Ухвала суду № 28317928, 21.12.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2012 р. Справа № 175181/12 /9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Савицької Н.В.

суддів: Довгої О.І., Матковської З.М.

при секретарі : Коцур В.К.

представника апелянта : Дяківа О.М.

представника відповідача: Мартинюка Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтобудсервіс» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.09.2012 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтобудсервіс» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.09.2012 року в позові «Нафтобудсервіс» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням позивач звернувся до Львівського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, у якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати та постановити нову якою позов задовольнити.

В судовому засіданні представник апелянта Дяків О.М. підтримав апеляційну скаргу з підстав в ній зазначених.

Представник відповідача Мартинюк Т.Б. в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив з мотивів її необґрунтованості та просив залишити скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією Тернопільської області Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Нафтобудсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2011 р. за результатами якої складено акт № 2298/22-10/34419540 від 19.06.2012 р.

На підставі вказаного акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення:

-№ 0000422210 від 05.07.2012 року яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання податку на прибуток в розмірі - 2947310 грн.

- № 0000412210 від 05.07.2012 року яким позивачу збільшено суму грошового значення податку на додану вартість в розмірі - 2606625 грн.

-№ 0000181750 від 05.07.2012 року яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб - 424,8 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.44.1, ст. 44, п.п.139.1.9, п.139.1, ст.139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі - 2947310 грн., в тому числі за 3 квартал 2011 року квартал на суму - 1245883 грн. за 4 квартал 2011 року на суму - 1701427 грн.

- п.198.2 п.198.6 ст.198 р. 5 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 2606625 грн., в тому числі по періодах: вересень 2011 р. - 1083376,7 грн., жовтень 2011 р. - 742186,76, грудень 2011 р. - 781062 грн.

- п. 1.2,1.15 статті 1, підпункт 4.2.9 п.4.2. ст. 4, п.7.1. ст. 7, п.п. 8.1.1. п.8.1. ст. 8, п.п.»а» п. 19.2 ст. 19 Закону, п.п. «г» 164.2.17, п.п. 164.2.18 п.164.2 ст. 164, п.164.5 ст. 164 розділу 4, п. 167.1 ст. 167, п.п. 168.1.1. п. 168.1. ст. 168 розділ 4, п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п.п. «а» п. 176.2 ст. 176, п. 177.8 ст. 177 розділ 4 Податкового кодексу України, а саме неутримання та неперерахування податку на доходи фізичних осіб в 2010-2011р., що призвело до неутримання недонараховування податку на доходи фізичних осіб в сумі 424,80 грн.

Відповідач вважає що за господарськими операціями з ТзОВ «Венс Транс Континент Проект» та ТзОВ «Конверс Ком'юніті Трейд» позивач ТзОВ «Нафтобудсервіс» протиправно завищив валові витрати і неправомірно сформував податковий кредит оскільки, фактично ці господарські операції не здійснювались.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові суд першої інстанції прийшов до висновку, що наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності свідчать про відсутність реального здійснення господарських операцій між ТзОВ «Венс Транс Континент Проект», ТзОВ «Конверс Ком'юніті Трейд» та ТзОВ «Нафтобудсервіс».

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів є передчасними не відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи виходячи з наступного.

Суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст. 70, 71, 86 КАС України не витребував у сторін та не дослідив первинні документи на підставі якої була проведена перевірка оскільки, в матеріалах справи наявний лише акт перевірки.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

п. 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулась раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів /послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту сума податку, сплаченого ( нарахованого ) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього ПК України ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього ПК України. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього ПК України.

Як вбачається з матеріалів справи позивач ТзОВ «Нафтобудсервіс» в особі директора Шубка О.О. уклав договори купівлі-продажу товару з контрагентом ТзОВ «Венс Транс Континент Проект» в особі директора Римаренка Р.В. № 1409/11-1 від 05.09.2010 року, № 2009/11-1 від 20.09.2011 р., № 0610/11-1 від 06.10.2011 р.

Крім цього, між ТзОВ «Нафтобудсервіс» в особі директора Шубка О.О. та контрагентом ТзОВ «Конверт Ком'юніті Трейд» в особі директора Оробчука А.І. укладено договір купівлі-продажу № 2811/11-01 від 28.11.2011 року.

Згідно умов даних договорів, постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар в асортименті ( будівельні матеріали ), кількість та за цінами, зазначеними в додатках до даних договорів, разом з усіма його приладдям та документами, що стосується товару і оплатити його на умовах договору, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно оплатити його в порядку та на умовах, передбачених даними договорами.

З матеріалів справи вбачається, що поставка товару між вищезазначеними підприємствами була оформлена податковими накладними. Розрахунок за отриманий товар проводився позивачем у безготівковій формі, що підтверджується відповідними банківськими виписками.

Як встановлено в суді апеляційної інстанції, спірні господарські операції ТзОВ «Нафтобудсервіс» з контрагентами ТзОВ «Венс Транс Континент Проект» та ТзОВ «Конверт Ком'юніті Трейд» відображені в документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, в регістрах фінансового та грошового обігу, в карточках рахунків синтетичного бухгалтерського обліку.

До матеріалів справи долучені копії податкових накладних, видаткових накладних, виписки по рахунках позивача у банках на перерахування контрагентам коштів за цими договорами, що підтверджують фактичну сплату коштів на адресу постачальників.

Крім того, згідно вказаних документів керівником ТзОВ «Нафтобудсервіс» Був Шубко О.О., який на час здійснення спірних господарських операцій мав право підпису фінансових документів.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом ( нікчемний правочин )

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Однак, в судовому порядку вищезазначені договори нікчемними чи недійсними , як це передбачено ст.ст. 204, 235 ЦК України не визнавались а тому, їх на даний час не можна вважати удаваними. Також, ні ТзОВ «Конверс Ком'юніті Трейд» ні ТзОВ «Венс Транс Континент Проект» не визнані фіктивними підприємствами в судовому порядку.

В матеріалах справи наявні докази про те, що на момент здійснення спірних господарських операцій ТзОВ «Нафтобудсервіс» та ТзОВ «Конверс Ком'юніті Трейд», ТзОВ «Венс Транс Континент Проект» були зареєстровані в установленому законом порядку та внесенні до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, зазначені контрагенти зареєстровані платниками ПДВ та мали право видавати податкові накладні.

Тому, колегія суддів не погоджується з висновками планової виїзної перевірки з якими погодився суд першої інстанції щодо відсутності реального характеру фінансово-господарських операцій між вищезазначеними товариствами.

Частиною 4 статті 70 КАС України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 19.06.2012 року не є достатньо обґрунтованими та не підтверджуються зібраними належними та допустимими доказами.

Крім того, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, про те що перевіркою не було встановлено сертифікатів відповідності та посвідчень якості від виробника на придбану позивачем продукцію. Оскільки, ні сертифікати відповідності, ні посвідчення якості в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку не є первинними документами бухгалтерського обліку. Відтак, ці документи не є підставою для включення сум сплачених за господарськими операціями по придбанню товарно-матеріальних цінностей до розрахунку податку на прибуток чи податкового кредиту з ПДВ. Наявність ( чи відсутність ) зазначених документів може свідчити про якість придбаних товарно-матеріальних цінностей, але не може свідчити про законність ( чи незаконність ) відображення сум в бухгалтерському чи податковому обліку.

Податкові інспектори посилаються в акті перевірки на відсутність товарно-транспортних накладних, які б підтверджували фактичне виконання поставок товару позивачу.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» підтверджуючим документом на вантаж є товарно-транспортна накладна або інший документ.

Однак, відповідно до вимог Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2009 р. № 207 наявність товарно-транспортної накладної є обов'язковою тільки для особи, що здійснює перевезення на договірних умовах тобто, надає послуги з перевезення вантажів.

Тому, відсутність товарно-транспортної накладної не може вважатись доказом відсутності реального характеру господарських операцій.

Отже, з висновками суду першої інстанції про відсутність у ТзОВ «Нафтобудсервіс» необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів ( робіт, послуг ) колегія суддів не погоджується оскільки, згідно положень ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку ( стану ) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку що постанову суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову якою позов задовольнити частково, визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000422210, №0000412210, від 05.07.2012 року. В решті постанову суду слід залишити без змін.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в частині вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 0000181750 від 05.07.2012 р. Оскільки, відповідач правомірно встановив неутримання та неперерахування позивачем податку на доходи фізичних осіб з отриманих доходів ( грошова компенсація за молоко ) в 2010-2011 р. як додаткове матеріальне благо, внаслідок чого товариством не утримано податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 424,80 грн. чим порушено - п. 1.2,1.15 статті 1, підпункт 4.2.9 п.4.2. ст. 4, п.7.1. ст. 7, п.п. 8.1.1. п.8.1. ст. 8, п.п. «а» п. 19.2 ст. 19 Закону, п.п. «г» 164.2.17, п.п. 164.2.18 п.164.2 ст. 164, п.164.5 ст. 164 розділу 4, п. 167.1 ст. 167, п.п. 168.1.1. п. 168.1. ст. 168 розділ 4, п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п.п. «а» п. 176.2 ст. 176, п. 177.8 ст. 177 розділ 4 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно ст.202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що із-за порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, постанова суду підлягає скасуванню відповідно до вимог ст. 202 КАС України з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтобудсервіс» задовольнити.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.09.2012 року у справі № 2а-1970/3223/12 скасувати та прийняти нову якою позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000422210; №0000412210; від 05.07.2012 року.

В решті вимог відмовити.

Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтобудсервіс» суму в розмірі 03 ( три ) тисячі 264 грн. понесених витрат по сплаті судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий: Н.В. Савицька

Судді: О.І. Довга

З.М. Матковська