Ухвала суду № 28315635, 29.11.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2012 р.Справа № 2а-7587/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представників відповідача Купіна С.П., Лутай О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської обласної митниці на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2012р. по справі № 2а-7587/12/2070

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод"

до Харківської обласної митниці

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Приватне акціонерне товариство "Харківський коксовий завод" (далі по тексту позивач) звернулось до суду з позовом до Харківської обласної митниці (далі по тексту відповідач), в якому просить суд визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення Харківської обласної митниці від 15.06.2012 р. № 52 на суму 75735,69 грн. та № 53 на сумі 772504,06 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2012р. зазначений адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Харківської обласної митниці від 15.06.2012 року № 52 на суму 75735,69 грн. та № 53 на суму 772504,06 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2012р. скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції ст.ст. 41, 61, 62, 69 Митного кодексу України, ч. 3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що представниками митного органу було проведено невиїзну документальну перевірку факту порушення позивачем вимог чинного законодавства у галузі переробки давальницької сировини та повноти визначення і декларування продуктів переробки за період з 02.04.2011 р. по 31.12.2011р.

За результатами зазначеної перевірки 25.05.2012р. було складено акт №0022/12/807000000/0024481702, яким встановлено порушення позивачем законодавства України у галузі митної справи, а саме - вимог статей 234 -236 Митного кодексу України у частині повноти визначення продуктів переробки та їх декларування, при використанні їх на митній території України, пункту 5.6 Порядку застосування митних режимів переробки на митній території України та переробки за межами митної території України, затвердженого Наказом Державної митної служби України від 13.09.2003 р. №609 (у редакції Наказу Державної митної служби України від 06.08.2009 р. №727), що призвело до заниження податкових зобов'язань на загальну суму 565.493,17 грн., у т.ч. мита -50.490,46 грн. та податку на додану вартість - 515.002,71 грн.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем 15.06.2012 р. було прийнято податкові повідомлення-рішення: №52, яким визначено позивачу суму податкових зобов'язань за платежем: «мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності» у розмірі 75735,69 грн. (50.490,46 грн. - за основним платежем та 25.245,23 грн. - штрафних (фінансових) санкцій) та №53, яким визначено позивачу суму податкових зобов'язань за платежем: «податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності» у розмірі 772504,06 грн. (515.002,71 грн. - за основним платежем та 257.501,35 грн. - штрафних (фінансових) санкцій), які і є предметом оскарження у даній справі.

Позивач не погодився з прийнятими рішеннями та звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскарженні податкові повідомлення - рішення від 15.06.2012р. № 52 та № 53 прийняті відповідачем не на підставі, та не у спосіб, що передбачені законами України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" підлягають задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань стало неправильне, на думку контролюючого органу, визначення позивачем отриманого у процесі переробки давальницької сировини (вугілля) очищеного коксового газу як відходів такої переробки, у той час як митним органом вказується, що такий продукт переробки є супутнім, оскільки придатний для подальшого використання у власній господарській діяльності підприємства. Зважаючи на викладене відповідач дійшов висновків, що очищений коксовий газ як супутня продукція, отримана у процесі переробки давальницької сировини, є власністю нерезидента, а відтак - має бути відповідним чином задекларована на митній території України у режимі «ІМ» зі сплатою усіх належних митних платежів.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України, митний орган може здійснювати контроль митної вартості товарів, у тому числі відповідно до статей 60 та 69 Митного кодексу України, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів.

Згідно з підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, митні органи є контролюючими органами щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони.

Положеннями пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

З правового аналізу викладених нормативних приписів вбачається, що митні органи наділені законодавцем як правом контролю за справлянням суб'єктами підприємницької діяльності податків зборів та інших обов'язкових платежів при ввезенні (пересиланні) ними товарів і предметів на митну територію України, так і правом здійснювати донарахування таких податків, зборів та платежів у випадку їх заниження відповідними суб'єктами.

Статтею 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, та підтверджено представниками відповідача у судовому засіданні, розмір нарахованих податкових зобов'язань було визначено позивачу на підставі митної вартості товару, обчисленої відповідно даних висновку комісійної судової товарознавчої експертизи Харківського науково-дослідного інституту ім. засл. проф. М.С.Бакаріуса від 19.09.2011 р. №8069 ( а.с. 29-36).

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що на вирішення зазначеної експертизи було поставлено лише питання, щодо вартості 1000 м3 очищеного коксового газу за період 2008 -2011 років.

У названому висновку зазначено, що оцінка газу коксового очищеного залежить від багатьох чинників, які є індивідуальними для кожного окремо взятого коксохімічного виробництва, як то: технологічні потужності підприємства, обсяги виробництва продукції, економічні елементи виробничої собівартості: вартість сировини, енергетичні витрати, витрати на ремонти і утримання основних засобів, заробітна плата, амортизація основних засобів та ін.

Зокрема, з матеріалів вказаної експертизи вбачається, що проводився аналіз вартості очищеного коксового газу підприємств ВАТ «Запорожкокс», ВАТ «Запорізький Металургійний комбінат «Запоріжсталь», ПАТ «Запорізький завод Зварювальних флюсів та скловиробників», ПАТ «Алчевськкокс», ПАТ «Алчевский металургійний комбінат», та діапазон вартості по реалізації споживачу саме очищеного коксового газу у 2011 році становив від 300,00 грн. до 395,00 грн.

Відповідно до висновку Міністерства промислової політики України від 19.09.2011 р. №1641, при діючій на ПАТ «Харківський коксовий завод» технологічній системі, коксовий газ не може бути кваліфікований як очищений у зв'язку з тим, що він не відповідає технічним умовам ТУ У 322-00190443-101-99 (з відповідними змінами №1, №2, №3, №4) «Газ коксовий очищений», оскільки згідно з технологічною схемою підприємства позивача, прямий коксовий газ позбавляється тільки від кам'яновугільної смоли та аміаку, та не очищується від бензольних вуглеводнів та сірки, а відтак - не може кваліфікуватись як очищений.

Крім того, відповідно до листа Українського державного науково-дослідного вуглехімічного інституту від 03.07.2012 р. №08/2-1117, яким здійснено порівняння технологічних схем очистки коксового газу підприємствами ПАТ «Алчевськкокс»та ПАТ «Харківський коксовий завод», встановлено, що на першому підприємстві проходять такі етапи очистки: очистка від смоли у відділенні первинного охолодження з отриманням продукції «смола кам'яновугільна», очистка аміаку з отриманням продукції «сульфат амонію», очистка від бензольних вуглеводнів з отриманням продукції «сирий бензол» та очистка від сірководню з отриманням продукції «сіркова кислота», у той час як на підприємстві позивача проходить лише перший з названих методів очистки коксового газу.

З висновків Харківської торгово-промислової палати від 15.11.2011 р. (а.с. -80) вбачається, що фактична вартість неочищеного коксового газу у 2011 році (9 місяців) складала від 10,00 до 53,95 грн. за 1 тис. м3, тобто варість коксового газу очищеного та коксового газу неочищеного суттєво відрізняється та відповідачем, а ні до суду першої інстанції, а ні до суду апеляційної інстанції не надано доказів що вартість коксового газу неочищеного на підприємствах, аналогічних підприємству позивача, у 2011 році в сумі - 300,00 грн. за 1 тис. м3, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставне та необґрунтоване визначення митним органом митної вартості товару як коксового газу очищеного.

При цьому, колегія суддів вважає, що суд не може підміняти собою відповідний компетентний державний орган, рішення якого оскаржуються, приймаючи замість рішення яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваних рішень.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської обласної митниці залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2012р. по справі № 2а-7587/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.

Повний текст ухвали виготовлений 04.12.2012 р.