Ухвала суду № 2832464, 24.04.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

бенко К.П.

Суддя-доповідач Василенко Л.А.

Головуючий І інстанції суддя Білак С.В.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

Іменем України

24 квітня 2008 року                                                                                           Справа № 22-а-4557/08

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Василенко Л.А..

суддів:                     Сіваченка І.В.

                            Дяченко С.П.,

при секретареві     Безруковій В.М.,

розглянула апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Димитрові Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 березня 2008р. у адміністративній справі № 2-а-3724/08 за позовом Державного підприємства «Красноармійськвугілля» до Державної податкової інспекції у м.Димитрові Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, і

                                                                                        ВСТАНОВИЛА:

Державною податковою інспекцією у м.Димитрові Донецької області подана апеляційна скарга на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 березня 2008р., ухвалену у адміністративній справі за позовом Державного підприємства «Красноармійськвугілля» до Державної податкової інспекції у м.Димитрові Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в якій просить скасувати зазначену постанову суду в зв’язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права, і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зокрема зазначено, що платник податків має право вибору черговості погашення своїх податкових зобов’язань тільки у разі наявності у нього активів, вільних від заставних зобов’язань та за їх рахунок; за наявності в платника податків податкового боргу законом не передбачена можливість спрямування коштів в рахунок погашення податкових зобов’язань, що мають більш пізні терміни виникнення.

Постановою суду першої інстанції позовзадоволений повністю, визнано не чинним правовий акт індивідуальної дії - податкове повідомлення-рішення, прийняте державною податковою інспекцією в м.Димитрові Донецької області № 0000641640/0 від 29.05.2007р., яким встановлено порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання зі сплати податку на додану вартість ДП «Красноармійськвугілля» і визначено до сплати штраф у розмірі 10 % у сумі 151 323 грн. 21 коп.; з Державного бюджету на користь Державного підприємства «Красноармійськвугілля» присуджено судовий збір в розмірі 8 грн. 50 коп.

Сторони в судове засідання не з’явилися, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду справи.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги і  дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідач - державне підприємство «Красноармійськвугілля» є юридичною особою, яке зареєстроване виконавчим комітетом Димитровської міської ради Донецької області 25.03.2003р., включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 32087941, знаходиться на обліку платника податку на додану вартість в ДПІ м.Димитров з 01.06.2005р. /а.с.20-26, 27,28, 43/

Згідно акту про результати проведення невиїзної документальної перевірки ДП «Красноармійськвугілля» з питання своєчасної сплати узгоджених сум податкових зобов»язань з ПДВ за період з 01.10.2007р. по 31.10.2007р. № 287/204-32087941 від 30.11.2007р., було встановлено, що в порушення п.п.5.3.1, п.5.3 ст.5 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ПІ ДП «Красноармійськвугілля» здійснювало сплату податку на додану вартість з порушенням граничних термінів сплати, а саме, фактична сплата податкового зобов’язання в сумі 1513231.96 грн. затримана на 30 днів /а.с.6/.

Узгоджені суми податкових зобов’язань підтверджені податковими деклараціями з податку на додану вартість, а їх сплата - платіжними дорученнями /а.с.8-13, 52-53 /.

Податковим повідомленням рішенням № 0000641640/0 від 29.05.2007р. відповідно до акту перевірки № 287/204    від 30.11.2007р.,    встановлено порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість ДП «Красноармійськвугілля» і на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення з,обов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку на 158 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 1513231.96 грн. зобов’язано сплатити штраф у розмірі 10 % у сумі 151323 грн. 21 коп. /а.с.7/.

Розрахунковими документами - платіжними дорученнями по сплаті ПДВ в графі «призначення платежу» зазначено періоди, за які сплачуються суми /а.с.8-13/.

Сторонами не оспорюються суми і дати сплати податкових зобов’язань і факт зарахування податковим органом платежів не за призначенням, зазначеним в платіжних дорученнях.

Податковим органом спірним податковим повідомленням-рішенням відповідно до п. 17.1.7 ст. 17 Закону України № 2181 від 21.12.2000р. були застосовані штрафні санкції у сумі 151323.21 грн. на суми податкового боргу, які були розстрочені згідно договорів про розстрочення податкового зобов’язання /а.с. 14-19, 54-76/.

Суть спору полягає в правомірності твердження відповідача про порушення позивачем граничного строку сплати узгоджених податкових зобов’язань.

Статтею 1 Закону України "Про систему оподаткування" передбачено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита, не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Відповідно до ст.9 цього Закону платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Порядок сплати зобов'язань платників податків також встановлений Законом України № 2181-IIIвід 21.12.2000 р. "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом про оподаткування.

Підпункт 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181 (у редакції п.п. 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 20.02.2003 р. N 550-ІV) передбачає, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Підпунктом 17.1.7. п.17.1 Закону № 2181 встановлений обов'язок платника податків сплатити штраф, зокрема у розмірі десяти відсотків від узгодженої суми податкового зобов'язання, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, тобто самим Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до абзацу першого його преамбули та п. 19.6. ст. 19 цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, закони та інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить нормам цього Закону.

Строки сплати узгодженого податкового зобов'язання доволі чітко встановлені цим законом у           п.5.3.1. ст. 5 та передбачають обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпункт 4.1.4. визначає, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що може, зокрема, дорівнювати календарному року. При цьому, цей підпункт (з урахуванням останнього речення частини другої) пов'язує строк подачі декларації з базовим податковим (звітним) періодом, визначеним відповідним законом з питань оподаткування.

Відповідно до ст.З Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Отже, щоб визначати порядок спрямування сплачених платником податків до бюджету коштів у погашення тих чи інших податкових зобов'язань орган державної влади повинний мати на це відповідне повноваження, яке було б прямо передбачене Законом або іншим нормативно-правовим актом. Так. наприклад, відповідно до п.п. 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 Закону № 2181 податковий орган має право самостійно здійснювати розподіл сплаченої платником суми у погашення податкового боргу та пені, якщо платник не дотримується певного порядку сплати пені.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції,  що у діючому на момент прийняття спірного повідомлення-рішення законодавстві відсутні повноваження податкового органу на визначення податкових зобов'язань (боргу), у погашення яких спрямовуються сплачені платником податків кошти.

Відповідно до п.3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976) реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів одержувачу.

Враховуючи відсутність у відповідача повноважень перешкоджати праву платника податків самостійно розпоряджатися належними йому коштами при виборі податкових зобов'язань, які погашаються, суд дійшов до висновку, що зарахування коштів іншим чином, ніж це зазначене позивачем (окрім випадків з розподілом пені) у відповідних платіжних документах, не відповідає приписам законодавства.

Відповідно до п.1.2 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

У даному випадку відповідачем не визначалося податкове зобов'язання, а була застосована штрафна санкція, яка згідно до п.1.5 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є - платою у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Відповідно до ст.20 Закону України „Про систему оподаткування" від 25 червня 1991 року 1251-XIIконтроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється державними податковими органами та іншими державними органами в  межах повноважень, визначених законами.

Повноваження податкових органів визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні", зокрема, ст.10 визначено функції державних податкових інспекцій, у тому числі, щодо забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів.

На виконання покладених на податковий орган функцій ДПА України було затверджено Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України.

Проте Інструкція, яка була затверджена наказом Головної Державної податкової інспекції України від 12.05.94 N 37 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 03.09.01 N 342, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2001 р. за N 887/6078) і яка діяла до 13.08.2005р., та Інструкція, яка набрала чинності з 13.08.2005р (Наказ Державної податкової адміністрації України 18.07.2005 № 276, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 р. за № 843/11123) не містять у собі положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежу визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету

Посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи ДПС функцій та повною мірою використовувати надані їм права (ст. 13 Закону України від 04.12.90 р. N 509-ХН "Про державну податкову службу в Україні").

У пункті 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що змінюючи призначення платежу на свій розсуд відповідач діяв з перевищенням своїх повноважень, в ході розгляду спору відповідач не довів правомірність прийняття спірного податкового повідомлення – рішення, тому вимоги позивача про визнання його недійсним обґрунтовані на законі і підлягають задоволенню повністю.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями  195, 196, 198, 200, 205, 206  Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

В задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у м. Димитрові Донецької області відмовити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 березня 2008р. у адміністративній справі за позовом Державного підприємства «Красноармійськвугілля» до Державної податкової інспекції у м.Димитрові Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

        Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий:   

Судді: