Ухвала суду № 2832462, 29.05.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

бенко К.П.

Суддя-доповідач Василенко Л.А.

Головуючий І інстанції суддя Яманко В.Г.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

Іменем України

29 травня 2008 року Справа № 22-а-5271/08

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Василенко Л.А.,

суддів: Сіваченка І.В.,

Дяченко С.П.,

при секретареві Скопинській А.О.

з участю представника позивача Ауксутіса Е.С.

розглянула апеляційну скаргу Горлівської обєднаної державної податкової інспекції м. Горлівки на постанову Господарського суду Донецької області від 20 лютого 2008р. у справі № 2-а-4378/08 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Горлівський машинобудівельний завод «Універсал» до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000472340/0 від 21 вересня 2005 року в частині донарахування податкових зобовязань з податку на прибуток у розмірі 65850,0 грн., з яких 43900,0 грн. сума основного платежу, 21950,0 грн. сума штрафних (фінансових)санкцій, і

ВСТАНОВИЛА:

Постановою господарського суду Донецької області від 03 квітня 2008р. позов Відкритого акціонерного товариства «Горлівський машинобудівельний завод «Універсал» до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000472340/0 від 21 вересня 2005 року в частині донарахування податкових зобовязань з податку на прибуток у розмірі 65850,0 грн., з яких 43900,0 грн. сума основного платежу, 21950,0 грн. сума штрафних (фінансових)санкцій задоволений в повному обсязі: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000472340/0 від 21 вересня 2005 року; з Державного бюджету на користь позивача стягнуті витрати на правову допомогу в сумі 3500 гривень та витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40грн.

Горлівська обєднана державна податкова інспекція не погодилася з таким рішенням суду і подала апеляційну скаргу, просить ухвалити нове судове рішення, яким скасувати постанову суду першої інстанції, відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000472340/0 від 21 вересня 2005 року.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання представник відповідача не зявився.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав її необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевірила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги і дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Горлівською об'єднаною державною податковою інспекцією, м.Горлівка з 22 серпня 2005 року по 15 вересня 2005 року проведена планова виїзна документальна перевірка Відкритого акціонерного товариства "Горлівський машинобудівельний завод "Універсал" з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 1 січня 2004 року по 31 березня 2005 року. За результатами цієї перевірки складений акт № 232/23-111-1/00174616 від 15 вересня 2005 року (т. 1 арк. справи 11-30, т. 1 арк. справи 128-147, т. 2 арк. справи 12-31). За результатами розгляду податковим органом заперечень позивача № 476 від 15 вересня 2005 року на акт перевірки, висновки акту перевірки № 232/23-111-1/00174616 від 15 вересня 2005 року визнані правомірними (т. 2 арк. справи 37-38).

На підставі акту перевірки № 232/23-111-1/00174616 від 15 вересня 2005 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000472340/0 від 21 вересня 2005 року про визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 65850 грн., в тому числі основного платежу - 43900 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 21950 грн. (т. 1 арк. справи 1 і т. 1 арк. справи 112, т. 2 арк. справи 33), яке оскаржено позивачем в порядку апеляційного узгодження не було та є предметом розгляду даної справи.

Згідно розділу 3.1 "Валовий дохід" акту перевірки № 232/23-111-1/00174616 від 15 вересні 2005 року (т.2 а.с.18) перевіркою правильності визначення валового доходу встановлено порушення вимог пункту 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28 грудня 1994 року в редакції Закону України від 22 травня 199" року № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями станом на час існування спірних правовідносин підпункту 7 пункту 14 Типового положення по плануванню, обліку та калькуванню собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Україні № 473 від 26 квітня 1996 року, пункту 22 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року N 311 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за N 27/4248, а саме невірне визначення балансової вартості запасів у незавершеному виробництві і у готовій продукції на кінець звітних періодів та при розрахунку долі матеріальних витрат в витратах на виробництво для обліку приросту (убутку) вартості матеріальних ресурсів в незавершеному виробництві і залишки готової продукції не включення до складу матеріальних витрат вартості електричної енергії, яка використовувалася на технологічні, енергетичні та інші потреби підприємства, що призвело до заниження валового доходу на 169,0 тис. грн., у тому числі за 1 квартал 2004 року - 619 тис. грн. (заниження), 1 півріччя 2004 року - 50,0 тис. грн. (заниження), 3 квартал 2004 року - 110,4 тис. грн. (завищення), 2004 рік - 169,0 тис. грн. (заниження). З вищенаведених підстав в розділі 3. "Валовий дохід" акту перевірки (т. 2 арк. справи 18) було вказано на завищення загальної сум валових витрат на 6,6 тис. грн. за 2004 рік.

Розрахунок приросту (убутку) вартості матеріальних ресурсів в незавершеному виробництв; залишках готової продукції наведений відповідача у додатках № 3, За (т. 2 арк. справи 30, 31). Вказані порушення були встановлені податковим органом при перевірці декларацій з податку на прибуток за 1 квартал, 1 півріччя, 3 квартал 2004 року, 2004 рік та головної книги за 2004 рік.

У висновках акту перевірки та оспорюваному податковому повідомленні-рішенні зазначено, що порушення платником податку вимог пункту 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" призвело до заниження податку на прибуток за 2004 рік на суму 43900 грн., у тому числі за: 1 квартал 2004 року на суму 15,5 тис. грн. (заниження), 1 півріччя 2004 року на суму 12,5 тис. грн. (заниження), 3 квартал 2004 року на суму 3,7 тис. грн. (завищення), в цілому за 2004 рік на суму 43900 грн. (заниження).

За договором № 101 від 24 квітня 2003 року (т. 2 арк. справи 109-114), укладеним між відкритим акціонерним товариством "Донецькобленерго" - "Постачальником електричної енергії та відкритим акціонерним товариством "Горлівський машинобудівельний завод "Універсал" "Споживачем", Постачальник електричної енергії постачає електричну енергію Споживачу, який користується електроенергією та оплачує постачальнику її вартість згідно з умовами цього договору. Доказами фактичного виконання договору у 2004 році є акти прийому перечі електроенергії, рахунки на оплату поставленої електричної енергії та платіжні доручення щодо її оплати, тобто фактичне понесення позивачем витрат на оплату спожитої електроенергії довено матеріалами справи (т. 2 арк. справи 115-206).

Згідно статті 1 Закону України "Про електроенергетику" № 575/97-ВР від 16 жовтня1997 року електроенергетика - галузь економіки України, що забезпечує споживачів енергією, якою електрична чи теплова енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу. Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, державним наглядом з безпечним виконанням робіт на об'єктах електроенергетики незалежно від форм власності, безпечною експлуатацією енергетичного обладнання і державним наглядом за режимами споживання електричної і теплової енергії (стаття 2). Згідно статті 4 Закону України "Про електроенергетику" регулювання відносин в електроенергетиці має особливості, визначені цим Законом. Ці особливості викликані об'єктивними умовами функціонування галузі та специфікою електроенергії як товару, що має спеціальні правила вироблення, передавання, постачання і споживання. Згідно Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року N 28, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 2 серпня 1996 р. за N 417/1442, розрахунок обсягу фактично спожитої електричної енергії та його вартості здійснюється відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 4 травня 2006 року N 562, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 4 липня 2006 року за N 782/12656, за тарифами, що діяли протягом споживання електричної енергії з порушенням. Пунктом 1.2 розділу 1 Правил користування електричною енергією передбачено, шо електроенергія (активна) - енергоносій, який виступає на ринку як товар, що відрізняється від інших товарів особливими споживчими якостями та фізико-технічничн характеристиками (одночасність виробництва та споживання, неможливість складування, повернення, переадресування), які визначають необхідність регулювання та регламентації використання цього товару. Цим же пунктом передбачено, що користування електричною енергією це споживання електричної енергії з дотриманням споживачем визначених відповідними договорами умов підключення електроустановок споживача до електричних мереж у точці приєднання, умов оплати купованої електричної енергії та режимів споживання електричної енергії для отримання договірних обсягів електричної енергії та величини потужності. Пунктом 6.1 розділу 6 Правил передбачено, що розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються відповідно до умов договору. Обсяги електричної енергії, які підлягають оплаті, мають визначатися відповідно до даних розрахункового обліку електричної енергії про її фактичне споживання за винятком випадків, передбачених цими Правилами. Згідно пункту 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Як вбачається з наведених норм Закону України "Про електроенергетику" та Правил користування електричною енергією встановлене відповідачем порушення пункту 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не може бути визнано обґрунтованим,оскільки, особливі технологічні характеристики електроенергії як товару виключають наявність залишків на початок і на кінець звітного періоду та одночасність виробництва і споживання виключає можливість складування, в той час як пункт 5.9. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств" регулює саме порядок податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості залишків, у тому числі покупних товарів на початок і кінець звітного кварталу. До того ж особливі технічні характеристики електроенергії виключають можливість визначення бази оподаткування по факту відпуску (відвантаження) споживачам, що у свою чергу спростовує доводи відповідача про використання позивачем на виробничі цілі не всієї придбаної електроенергії у відповідному звітному періоді. Згідно з пунктом 5.1, підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовими витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) із врахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті. Відповідно до пункту 5.10цієї ж статті установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі, не дозволяється. За висновком судової економічної експертизи № 5551 від 10 вересня 2007 року (т. 2 а.с. 63-75) відображення в податковому обліку позивачем валового доходу та валових витрат за фінансово-господарським операціям з придбання та використання електричної енерії відповідає вимогам пункту 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Крім того, в результаті проведених досліджень експертом встановлено, що відповідно до пункту 22 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року N 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України, 19 січня 2000 року за N 27/4248, позивачем на бухгалтерському субрахунку 803 "Затрати палива та енергії" бухгалтерського рахунку 80 "Матеріальні затрати" узагальнена інформація про вартість електричної енергії, яка використовувалася на технологічні, енергетичні та інші потреби підприємства, в тому числі по дебету рахунку були відображенні витрати на придбання електроенергії, а по кредиту рахунку проведено списання, в тому числі в дебет рахунку 91 "Загальнозаводські витрати", усього за 2004 рік на суму 206245 грн. 20 коп. Оскільки електроенергія не відноситься до запасів незавершеного виробництва та готової продукції, позивач правомірно, як встановлено експертом, витрати на придбання електричної енергії відносив на собівартість готової продукції.

Посилання відповідача в акті перевірки № 232/23-111-1/00174616 від 15 вересня 2005 року на порушення позивачем у 2004 році пунктів 7, 14 Типового положення з планування, обліку, калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 1996 року N 473 судом не приймається, оскільки постановою Кабінету Міністрів України N 630 від 16 травня 2002 року вказана постанова № 473 та відповідно Типове положення були визнанні такими, що втратили чинність.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на підставі викладеного та з огляду на недотримання відповідачем вимог статей 71, Кодексу адміністративного судочинства України щодо доведення доказами встановлен порушень та обгрунтування своїх заперечень проти позову, суд задовольняє повністю позої вимоги Відкритого акціонерного товариства "Горлівський машинобудівельний завод "Універсг та визнає недійсним податкове повідомлення - рішення № 0000472340/0 від 21 вересня 2005 ро як в частині донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 43900 грн.. і і в частині застосування на донараховану суму податку згідно підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ста 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами державними цільовими фондами" штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 21950 грн. Тобто суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права в зазначеній частині.

Проте суд першої інстанції допустився помилки при визначенні розміру витрат на правову допомогу, в звязку з чим, в цій частині постанова суду підлягає зміні і колегія суддів вважає за можливе у відповідності до ч.1 ст.195 КАС України вийти за межі доводів апеляційної скарги.

Суд неправильно стягнув з Державного бюджету України витрати на правову допомогу.

Так, згідно ч.1 ст. 90 КАС України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. У відповідності до п.1 ч.3 ст. 87 КАС України такі витрати входять до складу судових витрат і присуджуються стороні, на користь якої постановлене рішення з іншої сторони.

Відповідно договору на надання адвокатських послуг, розрахунку фактурі та платіжного доручення позивач сплатив ТОВ «Восточноукраїнському юридичному союзу» за послуги адвоката Грицаєнко А.І. 3500 гривень (а.с.38-45 т.1), який представляв його у судовому засіданні у справі, в якій постановлювалось судове рішення.

Частиною 3 ст.90 КАС України передбачений граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу, який відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 р. № 590. Зокрема, згідно з підпунктом 2 пункту 1 Додатку до вказаної Постанови КМУ, витрати, пов'язані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, і яка не є субєктом владних повноважень, якщо компенсація відповідно до закону сплачується за рахунок держави, не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.

Мінімальна заробітна плата на підставі відповідних Законів України про бюджет у 2005 році на час проведення судових засідань становила 375 гривень; 01.11.2007р. 460 грн.; 20.02.2008р. 515грн.

Відповідно до ч.1 ст. 52 Кодексу законів України про працю для працівників установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. При п'ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації з додержанням установленої тривалості робочого тижня (статті 50 і 51). Згідно ч.1 ст. 50 КЗпП України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Тобто повним робочим днем вважається день тривалістю 8 годин.

Як вбачається з матеріалів цієї адміністративної справи, судове засідання по ній тривало: 19.10.2005р. 30 хвилин (а.с. 121 т.1) ; 10.11.2005 30хвилин (а.с.150 т.1); 01.11.2007 року 40 хвилин (а.с.93 т.2); 20.02.2008 р. 1 година 30 хвилин (т.2 а.с. 213).

Таким чином, витрати на правову допомогу, які повинні компенсуватися позивачеві за рахунок Державного бюджету, складуть 8,57грн. за наступним розрахунком: 375 грн. х 1 год :8 = 46,66 х 5% = 2,34 грн.

460 грн х 40/60 год : 8 = 38,33 х 5% = 1,92 грн.

515 х 90/60 год :8 = 86,25 х 5% = 4,31грн.

2,34 + 1,92 + 4,31 = 8,57грн.

Керуючись ст.ст. 195-196, п.2 ч.1 ст. 198, п.1 ч.1 ст. 201, ч.2 ст. 205, ст. 206, ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Горлівської обєднаної державної податкової інспекції м.Горлівки задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Донецької області від 20 лютого 2008р. у справі № 2-а-4378/08 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Горлівський машинобудівельний завод «Універсал» до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000472340/0 від 21 вересня 2005 року в частині донарахування податкових зобовязань з податку на прибуток у розмірі 65850,0 грн., з яких 43900,0 грн. сума основного платежу, 21950,0 грн. сума штрафних (фінансових)санкцій змінити в частині витрат на правову допомогу.

Стягнути з Державного бюджету на користь Відкритого акціонерного товариства «Горлівський машинобудівельний завод «Універсал» витрати на правову допомогу в сумі 8гривень 57 копійок.

В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий:

Судді: