Ухвала суду № 28315759, 11.12.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2012 р.Справа № 2а-1670/5816/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представника позивача Одарюка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Приватна телекомпанія "Візит" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.09.2012р. по справі № 2а-1670/5816/12

за позовом Приватного підприємства "Приватна телекомпанія "Візит"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Приватна телекомпанія "Візит" (далі по тексту позивач) звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі по тексту відповідач), в якому просить:

- скасувати податкові повідомлення - рішення від 17.04.2012р. № 0002861503/0/397, від 24.07.2012 року № 000554/1503/0/1055, яким визначено податкові зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб в сумі 19887,27, із них 15909, 80 грн. основного платежу та 3977, 47 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.09.2012р. в задоволенні зазначеного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.09.2012р. скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції ст.ст. 56, 77, 78, 79 Податкового кодексу України, ст.ст. 2, 9, 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство "Приватна телекомпанія "Візит" (код 13932372) є орендарем земельної ділянки комунальної власності на підставі укладеного із Кременчуцькою міською радою договору оренди земельної ділянки від 09 квітня 2004 року № 010454800136.

Позивачем подано до Кременчуцької ОДПІ податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2010 рік, в якій самостійно нараховано орендну плату згідно з договором оренди земельної ділянки за 2010 рік в розмірі 27 273,90 грн.

З 15 березня 2012 року по 21 березня 2012 року відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності Приватного підприємства "Приватна телекомпанія "Візит", поданої за 2010 рік, з питань правильності нарахування орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

За результатами зазначеної перевірки податковим органом складено акт № 426/15-227/13932372 від 28 березня 2012 року, в якому відображено виявлені порушення вимог статті 21 Закону України "Про оренду землі", внаслідок чого занижено суму орендної плати за землю за червень-грудень 2010 року на 15 909,80 грн.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 17 квітня 2012 року № 0002861503/397, яким позивачу визначено зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки держаної та комунальної власності на суму 19 320,06 грн., в тому числі за основним платежем - 15909,80 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 3410,26 грн.

Не погодившись з вищевказаним рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги ДПС У Полтавській області збільшено податкове повідомлення-рішення Кременчуцькою ОДПІ від 17 квітня 2012 року № 0002861503/397 у частині штрафної санкції на суму 567,21 грн. та зобов'язання Кременчуцьку ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення на збільшену суму.

На виконання вимог вказаного рішення Кременчуцької ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 24 липня 2012 року № 0005541503/0/1055, яким позивачу збільшену штрафну санкцію на суму 567,21 грн.

За результатами розгляду повторної скарги ДПРУ України прийнято рішення про залишення податкових повідомлень-рішень без змін, а скаргу без задоволення.

Позивач, не погоджуючись із висновком відповідача про порушення ним умов договорів оренди землі, вважаючи податкові повідомлення-рішення безпідставними та упередженими, звернувся до суду з вимогою про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскарженні податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 17 квітня 2012 року № 0002861503/397 та від 24 липня 2012 року № 0005541503/0/1055 прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства "Приватна телекомпанія "Візит" не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.1 ст. 75 Податкового кодексу України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщені органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Згідно із п.п. 75.1.2 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводяться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальної невиїзної вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно із ст.76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що 13 березня 2012 року Кременчуцької ОДПІ винесено наказ № 176 про проведення позапланової невиїзної перевірки ПП "ПТК "Візит".

13 березня 2012 року на адресу позивача було направлено повідомлення № 1306/10/15 про проведення документальної позапланової перевірки щодо достовірності даних, що містяться у податковій декларації з плати за землю за 2009 - 2011 роки.

Підпунктом 86.1 статті 86 Податкового кодексу України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт № 426/15-227/13932372 від 28 березня 2012 року, вказаний акт був направлений на адресу позивача поштою.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів не приймає до уваги твердження позивача щодо порушення відповідачем вимог статей 78, 79 та 86 Податкового кодексу України під час проведення перевірки, складання акту перевірки та його направлення на адресу ПП "ПТК "Візит".

Законом України "Про внесення змін в Закон України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" від 25 березня 2005 року N 2505 пункт 8 частини 1 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" викладено в новій редакції: "8) плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності)".

Тобто, до переліку загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) віднесено орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Таким чином, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності вважається податковим зобов'язанням з 01 січня 2005 року та справляється в порядку, визначеному Законом України "Про плату за землю" та Законом України "Про оренду землі".

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про плату за землю" визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається незалежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про плату за землю" об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, згідно статті 13 Закону України "Про плату за землю" - договір оренди такої земельної ділянки.

З матеріалів справи вбачається, що 09 квітня 2004 року між Кременчуцькою міською радою (як орендодавцем) та "ПТК "Візит" (як орендарем) укладено договір оренди земельної ділянки площею 36806 кв.м., яка знаходиться в 3-му планувальному районі в м. Кременчуці. Відповідно до умов даного договору орендна плата вноситься у грошовій формі в розмірі 1,5 % від грошової оцінки землі щорічно.

Нормативна грошова оцінка складає в 2004 році 811 404, 00 грн.

10 грудня 2007 року між Кременчуцькою міською радою та позивачем укладено додаткову угоду до вказаного договору оренди землі, згідно якої в оренду передається також земельна ділянка площею 114 кв.м., грошова оцінка складає в 2007 році 5134,56 грн. з 29 серпня 2007 року по 01 січня 2008 року орендна плата складає 26,25 грн.

Таким чином, загальна сума нарахованої орендної плати за вказані земельні ділянки за 2010 рік склала - 27 273,90 грн.

Також, з матеріалів справи вбачається, що змін та додаткових угод до вказаного договору з приводу розміру орендної плати суб'єктами цих правовідносин не приймалось.

На час дії зазначеного договору оренди діяла нова редакція частини 4 статті 21 Закону України "Про оренду землі", відповідно до внесених змін Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України": "Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю". Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині".

Таким чином, мінімальний розмір орендної плати для позивача мав складати не менше трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

Зокрема, статтею 7 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, визначається у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону (до яких орендована позивачем земельна ділянка не відноситься).

Всупереч вищевказаним нормам, у договорі оренди землі від 09 квітня 2004 року застосовувалися менші розміри орендної плати, ніж передбачені чинним законодавством.

У зв'язку з тим, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності належить до загальнодержавних податків і зборів, порядок нарахування та сплати яких регламентовано положеннями спеціального Закону, позицію позивача стосовно того, що зміна умов договору оренди земельної ділянки щодо розміру орендної плати може здійснюватися лише за взаємною згодою сторін, суд вважає необґрунтованою, оскільки не можуть застосовуватися положення договору оренди земельної ділянки, які суперечать спеціальному Закону.

При цьому колегія суддів зазначає, що податкова політика держави головним чином реалізується через систему оподаткування, яка відповідно до пункту 1 частини 2 статті 92 Конституції України встановлюється виключно законами України.

У рішенні від 16 грудня 2010 року № 5-рп/2010 "У справі за конституційним зверненням Акціонерного товариства "Страхова компанія "Аванте" щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 1 Закону України "Про систему оподаткування", статті 15 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" Конституційний Суд України встановив, що конституційний правовий порядок у сфері оподаткування ґрунтується на положеннях частини першої статті 67, пункту 1 частини другої статті 92 Конституції України, згідно з якими кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори, що встановлюються виключно законами України, у порядку і розмірах, передбачених ними.

Отже, умови договору оренди землі від 09 квітня 2004 року, укладеного позивачем з Кременчуцькою міською радою, щодо розміру орендної плати (як податкового зобов'язання), який нижчий, ніж передбачений законодавством, є такими, що порушують публічний порядок у сфері оподаткування.

Зміни, внесені підпунктом 4 пункту 8 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року N 10/-VI (щодо мінімального розміру орендної плати - не менше 3% грошової оцінки), діяли протягом періоду часу з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року, оскільки були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008.

Однак, Законом України від 03 червня 2008 року N 309-VІ частина четверта статті 21 Закону України "Про оренду землі" знову викладена в новій редакції, яка передбачала аналогічний мінімальний розмір орендної плати для позивача - трикратний розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю". Даний Закон набрав чинності з моменту опублікування (04 червня 2008 року) та застосовується з дня втрати чинності відповідними положеннями розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року N 107-VІ (з 22 травня 2008 року).

Таким чином, протягом періоду з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року, діяли норми податкового законодавства щодо визначення мінімального розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної форми власності - не менше 3% грошової оцінки землі.

Зважаючи на викладене, колегія суддів зазначає, що доводи позивача про відсутність у нього обов'язку по сплаті донарахованого податкового зобов'язання відповідачем за 2010 рік щодо орендної плати за користування земельною ділянкою є необґрунтованими.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої, що відповідач приймаючи податкові повідомлення - рішення від 17.04.2012р. № 0002861503/0/397, від 24.07.2012 року № 000554/1503/0/1055 діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Приватна телекомпанія "Візит" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.09.2012р. по справі № 2а-1670/5816/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.

Повний текст ухвали виготовлений 17.12.2012 р.