Ухвала суду № 28315728, 11.12.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2012 р.Справа № 2031/2а-337/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Печенізької районної державної адміністрації Харківської області на постанову Печенізького районного суду Харківської області від 07.05.2012р. по справі № 2031/2а-337/12

за позовом Управління праці та соціального захисту населення Печенізької районної державної адміністрації Харківської області

до Відділу державної виконавчої служби Печенізького районного відділу юстиції

про скасування рішення про накладення штрафу,

ВСТАНОВИЛА:

Управління праці та соціального захисту населення Печенізької районної державної адміністрації Харківської області звернулось до Печенізького районного суду Харківської області з позовом до Відділу державної виконавчої служби Печенізького районного відділу юстиції, в якому просить скасувати постанову від 29.03.2012 р. про накладання штрафу у розмірі 680 грн. по виконавчому провадженню № 31715831.

Постановою Печенізького районного суду Харківської області від 07.05.2012 року зазначений позов залишено без задоволення.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права, позивач просить скасувати постанову Печенізького районного суду Харківської області від 07.05.2012 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції ст. 48 Бюджетного кодексу України.

Враховуючи неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, повідомлених належним чином і про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що постановаю заступника начальника ВДВС Печенізького районного відділу юстиції Маренич І.Ф. від 27.03.2012 р. було накладено штраф на Управління праці та соціального захисту населення Печенізької районної державної адміністрації Харківської області у розмірі 680,00 грн. та винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 1360,00 грн. по виконавчому провадженню № 31715831 за не виконання рішень Печенізького районного суду Харківської області про зобов'язання позивача перерахувати та виплатити щорічну разову допомогу відповідно до ст. 12, 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та допомогу на оздоровлення згідно ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що постанова державного виконавця про накладання штрафу грунтується на вимогах Закону України "Про виконавче провадження" та прийнята з урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття такого рішення, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України "Про виконавчу службу", з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надоно.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги Управління праці та соціального захисту населення Печенізької районної державної адміністрації Харківської області не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Слід відмітити, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку урегульовано нормами Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

За приписами ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Стаття 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначає обов'язок державного виконавця вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі-виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Як, вбачається з постанови про накладення штрафу, виконавчий лист №3031/2-а-83/2011 виданий 13.03.2012 року Печенізьким районним судом Харківської області зобов'язує позивача провести перерахунок та виплати недоплаченої щомісячної допомоги на оздоровлення.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вищевказані заходи, спрямовані на виконання рішення суду, не можуть бути визнані судом не належними, виходячи з наступного.

Згідно частин 1, 2 статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

Так, за змістом ч. 1 ст. 89 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частиною 1 статті 255 КАС України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Колегія суддів зазначає, що рішення Печенізького районного суду Харківської області набрало законної сили, підлягає обов'язковому виконанню на всій території України безвідносно до суб'єктивного ставлення конкретного суб'єкта права до такого судового акту, що означає виникнення з дати набрання судовим актом законної сили у зобов'язаної особи обов'язку вчинити організаційні, правові та інші заходи, спрямовані на організацію виконання судового рішення.

Щодо посилання позивача на те, що ним частково виконане рішення суду, на підставі якого відкрито виконавче провадження, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснено перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення, але виплата нарахованих сум буде проведена при нарахуванні відповідного фінансування з державного бюджету України.

При цьому слід зазначити, що виконавчим листом Печенізького районного суду Харківської області було зобов'язано позивача здійснити не лише перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення, а й провести виплату ОСОБА_2 недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіттям з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Практика Європейського суду з прав людини (рішення Європейського суду з прав людини - від 07.11.05 р. справа "Качко проти України", від 29.06.2004 року справа "Жовнір проти України", від 29.06.2004 року справа "Півень проти України") свідчить про те, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

У своєму рішенні по справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом має розцінюватись як складова частина "судового розгляду". Суд зазначив, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів на виправдання неспроможності виконати судове рішення про виплату боргу.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що позивачем не виконане рішення суду в частині проведення виплат ОСОБА_2 недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення.

Отже, колегія суддів підтверджує висновок суду першої інстанції про те, що постанова державного виконавця про накладення на Управління праці та соціального захисту населення Печенізької районної державної адміністрації Харківської області штрафу в розмірі 680,00 грн. за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцям строк рішення Печенізького районного суду Харківської області винесена правомірно, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України "Про виконавче провадження".

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Печенізької районної державної адміністрації Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Печенізького районного суду Харківської області від 07.05.2012р. по справі № 2031/2а-337/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.