Постанова № 28319813, 24.12.2012, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2012 року Справа № 2а/0370/3818/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сороки Ю.Ю.,

при секретарі судового засідання Шепталовій А.П.,

за участю представника позивача Леонтьєвої І.С.,

представника відповідача Мельника С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньморепродукти" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Волиньморепродукти" (далі - ТОВ "Волиньморепродукти") звернулося з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001052201 та №0001062201 від 13.08.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцької ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Волиньморепродукти" з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.013.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складений акт №2772/22-1/30006698 від 27 липня 2012 року в якому зафіксовано, що ТОВ "Волиньморепродукти" порушено ч.5 ст. 203, ч.1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів з ТОВ "Укртрейдинг", які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, в результаті чого ТОВ "Волиньморепродукти" порушено п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", занижено податок на прибуток на загальну суму 29 978,00 грн., в тому числі: за 3-ій квартал 2010 року в сумі 7 436, 00 грн., за 4-ий квартал 2010 року в сумі 22 542, 00 грн., а також порушено п.3.1 ст.3, п.6.4, п.6.5 ст.6, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму ПДВ 23 982, 00 грн., в тому числі: за вересень 2010 року на суму 5 949,00 грн., за грудень 2011 року на суму 18 033 грн.

На підставі акту перевірки №2772/22-1/30006698 від 27 липня 2012 року відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення №0001052201 від 13 серпня 2012 року, яким ТОВ "Волиньморепродукти" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 37 470, 50 грн., в тому числі: за основним платежем 29 976 грн. та штрафні санкції в розмірі 7 494, 50 грн., а також податкове повідомлення-рішення № 0001062201 від 13 серпня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 29 977, 50 грн., втому числі: за основним платежем 23 982 грн. та штрафні санкції в розмірі 5 995, 50 грн.

Позивач не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями №0001052201 та №0001062201 від 13 серпня 2012 року, оскільки вважає, що господарські операції між ТОВ "Волиньморепродукти" та ТОВ "Укртрейдинг" фактично були здійснені, спричинили реальні зміни майнового стану сторін і були спрямовані на реальне настання правових наслідків..

Вказує, що згідно рахунків-фактур №СФ-0000198 від 15.09.2010 року, №СФ-0000215 від 05.10.2010 року, №СФ-0000225 від 15.10.2010 року ТОВ "Волиньморепродукти" придбало у ТОВ "Укртрейдинг" товар на загальну суму 143 895, 00 грн., у тому числі ПДВ 23 982,51 грн. Товар був придбаний з метою його використання в господарській діяльності, а саме частина продукції була передана для подальшої переробки (копчення), а частина продукції була реалізована оптовим покупцям, що видно з оборотно-сальдових відомостей та карток рахунку 281 за вересень - жовтень 2010 року.

Зазначає, що товариством були надані належні та допустимі докази на підтвердження того, що поставка товару від ТОВ "Укртрейдинг" відбулася і товар використано у господарській діяльності ТОВ "Волиньморепродукти", надані первинні документи відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

З урахуванням наведених обставин, ТОВ "Волиньморепродукти" просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції ДПС Волинської області №0001052201 та №0001062201 від 13.08.2012 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позовній заяві та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав. Подав суду письмові заперечення в яких наголошував на тому, що Луцькою ОДПІ ДПС Волинської області проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Волиньморепродукти" з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.013.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складений акт №2772/22-1/30006698 від 27 липня 2012 року та прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.08.2012 року №0001052201 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 29 976 грн. і застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 7 494, 50 грн., та податкове повідомлення-рішення №0001062201 від 13.08.2012 року про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 23 982 грн. і застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 5 995, 50 грн.

В ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ „Волиьморепродукти" включено до складу валових витрат, витрати не підтверджені належним чином оформленими відповідними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку по взаємовідносинах із ТОВ "Укртрейдинг" на загальну суму 119 913 грн., в тому числі: за 3-ій квартал 2010 року - 29 746 грн., за 4-ій квартал 2010 року - 90167 грн., в частині придбання рибної сировини для виробництва, а також до податкового кредиту в податкових деклараціях з податку на додану вартість віднесено податку на додану вартість з вартості сировини, придбаної у ТОВ "Укртрейдинг" в сумі 23 982 грн., в тому числі: за вересень 2010 року на суму 5 949 грн., за грудень 2010 року на суму 18 033 грн.

