Постанова № 2832586, 03.10.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

                                                                                                              Головуючий у І інстанції – суддя Галатіна О. О.

                                                                                                                                             Суддя-доповідач  - Яманко В. Г.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

3 жовтня 2008 року                                                                                       справа № 22-а-9002/08

зал судових засідань № 2 у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бульвар Шевченко, 26, 3 корпус

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                             Яманко В. Г.

суддів:                                                   Міронова Г. М.

                                                               Горбенко К. П.

при секретарі судового засідання   Білоус К. І.

за участю представників від:

позивача:                                              Кольчик І. К. керівник,

                                                               Кольчик О. І. за дов. № 42 від 19 березня 2008 року,

відповідача:                                          Мартиненко Н. Л. за дов. № 7610/06 від 15.07.08 р.

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну скаргу             Управління Пенсійного фонду України в

                                                               Київському районі м. Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від                                                          9 червня 2008 року  (постанова виготовлена в

                                                               повному обсязі 14 червня 2008 року)

по адміністративній справі               № 2-а-5148/08 (суддя Галатіна О. О.)

за позовом                                            Кооперативу по наданню послуг підприємствам,

                                                               організаціям та населенню «Гарант», м. Донецьк

до                                                           Управління Пенсійного фонду України в

                                                               Київському районі м. Донецька

про                                                         визнання не чинними: акту перевірки, вимоги про

                                                               сплату боргу, рішення про застосування фінансових

                                                               санкцій, рішення про результати розгляду заяви про

                                                               узгодження вимоги

ВСТАНОВИЛА:

1 лютого 2008 року до Донецького окружного адміністративного суду звернувся кооператив по наданню послуг підприємствам, організаціям та населенню «Гарант»  з адміністративним позовом (арк. справи 1-7) до Управління Пенсійного фонду України Київському районі м. Донецька (далі за текстом - УПФУ в Київському районі м. Донецька) про визнання не чинними: акту перевірки № 8 від 16 січня 2008 року, вимоги про сплату боргу № Ю-43 від 16 січня 2008 року у сумі 15414 грн. 01 коп., рішення № 13/2 від 16 січня 2008 року про застосування фінансових санкцій у сумі 4018 грн. 93 коп., рішення № 664/06 від 28 січня 2008 року про результати розгляду заяви про узгодження вимоги.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 9 червня 2008 року по справі № 2-а-5148/08  (арк. справи 141–145) вищенаведений позов кооперативу по наданню послуг підприємствам, організаціям та населенню «Гарант»  був задоволений частково, визнана недійсною вимога про сплату боргу УПФУ в Київському районі м. Донецька № Ю-43 від 16 січня 2008 року у сумі 15414 грн. 01 коп., визнане недійсним рішення № 13/2 від 16 січня 2008 року УПФУ в Київському районі м. Донецька про застосування фінансових санкцій у сумі 4018 грн. 93 коп., в інших позовних вимогах було відмовлено. Стягнуто судового збору на користь позивача в сумі 3 грн. 40 коп.

В апеляційній скарзі (арк. справи 149-152) відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.  

Відповідач заперечував (арк. справи 194-197) проти апеляційної скарги та просив постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

Кооператив по наданню послуг підприємствам, організаціям  і населенню «Гарант» є юридичною особою, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію (арк. справи 9) та включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 23187581 (арк. справи 214).  За анкетою  страхувальника станом на 3 жовтня 2008 року (арк. справи 188-190) позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року N 1058-IV, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, станом на час існування спірних правовідносин (далі - Закон України N 1058-IV), закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи такого страхування. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які йому підлягають; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення, сплати цих внесків і стягнення заборгованості за ними.

Пунктом 1 статті 11 Закону України N 1058-IV встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання та інших встановлених законом умов.

Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону України N 1058-IV страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону належать до платників страхових внесків і зобов'язані на підставі пункту 6 частини другої статті 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки й у повному обсязі страхові внески.

