Ухвала суду № 28322241, 06.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" грудня 2012 р. м. Київ К-22491/10

№ К-22491/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Господарського суду Тернопільської області від 26.11.2008

ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2010

у справі № 15а/85-1710 Господарського суду Тернопільської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Альпо»

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції (ОДПІ)

Головного управління Державного казначейства України у Тернопільській області

за участю прокурора міста Тернополя

про скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 26.11.2008, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2010, позовні вимоги задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000202306/0/26291 від 15.04.2008 у частині зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 23761,00 грн., податкове повідомлення-рішення № 0000172306/0/25728 від 11.04.2008 в частині зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 51210,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000562306/0/85728 від 26.12.2007 в частині зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 39605,00 грн., податкове повідомлення рішення № 0008522305/0/47767 від 01.08.2008 у частині зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2007 року на суму 21534,00 грн., грудень 2007 року на суму 24646,00 грн., січень 2008 року на суму 23561,00 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 184317,00 грн. заборгованості з бюджетного відшкодування за жовтень, грудень 2007 року, січень 2008 року з податку на додану вартість. В задоволенні решти позовних вимог відмолено.

Задовольняючи позов частково, судами попередніх інстанцій враховано висновок судово-бухгалтерської експертизи, проведеної експертом Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВСУ Тернопільській області, яким підтверджено правильність декларування ТОВ «Альпо»бюджетного відшкодування з ПДВ в сумах 61139 грн. за жовтень 2007 року, 47322 грн. за січень 20008 року та 75856 грн. за грудень 2007 року.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідачем не доведено правомірність зменшення бюджетного відшкодування за жовтень 2007 року на 21534 грн., за січень 2008 року на 23561 грн., за грудень 2007 року на 24646 грн. податковим повідомленням-рішенням №0008522305/0/47767 від 01.08.2008.

Відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування правової позиції податковий орган посилається на приписи Указу Президента України «Про деякі заходи з перегулювання підприємницької діяльності»від 23 липня 1998 року № 817-98 (далі -Указ) яким визначено, що індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку.

Відповідач не скористувався правом на подання заперечень на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОДПІ проведено ряд виїзних позапланових перевірок TзOB «Альпо»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень, грудень 2007 року та січень 2008 року.

Як висновок зазначено, що у відповідності до актів недопуску до позапланових виїзних перевірок від 22.11.2007 № 799/23-06, від 21.01.2008 № 178/23-623 від 12.05.2008 № 263/23-623 в порушення підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.5. пункту 7.4, підпункту «а»підпункту 7.7.2, підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР) встановлено завищення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2007 року, грудень 2007 року, січень 2008 року та ненадання платником бухгалтерських документів у підтвердження правильності визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту за жовтень, грудень 2007 року, січень 2008 року.

Перевіркою встановлено, що в період з 1 квітня 2007 року по 31 березня 2008 року позивач здійснював реалізацію товарно-матеріальних цінностей за договірними цінами, які більш ніж на 20 відсотків були меншими за звичайні ціни.

Тернопільською ОДПІ на підставі підпунктів «б», «в»пункту 4.2.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків бюджетами та державними цільовими фондами» та підпункту 7.7.5. пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000562306/0/85728 від 26.12.2007, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2007 року на 61139,00 грн., № 0000202306/0/26291 від 15.04.2008, яким ТОВ «Альпо»зменшено суму бюджетного відшкодування з датку на додану вартість за січень 2008 року на суму 47322,00 грн.; № 0000172306/0/25728 від 11.04.2008, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2007 року на суму 75856,00 грн.

Крім цього, ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку на предмет дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 31 березня 2008 року, про що складено акт № 8652/23-22/32549973 від 18.07.2008.

На підставі зазначеного акта перевірки рішенням голови Державної податкової адміністрації в Тернопільській області № 11176/7/23-427/475 від 30.07.2008 відповідно до статті 12 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», пункту 11 Інструкції «Про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби», затвердженої наказом ДПА України № 110 від 23.03.2001, частково скасовано податкові повідомлення - рішення Тернопільської ОДПІ № 0000562306/0/85728 від 26.12.2007 в частині зменшення на 21534,00 грн. суми бюджетного відшкодування за жовтень 2007 року; № 0000202306/0/26291 від 15.04.2008 - в частині зменшення на 23761,00 грн. суми бюджетного відшкодування за січень 2008 року; № 0000172306/0/25728 від 11.04.2008 - в частині зменшення на 24646,00 грн. суми бюджетного відшкодування за грудень 2007 року та зобов'язано начальника Тернопільської ОДПІ винести податкове повідомлення-рішення на підставі акта перевірки № 8652/23-22/32549973 від 18.07.2008; в решті зазначені рішення про зменшення сум бюджетного відшкодування залишено без змін.

Відповідачем на підставі рішення голови ДПА в Тернопільській області №11176/7/23-427/475 від 30.07.2008 та акта перевірки № 8652/23-22/32549973 від 18.07.2008 прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.08.2008 №0008522305/0/47767 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2007 року на 21534,00 грн., грудень 2007 року на 24646,00 грн., січень 2008 року на 23561,00 грн.

Згідно з пунктом 1.8 ст. 1 Закону № 168/97-ВР бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) та основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації, а відповідно до підпункту 7.4.5 цього пункту - не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт(послуг) - актом прийняття робіт(послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт(послуг).

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 вказаної статті встановлено, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Судами попередніх інстанцій відповідно до статті 86 КАС України обґрунтовано враховано висновки судово-бухгалтерських експертиз від 07.07.2008, від 29.07.2008 та від 03.07.2008, проведених експертом Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВСУ Тернопільській області, зроблені на підставі дослідження документів бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Альпо», в тому числі авансових звітів, банківських виписок, вантажних митних декларацій, видаткових накладних, оборотно-сальдових відомостей (а.с. 62-69, т.2, 69-76, т.3), якими підтверджено задекларовані позивачем суми бюджетного відшкодування, а саме: 61139,00 грн. - за жовтень 2007року, 75.856 грн. за грудень 2007 року та 47322,00 грн. - за січень 2008 року та 75856,00 грн. Висновок суду, що податкове повідомлення-рішення № 0000202306/0/26291 від 15.04.2008 підлягає скасуванню в частині зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 23761,00 грн., податкове повідомлення-рішення № 0000172306/0/25728 від 11.04.2008 - в частині зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 51210,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000562306/0/85728 від 26.12.2007 - в частині зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 39605,00 грн. відповідає дослідженим в судовому процесі доказам.

Відповідно до пунктом 4.1 ст. 4 Закону № 168/97-ВР у разі продажу товарів (робіт, послуг) база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Згідно з пунктом 1.18 ст. 1 цього Закону звичайні ціни застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Відповідачем при проведенні перевірки встановлено факт продажу товариством ідентичних товарів із застосуванням різних цін, зокрема реалізацію продукції разовим покупцям (неплатникам ПДВ) за цінами, нижчими від цін реалізації продукції платникам ПДВ.

Дослідження щодо визначення звичайної ціни в порядку, встановленому пунктом 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тобто визначення цін, що склалися на ринку ідентичних товарів у спів ставних умовах продажу, в акті перевірки не наведені, а доводи позивача, що різниця в цінах реалізації викликана акційним продажем залишків товару та продажем пошкодженого товару відповідачем в судовому процесі не спростовані.

Висновок в акті перевірки про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених ним в ціні придбаних послуг з навантаження, розвантаження, транспортування, передпродажної підготовки товару, обґрунтовано визнано судом таким, що не відповідає фактичним обставинам справи з огляду на факт придбання таких послуг позивачем та використання їх результатів у власній господарській діяльності.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Касаційний перегляд справи здійснено в межах касаційної скарги відповідно до частини 2 ст. 220 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Тернопільської області від 26.11.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак