Ухвала суду № 2832469, 15.05.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

бенко К.П.

Суддя-доповідач Василенко Л.А.

Головуючий І інстанції суддя Галатіна О.О.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

Іменем України

15 травня 2008 року                                                                                                          Справа № 22-а-4895/08

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Василенко Л.А.,

суддів:                     Сіваченка І.В.,

                                 Дяченко С.П.,

при секретареві       Скопинській А.О.

з участю представника позивача  Безщасної Г.В.,

представників відповідача Посметної М.М., Тарасенко О.А.

розглянула апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Харцизьку  на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2008р. у справі № 2-а-142/08 за позовом Державного підприємства «Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль» до Державної податкової інспекції у    м. Харцизьку Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, і

                                                                                    ВСТАНОВИЛА:

Державною податковою інспекцією у м. Харцизьку подана апеляційна скарга на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2008 року, ухвалену у адміністративній справі за позовом Державного підприємства «Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль» до Державної податкової інспекції у    м. Харцизьку Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в якій просить скасувати постанову суду в зв’язку з порушенням судом норм матеріального права і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зокрема зазначено, що судом дана неправильна правова оцінка обставинам справи.

Постановою суду першої інстанції позовні вимоги задоволені в повному обсязі, визнане недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області № 0000971520/0 від 05.07.2007р.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали  апеляційну скаргу та доводи, викладені в ній.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін, зокрема наголошував, що факт погашення податкових зобов’язань місця не мав, а було проведення уточнення сум податкових зобов’язань шляхом нарахування податкового кредиту, тому у відповідача відсутні підстави для застосування положень п.п. 17.1.7 ст.17 Закону №2181.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевірила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги і  дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач - Державне підприємство „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль" є юридичною особою, зареєстроване 19.02.2001 року Виконавчим комітетом Харцизької міської ради Донецької області, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи. Згідно з довідкою з ЄДРПОУ № 180 від 02.10.2006 року первинна реєстрація підприємства проведена 19.02.2001 року. Підприємство здійснює свою діяльність на підставі Статуту, затвердженого Міністерством палива та енергетики 09.02.2001 року.

Відповідно до акту про стан фінансової дисципліни № 1681/15-2-04623778 від 25.06.2007р.(а.с. 16-19), перевіркою ДП „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль", що проводилася відповідачем, встановлено порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у частині несвоєчасного погашення податку на додану вартість, які нараховані згідно податкової декларації за лютий, серпень, вересень, листопад 2006р., січень, лютий, березень 2007р., з уточнюючими розрахунками № 25155 від 17.11.2006р., № 25154 від 17.11.2006р. та згідно рішення Господарського апеляційного суду № 28343а від 29.11.2006р.

05.07.2007 року заступником керівника ДПІ у м. Харцизьку прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000971520/0, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 320236,24 грн. Як вбачається з цього податкового повідомлення-рішення, воно прийняте за порушення позивачем п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами'' та на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 цього Закону.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.п. 1, 2 ч.З ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч.Іст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення відповідач зазначає, у тому числі порушення позивачем п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

На думку відповідача, ДП „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль" своєчасно не сплатило податкові зобов'язання з податку на додану вартість за період з 30.03.2006р. по 22.05.2007р. (а.с. 16).

Колегія суддів погодилася з висновком суду першої інстанції, що  таке ствердження відповідача необґрунтоване з наступних підстав, наведених судом.

Згідно з п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами", платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

При розгляді справи у суді апеляційної інстанції сторони підтвердили і ці факти ніким не оспорюються, що позивачем у лютому, серпні, вересні, листопаді 2006 року, січні, лютому, березні 2007 року подавалися до ДПІ у м. Харцизьку податкові декларації з податку на додану вартість, у яких була визначена сума податкового кредиту з податку на додану вартість. Зокрема, у декларації за жовтень 2006 року № 25150 від 17.11.2006р. (а.с. 20-21) визначена сума податкового кредиту у розмірі 18823,00 грн. Сума податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, у графі 27 цієї декларації не зазначена, тобто становить 0 грн.