Позивач посилається на те, що з 2001 року по теперішній час кооператив знаходиться на спрощеній системі оподаткування і є платником єдиного податку в розмірі 10 відсотків, що підтверджується свідоцтвами про право сплати єдиного податку за 2001,  2002,  2003, 2004, 2005, 2006 (на свідоцтві за 2005 рік зазначений напис про його продовження на 2006 рік), 2007 роки  (арк. справи 34-39). На думку позивача, для платників єдиного податку є пріоритетними положення Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства" від 3 липня 1998 року N 727/98  і Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва" від 19 жовтня 2000 року N 2063-III, тому у зв'язку зі сплатою єдиного податку позивач звільняється від сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

За пунктом 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства» від 3 липня 1998 року N 727/98, який викладено у новій редакції згідно Указу Президента України від 28 червня 1999 року N 746/99, суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів): податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків; податку на прибуток підприємств; податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва); плати (податку) за землю; збору на спеціальне використання природних ресурсів; збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; збору до Державного інноваційного фонду; збору на обов'язкове соціальне страхування; відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України; комунального податку; податку на промисел; збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів; внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення; плати за патенти згідно із Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності". Як вбачається з наведеної норми серед переліку податків і зборів, від сплати яких звільняється платник єдиного податку, відсутні страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» N 400/97-ВР від 26 червня 1997 року, яким, як і Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року N 1058-IV, не встановлено такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для суб'єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування. Закон України "Про державну підтримку малого підприємництва" від 19 жовтня 2000 року N 2063-III також не встановлює пільг зі сплати страхових внесків або збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для платників єдиного податку.

Статтею 14 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-ХІІ від 25 червня 1991 року в редакції Закону України  від 18 лютого 1997 року N 77/97-ВР визначений перелік загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів), серед яких збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в цьому переліку відсутні.

Статтею  18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено наступне:

-  розмір страхових внесків, у тому числі розмір частини внесків, що спрямовуються до Накопичувального фонду, встановлює Верховна Рада України відповідно для страхувальників і застрахованих осіб за результатами актуарних розрахунків, виходячи з того, що вони повинні забезпечувати надання особам пенсійних виплат і соціальних послуг, передбачених цим Законом, а також покриття адміністративних витрат для забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування,

- страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом,

-  страховівнески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство,

- страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з Накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом,

- законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Отже, обов'язок сплачувати страхові внески або збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється певним статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності та звільнення від їх сплати нормативні акти, що регулюють діяльність осіб, які сплачують єдиний податок, не містять.

Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства» регулює питання оподаткування суб'єктів малого підприємництва. Згідно з вимогами пункту 15 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до приведення законодавства у відповідність із цим законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому закону. Положення пункту 6 зазначеного Указу про звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, суперечать закону і застосуванню не підлягають.

Суд першої інстанції дійшовши до такого ж висновку, як вище зазначено апеляційним судом, все ж таки задовольнив позовні вимоги та визнав недійсними вимогу про сплату боргу УПФУ в Київському районі м. Донецька № Ю-43 від 16 січня 2008 року у сумі 15414 грн. 01 коп. та рішення № 13/2 від 16 січня 2008 року УПФУ в Київському районі м. Донецька про застосування фінансових санкцій у сумі 4018 грн. 93 коп., вказавши як підставу для задоволення позовних вимог - наявність згідно особового рахунку позивача переплати до бюджету ПФУ по ставці 33,2 %  на 1 листопада 2007 року в розмірі 21446 грн. 49 коп., по ставці 1-2 % - 11,06 грн. За висновком суду першої інстанції, оскільки відсутня недоїмка за перевірений період, а є переплата, то УПФУ в Київському районі м. Донецька  повинно було зарахувати цю переплату на сплату страхових внесків по ставці 32 %, 33,2% у сумі 15414 грн. 01 коп. Суд першої інстанції послався на порушення відповідачем принципів обґрунтованості, розсудливості при прийнятті рішень та не доведеності правомірності прийнятого рішення.

Колегія суду з приводу цих висновків зазначає наступне.

Статтею 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"  передбачений наступний порядок обчислення та сплати страхових внесків:

- обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (частина 2);

- сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду (частина 4),

- страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, при цьому базовим звітним періодом для позивача, як страхувальника, є місяць  (частина 6);

- перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг) (частина 6);

- днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, установою Державного казначейства України суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду,  у разі сплати сум страхових внесків готівкою - день внесення страхувальником коштів у банківську установу чи відділення зв'язку для перерахування на банківські рахунки органу Пенсійного фонду (частина 9);

- якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина 10).

Частиною 2 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Пунктом 2 частини 9 цієї ж статті визначено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі: 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно; 20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно; 50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 5.9 розділу 5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої  постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року N 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за N 64/8663 (зі змінами та доповненнями станом на час існування спірних правовідносин) (далі по тексту – Інструкція № 21-1) передбачено, що обчислення страхових внесків органами Пенсійного фонду здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які нараховуються страхові внески. Обчислення органами Пенсійного фонду сум страхових внесків за минулі періоди провадиться, виходячи з розміру страхового внеску, що діяв на день нарахування виплат (доходу).

16 січня 2008 року працівниками УПФУ в Київському районі м. Донецька за результатами планової перевірки правильності, повноти нарахування та своєчасності сплати збору (страхових внесків) на обов'язкове державне пенсійне страхування  та з питань достовірності надання відомостей про фізичних осіб щодо персоніфікованого обліку кооперативу по наданню послуг підприємствам, організаціям і населенню "Гарант"  був складений акт № 8 (арк. справи 11-16). Перевіркою  повноти та пропорційності перерахування страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування при виплаті заробітної плати було встановлено, що відповідно до розрахунків за відповідні звітні періоди, в яких відбувалося нарахування заробітної плати, в період з 1 січня 2004 року по 1 листопада 2007 року (арк. справи 59-124) самостійно визначена позивачем сума страхових внесків дорівнює по ставці 32 % (32,3 %, 31,8 %, 33,2 %) у сумі 0 грн., по ставці 1-2% - 559 грн. 57 коп., за даними перевірки: по ставці 32 % (32,3 %, 31,8 %, 33,2 %) у сумі 15414 грн. 01 коп., по ставці 1-2 % - 559 грн. 57 коп. Таким чином, було встановлено порушення пункту 6 частини 2 статті 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у зв'язку з чим  були донараховані страхові внески по ставці 32 % (32,3 %, 31,8 %, 33,2 %) у сумі 15414 грн. 01 коп. Позивачем було перераховано до Пенсійного фонду України по ставці 33,2 % сума 21446 грн. 49 коп.,  яка визначена відповідачем як переплата по особовому рахунку (арк. справи 23, 125-128, 174-185), по ставці 1-2 % - 570 грн. 63 коп., з якої  11 грн. 06 коп. рахується як переплата (арк. справи 24). 

Як вбачається з наданих позивачем доказів, суми внесків із заробітку працівників зазначалися в відомостях про застраховану особу у 2004, 2007 роках (арк. справи 200-205, 209-213), проте в розрахунки страхових внесків, що подавалися до УПФУ в Київському районі м. Донецька не включалися. За листами позивача (арк. справи 206-207) у 2005, 2006 роках заробітна плата не нараховувалася та не виплачувалася.

Пунктом 8.1 розділу 8 Інструкції № 21-1 встановлено, що суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені пунктами 5.1, 5.2, 5.3 цієї Інструкції, у тому числі обчислені органами Пенсійного фонду, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Згідно підпункту "а" пункту 8.2 розділу 8 Інструкції № 21-1 органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки у випадку, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків.  У цьому випадку вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки. Вимога формується на підставі актів документальних перевірок та облікових даних з карток особових рахунків страхувальників за формою згідно з додатком 9 цієї Інструкції (пункт 8.3 розділу 8 Інструкції № 21-1).

Виходячи з наведених норм, на підставі акту перевірки № 8 від 16 січня 2008 року та розрахунку бази для нарахування сум страхових внесків (арк. справи 17-22) відповідачем була сформована вимога про сплату боргу № Ю-43 від 16 січня 2008 року (арк. справи 27)  на донараховану суму страхових внесків у  розмірі 15414 грн. 01 коп.