Як свідчать матеріали перевірки, ТОВ "Волиньморепродукти" не надано в повному обсязі документів, які б підтверджували факт придбання сировини у ТОВ "Укртрейдинг", а саме: договір поставки сировини, документи щодо поставки риби від постачальника до покупця (товарно-транспортні накладні) та документів, що засвідчують якість, сертифікати відповідності.

Поряд з тим, на запит Луцької ОДПІ, Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва повідомила листом від 23.08.2012 року №8244/7/22-910, що подані ТОВ "Укртрейдинг" до органу податкової служби податкові декларації з податку на додану вартість за вересень та жовтень 2010 року мають статус "Звіт визнано недійсним".

Крім того, перевіркою встановлено відсутність у підприємства ТОВ "Укртрейдинг" необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у ТОВ "Укртрейдинг" адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

За таких підстав Луцькою ОДПІ ДПС Волинської області зроблено висновок про те, що операції із придбання-реалізації товарів у ТОВ "Укртрейдинг" не мали реального товарного характеру, так як не встановлено факту його передачі, транспортування та отримання.

З урахуванням наведеного, представник відповідача вважає, що податкові повідомлення-рішення №0001052201 та №0001062201 від 13.08.2012 року є законними та скасуванню не підлягають.

Дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, з 18 червня 2012 року по 09 липня 2012 року Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією ДПС Волинської області проводилась планова виїзна документальна перевірка ТОВ "Волиньморепродукти" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складений акт №2772/22-1/30006698 від 27 липня 2012 року.

В акті перевірки №2772/22-1/30006698 від 27 липня 2012 року Луцькою ОДПІ ДПС Волинської області зафіксовано, що ТОВ "Волиьморепродукти" включено до складу валових витрат, витрати не підтверджені належним чином оформленими відповідними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку по взаємовідносинах із ТОВ "Укртрейдинг" на загальну суму 119 913 грн., в тому числі: за 3-ій квартал 2010 року - 29 746 грн., за 4-ій квартал 2010 року - 90167 грн., в частині придбання рибної сировини для виробництва, а також до податкового кредиту в податкових деклараціях з податку на додану вартість віднесено податку на додану вартість з вартості сировини, придбаної у ТОВ "Укртрейдинг" в сумі 23 982 грн., в тому числі: за вересень 2010 року на суму 5 949 грн., за грудень 2010 року на суму 18 033 грн.

В ході проведення перевірки ТОВ "Волиньморепродукти" не надано в повному обсязі документів, які б підтверджували факт придбання сировини у ТОВ "Укртрейдинг", а саме: договір поставки сировини, документи щодо поставки риби від постачальника до покупця (товарно-транспортні накладні) та документів, що засвідчують якість, сертифікати відповідності.

Разом з тим, Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києві, на запит Луцької об'єднаної державної податкової інспекції ДПС Волинської області, листом від 23.08.2012 року №8244/7/22-910 повідомила, що подані ТОВ "Укртрейдинг" до органу податкової служби податкові декларації з податку на додану вартість за вересень та жовтень 2010 року мають статус "Звіт визнано недійсним".

Також перевіркою встановлено відсутність у підприємства ТОВ "Укртрейдинг" необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у ТОВ "Укртрейдинг" адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Враховуючи вищевикладене, перевіркою TOB "Волиньморепродукти" не встановлено факту отримання сировини від TOB "Укртрейдинг" по укладеному між TOB "Укртрейдинг" та TOB "Волиньморепродукти" правочину та з посиланням на ч.1 ст.203, 215, 228, 662, 655, 628, 638, 664 Цивільного кодексу України такий правочин визнано нікчемним

Внаслідок чого, Луцькою ОДПІ в акті перевірки №2772/22-1/30006698 від 27 липня 2012 року, зроблено висновок про те, що ТОВ "Волиньморепродукти" порушено ч.5 ст. 203, ч.1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів з ТОВ "Укртрейдинг", які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, в результаті чого ТОВ "Волиньморепродукти" порушено п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", занижено податок на прибуток на загальну суму 29 978,00 грн., в тому числі: за 3-ій квартал 2010 року в сумі 7 436, 00 грн., за 4-ий квартал 2010 року в сумі 22 542, 00 грн., а також порушено п.3.1 ст.3, п.6.4, п.6.5 ст.6, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму ПДВ 23 982, 00 грн., в тому числі: за вересень 2010 року на суму 5 949,00 грн., за грудень 2011 року на суму 18 033 грн.

