Ухвала суду № 28315718, 29.11.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2012 р.Справа № 2а-6325/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.,

представника позивача Крутько Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство комплексної безпеки - охоронна фірма Бріг" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2012р. по справі № 2а-6325/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство комплексної безпеки - охоронна фірма Бріг"

до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агенство комплексної безпеки - охоронна фірма Бріг" (далі по тексту позивач) звернулось до суду з позовом до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі по тексту відповідач), в якому просить скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000182330 від 08.02.2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2012р. в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2012р. скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Закону України "Про податок на додану вартість".

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в січні 2012 року фахівцями ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова проведено документальну невиїзну позапланову перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Промспец Консалтинг" (код ЄДРПОУ 37091549), ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" (код ЄДРПОУ 36987611) та ТОВ "Бізнес-консалтинг плюс" (код ЄДРПОУ 37093546) за період з 01.03.2011р. по 30.09.2011р.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 112/23-30/33118966 від 26.01.2012р. (а.с. 19-39), згідно висновків якого встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого відбулось заниження ПДВ всього у сумі 139028,0 грн., в тому числі: за березень 2011 року -27307,0 грн., червень 2011 року -72062,0 грн., липень 2011 року -15000,0 грн., серпень 2011 року -7300,0 грн., вересень 2011 року -17359,0 грн.

На підставі розгляду вказаного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення № 0000182330 від 08.02.2012р. (а.с. 40), згідно якого позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 158857,50 грн. (в тому числі за основним платежем -139028,0 грн. та за штрафними санкціями 19830,5 грн.).

Позивач не погодився з вказаним рішенням та звернувся з адміністративним позовом до Харківського окружного адміністративного суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач приймаючи оскаржене податкове повідомлення - рішення № 0000182330 від 08.02.2012 року діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство комплексної безпеки - охоронна фірма Бріг" не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. «а» ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Таким чином, податкова накладна є документом, який є підставою для нарахування податкового кредиту.

Між тим, колегія суддів зазначає, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит.

Вказані факти підлягають обов'язковому доведенню в судовому процесі при розгляді судом спору стосовно правильності формування платником податку податкового кредиту.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, позивачем було сформовано податковий кредит за спірний період на підставі господарських операцій з ТОВ «Промспец Консалтинг», ТОВ «Промбуд-Монтажінвест», ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс».

Так, відповідно до матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» укладено договір про надання послуг № 2 від 01.06.2011р., згідно якого ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» зобов'язувався надавати послуги з сервісу системи водопроводу та каналізації (а.с. 52-53); договір про надання послуг б/н від 10.06.2011р. (а.с. 63-64), згідно якого ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» зобов'язувався надавати послуги з сервісу системи опалення; договір про надання послуг № 3 від 01.09.2011р. на аналогічні послуги щодо водопроводу та каналізації (а.с. 70-72).

Крім того, між позивачем та ТОВ «Промспец Консалтинг» укладено наступні правочини: договір про надання послуг № 4 від 01.03.2011р. (а.с. 77-78), згідно якого ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» зобов'язувався надати послуги з перевірки відповідності документації, наданої позивачем (замовником); договір про надання послуг №6 від 01.06.2011р. (а.с. 82-83) про надання послуг з благоустрою території з використанням власних матеріалів; договір про надання послуг № 7 від 01.06.2011р. (а.с. 88-89), згідно якого ТОВ «Промспец Консалтинг» зобов'язувався надавати послуги з прибирання офісної будівлі з використанням власних матеріалів, в тому числі щоденні послуги з прибирання санвузлів, дезінфекції туалетів; договір про надання послуг № 9 від 15.06.2011р. (а.с. 94-96), за яким ТОВ «Промспец Консалтинг» зобов'язувався надавати послуги з прибирання території з використанням власних матеріалів, в тому числі догляд за газонами, декоративна стрижка чагарника, прибирання та дезінфекція вольєрів для собак.

Також, між позивачем та ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс»укладено договір №4 від 01.08.2011р. (а.с. 101-102), згідно якого ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс» за дорученням позивача (замовник) зобов'язувався надавати юридичні послуги та консультації в обсязі та умовах, передбачених договором, втому числі усні та письмові консультації з правових питань, що виникатимуть у позивача протягом дії договору. Так само 01.09.2011р. між тими самими сторонами укладався договір № 5 від 01.09.2011р. (а.с. 106-107), предметом якого також є надання усних та письмових консультацій з правових питань, які виникатимуть у позивача протягом його дії, аналіз внутрішньої документації позивача, тощо. 15.03.2011р. між тими самими сторонами укладено договір № 1 від 15.03.2011р., предметом якого також є надання ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс» позивачу як замовнику усних та письмових консультацій з правових питань, які виникатимуть у позивача протягом його дії, аналіз внутрішньої документації позивача, тощо.

Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 70 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції, з наданих суду документів неможливо в повному обсязі встановити елементи ланцюга господарських операцій, взаємодій позивача з його контрагентами та подальшого декларування ПДВ, на підставі виданих вказаними контрагентами податкових накладних.

З наданих документів неможливо встановити послідовний причинно-наслідковий зв'язок отримання та оплати товару, відображення податкових накладних у відповідних реєстрах отриманих податкових накладних. Позивачем як до суду першої інстанції так і до суду апеляційної інстанції не надано доказів щодо визначення обсяги наданих послуг та конкретну форму їх надання. Акти виконаних робіт, надані до суду, фактично не вказують на це, оскільки в них перелічено положення договорів щодо їх предмету без зазначення конкретних послуг, що були надані.

Враховуючи відсутність підтвердження належними первинними документами факту отримання позивачем та використання в межах своєї господарської діяльності послуг по правочинам з ТОВ «Промспец Консалтинг», ТОВ «Промбуд-Монтажінвест», ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс», колегія суддів погоджується з висновками податкового органу щодо безпідставного формування на підставі таких господарських операцій податкового кредиту.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України..

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на фактичні обставини справи колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, підтверджені матеріалами справи та зібраними доказами, яким суд першої інстанції дав об'єктивну оцінку.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство комплексної безпеки - охоронна фірма Бріг" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2012р. по справі № 2а-6325/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.

Повний текст ухвали виготовлений 04.12.2012 р.