Колегія суддів щодо наявної переплати, яка була визначена в акті перевірки відповідача, зазначає, що за розпорядженням позивача, як власника грошових коштів, вона може бути використана як джерело  для погашення донарахованої та визначеної у вимозі суми, так і для зарахування в рахунок майбутніх страхових внесків, а також повернута як зайво сплачена. У відповідності до пункту 13 статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та підпункту 11.17 пункту 11 Інструкції N 21-1 суми надмірно чи помилково сплачених страхових внесків до солідарної системи повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків у порядку та в строки, визначені правлінням Пенсійного фонду. Як вбачається з наведених норм та підпункту 5.1.3 пункту 5.1 розділу 5  Інструкції № 21-1 страхові внески нараховуються незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати. Таким чином,  наявність переплати у позивача не тягне за собою недійсність вимоги про сплату законно донарахованих за актом перевірки страхових внесків, тому висновок суду першої інстанції щодо визнання вимоги недійсною тільки, у зв'язку з переплатою страхових внесків, є неправильним, з огляду також на вище наведені висновки про обов'язковість сплати страхових внесків суб'єктами підприємницької діяльності – роботодавцями, які знаходяться на спрощеній системі оподаткування.

На підставі розрахунку фінансових санкцій (арк. справи 25) 16 січня 2007 року начальником Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька було прийняте рішення № 13/2 (арк. справи 26) про застосування фінансових санкцій у розмірі 4018 грн. 93 коп. за донарахованими органом Пенсійного фонду України сумами своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків. Як вбачається з даного судового рішення, у зв'язку з наявністю підстав для донарахування страхових внесків, застосовані відповідачем у зв'язку з цим фінансові санкції визначені правильно та наявність переплати у позивача цього факту не спростовує, тому висновок суду першої інстанції щодо визнання недійсним рішення відповідача про застосування фінансових санкцій колегією суддів апеляційного суду не погоджується.

Щодо висновків суду першої інстанції стосовно відмови позивачу у визнанні нечинним акту перевірки та рішення про результати розгляду заяви про узгодження вимоги, то ні позивач, ні відповідач цю відмову не оскаржували, а за частиною 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України перегляд судового рішення суду першої інстанції здійснюється в межах апеляційної скарги.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки Донецького окружного адміністративного суду не відповідають обставинам справи та  постанова від 9 червня 2008 року по справі № 2-а-5148/08 прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому вказане судове рішення підлягає скасуванню, а в задоволенні позовних вимог  кооперативу по наданню послуг підприємствам, організаціям та населенню «Гарант» колегія суддів відмовляє.

Стосовно сплачених позивачем та присуджених судом першої інстанції судових витрат у розмірі 3 грн. 40 коп. – судового збору, то за статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з відмовою у задоволенні позову – судовий збір на користь позивача не стягується.

         Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 9 червня 2008 року по справі № 2-а-5148/08 задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 9 червня 2008 року по справі № 2-а-5148/08 скасувати.

         Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог кооперативу по наданню послуг підприємствам, організаціям та населенню «Гарант» до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька про визнання нечинними: акту перевірки № 8 від 16 січня 2008 року, вимоги про сплату боргу № Ю-43 від 16 січня 2008 року у сумі 15414 грн. 01 коп., рішення № 13/2 від 16 січня 2008 року про застосування фінансових санкцій  сумі 4018 грн. 93 коп., рішення № 664/06 від 28 січня 2008 року про результати розгляду заяви про узгодження вимоги.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України відкласти з дня закінчення судового розгляду справи на строк п’ять днів складання постанови у повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини постанови складені, підписані колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 3 жовтня 2008 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі.

Повний текст постанови складений та підписаний 8 жовтня 2008 року.

Головуючий:                                                                                                            В.Г.Яманко

Судді:                                                                                                                         Г.М.Міронова

                                                                                                                                    К.П.Горбенко