свідомість. Також його катували електричним струмом. Після цього з ним спілкувалась жінка з детектором брехні і сказала, щоб вони працювали з ним до ранку. Його катували майже всю ніч, виламували йому руки. Зранку йому повідомили, що поїдуть на відтворення і щоб він показував все, що вони скажуть. При цьому вони погрожували, що посадять його дружину, а дітей помістять в дитячі будинки. Вони змусили його на відеокамеру показати, що вони приїхали до гуртожитку ОСОБА_9 і зупинились не там, де вони зупинились насправді. В с. Бобриця в будинку його батька вони змусили його показати на камеру, що вони тримали ОСОБА_9 в підвалі. В лісі він приблизно показав місце де була яма, але вони викопали біля трьох ям, поки знайшли труп. При цьому його приковував оперативний працівник на прізвисько «ОСОБА_46», до дерева наручниками та казав, що пристрелить його, направляв на нього пістолет. Після того, як вони знайшли труп, вони викопали його. Потім його відвезли до Шевченківського РУ, звідки вони поїхали з понятими на відтворення обстановки та обставин події.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_8 свою вину у вчиненні злочинів не визнав та суду пояснив, що ОСОБА_9 він знав наглядно, як друга його брата - ОСОБА_7.

Одного разу він їздив з батьком додому до батьків ОСОБА_9 в м. Хмельницький. Він поїхав туди на проханням батька.

В кінці 2008 року йому зателефонував батько та попросив відвезти його на вул. Садову м. Києва. Він забрав батька та ОСОБА_7 та відвіз їх на вул. Садову м. Києва, де працював ОСОБА_9 Там ОСОБА_7 з батьком спілкувались з ОСОБА_9, про що він не чув, оскільки займався своїми справами.

В 2009 році батько просив його відвезти його до м. Хмельницький до батьків ОСОБА_9 Він хотів поспілкуватись з батьками ОСОБА_9 з приводу боргу. Батько сам розмовляв з матір'ю ОСОБА_9 Він з нею не спілкувався. Батько показував їй розписки.

Час-від-часу батько просив в нього гроші і він йому давав, скільки міг.

ІНФОРМАЦІЯ_15 року він приїхав додому з роботи біля 04 години ранку і ліг спати. Біля 07 години його розбудив ОСОБА_7, з яким вони мешкали в одній квартирі, та сказав, що приїхав батько і треба до нього вийти на вулицю. Батько запитав де їм брати гроші для сплати кредиту. Він сказав, що в нього грошей немає. Батько запропонував поїхати додому до ОСОБА_9 з цього приводу. В втрьох, поїхали на вул. Т. Шамрила до гуртожитку, де жив ОСОБА_9 ОСОБА_8 сидів на задньому пасажирському сидінні. Коли вийшов ОСОБА_9, батько з братом спілкувались з ним, він лише привітався з ОСОБА_9 Потім вони запропонували підвезти ОСОБА_9, він погодився і вони поїхали в напрямку метро „Лук'янівська". По дорозі ОСОБА_9 попросив зупинитись, щоб поговорити з батьком. Вони вийшли з братом з автомобіля і стояли курили. Коли сіли в автомобіль, батько сказав, що їдуть в с. Бобриця Києво-Святошинського району, Київської області. Вдома в батька він поїв та через деякий час поїхав до м. Києва. ОСОБА_9 залишився вдома з батьком. Ввечері йому зателефонував батько та сказав, що йому погано, попросив приїхати і відвезти його до лікарні. Він поїхав в с. Бобриця. По дорозі йому зателефонував брат та сказав, що він в центрі с. Бобриця. Коли він приїхав до брата, він побачив, що шина його автомобіля пробита. Запасної шини в нього не було, вона була також пробита. Вони з братом вирішили, що візьмуть автомобіль батька і поїдуть ремонтувати колесо. Вони приїхали до батька та він сказав, що не може відвезти його, бо в нього пробите колесо і запаска. Після цього всі вирішили їхати м. Боярку, щоб поремонтувати колеса. Він поклав колеса в багажник автомобіля «Москвич», батько сів за кермо. В автомобіль також сів ОСОБА_9 на переднє пасажирське сидіння. Він та ОСОБА_7 сіли на заднє пасажирське сидіння. Коли вони їхали, він слухав музику в навушниках. Потім почув, що ОСОБА_9 свариться з батьком. Коли батько зупинив автомобіль, вони з ОСОБА_9 вийшли з автомобіля. Вони з братом також вийшли, закурили та йшли в бік автомобіля. Він вставив у вуха навушники. Коли обернувся, побачив, що ОСОБА_7 подає йому якісь знаки рукою. Він дістав навушник і ОСОБА_7 крикнув, щоб він був біля автомобіля. Він ліг на заднє пасажирське сидіння і заснув. Його розбудив брат, після чого вони поїхали. Батькові було погано і вони не поїхали ремонтувати колеса, а поїхали додому до батька.

При допиті в Шевченківському РВ вперше він говорив неправду.

01.07.2009 року він всю ніч працював таксистом. Коли йому зателефонувала дружина, сказала, що до них додому приїхали працівники міліції. Він приїхав додому і ОСОБА_17 запропонував йому їхати в Шевченківський РВ ГУ МВС України в м. Києві. Він погодився і вони поїхали в райвідділ. Він поїхав на своєму автомобілі. Його завели в кабінет до ОСОБА_17, стали розпитувати. Потім завели до кабінету начальника розшуку. Він розповів все те ж саме, що розповів в судовому засіданні, але начальник розшуку сказав, що до них не можуть попадати невинуваті. Потім його посадили в автомобіль марки «ВАЗ-2109». Вони приїхали на вул. ОСОБА_15 м. Києва, він показав, як вони зустрічались з ОСОБА_9. Працівники міліції розповіли йому, як треба давати покази. Потім вони поїхали в с. Бобриця, де працівник Шевченківського РВ на ім'я «ОСОБА_46» відкрив хвіртку до двору в будинок батька. Потім вони зайшли в підвал, побули там декілька хвилин, а згодом завели в підвал і його. Вони вимагали, щоб він дав пояснення, про те, що вони завели ОСОБА_9 в підвал і зв'язали його там. Він сказав, що не буде цього говорити, за що працівники міліції його побили. Потім вони поїхали до місця, де батько спілкувався з ОСОБА_9 Там вони вимагали, щоб він показав, куди ходив батько з ОСОБА_9 Він сказав, що не може цього зробити. Тоді вони зняли з нього наручники і сказали йти до лісу. Він йшов по стежці та чув, як працівники міліції говорили, що він їм не потрібен. Він обернувся та побачив, що «ОСОБА_46» дістав пістолет і став стріляти в його бік. Потім «ОСОБА_46» запитав, чи буде він говорити, що вони скажуть, на що він сказав, що буде говорити те, що вони скажуть. Потім вони поїхали далі. По дорозі вони зупинялись та заводили в автомобіль якихось людей, яких питали, чи не бачили вони його в лісі. Вони відповіли, що не бачили. Потім працівники міліції наказали розповісти, якою дорогою він їздить з м. Бобриці в м. Київ зазвичай. Він розповів і вони поїхали в напрямку м. Києва. По дорозі працівники міліції зупинились, вийшли та стали про щось спілкуватись. Потім вони покликали його та запитали, чи були у ОСОБА_9 особисті речі. Він відповів, що не знає. Тоді вони провели його до якогось місця та наказали, щоб він дав пояснення, що саме тут вони викинули ключі ОСОБА_9 Після цього вони вийшли на поле, де працівники міліції наказали, щоб він дав пояснення, що вони саме в цьому місці спалили речі ОСОБА_9 та закопали їх. Йому дали лопату та сказали викопати ямку. Він викопав ямку, в яку «ОСОБА_46» кинув якісь речі та ножиці. Вони підпалили ці речі і засипали їх. Вимагали, щоб він розповідав, що це вони з братом та батьком закопали речі ОСОБА_9 Тоді він вирішив потягнути час, щоб його родичі встигли найняти захисника. Він сказав, що в нього був телефон ОСОБА_9 і що він його викинув в с. Літочки, Броварського району, Київської області. Вони поїхали туди. Там вони стали шукати мобільний телефон, однак нічого не знайшли. За це його вдарив «ОСОБА_46» ліктем. Коли повернулись до райвідділу, працівник міліції ОСОБА_18 щось написав на аркуші паперу і наказав, щоб ОСОБА_8 це прочитав та запам'ятав. Він погодився. Потім вони пішли до слідчого, який запитав, чи все він вивчив. Там вони стали його знімати на камеру, щоб він розповідав все, як вони йому говорили. Він став розповідати. Коли він запинався, вони перезаписували відеозапис. На відтворенні він показував все, як йому сказали працівники міліції.

- свідок ОСОБА_19, суду пояснив, що у 2007 році під час навчання на військовій кафедрі Київського національного аграрного університету він познайомився та потоваришував із ОСОБА_7 та ОСОБА_9 Приблизно в 2008 році ОСОБА_9 почав періодично позичати в нього гроші невеликими сумами, але завжди повертав борги вчасно. В 2008 році йому стало відомо, що ОСОБА_9 позичив у сім'ї ОСОБА_7 40 000 доларів США. ОСОБА_9 пояснював, що позичив гроші на розвиток спільного бізнесу - пасажирських перевезень. Згодом йому стало відомо, що ОСОБА_9 не повертає гроші сім'ї ОСОБА_7. Як пояснював ОСОБА_9, він не може повернути гроші, тому що в нього виникли якісь проблеми через сім'ю ОСОБА_7, тому він був змушений витратити ці гроші на вирішення цих проблем.

В віці приблизно 27-28 років ОСОБА_9 вирішив похреститись. Він був присутній на хрестинах і бачив хрестик з жовтого металу, яким хрестили ОСОБА_9 і який він згодом носив на шиї.

З приводу придбання ОСОБА_7 пістолету для відстрілу гумових куль, то йому про це було відомо від ОСОБА_7, що останній придбав такий пістолет;

- свідок ОСОБА_20, суду пояснив, що напередодні зникнення ОСОБА_9, тобто з 25 травня 2009 року він та ОСОБА_9 після закінчення робочого дня поїхали на Майдан Незалежності, де зайшли в декілька крамниць. Після цього вони поїхали в квартиру його дядька, де він робив на той час ремонт. Біля 21 години 30 хвилин вони поїхали на вул. Героїв Сталінграду, де поблизу магазину „Вест Лайн" ОСОБА_9 сів в таксі та поїхав додому. Біля 22 години ОСОБА_9 зателефонував йому та повідомив, що він вже вдома і що він забув в квартирі його дядька пакет та сказав, що хоче його забрати.

ІНФОРМАЦІЯ_15 року він вийшов на роботу та йому стало відомо, що ОСОБА_9 на роботу не прийшов. Біля 11 години його викликав ОСОБА_22, якому він писав пояснювальну. Він та інші співробітники намагались зателефонувати ОСОБА_9, але їм це не вдалось. Також в обідній час він із співробітниками їздили додому до ОСОБА_9, але двері його кімнати ніхто не відчинив;

- свідок ОСОБА_22, суду пояснив, що ІНФОРМАЦІЯ_15 року ОСОБА_9 не з'явився зранку на роботу. На телефонні дзвінки він не відповідав. Біля 10 години вони стали телефонувати родичам ОСОБА_9 В обідній час вони поїхали додому до ОСОБА_9, але вдома його не було. Після цього родичі ОСОБА_9 подали заяву до міліції про зникнення ОСОБА_9 Як керівник підрозділу де працював ОСОБА_9 пояснив, що останній завжди вчасно з'являвся на роботу, саме тому коли ІНФОРМАЦІЯ_15 року він не вийшов на роботу вони почали розшукувати ОСОБА_9 бо така ситуація була неординарною ;

- свідок ОСОБА_23, суду пояснила, що ОСОБА_9 працював в Управлінні Державної охорони з 2006 року. Їй відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_15 року вранці ОСОБА_9 не прийшов на роботу і співробітники його розшукували;

- свідок ОСОБА_24, суду пояснила, що ОСОБА_6 - її колишній чоловік. ОСОБА_8 та ОСОБА_7 - її сини. В 2008 році її колишній чоловік взяв в банку кредит в сумі 200 000 грн. під заставу її будинку та її земельної ділянки. ОСОБА_6 з ОСОБА_9 хотіли придбати мікроавтобус та займатись приватними перевезеннями. В банку був присутній ОСОБА_9, якому, як повідомив ОСОБА_6, він передав отримані в банку гроші;

- свідок ОСОБА_25, суду пояснила, що ОСОБА_8 - її чоловік. До того, як його затримали, їй нічого не було відомо про те, що ОСОБА_9 винен їм гроші;

- свідок ОСОБА_26, суду пояснила, що ОСОБА_9 був її співробітником, який ІНФОРМАЦІЯ_15 року не вийшов на роботу. В зв'язку з цим її відкликали з відпустки та в Державній службі охорони проводилось внутрішнє розслідування, в ході якого вони розшукували ОСОБА_9 Згодом з розмов їй стало відомо, що ОСОБА_9 вбили його друзі. Покази, які вона давала на досудовому слідстві та які були оголошені в судовому засіданні, вона підтримала, про те, що ОСОБА_9 приділяв їй увагу як чоловік, у них були добрі стосунки, однак, вона мешкала з іншим чоловіком, тому стосунки з ОСОБА_9 були дружніми;

- свідок ОСОБА_17, суду пояснив, що він не пам'ятає обставин даної справи, і його покази були оголошені в судовому засіданні, який пояснював, що в червні 2009 року слідчим відділом Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві було порушено кримінальну справу за фактом викрадення ОСОБА_9 За вказаним фактом також була заведена оперативно-розшукова справа. В ході проведення оперативно-розшукових заходів була отримана оперативна інформація про те, що до зникнення ОСОБА_9 можуть бути причетні ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, яким ОСОБА_9 був винен значну суму грошових коштів. 03.07.2009 року ним у приміщенні Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві було відібрано з'явлення із зізнанням у ОСОБА_7, який зізнався у вчиненні за попередньою змовою із ОСОБА_8 та ОСОБА_6 викрадення ОСОБА_9 та його послідуючого вбивства. Під час написання з'явлення із зізнанням будь-який фізичний та психічний примус співробітниками Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві чи іншими особами відносно ОСОБА_7 не застосовувався, покази він надавав добровільно. Після написання з'явлення із зізнанням ОСОБА_7 було запропоновано показати на місці обставини вчинення вищевказаних злочинів, на що він погодився. Цього ж дня із ОСОБА_7 було проведено відтворення обстановки та обставин події, під час якого він добровільно показав місця, де був викрадений ОСОБА_9 - вул. Т. Шамрила в м. Києві, та де він утримувався - підвальне приміщення, що знаходиться на території домоволодіння АДРЕСА_1 Києво-Святошинського району Київської області. Також він показав місце, де був закопаний труп ОСОБА_9;

- на досудовому слідстві потерпіла ОСОБА_12, яка не з'явилась в судове засідання з поважних причин і її покази були оголошені в судовому засіданні, пояснювала, що вона зі свої чоловіком - ОСОБА_14 проживає за адресою: АДРЕСА_4. У шлюбі у них є двоє синів ОСОБА_27 та ОСОБА_28. ОСОБА_28 проживав у гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5. Працював він на посаді головного бухгалтера Управління Державної охорони України.

22 лютого 2009 року приблизно oll годині 20 хвилин вона повернулась із ринку до місця свого проживання. Біля вхідних дверей квартири на неї чекали двоє чоловіків, один із яких, представившись ОСОБА_6, пред'явив посвідчення, яке вона не встигла роздивилась. Інший чоловік їй не представлявся. Далі ОСОБА_6 сказав, що йому потрібен ОСОБА_9 Вона розповіла, що є його матір'ю та запросила чоловіків пройти до квартири. Перебуваючи в квартирі, ОСОБА_6 повідомив, що він батько ОСОБА_7, який є другом її сина. Потім ОСОБА_6 пред'явив їй три розписки, написані від імені її сина ОСОБА_28, одна з яких була датована 2007 роком на суму 11 800 гривень, друга розписка за 2008 рік на 50 000 гривень і третя також за 2008 рік на суму 200 000 гривень. Пред'явивши розписки, ОСОБА_6 повідомив, що вони позичили її сину гроші, а він відмовляється їх повертати. Вона відповіла, що їй про це нічого не відомо, однак, обов'язково з цим розбереться. Далі ОСОБА_6 сказав, що ОСОБА_9 влаштувався на хорошу роботу і є багатою людиною. Також він повідомив, що ОСОБА_10 має маршрутні таксі «Київ-Хмельницький» та свій магазин. Вона відповіла, що їй про це нічого невідомо.

Далі ОСОБА_6 попросив передати ОСОБА_10, щоб він повернув гроші, також він вказав, що на даний час вони не можуть дістати ОСОБА_10, але всеодно вони ґрунт з-під його ніг виб'ють. Потім він пригрозив, що підключить за ОСОБА_10 «сімку», яка буде за ним слідкувати. В кінці розмови ОСОБА_6 сказав, що якщо ОСОБА_10 віддасть йому маршрутки, то вони розійдуться як люди.

Після того, як вищевказані чоловіки поїхали, вона записала на аркуш паперу все, що вони їй говорили. Намагаючись розібратись, вона зателефонувала ОСОБА_10, який сказав, щоб вона не хвилювалась, оскільки він ніяких грошей не брав. Також він запевнив, що розбереться з боргами сам. Приблизно через тиждень ОСОБА_10 приїхав та, забравши копії розписок, знову запевнив, що ніяких грошей він не брав та у всьому розбереться сам.

ІНФОРМАЦІЯ_15 року у післяобідній час їй зателефонував її син ОСОБА_27 та повідомив, що ОСОБА_10 шукають, так як він не вийшов на роботу. Намагаючись дізнатись місцезнаходження ОСОБА_10, вона зателефонувала йому на мобільний телефон, однак, він був вимкнений. 27 травня 2009 року вона із чоловіком звернулись до Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києва із заявою про зникнення сина. За фактом зникнення сина працівники міліції порушили кримінальну справу.

06 липня 2009 року на прохання працівників міліції вона зі своїм чоловіком та сином ОСОБА_27 прибули до Київського міського моргу, що розташований по вул. Оранжерейній, 9 в м. Києві, для впізнання трупу невідомого чоловіка. Під час впізнання вона чітко впізнала свого сина ОСОБА_28.

Характеризуючи свого сина ОСОБА_28, ОСОБА_12 повідомила, що він був доброю людиною, завжди допомагав літнім та знедоленим людям.

Із дитинства ОСОБА_9 захоплювався вишиванням. Самостійно він почав вишивати із 2007 року. Свої роботи ОСОБА_9 дарував рідним та близьким. При вишиванні ОСОБА_9 використовував п'яльця - пластмасове та дерев'яне кільце, на яке натягується полотно для вишивки, саме полотно, голки та ножиці. При вишиванні ОСОБА_9 постійно користувався одними і тими ж самими ножицями. Вишивання та необхідні для цього предмети ОСОБА_9 постійно носив із собою. Вишивання він носив у поліетиленових пакетах, оскільки декілька років тому, у нього викрали його барсетку.

Також ОСОБА_12 повідомила, що ОСОБА_10 носив натільні прикраси, а саме: золотий ланцюжок та хрестик із розп'яттям;

- на досудовому слідстві потерпілий ОСОБА_14, який не з'явився в судове засідання з поважних причин і його покази були оголошені в судовому засіданні, пояснював, що він зі своєю дружиною ОСОБА_12 проживають за адресою: АДРЕСА_4. У шлюбі вони мають двох синів, меншого з яких звали ОСОБА_14.

ОСОБА_28 працював на посаді головного бухгалтера Управління Державної охорони України та проживав в гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5.

У лютому 2009 року від дружини йому стало відомо, що до місця їх проживання приїжджав ОСОБА_6, який повідомив, що їхній .син заборгував йому гроші у сумі приблизно 200 000 гривень. На підтвердження своїх слів ОСОБА_6 надав копії боргових розписок, які були написані від імені його сина. Про вказаний візит ОСОБА_6 вони із дружиною повідомили ОСОБА_14, який сказав, що розбереться сам.

ІНФОРМАЦІЯ_15 року приблизно о 14 годині йому зателефонував син ОСОБА_27 та повідомив, що цього дня ОСОБА_14 не вийшов на роботу і місце його знаходження невідоме. Намагаючись зв'язатись із ОСОБА_14, він зателефонував йому на мобільний телефон, однак, той був вимкнений. 27 травня 2009 року вони із дружиною звернулись до Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві із письмовою заявою про зникнення їхнього сина. За фактом зникнення ОСОБА_14 працівники міліції порушили кримінальну справу.

06 липня 2009 року, на прохання працівників міліції, він зі своєю дружиною та сином ОСОБА_27 прибули до Київського міського моргу, що розташований по вул. Оранжерейній в м. Києві, для впізнання трупу невідомого чоловіка. Під час впізнання він чітко впізнав свого зниклого сина ОСОБА_28.

Його син ОСОБА_28 захоплювався вишиванням. Для вишивання він використовував п'яльця, тканину для вишивання та голки. ОСОБА_28 соромився свого захоплення, тому неохоче розповідав про нього стороннім особам.

Також ОСОБА_28 носив натільні прикраси, а саме: золотий ланцюжок та хрестик, на якому було зображено розп'яття. Зі слів ОСОБА_10 йому відомо, що вказаний хрестик він придбав у 2007 році, коли проходив обряд хрещення. Під час вказаного обряду був присутній його друг на ім'я ОСОБА_30;

- на досудовому слідстві потерпілий ОСОБА_31, який не з'явився в судове засідання з поважних причин і його покази були оголошені в судовому засіданні, пояснював, що ОСОБА_9 є його рідним братом. ОСОБА_29 головним бухгалтером Управління Державної охорони України. Після розлучення із дружиною у 2007 року він один проживав у гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3. ОСОБА_28 постійно прагнув займатись бізнесом. Так, він розповідав, що організував бізнес по перевезенню пасажирів за маршрутом „Київ-Хмельницький".

Він розповідям брата не вірив, оскільки коли він просив показати підтверджуючі документи, ОСОБА_29 постійно відмовлявся. Останнім часом ОСОБА_29 позичав у нього великі суми грошових коштів, вигадуючи цьому різні причини. Також він позичав грошові кошти у батьків та у інших родичів. Позичені грошові кошти він, зазвичай, не повертав.

ІНФОРМАЦІЯ_15 року приблизно о 10 годині йому на мобільний телефон зателефонувала співробітниця ОСОБА_10 - ОСОБА_26 та повідомила, що він не прийшов на роботу. Намагаючись зв'язатись із ОСОБА_10, він зателефонував йому на мобільний телефон, однак, його телефон був вимкнений. В цей же день приблизно о 17 год. 30 хв. він із співробітниками УДО України відкрив кімнату гуртожитку, в якій проживав ОСОБА_10, та побачив, що обстановка в кімнаті не порушена. Наступного дня до міста Києва приїхали батьки, які звернулись з приводу зникнення ОСОБА_10 до Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві.

Пізніше після зникнення ОСОБА_10 йому стало відомо від матері, що в середині лютого 2009 року до неї додому в м. Хмельницький приїжджали двоє чоловіків, один з яких, представившись ОСОБА_6, сказав, що ОСОБА_10 винен йому велику суму грошей. На підтвердження своїх слів ОСОБА_6 надав копії трьох боргових розписок на різні суми: 11800 грн., 50 000 грн. та 200 000 грн. При цьому ОСОБА_6 сказав, що якщо ОСОБА_10 не поверне грошей, то вони з ним щось зроблять. В подальшому йому стало відомо, що ОСОБА_6 є батьком ОСОБА_7, разом з яким ОСОБА_10 навчався у Київському Національному університеті ім. Т.Г. Шевченка та підтримував дружні відносини.

06 липня 2009 року на прохання працівників міліції він із батьками приїхав до Київського міського моргу, що знаходиться по вул. Оранжерейній в м. Києві, для впізнання трупу невідомого чоловіка. Під час впізнання він чітко впізнав свого зниклого брата ОСОБА_10;

- на досудовому слідстві свідок ОСОБА_32, який не з'явився в судове засідання з поважних причин і його покази були оголошені в судовому засіданні, пояснював, що ОСОБА_7 він знає з дитинства, а із його братом ОСОБА_30 познайомився приблизно 3 роки тому. З вказаними особами він підтримує товариські відносини. Спілкуючись із ОСОБА_7 та ОСОБА_8, він познайомився із їхнім батьком ОСОБА_6, якому неодноразово допомагав перевозити продукти харчування. Проживав ОСОБА_6 у с. Бобриця Києво-Святошинського району Київської області.

У ОСОБА_7 є автомобіль «Опель Астра», який останній придбав у кредит. Приблизно рік тому ОСОБА_7 та ОСОБА_8 запропонували йому перевозити на автомобілі «Опель Астра» пасажирів, заробляючи, таким чином на життя, на що він погодився. Працював він у парі із ОСОБА_8.

ІНФОРМАЦІЯ_15 року в першій половині дня йому на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_8 та, повідомивши, що він знаходиться у с. Бобриця Києво-Святошинського району Київської області, попросив за ним приїхати. Через деякий час ОСОБА_8 знову йому зателефонував та сказав, щоб він його чекав о 11 годині в центрі села Бобриця Києво-Святошинського району Київської області.

Приїхавши у домовлений час до с. Бобриця, він почав чекати на ОСОБА_8, який приблизно через 20-30 хв. приїхав на автомобілі «Москвич 2141». Разом з ним приїхали його брат ОСОБА_7 та батько. Привітавшись, вони придбали у магазині, що знаходився поруч, каву та декілька хвилин поспілкувались. Далі вони із ОСОБА_30 сіли до автомобіля «Опель Астра» та поїхали до міста Києва.

Приблизно 3 роки тому ОСОБА_7 познайомив його із ОСОБА_9, представивши його своїм найкращим другом. Після знайомства він іще декілька разів зустрічався із ОСОБА_9

Восени 2008 року ОСОБА_7 повідомляв, що ОСОБА_9 винен йому 200 000 грн. та не хоче їх повертати. ОСОБА_33 повідомив, що вказані гроші він взяв в банку під залог земельної ділянки, з метою використання їх на створення спільного із ОСОБА_9 бізнесу по перевезенню пасажирів за маршрутом «Київ-Хмельницький»;

- на досудовому слідстві свідок ОСОБА_34, який не з'явився в судове засідання з поважних причин і його покази були оголошені в судовому засіданні, пояснював, що із 2000 року він працює водієм Управління Державної охорони України. В його розпорядженні знаходиться автомобіль марки «Фольксваген «Пасат» д/н НОМЕР_3. Працюючи у вказаній службі, він познайомився із ОСОБА_9, який працював на посаді головного бухгалтера Управління. З ним у нього склались товариські відносини. Спілкуючись із ОСОБА_9, він познайомився із ОСОБА_7

У квітні 2007 року він підвозив ОСОБА_9 та ОСОБА_7 до «ТАС-Комерцбанку», що знаходиться по вул. Комінтерну в м. Києві, де ОСОБА_7 уклав кредитний договір;

- на досудовому слідстві свідок ОСОБА_18, явку якого не змогло забезпечити керівництво Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві з поважних причин і його покази були оголошені в судовому засіданні, що він працює на посаді начальника СКР Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві. 27 травня 2009 року йому на розгляд передана заява ОСОБА_35 про зникнення його сина ОСОБА_9 Цього ж дня за фактом зникнення ОСОБА_9 була заведена оперативно-розшукова справа. В ході проведення оперативно-розшукових заходів була отримана інформація, що до зникнення ОСОБА_9 можуть бути причетні ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, яким він заборгував значну суму грошей. З метою перевірки вказаної інформації 02.06.2009 року вказані особи були викликані до Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві для надання письмових пояснень. Будучи опитаними, ОСОБА_8 підтвердили, що вони знайомі із ОСОБА_9, однак, категорично заперечили свою причетність до його зникнення.

Під час послідуючого проведення оперативно-розшукових заходів було здобуто додаткову інформацію, що ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 стежили за ОСОБА_9 та неодноразово приїжджали до гуртожитку, в якому він проживав. З метою перевірки вказаної інформації до Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві для надання додаткових пояснень був викликаний ОСОБА_8, який зізнався у вчиненні за попередньою змовою із ОСОБА_6 та ОСОБА_7 викрадення та послідуючого вбивства ОСОБА_9 ОСОБА_8 було запропоновано написати явку з повинною, на що він погодився.

Текст протоколу явки з повинною написав він зі слів ОСОБА_8, після чого останній підписав вказаний документ, вказавши, що все записано вірно.

Ним та іншими співробітниками Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві будь-яке фізичне чи психічне насилля відносно ОСОБА_8 не здійснювалось, пояснення він надавав добровільно.

Цього ж дня із ОСОБА_8 було проведено відтворення обстановки та обставин події, під час якого він підтвердив раніше надані ним покази. Також він показав місце, де він із ОСОБА_7 та ОСОБА_6 вчинив викрадення ОСОБА_9 та де утримувався останній. Крім того, він показав, де були спалені та закопані особисті речі ОСОБА_9, після того, як було вчинено його вбивство. Обгорілі залишки даних речей були вилучені.

03.07.2009 року приблизно о 10 годині до його службового кабінету привели ОСОБА_7, якому також було запропоновано написати явку з повинною, на що він погодився. Явку з повинною у ОСОБА_7 прийняв ОСОБА_17 Текст явки з повинною ОСОБА_7 склав самостійно, без будь-якого фізичного та психічного примусу.

Після написання явки з повинною ОСОБА_7 було запропоновано показати обставини вчинення злочину, на що він погодився. Цього ж дня із ОСОБА_7 було проведено відтворення обстановки та обставин події, під час якого він добровільно показав місця, де був викрадений ОСОБА_9 та де він утримувався. Також він показав, місце де було вчинено вбивство ОСОБА_9

Крім того, судом були досліджені докази, наявні в матеріалах справи, а саме:

В томі № 1:

- протокол усної заяви ОСОБА_14 від 27.05.2009 року, в якій він повідомляє, що 25.05.2009 року біля 10 години ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_10 пішов з кімнати АДРЕСА_3 і до теперішнього часу його місцезнаходження невідомо (а.с. 30);

- протокол заяви ОСОБА_14 від 27.05.2009 року про зниклого без вісті ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_10 (а.с. 31-35);

- заява ОСОБА_12 про злочин від 22.06.2009 року, в якій вона просить порушити кримінальну справу відносно ОСОБА_6 за ст.ст. 129; 115 КК України (а.с. 174-175);

- протокол огляду місця події від 02.07.2009 року, об'єктом якого являється автомобіль марки „Москвич-2141", д/н НОМЕР_1. В ході огляду автомобіля в його багажному відділенні було виявлено та вилучено ізоленту чорного кольору (а.с. 246-255);

- протокол огляду місця події від 03.07.2009 року, об'єктом якого являється ділянка лісової місцевості, розташована на території Жорнівського орнітологічного заказника Києво-Святошинського району Київської області. На оглянутій земельній ділянці виявлено яму шириною 60 см, довжиною 170 см, глибиною 160 см. Поруч з ямою на відстані 2 метрів лежить труп чоловіка, який був вилучений із ями. Труп чоловіка віком 30-35 років. На рівні губ рота чоловіка мається смуга чорного кольору із синтетичного матеріалу по типу плівки. Вказану плівку було вилучено (а.с. 257-268);

- протокол впізнання трупа від 06.07.2009 року, в ході якого в приміщенні Київського міського бюро СМЕ по вул. Оранжерейній, 9 в м. Києві було пред'явлено для впізнання ОСОБА_14 та ОСОБА_31 труп невідомого чоловіка, виявленого 03.07.2009 року на території „Жорнівського орнітологічного центру" в с. Жорнівка Києво-Святошинського району київської області. по зовнішнім ознакам (формі нігтя на другому пальці лівої ноги, зросту, тілобудові та елементам одягу) ОСОБА_31 та ОСОБА_14 впізнали в трупі ОСОБА_9 (а.с. 269);

- копія лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_9 (а.с. 270);

- протокол огляду та вилучення від 06.07.2009 року, в ході якого було вилучено одяг: туфлі, шкарпетки, брюки, ремінь, труси, майку, сорочку та мотузку (а.с. 271);

В томі № 2:

- протокол про з'явлення із зізнанням ОСОБА_8, в якому він пояснив, що ІНФОРМАЦІЯ_15 року біля 06 години він разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 приїхали до гуртожитку. Де проживав ОСОБА_9 Там вони забрали ОСОБА_9 та разом поїхали в с. Бобриця Києво-Святошинського району Київської області, де в будинку ОСОБА_6 він разом з батьком зв'язали ОСОБА_9 руки та завели його до підвалу. Згодом він, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 вивезли ОСОБА_9 в ліс, де він з ОСОБА_7 викопав яму, потім вони зв'язали ОСОБА_9 по всій довжині тіла, заклеїли йому рота ізоляційною стрічкою та штовхнули до ями. Потім вони засипали ОСОБА_9 землею, притрамбували і прикидали хвоєю і гіллям (а.с. 1-8);

- протокол відтворення обстановки та обставин події від 02 липня 2009 року, в ході якого ОСОБА_8 відтворив обставини, викладені в протоколі про з'явленні із зізнанням (а.с. 23-25);

- протокол про з'явлення із зізнанням ОСОБА_7, в якому ОСОБА_7 пояснив, що ІНФОРМАЦІЯ_15 року за попередньою змовою з батьком та братом вони на автомобілі марки „Москвич" приїхали біля 07 години до гуртожитку на вул. ОСОБА_15, де зустріли ОСОБА_9, якого посадили до автомобіля та відвезли до місця проживання ОСОБА_6 в с. Бобриця Києво-Святошинського району Київської області. В підвалі будинку АДРЕСА_1 вони зв'язали ОСОБА_9 Потім за наказом ОСОБА_6 вони відвезли ОСОБА_9 в ліс неподалік с. Жорнівка. Там він разом з ОСОБА_8 викопали яму, в яку посадили ОСОБА_9 та засипали його живим (а.с. 150-151);

- протокол відтворення обстановки та обставин події від 03.07.2009 року, в ході якого ОСОБА_7 відтворив обставини, викладені в протоколі про з'явленні із зізнанням (а.с. 165-167);

В томі № 4:

- протокол обшуку від 16.10.2009 року, в ході якого було проведено обшук домоволодіння АДРЕСА_1 Києво-Святошинського району Київської області та виявлено і вилучено дві штикові лопати та мотузку (а.с. 127-128);

- протокол пред'явлення для впізнання предметів, в ході якого ОСОБА_12 серед наданих їй ножиць впізнала ножиці, якими користувався її син - ОСОБА_9 (а.с. 140-143);

В томі № 5:

- висновок експерта № 119/2049 від 13.08.2009 року, згідно якого смерть ОСОБА_9 наступила від механічної асфіксії внаслідок закриття дихальних шляхів сипучою речовиною - піском, на що, враховуючи дані судово-гістологічного дослідження, вказують: наявність значних покривів піску на одязі і тілі, наявність піску в отворах носа, очагова гостра альвеолярна емфізема з очаговими крововиливами в перибронхіальній стромі (очагово альвеоли різко розширені, міжальвеолярні перегородки істончені, місцями розірвані, фрагменти яких виступаються в просвіт альвеол у вигляді „шпор"). Враховуючи те, що на момент розтину труп ОСОБА_9 знаходився в стані виражених гнилистих змін з порушенням будови внутрішніх органів, а також обставини справи, вказані в постанові, можна припустити, що смерть ОСОБА_9 могла настати ІНФОРМАЦІЯ_15 року. При судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_9 виявлено: смуги здавлення на рівні зап'ястних суглобів і на голенях, які виникли від дії петлі мотузки, якою був зв'язаний потерпілий. Закриття дихальних шляхів сипучою речовиною - піском, як вид механічної асфіксії, має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечне для життя і знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв'язку із смертю потерпілого. При судово-токсикологічнопму дослідженні мочі трупа ОСОБА_9 виявлено етиловий спирт у концентрації 0,41 %0. (а.с. 6-8);

- акт судово-медичного дослідження трупа № 2049 від 13.08.2009 року, згідно якого на момент розтину труп ОСОБА_9 знаходиться в стані виражених гнилосних змін з порішенням внутрішніх органів. Смерть ОСОБА_9 наступила від механічної асфіксії внаслідок закриття дихальних шляхів сипучою речовиною - піском, на що, враховуючи дані судово-гістологічного дослідження, вказують: наявність значних покривів піску на одязі і тілі, наявність піску в отворах носа, очагова гостра альвеолярна емфізема з очаговими крововиливами в перибронхіальній стромі (очагово альвеоли різко розширені, міжальвеолярні перегородки істончені, місцями розірвані, фрагменти яких виступаються в просвіт альвеол у вигляді „шпор"). При дослідженні трупа ОСОБА_9 виявлено смуги здавлення на рівні зап'ястних суглобів і на голенях, які виникли від дії петлі мотузки (а.с. 9-12);

- висновок експертів № 204хс від 07.08.2009 року, згідно якого надані на дослідження два фрагменти тканини складаються із волокон бавовни світло-бежевого кольору з переходом в білий. Встановлені технологічні ознаки свідчать про можливе походження цих фрагментів від полотна тканини, що використовується для вишивання (тканина типу „канва"). Надані на дослідження нитки карбонізовані внаслідок термічного впливу, тому склад за волокном, а тобто і природу ниток, встановити неможливо. Чорний колір ниток зумовлений їх карбонізацією. Наданий металевий дріт масою 1,13 г виготовлений з міді. Виявлені характерні ознаки фрагментів тканин та ниток в сукупності з голками та ножицями свідчать про можливу приналежність їх до предметів, які використовуються для вишивання (а.с. 26-33);

- висновок експертів № 205хс від 28.08.2009 року, згідно якого надані на дослідження липкі стрічки шириною 19 мм та товщиною 0,02 мм, які були вилучені з трупа та з автомобіля марки „Москвич 2141", д/н НОМЕР_1" однакові між собою (а.с. 43-44);

- висновок експерта № 251 від 18.10.2009 року, згідно якого рукописний текст, яким складена боргова розписка ОСОБА_9 від 10.04.2007 року на суму 118000 грн. виконана самим потерпілим ОСОБА_9 Підпис в борговій розписці від імені ОСОБА_9 від 10.04.2007 року на суму 118000 грн. виконаний самим потерпілим ОСОБА_9 Рукописний текст, яким складена боргова розписка ОСОБА_9 від 20.03.2008 року на суму 50000 грн. виконаний самим потерпілим ОСОБА_9 Підпис в борговій розписці від імені ОСОБА_9 від 30.07.2008 року на суму 50000 грн. виконаний самим потерпілим ОСОБА_9 Рукописний текст, яким складена боргова розписка ОСОБА_9 від 18.06.2008 року на суму 200000 грн. виконаний самим потерпілим ОСОБА_9 Підпис в борговій розписці від імені ОСОБА_9 від 18.06.2008 року на суму 200000 грн. виконаний самим потерпілим ОСОБА_9 (а.с. 147-170);

- акт амбулаторної комплексної психіатричної експертизи № 855 від 23.07.2009 року, згідно якого ОСОБА_8 ознак будь-якого психічного захворювання чи будь-якого розладу психічної діяльності на даний час не виявляє. За своїм психічним станом може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Поведінка при проведенні даної експертизи має захисно-установний характер. ОСОБА_8 в період, до якого відноситься інкриміноване йому діяння ознак будь-якого психічного захворювання чи будь-якого розладу психічної діяльності не виявляв. За своїм психічним станом в той період він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. В період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, ОСОБА_8 не знаходився в стан фізіологічного афекту, а також в іншому вираженому емоційно стані. ОСОБА_8 на даний час за своїм психічним станом застосування до нього примусових заходів медичного характеру не потребує. ОСОБА_8 в період, до якого відносяться інкриміновані йому діяння за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними (а.с. 183-184);

- акт амбулаторної комплексної психолого-психіатричної експертизи № 863 від 23.07.2009 року, згідно якого ОСОБА_7 ознак будь-якого психічного захворювання не виявляє. За своїм психічним станом він може усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_7 в період, до яких відносяться інкриміновані йому дії ознак будь-якого психічного захворювання не виявляв. Він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. В період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, ОСОБА_7 не знаходився в стані фізіологічного афекту, а також в іншому вираженому емоційному стані. ОСОБА_7 за своїм психічним станом застосування до нього примусових мір медичного характеру не потребує. ОСОБА_7 в період, до якого відноситься інкриміноване йому діяння за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними (а.с. 197-198);

- акт комісійної стаціонарної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи № 378 від 25.08.2009 року, згідно якої в період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння ОСОБА_6 виявляв ознаки органічного ураження головного мозку судинного генеза з психоорганічним синдромом і за своїм психічним станом в той період часу міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. В даний час ОСОБА_6 виявляє ознаки органічного ураження головного мозку судинного генеза з психоорганічним синдромом і за своїм психічним станом на даний час може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. За своїм психічним станом на даний час ОСОБА_6 застосування до нього примусових заходів медичного характеру не потребує. В період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння ОСОБА_6 не знаходився в стані фізіологічного афекта, а також в іншому вираженому аффективному стані (а.с. 232-239);

- висновок експертів № 323хс від 06.11.2009 року, згідно якого надана на дослідження мотузка, якою був зв'язаний потерпілий ОСОБА_9, відрізняється від наданої на дослідження мотузки, яка була вилучена 16.10.2009 року в ході обшуку домоволодіння АДРЕСА_1 Києво-Святошинського району Київської області, за встановленими технічними параметрами, тобто мотузки мають різне джерело походження. Надана на дослідження мотузка, якою був зв'язаний потерпілий ОСОБА_9, відрізняється від наданої на дослідження мотузки, яка була вилучена 24.1.2009 року, в ході огляду автомобіля „IFA", що знаходиться на території домоволодіння АДРЕСА_1 Києво-Святошинського району Київської області, за встановленими технічними параметрами, тобто мотузки мають різне джерело походження (а.с. 250-256).

Крім того, судом були досліджені відеозаписи до протоколів допиту ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в якості підозрюваних, відеозаписи до протоколів відтворення обстановки та обставин події за участі ОСОБА_7 та ОСОБА_8, з якого видно, що підсудні ОСОБА_7 та ОСОБА_8 давали покази добровільно, застосування будь-якого фізичного чи морального тиску на даних відеозаписах з боку працівників міліції до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не вбачається.

Також судом був досліджений відеозапис до протоколу огляду місця події, на якому видно місце, на яке вказав ОСОБА_7, з якого було викопано труп ОСОБА_9 також видно положення, в якому було знайдено труп ОСОБА_9, а саме, що труп перебував в сидячому положенні, як вказували в своїх показах при допиті в якості підозрюваних ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Суд визнає, що свідки ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_19, ОСОБА_26. ОСОБА_36, ОСОБА_22, ОСОБА_23 та ОСОБА_17 давали правдиві покази суду, які підтверджуються іншими доказами, дослідженими в ході судового слідства.

Суд визнає, що потерпілі ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_31, свідки ОСОБА_32, ОСОБА_34 та ОСОБА_18 давали правдиві покази в ході досудового слідства, які підтверджуються іншими доказами, дослідженими в ході судового слідства.

Суд визнає, що підсудні ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 давали неправдиві покази суду, які не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами.

Покази підсудного ОСОБА_6 спростовуються висновком експерта № 119/2049 від 13.08.2009 року, згідно якого смерть ОСОБА_9 наступила від механічної асфіксії внаслідок закриття дихальних шляхів сипучою речовиною - піском (т. 5 а.с. 6-8). Вказаний висновок експерта свідчить про те, що ОСОБА_9 на момент, коли його закопували був живим. В той час, як ОСОБА_6 суду пояснив, що він переконався, що ОСОБА_9 мертвий, після чого закопав його.

Крім того, будучи допитаний в ході досудового слідства ОСОБА_6 неодноразово змінював свої покази, а саме: в своїх поясненнях 03.06.2009 року ОСОБА_6 пояснив, що про те, що ОСОБА_9 зник, він дізнався лише від працівників міліції (т. 1 а.с. 92-94). Вказані пояснення суд визнає неправдивими, оскільки їх спростував сам ОСОБА_6 в судовому засіданні, пояснивши, що він давав такі покази працівникам міліції, боячись кримінальної відповідальності, при цьому вказавши, що жодного тиску чи протиправних дій з боку працівників міліції до нього не застосовувалось.

Будучи допитаним в якості підозрюваного 07.07.2009 року (т. 3 а.с. 11-16) ОСОБА_6 показав, що він проживає за адресою: АДРЕСА_1. Його сини ОСОБА_37 та ОСОБА_38 зі своїми родинами проживають за адресою: АДРЕСА_2

В 2007 році він познайомився із ОСОБА_9, який разом із його сином ОСОБА_7 навчався у Київському національному університеті ім. Т.Г. Шевченка. ОСОБА_9 часто приїжджав до нього в гості та допомагав по господарству.

Через деякий час ОСОБА_7 та ОСОБА_9 вирішили відкрити власну справу по перевезенню пасажирів за маршрутом «Хмельницький - Київ». З метою створення вказаного бізнесу, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 попросили його взяти в банку кредит, на що він погодився.

18 червня 2008 року він із ОСОБА_9 поїхав до відділення АКБ «Інтеграл-банк», що знаходиться по вул. М. Раскової в м. Києві, де уклав від свого імені із банком кредитний договір на суму 200 000 грн. В забезпечення виконання зобов'язань по вказаному договору, в залог банку була передана земельна ділянка та будинок, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Отримані грошові кошти він відразу віддав ОСОБА_9, який його запевнив, що дані грошові кошти будуть використані на придбання мікроавтобусів. Цього ж дня вони поїхали до банку, що знаходиться по вул. Горького в м. Києві, де ОСОБА_9, згідно його слів, обміняв гривні на євро.

ОСОБА_9, отримавши грошові кошти, почав переховуватись від нього та від його сина ОСОБА_37. Так, він не відповідав на телефонні дзвінки та текстові повідомлення. Також він із сином неодноразово призначали ОСОБА_9 зустрічі, на які останній не з'являвся. Бажаючи зустрітись із ОСОБА_9 та поговорити з ним про повернення боргу, він із своїми синами неодноразово приїздили до місця його роботи та проживання. Коли їм вдавалось зустрітись із ОСОБА_9, той запевняв, що грошові кошти обов'язково поверне, однак, свої обіцянки не виконував.

Зважаючи на це, він вирішив повідомити про вказану ситуацію батьків ОСОБА_9, які проживали в м. Хмельницькому. Адресу їх проживання йому повідомив ОСОБА_33. До батьків ОСОБА_9 він із своїм меншим сином ОСОБА_38 поїхав у лютому 2009 року. Зустрівшись із матір'ю ОСОБА_9, він повідомив, що її син заборгував йому грошові кошти та відмовляються їх повертати. На підтвердження своїх слів він надав їй копії трьох боргових розписок, написаних її сином. Вислухавши його, мати пообіцяла поговорити із ОСОБА_9

Проходив час, однак, ОСОБА_9 грошові кошти не повертав та продовжував уникати зустрічей. Бажаючи повернути грошові кошти, він декілька разів зі своїми синами їздив до місця проживання ОСОБА_9 та чекав на нього біля виходу із гуртожитку, щоб з ним поговорити. Так, вони їздили до місця проживання ОСОБА_9 25 травня 2009 року, однак, того дня їм не вдалось з ним зустрітись.

ІНФОРМАЦІЯ_15 року приблизно о 06 годині він на автомобілі «Москвич 2141» приїхав до будинку, в якому проживають його сини. Під'їхавши до будинку, він зателефонував їм та попросив вийти на вулицю. Коли ОСОБА_33 і ОСОБА_8 вийшли, він повідомив їм, що вони їдуть до ОСОБА_9, щоб з ним зустрітись та поспілкуватись про повернення боргу. На його пропозицію сини погодились і вони разом поїхали до місця проживання ОСОБА_9, а саме на вул. Шамрила в м. Києві. За кермом автомобіля перебував ОСОБА_33. Під'їхавши до гуртожитку, вони припаркувались та почали чекати на ОСОБА_9 Приблизно о 08 год. 30 хв. ОСОБА_9 вийшов із гуртожитку та пішов в напрямку їхнього автомобіля. Він та ОСОБА_38, побачивши ОСОБА_9, підійшли до нього та запропонували сісти до їхнього автомобіля. ОСОБА_9 відмовився, однак, вони наполягли на своєму. Підійшовши до автомобіля, ОСОБА_9 сів посередині заднього пасажирського сидіння, ОСОБА_8 - праворуч від ОСОБА_9, а він - ліворуч.

ОСОБА_6 показав, що коли ОСОБА_9 сів до салону автомобіля, він побачив у нього на голові рану, з якої виступила кров. Як пояснив ОСОБА_9, рана у нього виникла від того, що він вдарився головою, коли сідав до салону автомобіля. Перебуваючи в автомобілі, він запитав у ОСОБА_9 про повернення боргу, на що останній у категоричній формі відповів, що грошових коштів повертати не буде. Далі він сказав ОСОБА_33, який перебував за кермом, щоб він їхав до с. Бобриця Києво-Святошинського району Київської області. По дорозі ОСОБА_9 говорив, що його брат працює суддею, тому грошових коштів він повертати не збирається.

Приїхавши приблизно о 09 годині до будинку АДРЕСА_1 Києво-Святошинського району Київської області, він завів ОСОБА_9 до підвального приміщення, що знаходиться під господарськими приміщеннями домоволодіння, де посадив його на стілець та зв'язав руки. При цьому ОСОБА_9 опору не чинив. Далі він знову запитав у ОСОБА_9 про повернення боргу, на що той відповів, що грошей він ніколи не віддасть. При цьому ОСОБА_9 погрожував йому та його синам розправою.

Через деякий час ОСОБА_30 поїхав до міста Києва, а ОСОБА_33 пішов у бар, що знаходиться в центрі с. Бобриця Києво-Святошинського району Київської області. Він напротязі дня перебував у підвалі із ОСОБА_9, з яким розмовляв про повернення боргу. ОСОБА_9 відмовлявся повертати грошові кошти, тому він сказав, що вб'є його.

Приблизно о 18 год. 30 хв. повернулись ОСОБА_33 та ОСОБА_30, яким він повідомив, що ОСОБА_9 відмовляється повертати борг. Також він запропонував їм вивезти ОСОБА_9 в ліс та налякати, що якщо він не віддасть грошові кошти, то вони його закопають. Сини відмовлялись, однак, він наполіг на своєму.

Потім він вивів ОСОБА_9 із підвалу та посадив його на заднє пасажирське сидіння автомобіля «Москвич 2141». ОСОБА_37 та ОСОБА_38 сіли на заднє пасажирське сидіння разом із ОСОБА_14 Він, поклавши до багажнику автомобіля дві лопати, сів за кермо. Приїхавши до лісу, що знаходиться неподалік від с. Жорнівка Києво-Святошинського району Київської області, вони вивели ОСОБА_9 із автомобіля та знову почали вимагати повернення боргу, однак, в черговий раз отримали відмову. Розізлившись на ОСОБА_9, він сказав всім йти вглиб лісу. Пройшовши приблизно 100 метрів, він зупинився та почав вимагати від ОСОБА_9 повернення боргу, на що останній знову відповів відмовою. Зважаючи на це, він наказав ОСОБА_33 та ОСОБА_30 копати яму, а сам продовжував говорити ОСОБА_9, щоб він повернув гроші. Коли яма була викопана, він запитав у ОСОБА_9 про те, як його краще до неї покласти, на що той відповів, що йому всеодно. Почувши відповідь ОСОБА_9, він сказав ОСОБА_30 та ОСОБА_33, щоб вони відійшли на декілька метрів, що вони й зробили. Потім він зв'язав ОСОБА_9 мотузкою вздовж тіла, штовхнув у яму та почав закопувати. При цьому, ОСОБА_9 перебував у свідомості та нічого не говорив. Вчинивши вбивство ОСОБА_9, вони поїхали додому.

Ці покази ОСОБА_6 суд визнає частково правдивими.

Будучи додатково допитаним в якості підозрюваного 14.07.2009 року (т. 3 а.с. 17-34) ОСОБА_6 показав, що ІНФОРМАЦІЯ_15 року у ОСОБА_9 при собі був пакет, в якому знаходились нитки, тканина, папір та його службове посвідчення. Вказані речі він у ОСОБА_9 забрав та після вчинення вбивства і спалив.

Також у ОСОБА_9 був ланцюжок, натільний хрестик та зв'язка ключів із брелком, які він у нього забрав та викинув неподалік від місця, де були спалені інші його речі.

Крім того, він забрав у ОСОБА_9 мобільний телефон, після чого, передав його ОСОБА_8 та наказав викинути.

Будучи допитаним в якості обвинуваченого 14.07.2009 року (т. 3 а.с. 38-44) ОСОБА_6 показав, що вбивство ОСОБА_9 він вчинив самостійно, без попередньої домовленості із ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Також він показав, що під час вчинення вбивства не усвідомлював своїх дій, оскільки перебував у стані сильного душевного хвилювання, що був викликаний тяжкими образами потерпілого ОСОБА_9

ОСОБА_7, будучи допитаним в якості підозрюваного 02.07.2009 року (т. 2 а.с. 17-20) показав, що він зі своєю дружиною ОСОБА_5 та трьома малолітніми дітьми проживає за адресою: АДРЕСА_2. Також за вказаною адресою проживає і його менший брат ОСОБА_8 зі своєю родиною. Їхній батько ОСОБА_6 проживає за адресою: АДРЕСА_1.

Із ОСОБА_9 він познайомився у 2000 році під час навчання у Київському національному університеті ім. Т.Г. Шевченка та підтримував з ним дружні відносини. В кінці 2007 року ОСОБА_9 запропонував йому відкрити спільну справу по здійсненню пасажирських перевезень за маршрутом «Хмельницький-Київ», на що він погодився. В червні 2008 року йому зателефонував ОСОБА_9 повідомив, що йому терміново потрібні грошові кошти в сумі 25 000 доларів США на придбання автомобіля «Мерседес Спринтер» та 6000 доларів США на переобладнання автомобіля «Фольксваген Транспортер». Він відповів, що не має такої суми грошових коштів. ОСОБА_9 запропонував поговорити із його батьком, щоб той взяв на своє ім'я в банку кредит, а отримані грошові кошти використати на відкриття бізнесу. ОСОБА_6 на їхню пропозицію погодився та в черні 2008 року уклав із АКБ „Інтеграл-банк", що знаходиться по вул. М. Раскової в м. Києві, договір кредиту, згідно якого отримав грошові кошти в сумі 200 000 гривень. В забезпечення виконання своїх зобов'язань по вказаному кредитному договору.

ОСОБА_6 передав банку у заставу будинок АДРЕСА_1 Києво-Святошинського району Київської області.

Отримані грошові кошти ОСОБА_6 передав ОСОБА_9, який написав відповідну боргову розписку.

Також ОСОБА_7 показав, що напротязі 2007-2008 pоків він позичив ОСОБА_9 ще 61 000 гривень, про що останній також написав боргові розписки.

Отримавши вище вказані грошові кошти, ОСОБА_9 почав переховуватись та уникати зустрічей з ним та із членами його родини. Намагаючись дізнатись про те, яким чином ОСОБА_9 використав грошові кошти, він із ОСОБА_6 та ОСОБА_8 неодноразово приїжджали до місця його роботи та проживання. Декілька разів їм вдалось зустрітись із ОСОБА_9, який обіцяв повернути грошові кошти, однак, своїх обіцянок не виконував. З вересня 2008 року ОСОБА_9 взагалі припинив відповідати на телефонні дзвінки та смс-повідомлення.

Зважаючи на зазначені обставини, він домовився із ОСОБА_6 та ОСОБА_8 в кінці травня 2009 року в черговий раз під'їхати до гуртожитку ОСОБА_9, щоб дочекатись його та поспілкуватись про повернення боргу.

ІНФОРМАЦІЯ_15 року приблизно о 06 годині згідно попередньої домовленості ОСОБА_6 заїхав на автомобілі «Москвич 2141» за ним та його братом ОСОБА_8. Вони разом поїхали на вул. Шамрила в м. Києві, де знаходиться гуртожиток, в якому проживав ОСОБА_9 До вказаного гуртожитку вони прибули приблизно о 07 годині та, перебуваючи в салоні автомобіля, почали чекати на останнього. ОСОБА_9 вийшов із гуртожитку приблизно о 08 год. 30 хв. та пішов по вулиці в напрямку їхнього автомобіля. Побачивши ОСОБА_9, батько та брат вийшли із салону автомобіля та направились до нього, він залишився чекати на них, перебуваючи за кермом автомобіля. Підійшовши до ОСОБА_9, ОСОБА_6 почав з ним розмовляти, однак, той своєю поведінкою дав зрозуміти, що не бажає спілкуватись. Далі батько та брат схопили ОСОБА_9 за руки та повели до автомобіля «Москвич 2141». ОСОБА_9 намагався чинити опір, тому ОСОБА_30 вдарив його рукояткою пістолета «Форт 12-р» в область потилиці. В результаті удару на потилиці ОСОБА_9 виступила кров. Посадивши ОСОБА_9 до салону автомобіля, ОСОБА_6 наказав їхати. Коли вони приїхали на вул. Танкову в м. Києві, батько попросив зупинити та наказав йому та братові вийти із автомобіля, що вони й зробили. В салоні автомобіля залишився ОСОБА_6 та ОСОБА_9, які декілька хвилин між собою про щось розмовляли. Потім батько сказав йому та ОСОБА_30 сісти до автомобіля та їхати далі. Коли вони виїхали на Кільцеву дорогу м. Києва, батько наказав йому їхати до с. Бобриця Києво-Святошинського району Київської області. Перебуваючи в автомобілі, вони зв'язали ОСОБА_9 руки. По дорозі ОСОБА_6 весь час запитував у ОСОБА_9 про гроші, на що той відповідав, що в нього є земельна ділянка, яку він продасть і поверне борг. Обіцянкам ОСОБА_9 вони не повірили, оскільки він їх давав не вперше.

Коли вони прибули до будинку АДРЕСА_1 Києво-Святошинського району Київської області, батько наказав відвести ОСОБА_9 до підвального приміщення, що знаходиться під господарськими приміщеннями домоволодіння. В приміщені підвалу він із братом посадили ОСОБА_9 на стілець, а батько прив'язав його ноги до стільця. Потім ОСОБА_6, наказавши їм із братом вийти з підвалу, продовжив запитувати ОСОБА_9 про гроші.

Приблизно о 09 год. 30 хв. ОСОБА_6 також вийшов із підвалу і вони втрьох на автомобілі «Москвич 2141» поїхали до продуктового магазину, що знаходиться в центрі села Бобриця, щоб придбати продукти харчування. ОСОБА_9 вони залишили в підвалі. Біля продуктового магазину вони зустрілись із їх спільним знайомим на ім'я «ОСОБА_32», який приїхав до с. Бобриця на автомобілі «Опель Астра». ОСОБА_30 із ОСОБА_32 поїхали до міста Києва, а він із батьком, придбавши продукти харчування, повернулись до будинку.

Повернувши до будинку, він почав займатись господарськими справами, а батько пішов у підвал до ОСОБА_9 Повернувшись приблизно через 20-30 хвилин, батько повідомив, що ОСОБА_9 мовчить та не хоче розмовляти про борг. Намагаючись переконати ОСОБА_9 у необхідності повернення боргу, він також спустився до підвалу та почав розповідати йому про скрутне матеріальне становище його родини. ОСОБА_9 знову пообіцяв повернути борг, однак, він його обіцянкам не повірив та вийшов із підвалу. Через деякий час в підвал, в якому знаходився ОСОБА_9, знову спустився батько, який перебував там протягом тривалого часу.

Далі ОСОБА_7 показав, що ввечері, коли він перебував у магазині, йому на мобільний телефон зателефонував батько та попросив передзвонити ОСОБА_30, щоб він приїхав до с. Бобриця. Виконуючи прохання батька, він зателефонував ОСОБА_8, який приїхав до с. Бобриця приблизно о 18 годині. Зустрівшись із ОСОБА_8, вони поїхали до будинку, де на них чекав батько. Коли вони приїхали до будинку, батько сказав їм, що ОСОБА_9 відмовляється повертати борг, тому його потрібно налякати, а саме вивезти в ліс, викопати яму та пригрозити, що якщо він не віддасть гроші, то вони його закопають. Діючи згідно вказівки ОСОБА_6, він із братом вивели ОСОБА_9 із підвалу та посадили його на заднє пасажирське сидіння автомобіля «Москвич 2141». Посадивши ОСОБА_9 до салону автомобіля, вони із братом сіли поруч із ним. Батько, поклавши лопати до багажнику автомобіля, сів за кермо. Від'їхавши від будинку, батько наказав одягнути ОСОБА_9 на голову шматок тканини, щоб закрити в такий спосіб його очі, а самим пригнутись, що вони з братом і зробили.

Приїхавши в лісову місцевість, що знаходиться біля с. Жорнівка Києво-Святошинського району Київської області, вони вивели ОСОБА_9 із машини та відвели вглиб лісу на відстань приблизно 200-300 метрів. Зупинившись, батько почав говорити ОСОБА_9 про повернення боргу, однак, останній нічого не відповідав. Далі батько наказав йому та братові копати яму, що вони й зробили. Викопавши яму глибиною приблизно 150 см та довжиною приблизно 170 см, вони знову спробували поговорити із ОСОБА_9 про повернення боргу, однак той почав їм погрожувати. Після цього батько, вдаривши ОСОБА_9 рукою в область голови, наказав йому і братові зв'язати останньому руки та ноги вздовж тіла. Виконуючи вказівку батька, він із ОСОБА_30 повалили ОСОБА_9 на землю та зв'язали його. Також вони заклеїли йому ізоляційною стрічкою рот. Далі, вдаривши ОСОБА_9 держаком лопати в область голови, батько наказав їм затягнути його до ями. В ямі вони розмістили ОСОБА_9 в напівсидячому положенні, після чого почали закопувати. Брат із батьком закопували лопатами, а він - руками. При цьому ОСОБА_9 перебував у свідомості.

Вчинивши вбивство ОСОБА_9, він із ОСОБА_6 та ОСОБА_8 сіли до автомобіля «Москвич 2141» та поїхали знищувати речі, які забрали у потерпілого, а саме: креслення для вишивання хрестиком, нитки, ключі, золотий ланцюжок та посвідчення співробітника Управління державної охорони України. Прибувши на поле, що знаходиться неподалік від с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області, вони спалили креслення, голки, нитки та посвідчення ОСОБА_9, а обгорілі рештки закопали. Ключі та золотий ланцюжок потерпілого вони викинули неподалік.

Також ОСОБА_7 вказав, що у ОСОБА_9 був при собі мобільний телефон «Нокіа», якого ОСОБА_6 у нього забрав та, віддавши ОСОБА_8, попросив викинути. Де саме ОСОБА_8 викинув мобільний телефон, йому не відомо.

Такі ж покази ОСОБА_7 давав в протоколі про з'явлення із зізнанням (т. 2 а.с. 1-8) та повністю підтвердив під час проведення за його участі відтворення обстановки та обставин події злочину (т. 2 а.с. 23-25).

Вказані покази ОСОБА_7 суд визнає правдивими та такими, що відповідають обставинам справи. Покази ОСОБА_7 в частині, що він давав ці покази під тиском працівників міліції не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки на протязі досудового слідства підсудні та захисники звертались в різні інстанції з відповідними заявами, в результаті яких було винесено постанови про відмову в порушенні кримінальної справи.

Крім того, суд відзначає, що дані покази ОСОБА_7 давав до того, як було виявлено та вилучено труп ОСОБА_9 Пояснити, яким чином працівники міліції, змушуючи ОСОБА_7 давати такі покази, дізнались, в якому положенні було закопано ОСОБА_9 та про те, що його було закопано живим, (тобто про причину смерті потерпілого), а також про те, що ОСОБА_9 був зв'язаний, ОСОБА_7 пояснити не зміг. Його покази в частині, що працівники міліції перед відтворенням обстановки та обставин події відвозили його до місця, де був закопаний ОСОБА_9 не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, ОСОБА_7 не зміг пояснити, звідки працівники міліції попередньо дізнались, де закопаний труп ОСОБА_9

Будучи допитаним в якості обвинуваченого 09.07.2009 року (т. 2 а.с. 37-46) ОСОБА_7 показав, що ІНФОРМАЦІЯ_15 року він зі своїм братом ОСОБА_8 перебували по місцю проживання: АДРЕСА_2. Приблизно о 06 год. зателефонував батько - ОСОБА_6 та наказав йому та брату одягнутись і вийти на вулицю. Коли вони вийшли, то побачили батька, який приїхав на автомобілі «Москвич 2141». Батько наказав йому сісти за кермо та їхати. Куди саме вони їдуть, батько не повідомляв. Біля станції метро «Шулявська» батько наказав йому повернути на вул. І.Гонти та припаркуватись неподалік від гуртожитку, в якому проживає ОСОБА_9 Припаркувавшись, він поцікавився у батька, чому вони сюди приїхали, на що той відповів, що вони приїхали до боржника ОСОБА_9 Приблизно о 08 год. 30 хв. із гуртожитку вийшов ОСОБА_9 та направився в бік їхнього автомобіля. Побачивши ОСОБА_9, батько та брат вийшли із автомобіля та підійшли до нього. Він залишився чекати на них, перебуваючи за кермом автомобіля. Підійшовши до ОСОБА_9, батько та брат почали з ним розмовляти. ОСОБА_9 почав відходити та замахуватись на них. Далі ОСОБА_6 та ОСОБА_8 схопили ОСОБА_9 за руки та підвели його до автомобіля «Москвич 2141». Підійшовши до автомобіля, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 посадили ОСОБА_9 на заднє пасажирське сидіння та сіли поруч із ним.

Далі батько наказав йому їхати прямо, що він і зробив. Коли вони виїхали на вул. Танкову в м. Києві, батько наказав зупинитись та вийти їм із братом із автомобіля. Виконуючи вказівку ОСОБА_6, вони із ОСОБА_30 вийшли, залишивши батька наодинці із ОСОБА_9 Перебуваючи біля автомобіля, він бачив, що батько та ОСОБА_9 про щось між собою розмовляють. Приблизно через 10 хвилин ОСОБА_6 наказав йому та ОСОБА_30 сісти назад до автомобіля та їхати прямо. Він поцікавився у батька, куди вони їдуть, на що той відповів, що це не його справа. Коли вони виїхали на Кільцеву дорогу міста Києва, батько наказав йому повернути на дорогу, яка веде до с. Софіївська Борщагівка Київської області, що він і зробив. Рухаючись по вказаній дорозі, вони доїхали до с. Бобриця Києво-Святошинського району Київської області, а саме до будинку АДРЕСА_1 де проживає ОСОБА_6 Коли вони під'їхали до будинку, батько вийшов із автомобіля, відчинив ворота та наказав заїхати у подвір'я. Далі батько наказав йому та брату завести ОСОБА_9 до підвалу. Далі батько також зайшов до підвального приміщення. При цьому він тримав в руках мотузку. Перебуваючи в підвалі, батько почав запитувати у ОСОБА_9 про грошові кошти та вимагати негайного повернення боргу. ОСОБА_9 відповідав, що борг він поверне приблизно через два місяці, після того, як продасть належну йому земельну ділянку. ОСОБА_6 обіцянкам ОСОБА_9 не повірив та, зв'язавши йому мотузкою за спиною руки, наказав їм із братом вийти з підвалу, що вони й зробили. Батько вийшов із підвалу приблизно через 10-15 хвилин. ОСОБА_38 повідомив, що йому необхідно їхати на роботу до міста Києва. Також він повідомив, що його має забрати напарник, з яким вони домовились зустрітись в центрі с. Бобриця. Далі вони втрьох (ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8) поїхали на автомобілі «Москвич 2141» до магазину, що знаходиться в центрі с. Бобриця, щоб підвезти ОСОБА_8 та придбати продукти харчування. Через деякий час до магазину на автомобілі «Опель Астра» приїхав напарник ОСОБА_8, разом з яким він поїхав до міста Києва. Придбавши продукти харчування, він із батьком повернулись до будинку.

Повернувшись до будинку, батько спустився до підвалу та через деякий час покликав його до себе, повідомивши, що ОСОБА_9 розв'язався. Коли він ввійшов до підвалу, батько наказав йому принести стілець, що він і зробив. Потім вони посадили ОСОБА_9 на вказаний стілець та прив'язали мотузкою вздовж тіла. ОСОБА_6 в цей час перебував у збудженому стані та кричав на ОСОБА_9 Після того, як вони прив'язали ОСОБА_9 до стільця, батько наказав йому (ОСОБА_7) вийти із підвалу та займатись господарчими справами, що він і зробив.

Приблизно через 20 хв. ОСОБА_6 вийшов із підвалу та попросив його поговорити із ОСОБА_9 про повернення боргу, оскільки той його не слухає. Спустившись до підвалу, він пояснив ОСОБА_9, що його родина перебуває у скрутному матеріальному становищі і що їм терміново потрібні грошові кошти, однак, ОСОБА_9 мовчав. Приблизно через 25 хвилин до підвалу спустився ОСОБА_6, який почав на них кричати та замахуватись саперною лопатою, яку приніс із собою. Потім батько наказав йому вийти із підвалу.

Далі він пішов до магазину, щоб придбати пива. Приблизно о 16 год. 30 хв. йому подзвонив батько та попросив зателефонувати ОСОБА_30 і сказати йому, щоб він повертався до с. Бобриця, що він і зробив. Приблизно о 18 год. 45 хв. брат заїхав за ним на автомобілі «Опель Астра» і вони разом поїхали до будинку. Приїхавши до будинку, вони спустились до підвалу, де на них чекав ОСОБА_6 Потім батько наказав їм відв'язати ОСОБА_9 та посадити його на заднє пасажирське сидіння автомобіля «Москвич 2141». Посадивши ОСОБА_9, він із братом сіли поруч із ним, а батько - за кермо автомобіля. Від'їхавши декілька метрів від будинку, ОСОБА_6 сказав їм накрити голову ОСОБА_9 ганчіркою та нахилитись, щоб їх ніхто не бачив.

Приблизно через 40 хвилин вони приїхали до лісу і батько наказав вивести ОСОБА_9 із автомобіля. Перебуваючи біля автомобіля, ОСОБА_6 знову запитав у ОСОБА_9 про борг, на що той відповів, що в нього брат суддя і грошові кошти він повертати не буде. Почувши відповідь ОСОБА_9, ОСОБА_6 наказав йому та братові взяти з багажника лопати. Він (ОСОБА_7) запитав у батька, навіщо їм лопати, на що той наказав закрити рот та йти за ним вглиб лісу. Батько пішов вперед, за ним йшов ОСОБА_9 Вони із братом, тримаючи лопати, йшли позаду. Пройшовши приблизно 250-300 метрів, вони зупинились. Батько знову почав запитувати ОСОБА_9 про гроші, однак, той мовчав. Далі ОСОБА_6, вказавши на місце, наказав йому (ОСОБА_7) та брату копати яму. Він поцікавився у батька, навіщо це потрібно, на що той наказав мовчати та робити те, що він каже. Виконуючи наказ батька, вони із ОСОБА_30 почали копати. Одна із лопат зламалась, тому вони із братом почали копати однією лопатою по черзі. Після того як вони із братом викопали яму довжиною приблизно 160-170 см. та глибиною приблизно 160 см., батько наказав їм відійти на декілька метрів за кущі, що вони й зробили. Знаходячись за кущами, вони із братом курили. При цьому вони чули, як батько підвищеним тоном розмовляв із ОСОБА_9 про гроші. Через деякий час батько покликав їх до себе та наказав зв'язати ОСОБА_9 вздовж тіла мотузкою. Далі батько наказав йому (ОСОБА_7) стати з однієї сторони ями, а ОСОБА_30 - з іншої. Після цього батько знову запитав у ОСОБА_9 про борг, на що той нецензурно вилаявся.

Наступної миті батько замахнувся рукою на ОСОБА_9 і той почав падати. Вони із ОСОБА_30 спробували підхопити ОСОБА_9, однак, його тіло вислизнуло у них із рук і він впав у викопану яму. Потім батько наказав їм із братом відійти, що вони й зробили. Відійшовши на певну відстань, він почув звук лопати, з чого зробив висновок про те, що батько закопав ОСОБА_9 Приблизно через 30-40 хв. до них підійшов батько і вони разом пішли до автомобіля. Батько сів за кермо, а вони із ОСОБА_30 - на заднє пасажирське сидіння. Коли автомобіль рушив, батько знову наказав їм пригнутись. Приблизно через 45 хвилин вони зупинились на узбіччі траси «Білогородка-Боярка». Вийшовши із автомобіля, батько наказав ОСОБА_30 взяти лопату, а йому - речі ОСОБА_9, а саме поліетиленовий пакет, в якому знаходились нитки для вишивання, папери з малюнками для вишивання, тканина для вишивання, службове посвідчення та інші дрібні папірці. Відійшовши на деяку відстань, ОСОБА_30 за вказівкою батька викопав яму, до якої вони поклали вище вказані речі та запалили їх. Рештки спалених речей вони закопали. Повернувшись до автомобіля, вони проїхали приблизно 10-12 метрів, після чого зупинились та викинули золотий ланцюжок, золотий хрестик, в'язку ключів із брелком у вигляді Ейфелевої вежі, що належали ОСОБА_9

Приїхавши додому, батько, пригрозивши фізичною розправою, наказав йому та братові мовчати.

Дані покази ОСОБА_7 суд визнає неправдивими, оскільки ОСОБА_7 не зміг пояснити, звідки він знав положення тіла, в якому було закопано ОСОБА_9, в той час, як при допиті в якості підозрюваного, в з'явленні із зізнанням та на відтворенні обстановки та обставин події ОСОБА_7 чітко вказував, що ОСОБА_9 вони закопали в сидячому положенні.

Пояснення ОСОБА_7 про те, що він нічого не знає про зникнення ОСОБА_9, які він давав 02.06.2009 року (т. 1 а.с. 85-91), ОСОБА_7 сам спростував в судовому засіданні.

Будучи допитаним в якості підозрюваного 02.07.2009 року ОСОБА_8 (т. 2 а.с. 17-20) показував, що за адресою: АДРЕСА_2, він проживає із дружиною ОСОБА_25 та малолітньою дитиною. Також за вказаною адресою проживає його старший брат ОСОБА_7 зі своєю родиною. Їхній батько ОСОБА_6 проживає за адресою: АДРЕСА_1.

В 2007 році брат ОСОБА_7 познайомив його зі своїм другом ОСОБА_9, разом з яким вони навчались у одному навчальному закладі. Проживав ОСОБА_9 у гуртожитку, що знаходиться по вул. Шамрила в м. Києві, а працював головним бухгалтером УДО України.

Його брат та ОСОБА_9 вирішили відкрити власну справу по здійсненню пасажирських перевезень. Організаційними питаннями створення вказаного бізнесу займався ОСОБА_9, якому ОСОБА_7 передав приблизно 50 000 гривень. Вказаної суми було недостатньо, тому в червні 2008 року його батько та брат передали ОСОБА_9 іще 200 000 гривень, які отримали в банку у кредит під заставу жилого будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Згідно умов договору щомісячно вони мали сплачувати кредитні платежі в сумі 7000 грн.

Отримавши грошові кошти, ОСОБА_9 почав ухилятись від повернення боргу. Так, він не з'являвся на зустрічі, не відповідав на телефонні дзвінки та текстові повідомлення. Бажаючи зустрітись із ОСОБА_9 та поговорити з ним про повернення боргу, він із своїм братом та батьком неодноразово приїжджали до місця його роботи та проживання. Коли їм вдавалось зустрітись із ОСОБА_9, той їх запевняв, що грошові кошти обов'язково поверне, однак, свої обіцянки не виконував.

ІНФОРМАЦІЯ_15 року приблизно о 07 годині він, його батько ОСОБА_6 та брат ОСОБА_7 на автомобілі марки «Москвич 2141» в черговий раз приїхали до місця проживання ОСОБА_9, щоб поговорити з ним про повернення боргу. На ОСОБА_9 вони чекали в салоні автомобіля, припаркувавшись неподалік від гуртожитку, в якому проживав останній. Приблизно о 08 год. 30 хв. ОСОБА_9 вийшов із гуртожитку та рушив в напрямку їхнього автомобіля. Побачивши ОСОБА_9, він із батьком вийшли із автомобіля марки «Москвич 2141» та підійшли до нього. ОСОБА_37 залишився чекати на них, перебуваючи за кермом вказаного транспортного засобу. Підійшовши до ОСОБА_9, вони привітались з ним та запропонували поговорити, однак, він пройшов повз них, зробивши вигляд, що з ними не знайомий. Наздогнавши ОСОБА_9, він із батьком знову запропонували йому поговорити, однак, останній відмовився. Потім вони запропонували ОСОБА_9 пройти до їхнього автомобіля, на що той спочатку відповів відмовою, однак, потім погодився. Підійшовши до автомобіля, ОСОБА_9 сів на заднє пасажирське сидіння, а вони із батьком сіли поруч із ним.

Перебуваючи в салоні автомобіля, ОСОБА_9 почав чинити опір та висловлюватись на їх адресу нецензурною лайкою, тому вони зв'язали йому руки. В автомобілі вони розмовляли про повернення боргу. Спочатку ОСОБА_9 говорив, що в нього є земельна ділянка, яку він продасть та поверне грошові кошти, однак, потім в категоричній формі відмовився повертати борг.

Приблизно о 09 год. 30 хв. вони привезли ОСОБА_9 до будинку АДРЕСА_1 Києво-Святошинського району Київської області та завели до підвального приміщення, що знаходиться під господарськими приміщеннями домоволодіння. В підвалі із ОСОБА_9 залишився брат та батько, а він, забравши у ОСОБА_9 мобільний телефон «Нокіа», поїхав до міста Києва у своїх справах. До міста Києва він поїхав із своїм товаришем на ім'я ОСОБА_32, який заїхав за ним на автомобілі «Опель Астра» д/н НОМЕР_4. Мобільний телефон, якого забрав у ОСОБА_9, він викинув біля с. Літечки Броварського району Київської області.

Приблизно о 18 годині, повернувшись до с. Бобриця, він дізнався від ОСОБА_6 та ОСОБА_7, що ОСОБА_9 відмовляється повертати борг. Зважаючи на це, вони втрьох вирішили налякати ОСОБА_9, а саме відвезти його до лісу, викопати яму та пригрозити, що якщо він не поверне грошові кошти, то вони його закопають. Потім, взявши дві лопати, вони на автомобілі «Москвич 2141» повезли ОСОБА_9 до лісу. За кермом автомобіля перебував ОСОБА_6, за наказом якого вони із ОСОБА_7 накрили ОСОБА_9 голову та пригнулись.

Прибувши на місце, вони вийшли із салону автомобіля та направились вглиб лісу. ОСОБА_6 говорив ОСОБА_9 про необхідність повернення боргу, однак, той мовчав. Пройшовши приблизно 250-300 метрів, вони зупинились і він із братом почали копати яму. Викопавши яму, глибиною приблизно 160 см. та шириною приблизно 175 см., вони знову почали розмовляти із ОСОБА_9 про повернення боргу, але той в черговий раз відповів, що ніяких грошових коштів він повертати наміру не має. Також ОСОБА_9 почав висловлювати погрози, які вони сприйняли реально, оскільки знали, що останній працює в структурі охорони Президента України, а його брат суддя. Далі вони втрьох зв'язали ОСОБА_9 вздовж тіла мотузкою, заклеїли йому рот лейкопластирем, кинули в яму та закопали.

Закопавши ОСОБА_9, він із ОСОБА_6 та ОСОБА_7 сіли до автомобіля «Москвич 2141» та поїхали знищувати речі, що були у потерпілого при собі, а саме: креслення для вишивання хрестиком, нитки, ключі, золотий ланцюжок та посвідчення співробітника Управління державної охорони. Вказані речі знаходились у поліетиленовому пакеті. Прибувши на поле, що знаходиться неподалік від с. Білогородка, вони спалили креслення, голки, нитки та посвідчення ОСОБА_9, а їх обгорілі рештки закопали. Ключі та золотий ланцюжок потерпілого вони викинули неподалік.

Потім вони повернулись до місця проживання ОСОБА_6 та лягли спати.

Також показав, що, вчиняючи викрадення ОСОБА_9, він застосував відносно останнього фізичне насилля, а саме вдарив його рукояткою пістолету «Форт» в область потилиці, оскільки той почав чинити опір. Вказаний пістолет належить його братові - ОСОБА_7

Дані покази ОСОБА_8 суд визнає правдивими та такими, що відповідають обставинам справи, оскільки вони відповідають показам допитаного в якості підозрюваного ОСОБА_7

Покази ОСОБА_8 в частині, що ці покази він давав під тиском працівників міліції не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Такі ж покази ОСОБА_8 давав під час проведення за його участі відтворення обстановки та обставин події, а також при з'явленні із зізнанням. Їх суд також визнає правдивими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи.

Будучи допитаним в якості обвинуваченого 09.07.2009 року (т. 2 а.с. 37-48) ОСОБА_8 показав, що 25 травня 2009 року вони із братом та батьком домовились зустрітись наступного дня, тобто ІНФОРМАЦІЯ_15 року приблизно о 07 годині та разом поїхати до місця проживання ОСОБА_9, щоб зустрітись з ним та поспілкуватись про повернення боргу.

В обумовлений час батько заїхав за ним та братом на автомобілі «Москвич 2141» і вони разом поїхали до гуртожитку, що знаходиться по вул. Шамрила в м. Києві, де проживав ОСОБА_9 Прибувши до гуртожитку, вони почали чекати на останнього, перебуваючи в салоні автомобіля. Приблизно о 08 год. 30 хв. ОСОБА_9 вийшов із гуртожитку на пішов в напрямку їхнього автомобіля. Коли ОСОБА_9 проходив поруч, він із батьком вийшли із автомобіля та, підійшовши до нього, привітались, однак, він пройшов повз них, зробивши вигляд, що їх не помічає. Наздогнавши ОСОБА_9, вони спробували з ним поговорити, однак, він відмовився. Потім вони із батьком взяли ОСОБА_9 під руки та повели до автомобіля. ОСОБА_9 відмовився сідати до салону автомобіля, тому він (ОСОБА_8) вдарив його рукояткою пістолета «Форт», що був у нього при собі, в область голови. Вказаний пістолет належить його брату - ОСОБА_7

Посадивши ОСОБА_9 на заднє пасажирське сидіння, вони поїхали до с. Бобриця Києво-Святошинського району Київської області, де проживає ОСОБА_6 За кермом автомобіля перебував ОСОБА_7 По дорозі батько весь час говорив ОСОБА_9 про повернення боргу, на що ОСОБА_9 спочатку відповідав, що поверне позичені грошові кошти після того, як продасть належну йому земельну ділянку, а потім в категоричній формі відмовився повертати борг. Перебуваючи в салоні автомобіля, ОСОБА_9 намагався чинити опір, тому вони зв'язали йому мотузкою руки.

До місця проживання ОСОБА_6 вони прибули приблизно о 09 год. 30 хв. Перебуваючи на подвір'ї домоволодіння, ОСОБА_9 почав ображати їх та висловлювати погрози, тому ними було прийняте рішення зв'язати йому руки і ноги та помістити до підвального приміщення, що знаходиться під господарськими будівлями домоволодіння. В підвалі із ОСОБА_9 залишився ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а він (ОСОБА_8.) поїхав до міста Києва у справах. Перед тим, як він поїхати до м. Києва, батько дав йому мобільний телефон «Нокія», якого забрав у ОСОБА_9, та наказав його викинути. Виконуючи прохання ОСОБА_6, приблизно о 13 годині він викинув вказаний телефон неподалік від с. Літечки Броварського району Київської області.

Повернувшись приблизно о 18 годині до с. Бобриця, він дізнався від батька та брата, що ОСОБА_9 не хоче повертати борг, тому вони вирішили налякати його, а саме відвезти до лісу, викопати яму на пригрозити, що якщо він не поверне грошові кошти, то вони його закопають. Потім, взявши дві лопати, вони повезли ОСОБА_9 на автомобілі «Москвич 2141» до лісу. За кермом автомобіля перебував батько, за наказом якого вони із братом закрили очі ОСОБА_9 ганчіркою, а самі пригнулись. По дорозі батько говорив ОСОБА_9 про повернення боргу, однак, він мовчав. Проїхавши приблизно 20 хв., вони зупинились та вийшли із салону автомобіля. Потім вони взяли лопати та, пройшовши в глиб лісу приблизно 200 метрів, зупинились. Батько знову почав говорити ОСОБА_9 про борг, але той мовчав. Далі батько наказав йому (ОСОБА_8) та брату копати яму. Вони із ОСОБА_7 спробували заперечити, однак, батько наполіг на своєму. Далі за вказівкою ОСОБА_6 вони заклеїли ОСОБА_9 рот ізострічкою, зв'язали мотузкою йому руки і ноги, після чого кинули до викопаної ями та швидко закопали.

Вчинивши вбивство ОСОБА_9, він із батьком та братом сіли до автомобіля «Москвич 2141» та поїхали знищувати речі, що були у потерпілого при собі, а саме: креслення для вишивання хрестиком, нитки, ключі, золотий ланцюжок та посвідчення співробітника УДО України. Прибувши на поле, що знаходиться неподалік від с. Білогородка, вони спалили креслення, голки, нитки та посвідчення ОСОБА_9, а їх обгорілі рештки закопали. Ключі та золотий ланцюжок потерпілого вони викинули неподалік.

Також обвинувачений ОСОБА_8 вказав, що він вчинив вбивство ОСОБА_9, оскільки його до цього примусив його батько ОСОБА_6

Дані покази ОСОБА_8 суд визнає правдивими та такими, що відповідають обставинам справи, оскільки вони відповідають показам допитаного в якості підозрюваного ОСОБА_7 та показам ОСОБА_8 при допиті в якості підозрюваного, а також показам, які ОСОБА_8 давав під час відтворення обстановки та обставин події та в з'явленні із зізнанням.

Покази ОСОБА_8 в частині, що ці покази він давав під тиском працівників міліції не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Покази підсудних ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в частині, що в ході досудового слідства до них застосовувався фізичний та психологічний тиск з боку працівників міліції, а також катування з боку працівників міліції спростовуються постановою слідчого прокуратури Шевченківського району м. Києва від 07.12.2009 року про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом застосування співробітниками Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві фізичного та психічного насильства відносно ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (т. 6 а.с. 249-251); постановою слідчого прокуратури Шевченківського району м. Києва від 28.12.2009 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно старшого слідчого СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_40 за фактом вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 365; 373; 374 КК України (т. 6 а.с. 260-261).

Підсумовуючи аналіз доказів, по справі суд відзначає наступне. ІНФОРМАЦІЯ_15 року підсудні застосовуючи насильство за попередньою змовою викрали потерпілого ОСОБА_9 з вул. Тимофія Шамрила в м. Києві. Покази підсудних в судовому засіданні про те, що потерпілий добровільно поїхав з ними в с. Бобриця, Києво-Святошинського району щоб вживати спиртні напої і не пішов на роботу є надуманими, які крім показів підсудних ОСОБА_7 та ОСОБА_8, на досудовому слідстві, які суд визнав правдивими, спростовуються поясненнями допитаних судом свідків, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_26, які були співробітниками ОСОБА_9 і не підтвердили факт зловживання останнім спиртними напоями, та пояснили, що факт невиходу на роботу потерпілого був незвичайним, тому вже через годину вони розпочали його пошуки і близько 18 години того ж дня проникло до помешкання ОСОБА_9 Також цим спростовані і покази підсудного ОСОБА_7 про те, що ОСОБА_9 зловживав спиртними напоями, і неодноразово не виходив на роботу. Також на користь насильницького викрадення потерпілого свідчить і удар підсудного ОСОБА_8 пістолетом по голові ОСОБА_9 та зв'язування рук останнього в автомобілі.

Мотивом викрадення ОСОБА_9 та його протиправного утримання підсудними було примушування до виконання цивільно-правових зобов'язань, що виникли між підсудними та ОСОБА_9, що підтверджуються кредитним договором, розписками потерпілого які є в матеріалах справи та показами підсудних.

В подальшому у підсудних, які тривалий час (напротязі дня) насильно утримували потерпілого, виник умисел на вбивство останнього, з метою приховати вчинення протиправного викрадення та примушування до виконання цивільно-правових зобов'язань. З цією метою підсудні взяли дві лопати, мотузку, ізоляційну стрічку та на автомобілі «Москвич» вивезли ОСОБА_9 в ліс, де, викопавши яму, помістили туди потерпілого та закопали живим. Покази підсудного ОСОБА_6 про те, що він перед закопуванням ОСОБА_9 вчинив його вбивство, спростовуються висновком судово-медичної експертизи №119/2049 від 13.08.09, згідно якого, смерть ОСОБА_9 наступила від механічної асфіксії, внаслідок закриття дихальних шляхів сипучою речовиною (матеріалом) - піском. Крім того зазначає, що в короткий проміжок часу підсудний ОСОБА_6 не зміг би самостійно викопати яму глибиною приблизно 1м 50 см та довжиною 1м 70 см. В силу свого віку, саме тому яму для вчинення умисного вбивства ОСОБА_9 викопували ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Пояснення ОСОБА_6 про те, що він знайшов лопату в лісі, де була також викопана яма в яку він закопав тіло ОСОБА_9 а також те, що потерпілий ОСОБА_9 перед вчиненням вбивства сам себе зв'язав мотузкою, пояснення, що підсудний ОСОБА_6 в гніві погано пам'ятає момент вчинення злочину, суд визнає неправдивими, направленими на уникнення кримінальної відповідальності шляхом переконати суд в наявності психічних розладів у підсудного ОСОБА_6

Аналізуючи досліджені судом відеозаписи до протоколів допиту ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в якості підозрюваних, відеозаписи до протоколів відтворення обстановки та обставин події за участі ОСОБА_7 та ОСОБА_8, суд відзначає, що при проведенні зазначених слідчих дій підсудні себе вели природно, відповідно до свого процесуального статусу, покази та слідчі дії давали та проводили добровільно. Саме ОСОБА_7 на відтворенні обстановки та обставин події вказав де знаходиться закопаний труп ОСОБА_9, при цьому поводився природно, відповідно до ситуації, що склалась, місце закопування трупа, знайшов не відразу, оскільки як вбачається з відеозапису протоколу відтворення обстановки та обставин події в місці закопування трупа наявна густа рослинність.

Також підсудний ОСОБА_8 на відтворенні обстановки та обставин події, де останній показав місце закопування речей потерпілого вів себе природно, пояснення давав без будь якого тиску.

Суд вважає, що без показів підсудних ОСОБА_7 та ОСОБА_8 працівникам міліції не вдалось встановити місце закопування трупа ОСОБА_9 та місце закопування речей останнього, що свідчить про причетність підсудних до вчинення вбивства потерпілого.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_9 за життя мав незвичайне для чоловіка захоплення - вишивання. З пояснень свідків та потерпілих вбачається, що набір для вишивання ОСОБА_9 майже завжди носив з собою. Саме елементи набору для вишивання в обгорілому стані знайшли працівники міліції на місці, яке вказав підсудний ОСОБА_8 як на місце де були спалені та закопані речі ОСОБА_9

Суд вважає, що підсудні, закопуючи потерпілого ОСОБА_9 живим усвідомлювали, що підсудний при цьому зазнає особливих страждань, та фізичного болю, що смерть від механічної асфіксії, настає не відразу, і бажали саме такого жорстокого способу позбавлення життя потерпілого.

Тому, оцінивши зібрані по справі та досліджені в ході судового слідства докази, суд приходить до переконання, що вина підсудних ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 повністю доведена і їх дії суд кваліфікує:

Дії підсудного ОСОБА_6: по епізоду викрадення ОСОБА_9 - за ч 3 ст. 146 КК України, як викрадення людини за попередньою змовою групою осіб, що спричинило тяжкі наслідки; по епізоду примушування ОСОБА_9 до повернення боргу - за ч 3 ст. 355 КК України, як примушування до виконання цивільно-правових зобов'язань, що спричинило тяжкі наслідки; по епізоду вбивства ОСОБА_9 - за п.п. 3, 4, 9, 12 ч 2 ст. 115 КК України, як умисне вбивство, тобто протиправне заподіяння смерті викраденій людині, вчинене з особливою жорстокістю, з метою приховання іншого злочину за попередньою змовою групою осіб.

Дії підсудного ОСОБА_7: по епізоду викрадення ОСОБА_9 - за ч 3 ст. 146 КК України, як викрадення людини за попередньою змовою групою осіб, що спричинило тяжкі наслідки; по епізоду примушування ОСОБА_9 до повернення боргу - за ч 3 ст. 355 КК України, як примушування до виконання цивільно-правових зобов'язань, що спричинило тяжкі наслідки; по епізоду вбивства ОСОБА_9 - за п.п. 3, 4, 9, 12 ч 2 ст. 115 КК України, як умисне вбивство, тобто протиправне заподіяння смерті викраденій людині, вчинене з особливою жорстокістю, з метою приховання іншого злочину за попередньою змовою групою осіб.

Дії підсудного ОСОБА_8: по епізоду викрадення ОСОБА_9 - за ч 3 ст. 146 КК України, як викрадення людини за попередньою змовою групою осіб, що спричинило тяжкі наслідки; по епізоду примушування ОСОБА_9 до повернення боргу - за ч 3 ст. 355 КК України, як примушування до виконання цивільно-правових зобов'язань, що спричинило тяжкі наслідки; по епізоду вбивства ОСОБА_9 - за п.п. 3, 4, 9, 12 ч 2 ст. 115 КК України, як умисне вбивство, тобто протиправне заподіяння смерті викраденій людині, вчинене з особливою жорстокістю, з метою приховання іншого злочину за попередньою змовою групою осіб.

Обставин, що обтяжують або пом'якшують покарання підсудних ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, відповідно до ст.ст. 66-67 КК України, судом не встановлено.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_6, суд враховує ступінь тяжкості, обставини вчинення злочинів та особу підсудного ОСОБА_6, який вчинив особливо тяжкий злочин, передбачений п.п. 3, 4, 9. 12 ч 2 ст. 115 КК України, та два тяжкі злочини, передбачені ч 3 ст. 146; ч 3 ст. 355 КК України, раніше не судимий, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, позитивно характеризується за місцем проживання, тому з урахуванням обставин справи та даних про особу підсудного ОСОБА_6 суд приходить до переконання про необхідність призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч 3 ст. 146; ч 3 ст. 355 КК України та у вигляді довічного позбавлення волі в межах санкції п.п. 3, 4, 9, 12 ч 2 ст. 115 КК України.

Призначаючи ОСОБА_6 покарання у вигляді довічного позбавлення волі, суд враховує особливу жорстокість вчинення злочину, не усвідомлення підсудним ОСОБА_6, ступеню суспільної небезпеки вчинених злочинів, не каяття у вчиненому, тому суд не вважає за можливе застосувати до ОСОБА_6 покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк, вважаючи його небезпечним для суспільства.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_7, суд враховує ступінь тяжкості, обставини вчинення злочинів та особу підсудного ОСОБА_7, який вчинив особливо тяжкий злочин, передбачений п.п. 3, 4, 9. 12 ч 2 ст. 115 КК України, та два тяжкі злочини, передбачені ч 3 ст. 146; ч 3 ст. 355 КК України, раніше не судимий, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, позитивно характеризується за місцем проживання та за місцем проходження служби, має на утриманні неповнолітнього сина - ОСОБА_41, ІНФОРМАЦІЯ_13, тому з урахуванням обставин справи та даних про особу підсудного ОСОБА_7 суд приходить до переконання про необхідність призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч 3 ст. 146; ч 3 ст. 355 КК України та у вигляді довічного позбавлення волі в межах санкції п.п. 3, 4, 9, 12 ч 2 ст. 115 КК України.

Призначаючи ОСОБА_7 покарання у вигляді довічного позбавлення волі, суд враховує особливу жорстокість вчинення злочину, не усвідомлення підсудним ОСОБА_7, ступеню суспільної небезпеки вчинених злочинів, не каяття у вчиненому, тому суд не вважає за можливе застосувати до ОСОБА_7 покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_8, суд враховує ступінь тяжкості, обставини вчинення злочинів та особу підсудного ОСОБА_8, який вчинив особливо тяжкий злочин, передбачений п.п. 3, 4, 9. 12 ч 2 ст. 115 КК України, та два тяжкі злочини, передбачені ч 3 ст. 146; ч 3 ст. 355 КК України, раніше не судимий, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, позитивно характеризується за місцем проживання та за місцем роботи, має на утриманні неповнолітню дочку - ОСОБА_42, ІНФОРМАЦІЯ_14, тому з урахуванням обставин справи та даних про особу підсудного ОСОБА_8 суд приходить до переконання про необхідність призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч 3 ст. 146; ч 3 ст. 355 КК України та у вигляді довічного позбавлення волі в межах санкції п.п. 3, 4, 9, 12 ч 2 ст. 115 КК України.

Призначаючи ОСОБА_8 покарання у вигляді довічного позбавлення волі, суд враховує особливу жорстокість вчинення злочину, не усвідомлення підсудним ОСОБА_7, ступеню суспільної небезпеки вчинених злочинів, не каяття у вчиненому, тому суд не вважає за можливе застосувати до ОСОБА_7 покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк.

Суд визнає, що злочинними діями підсудних ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 потерпілій ОСОБА_12 завдано моральної шкоди, яка полягає у стресі та переживаннях, завданих втратою рідної людини - сина, і ця шкода відповідно до ст. 1167 ЦК України повинна бути відшкодована особою, що її заподіяла, тобто підсудними, тому суд задовольняє цивліьний позов потерпілої ОСОБА_12 про стягнення моральної шкоди з підсудних. При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує положення п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (з відповідним змінами та доповненнями), згідно якого при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд визнає, що злочинними діями підсудних ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 потерпілому ОСОБА_14 завдано моральної шкоди, яка полягає у стресі та переживаннях, завданих втратою рідної людини - сина, і ця шкода відповідно до ст. 1167 ЦК України повинна бути відшкодована особою, що її заподіяла, тобто підсудними, тому суд задовольняє цивліьний позов потерпілого ОСОБА_14 про стягнення моральної шкоди з підсудних. При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує положення п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (з відповідним змінами та доповненнями), згідно якого при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд залишає без розгляду цивільні позови ОСОБА_12 та ОСОБА_14 про відшкодування майнової шкоди, завданої злочином, а саме про стягнення одержуваного ОСОБА_9 середньомісячного заробітку щомісячно довічно, оскільки суду не надано відповідних доказів в обґрунтування такої шкоди.

Судові витрати суд відповідно до ст. 93 КПК України стягує з підсудних.

Питання речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 81 КПК України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 323-324 КПК України, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених п.п. 3, 4, 9, 12 ч 2 ст. 115; ч 3 ст. 146; ч 3 ст. 355 КК України, та призначити йому покарання: за п.п. 3, 4, 9, 12 ч 2 ст. 115 КК України - у вигляді довічного позбавлення волі; за ч 3 ст. 146 КК України - у вигляді 10 (десяти) років позбавлення волі; за ч 3 ст. 355 КК України - у вигляді 8 (восьми) років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_6 призначити покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з моменту затримання, тобто з 06 липня 2009 року.

Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишити взяття під варту та тримання в СІЗО Управління ДДУ з ПВП в м. Києві.

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених п.п. 3, 4, 9, 12 ч 2 ст. 115; ч 3 ст. 146; ч 3 ст. 355 КК України, та призначити йому покарання: за п.п. 3, 4, 9, 12 ч 2 ст. 115 КК України - у вигляді довічного позбавлення волі; за ч 3 ст. 146 КК України - у вигляді 10 (десяти) років позбавлення волі; за ч 3 ст. 355 КК України - у вигляді 8 (восьми) років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання, більш суворим остаточно ОСОБА_7 призначити покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту затримання, тобто з 02 липня 2009 року.

Запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили залишити взяття під варту та тримання в СІЗО Управління ДДУ з ПВП в м. Києві.

ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених п.п. 3, 4, 9, 12 ч 2 ст. 115; ч 3 ст. 146; ч 3 ст. 355 КК України, та призначити йому покарання: за п.п. 3, 4, 9, 12 ч 2 ст. 115 КК України - у вигляді довічного позбавлення волі; за ч 3 ст. 146 КК України - у вигляді 10 (десяти) років позбавлення волі; за ч 3 ст. 355 КК України - у вигляді 8 (восьми) років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання, більш суворим остаточно ОСОБА_8 призначити покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_8 рахувати з моменту затримання, тобто з 02 липня 2009 року.

Запобіжний захід ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили залишити взяття під варту та тримання в СІЗО Управління ДДУ з ПВП в м. Києві.

Стягнути з ОСОБА_6, ОСОБА_43 та ОСОБА_8 солідарно на користь ОСОБА_12 500 000 (п'ятсот тисяч) гривень завданої моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_6, ОСОБА_43 та ОСОБА_8 солідарно на користь ОСОБА_14 500 000 (п'ятсот тисяч) гривень завданої моральної шкоди.

Цивільний позов ОСОБА_14 та ОСОБА_12 в частині стягнення матеріальної шкоди - залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в м. Києві (м. Київ, вул. Володимирська, 15, отримувач платежу: НДЕКЦ при ГУ МВС україни в м. Києві; УДК у Київській області; р/р № 352260002000466; код ЗКПО 25575285; МФО: 821018, послуги експерта, код послуг 11034, 11012, 11024) з кожного по 3624 (три тисячі шістсот двадцять чотири ) гривні судових витрат.

Речові докази:

1.) автомобіль марки „Москвич 2141", д/н НОМЕР_1, що зберігається на штрафмайданчику Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві (м. Київ, вул. Герцена, 9) - конфіскувати в дохід держави;

2.) липку стрічку, фрагмент тканини, нитки, металевий дріт, три металеві голки та металеві ножиці, липку стрічку, туфлі, шкарпетки, ремінь, труси, майку та сорочку, мотузку, що зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів прокуратури Шевченківського району м. Києва (м. Київ, вул. Герцена, 9) - знищити;

3.) документи, які стосуються укладення ОСОБА_7 кредитного договору №2628/0407/50-12546 від 10.04.2007 року, боргові розписки ОСОБА_9, що зберігаються при матеріалах справи (т. 6 а.с. 175-176) - залишити в справі;

4.) документи, які стосуються укладення ОСОБА_6 кредитного договору № 13г-180608 від 18.06.2008 року, переданий на зберігання АКБ „Інтеграл" (м. Київ, пр-т Перемоги, 52/2) - залишити Акціонерному комерційному банку „Інтеграл".

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення прокурором, потерпілими, представником потерпілих, захисниками, захисником з числа родичів, а засудженими - в той же термін з моменту вручення їм копії вироку.

Головуючий суддя: В.В. Лисенко

Суддя: С.В. Хрипун

Народні засідателі: А.Л. Дідескуль

Ю.В. Мунтяну

М.В. Кириченко