На підставі акту перевірки №2772/22-1/30006698 від 27 липня 2012 року відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення №0001052201 від 13 серпня 2012 року, яким ТОВ "Волиньморепродукти" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 37 470, 50 грн., в тому числі: за основним платежем 29 976 грн. та штрафні санкції в розмірі 7 494, 50 грн., а також податкове повідомлення-рішення № 0001062201 від 13 серпня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 29 977, 50 грн., втому числі: за основним платежем 23 982 грн. та штрафні санкції в розмірі 5 995, 50 грн.

Не погоджуючись з висновками викладеними в акті перевірки та прийнятими на підставі нього податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ "Волиньморепродукти" подало первинну скаргу до ДПС у Волинській області, а згодом повторну скаргу до ДПС України, за результатом розгляду яких рішенням ДПС у Волинській області № 3767/10/10-206 від 10.09.2012 року та рішенням ДПС України №3364/0/61-12/10-2115 від 09.10.2012 року, податкові повідомлення - рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 13 серпня 2012 року №0001052201 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 37 470, 50 грн. та №0001062201 про визначення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в сумі 29 977, 50 грн. залишено без змін, а скарги товариства - без задоволення.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення №0001052201 та №0001062201 від 13 серпня 2012 року прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений діючим законодавством з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Разом з тим, правові підстави віднесення сум податку на додану вартість регулюються Законом України "Про податок на додану вартість"(чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп.7.2.1 та 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), а факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що згідно рахунків-фактур №СФ-0000198 від 15.09.2010 року, №СФ-0000215 від 05.10.2010 року та №СФ-0000225 від 15.10.2010 року ТОВ "Волиньморепродукти" придбало у ТОВ "Укртрейдинг" товар на загальну суму 143 895,00 грн., у тому числі ПДВ 23 982, 51 грн. Факт придбання товару підтверджується видатковими накладними №РН-0000200 від 16.09.2010 року на суму 35 695,00 грн., №РН-0000218 від 05.10.2010 року на суму 25 000,00 грн., №РН-0000229 від 15.10.2010 року на суму 83 200,00 грн. на придбання сировини для подальшої переробки в товар (скумбрія с/м, горбуша с/м, кілька с/м) та товар (хек с/м) для подальшої реалізації в оптовій та роздрібній мережі, а також податковими накладними №201 від 16.09.2010 року на загальну суму 35 695,00 грн., № 218 від 05.10.2010 року на загальну суму 25 000,00 грн., № 233 від 15.10.2010 року на загальну суму 83 200,00 грн.

В подальшому, ТОВ "Волиньморепродукти" на підставі отриманих від ТОВ "Укртрейдинг" податкових накладних включило витрати з придбання товару в сумі 119 912, 49 грн. до складу валових витрат товариства у декларації з податку на прибуток товариства за 3-ій та 4-ий квартал 2010 року, а суму податку на додану вартість в розмірі 23 982, 51 грн. відображено у складі податкового кредиту у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень - грудень 2010 року.

У відповідності до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в У країні" від 16.07.99 року № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснея господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідальність за організацію бухгалтерського обліку і забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) і уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємства відповідно до законодавства та установчих документів.

Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Таким чином, господарські відносини між підприємствами повинні оформлятися відповідними первинними документами, які підтверджують їх вчинення, що є підставою для відображення їх змісту у бухгалтерському обліку платника.

Однак, як встановлено судом, в ході проведення перевірки взаємовідносин ТОВ "Волиньморепродукти" із ТзОВ "Укртрейдинг", позивачем не надано в повному обсязі документів, які б підтверджували факт придбання продукції, а саме: договір поставки сировини, акти прийому-передачі товару, документи, що підтверджують поставки риби від постачальника до покупця, а саме товарно-транспортні накладні.

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568 передбачено, що договір перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язку та відповідальність сторін щодо їх додержання.

Даними Правилами передбачено, що товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Відповідно до п.11.1, 11,3, 11.4, 11.5, 11.6, 11.7, 11.8, 11.9, 13.1, 14.4 Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу та є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку в виконаної роботи.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом) передається Перевізнику.

Перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно- транспортною накладною (типова форма товарно-транспортної накладної, подорожнього листа вантажного автомобіля затверджена наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України №488/346 від 29.12.1995 року).

Таким чином, товарно-транспортна накладна належить до первинної бухгалтерської документації, наявність якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Однак, ТОВ "Волиньморепродукти" ні під час перевірки, ні в судовому засіданні не надало суду товарно-транспортних накладних на перевезення товарів від ТОВ "Укртрейдинг" до ТОВ "Волиньморепродукти" або інших доказів, що могли б підтвердили факт переміщення (транспортування) товарно-матеріальних цінностей, що в свою чергу свідчить про відсутність факту переміщення товару від ТОВ "Укртрейдинг", на які останнім виписано видаткові та податкові накладні.

Крім того, згідно Журналу видачі доручень за 2010 рік вбачається, що товар у ТОВ "Укртрейдинг" отримував ОСОБА_4 згідно доручення №337 від 16.09.2010 року та №341 від 05.10.2010 року, проте в судовому засіданні представник позивача пояснив, що товар від ТОВ "Укртрейдинг" з міста Києва передавався ТОВ "Волиньморепродукти" до міста Луцька "попутним транспортом", а товар ОСОБА_4 приймав на складах ТОВ "Волиньморепродукти".

Також, судом встановлено, що згідно додатку №4 до акту перевірки №2772/22-1/30006698 від 27 липня 2012 року, в ході проведення перевірки ТОВ "Волиньморепродукти" були надані товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт та інші первинні документи бухгалтерського обліку по господарським операціям позивача з іншими контрагентами, крім ТОВ "Укртрейдинг".

Крім того, за результатами автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів проведеною перевіркою встановлено розбіжність між задекларованими показниками ТОВ "Волиньморепродукти" та ТОВ "Укртрейдинг", а саме сума податку на додану вартість сумі 23 982 грн. включена позивачем до складу податкового кредиту, не була включена до складу податкових зобов'язань ТОВ "Укртрейдинг" у відповідному звітному періоді.

Як встановлено судом, про неможливість проведення господарських операцій між вищевказаними суб'єктами свідчать також і відсутність у ТОВ "Укртрейдинг" трудових ресурсів, які приймали б участь у прийманні продукції від постачальника та відвантаження її покупцю, надання робіт, послуг, відсутні можливості для здійснення такої діяльності, що свідчить про неможливість фактичного отримання від постачальника та відвантаження продукції, на яку ТОВ "Укртрейдинг" були виписані видаткові та податкові накладні.

Надання податковому органу до перевірки всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів тощо.

Таким чином, відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат.

Відповідно до ч.2 ст.161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Правова позиція Верховного Суду України викладена у постанові від 27 березня 2012 року у справі №21-737во10 за позовом ПП "Ангара" до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління ДКУ в м. Києві, за участю прокуратури м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення зводиться до того, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, суд погоджується з висновками Луцької ОДПІ, що господарські операції між ТОВ "Волиньморепродукти" та ТОВ "Укртрейдинг" не носили реального характеру, не спричинили реальних змін майнового стану платника податків, оскільки факти продажу та поставки товару, не підтверджені належними первинними документами бухгалтерського обліку, а тому підприємством перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків, а відтак порушення позивачем п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.3.1 ст.3, п.6.4, п.6.5 ст.6, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду справи.

Проте, суд не погоджується з висновками податкового органу щодо визнання нікчемними господарських операцій між ТОВ "Волиньморепродукти" та ТОВ "Укртрейдинг" з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного суд вважає, що податкові повідомлення-рішення №0001052201 та №0001062201 від 13.08.2012 року Луцькою ОДПІ ДПС Волинської області винесені у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а відтак є законними, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньморепродукти" є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Керуючись частиною 3 статті 160, статями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України "Про податок на додану вартість", суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньморепродукти" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 29 грудня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ю.Ю. Сорока