Ухвала суду № 28326780, 25.09.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Ракалович В.М.

Суддя-доповідач:Капустинський М.М.

УХВАЛА

іменем України

"25" вересня 2012 р. Справа № 0670/2528/12

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Капустинського М.М.

суддів: Євпак В.В.

Мацького Є.М.,

при секретарі Волянська О.В. ,

за участю позивача, розглянувши апеляційну скаргу Військової частини А1880 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "15" травня 2012 р. у справі за позовом Військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах ОСОБА_4 до Військової частини А1880 про стягнення заборгованості в розмірі 4375,58 грн. ,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2012 року Військовий прокурор Житомирського гарнізону в інтересах ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом та просив стягнути з військової частини А1880 на користь громадянина ОСОБА_4 грошову компенсацію за не отримане речове майно на загальну суму 4375грн. 58 коп.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 15 травня 2012 року позов задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі представник військової частини, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нову - про відмову у задоволенні позову. Зазначає, що суд безпідставно застосував до вказаних правовідносин норми ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» в редакції, яка була чинною до 01.01.2007 року, військовослужбовці одержували за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовців грошову компенсацію замість них.

Проте, статтею 2 Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000р. №1459/3 з 11.03.2000 року була призупинена дія частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців).

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" від 3 листопада 2006 року № 328-V, який набрав чинності з 1 січня 2007 року, Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" був доповнений статтею 9-1 "Продовольче, речове та інше забезпечення військовослужбовців", а стаття 9 була викладена в новій редакції.

При цьому, пунктом 2 статті 9-1 Закону було передбачено право військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Проте, вказана норма була зупинена на 2007 рік згідно із Законом України від 19.12.2006 р. № 489-V.

Законом України від 28.12.2007 року № 107-VI пункт 2 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" було виключено, однак, зміни, внесені підпунктом 3 пункту 67 розділу II Закону України від 28.12.2007 року № 107-VІ, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008.

Окрім того, пунктом 27 Положення про речове забезпечення військовослужбовці Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444, передбачено, що військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу за бажанням можуть отримувати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_4 проходив військову службу у Збройних Силах України та перебував на грошовому та матеріальному забезпеченні у військовій частині А 0281.

Наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 16 березня 2012 року №221 позивача було звільнено з військової служби у запас за пунктом "б" ч.6 ст.26 (за станом здоров'я) Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу".

Наказом командира військової частини А1880 №81 від 06 квітня 2012 року позивача було виключено зі списків особового складу військової частини (а.с.9).

Під час проходження служби, а також при звільненні позивач належне йому до видачі речове майно не отримував. Так само, відповідач як суб'єкт владних повноважень, не виконав зобов'язань держави перед позивачем і не розрахувався з ним за неотримане речове майно.

Відповідно до довідки №4 від 09.04.2012р., виданої військовою частиною А1880 розмір грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі позивачу, становить 4375, 58грн.(а.с.10).

За таких обставин, суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що єдиним способом захисту порушеного права позивача є стягнення на його користь грошової компенсації за неотримане речове майно, а невиплата таких коштів при звільненні є протиправною бездіяльністю відповідача як суб"єкта владних повноважень.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини А1880 залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "15" травня 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.М. Капустинський

судді: В.В. Євпак Є.М. Мацький

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Військовий прокурор Житомирського гарнізону в інтересах вул.Адмірала Щасного, 20,м.Житомир,10000

3- відповідачу Військова частина А1880 м.Васильків,Київська область,08606