У судовому засіданні першої інстанції представник позивача податковий кредит у зазначений період був сформований на підставі податкових накладних, що надавалися підприємству контрагентами по господарських договорах і це не оспорюється.

Такі податкові накладні є підставою для нарахування податкового кредиту у розумінні п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість". У відповідності до зазначеного підпункту Закону України „Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх одержувача.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що юридичними особами, які поставляли товари (надавали послуги) позивачеві, податкові накладні надані після подання позивачем до податкової інспекції зазначеної податкової декларації за жовтень 2006 року, що підтверджується реєстром отриманих податкових накладних та журналами-ордерами (а.с. 26-35).

У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

На виконання зазначеної вимоги закону позивач у зв'язку із отриманням ним вищевказаних податкових накладних подав до ДПІ у м. Харцизьку уточнюючі розрахунки № 23335 від 31.10.2006р., № 25153 від 17.11.2006р., № 2702 від 24.04.2007р. (а.с. 23, 24, 25), у яких збільшив суму податкового кредиту з податку на додану вартість (тобто зменшив суму податкового зобов'язання).

Згідно з вимогами п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивач не зазначив у податковій декларації суму податкового кредиту у повному обсязі, оскільки податкові накладні були отримані ним значно пізніше, ніж була подана до ДПІ у м. Харцизьку ця податкова декларація з податку на додану вартість. Позивачем вірно після отримання податкових накладних визначалися суми податкового кредиту в уточнюючих розрахунках. Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок суду правильним.

Відповідач у спірному податковому повідомленні-рішенні посилається на п.п. 17.1.7 п. 1.71 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами", у відповідності до якого, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, дана норма закону застосовується у разі, коли мало місце порушення граничних строків сплати податкового зобов'язання, передбачених у тому числі й п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами".

У відповідності до п. 1.2 ст. 1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податковим зобов'язанням є зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Податковим кредитом, у відповідності до п. 1.7 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість", є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Таким чином, оскільки у даному випадку не мала місце несвоєчасна сплата податкових зобов'язань з податку на додану вартість, а мало місце уточнення сум податкового кредиту, то і застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача, передбачених п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст .17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", є безпідставним.

Суд першої інстанції правильно не взяв до уваги посилання представників відповідача на Узагальнюючі податкові роз'яснення ДПА України з наступних підстав.

У відповідності до п.п.п. „а" п.п. 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" роз'яснення окремих положень податкового законодавства надаються контролюючими органами у порядку, визначеному відповідним центральним (керівним) органом контролюючого органу, виходячи із положень підпункту 4.4.1 цього пункту, принципів оподаткування, викладених у Законі України "Про систему оподаткування", та економічного змісту податку, збору (обов'язкового платежу), який розглядається.

Такий Порядок надання роз'яснень окремих положень податкового законодавства визначений ДПА України і затверджений Наказом ДПА України від 12.04.2003р. № 176, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23 квітня 2003 року за № 326/7647.

Згідно з п.п.п. „г" п.п. 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обгрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Уданому випадку не має місце апеляційна процедура, відсутні підстави для застосування таких податкових роз'яснень.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно  не взяв до уваги посилання відповідача на ст. 16 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", оскільки дана стаття визначає порядок нарахування пені, а не штрафних санкцій.

У відповідності до п.п. 16.4.1 п. 16.4 ст. 16 цього Закону пеня нараховується на суму податкового боргу. Податковим боргом у розумінні п. 1.3 ст. 1 зазначеного Закону є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами, та державними цільовими фондами» при прийняті контролюючим органом податкового повідомлення в ньому зазначається підстава такого нарахування.

Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дав правильну оцінку обставинам справи, дійшовши до  висновку, що відповідач не довів правомірність своїх дій, оскільки не навів законну підставу здійсненного нарахування позивачеві,не надав доказів наявності у позивача податкового боргу, не підтвердив цей факт відповідними документами.

Керуючись статтями  195, 196, 198, 200, 205, 206  Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

В задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у м. Харцизьку  відмовити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2008р. у справі № 2-а-142/08 за позовом Державного підприємства «Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль» до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

        Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий:      

Судді: