Постанова № 28322239, 06.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2012 року м. Київ К-31854/10

№ К-31854/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2010

та постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.01.2010

у справі № 2а-11622/09/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Кьютек-Крим»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Арма-Строй»

про стягнення в дохід держави грошових коштів в сумі 9512000,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.01.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2010, у задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що господарські зобов'язання, за якими ДПІ просить стягнути в доход держави грошові кошти в сумі 9512000,00 грн. з підстави їх здійснення з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, здійснені в період з 08.02.2008 по 23.04.2008, тоді як з позовом ДПІ звернулась до суду 10.09.2009, тобто з пропуском строку, встановленого статтею 250 Господарського кодексу України (ГК) для застосування адміністративно-господарських санкцій, до яких відносяться і встановлені частиною 1 ст. 208 цього Кодексу юридичні наслідки недійсності господарського зобов'язання, вчиненого з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства. При цьому, однак, суд дійшов висновку, що договір підряду № 10 від 25.01.2008 ТОВ «КьюТек-Крим»(замовник) та ТОВ «Арма-Строй»(виконавець) на виготовлення залізобетонних виробів для робіт з берегоукріплення уклали про людське око з метою незаконної мінімізації податкових зобов'язань (збільшення валових витрат та податкового кредиту при визначенні податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість).

У касаційній скарзі ДПІ у Шевченківському районі м. Києва просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.

Відповідачі не скористалися своїм процесуальним правом надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що між ТОВ «Арма-Строй»(виконавець) та ТОВ «Кьютек-Крим»(замовник) був укладений договір від 25.01.2008 № 10 на виготовлення залізобетонних виробів для здійснення берегоукріплювальних робіт при реконструкції санаторію «Золотий Пляж». ТОВ «Арма-Строй»виписані податкові накладні на поставку ТОВ «Кьютек-Крим»робіт на загальну суму 4756000,00 грн. (в тому числі ПДВ) від 28.01.2008 № 01-114, від 30.06.2008 б/н, від 08.07.2008 б/н.

Згідно з частиною 1 ст. 207 Господарського кодексу України (ГК України) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до частини 1 ст. 208 цього Кодексу у разі якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведені законодавчо встановлені положення до 1 січня 2011 року слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною 1 ст. 203 та з частиною 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, тобто недійсним в силу закону, у зв'язку з чим визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Висновок судів попередніх інстанцій про спрямованість умислу відповідачів при укладені вказаного договору на ухилення від сплати податків (незаконну мінімізацію податкових зобов'язань та отримання податкової вигоди у вигляді права на податковий кредит), а отже, що господарські зобов`язання між ними, що виниикли на підставі цього договору, суперечать інтересам держави і суспільства, в касаційному порядку не оспорюється. У зв'язку з цим відповідно до частини 2 ст. 220 КАС України в касаційному порядку ухвалені у справі судові рішення в частині такого висновку не перевіряються.

Згідно з частиною 1 ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Конфіскаційні санкції, встановлені частиною 1 ст. 208 цього Кодексу, є адміністративно-господарськими санкціями, у зв'язку з чим їх застосування може здійснюватися з врахуванням вимог наведеної правової норми.

Встановлена частиною 1 ст. 208 ГК України відповідальність сторони у господарському зобов'язанні, яка діяла з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, у вигляді обов'язку передати в доход держави все належне з неї по зобов'язанню в доход держави, є адміністративно-господарською санкцією, оскільки має всі визначені статтею 238 цього Кодексу ознаки такої санкції. Отже, висновок судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій поза межами строку, встановленого ст. 250 ГК України є правильним.

При цьому, однак, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що відповідно до акту перевірки від 20.07.2009 № 1298/23-08/33832201 ТОВ «Кьютек-Крим»здійснювало розрахунки за договором від 25.01.2008 № 10 частинами, оплата в сумах 2185000,00 грн. та 300000,00 грн. була здійснена 24.09.2008 та 26.09.2008 відповідно. Враховуючи, що ДПІ звернулась до суду з позовом 18.09.2009, то в частині 2485000,00 грн. господарські операції між відповідачами були здійснені в межах річного строку, передбаченого ст. 250 ГК України. Тому, позовні вимоги у частині стягнення в доход держави грошових коштів та вартості робіт, одержаних за господарськими операціями між відповідачами, здійсненими на виконання договору № 10 від 25.01.2008, у сумі 2485000,00 грн. з кожного, враховуючи встановлення судами попередніх інстанцій наміру обох відповідачів вчинити правочин, який завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (ухилення від сплати податків), підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва задовольнити частково, змінити постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.01.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2010, позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кьютек-Крим»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Арма-Строй»в доход держави по 2485000,00 грн. (два мільйони чотириста вісімдесят п'ять тисяч гривен 00 коп.) з кожного.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписМ.І. Костенко підписН.Є. Маринчак