Постанова № 28313739, 28.11.2012, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2012 року Справа № 2а/0370/3883/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Кравчик В.В.,

за участю представника позивача Кравчука М.В.,

представника відповідача Онуфрійчука Ю.В.,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»до другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»(далі -ПАТ «ОТП Банк») звернулося в суд із позовом до другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування постанов ДВС.

Заявою про уточнення позовних вимог від 28 листопада 2012 року ПАТ «ОТП Банк»просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця другого відділу ДВС Луцького МУЮ Іщенко Г. С. від 25.06.2012 року в частині накладення арешту на нерухоме майно, а саме: виставково-сервісний центр технічних засобів /А-3/, що знаходиться по АДРЕСА_1; визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця другого відділу ДВС Луцького МУЮ Онуфрійчука Ю. В. від 08.02.2012 року в частині накладення арешту на нерухоме майно, а саме: виставково-сервісний центр технічних засобів /А-3/, що знаходиться по АДРЕСА_1; визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця другого відділу ДВС Луцького МУЮ Крутій В. В. від 15.06.2011 року в частині накладення арешту на нерухоме майно, а саме: виставково-сервісний центр технічних засобів /А-3/, що знаходиться по АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між АКБ «Райффайзенбанк Україна»(правонаступником якого є ПАТ «ОТП БАНК») та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № СМ-СМЕ А03/058/2008 від 22.05.2008 року відповідно до якого ОСОБА_6 отримав кредит на загальну суму 330 000 швейцарських франків. З метою забезпечення виконання зобов'язань по вищезазначеному кредитному договору з ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки РМ-СМЕ А03/058/2008. Відповідно до умов договору предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: виставково-сервісний центр технічних засобів /А-3/, що знаходиться по АДРЕСА_1.

20.11.2012 року ОСОБА_3 звернулась до ПАТ «ОТП Банк»з пропозицією укласти договір реструктуризації боргу на умовах визначених сторонами, що потребує укладення додаткового договору до договору іпотеки та кредитного договору.

Із листа вх.. №А00-02/1296 від 20.11.2012 року, який був надісланий ОСОБА_3 і нею поданий в банк позивачу стало відомо, що на вищезазначене майно, що перебуває в іпотеці ПАТ «ОТП Банк», Державною Виконавчою службою накладено арешт.

Зазначає, що укладення додаткових договорів до договору іпотеки РМ-SME А03/058/2008 від 22 травня 2008 року є неможливим на даний момент без виключення даного майна з-під вищевказаних арештів, що значно порушує права та законні інтереси ОСОБА_3 та ПАТ «ОТП Банк»так як унеможливлює факт здійснення реструктуризаційних заходів, тому просить визнати протиправними та скасувати вищевказані постанови ВДВС Луцького МУЮ в частині накладення арешту на нерухоме майно, а саме: виставково-сервісний центр технічних засобів /А-3/, що знаходиться по АДРЕСА_1.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позові. Від стягнення з відповідача сплаченого судового збору відмовився. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача позов визнав частково. Вказав, що на виконанні у ВДВС є зведене виконавче провадження по ОСОБА_3 тому при відкритті виконавчого провадження накладається арешт на все майно боржника.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 щодо позову заперечила. Вказала, що також нею брались кошти в іншому банку «Укрсиббанку»і там також укладений договір іпотеки предметом якого є квартира. Просить відмовити в позові.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів.

Частина 2 статті 17 КАС України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частини 1 статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Як встановив суд, позивач в даній справі не є учасником виконавчого провадження або особою, яка залучалася до проведення виконавчих дій по якому оскаржується постанова державної виконавчої служби. Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду від 13.12.2010 року №3 (з внесеними змінами від 21.05.2012 року) «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби»роз'яснює, що спори за зверненням інших осіб (окрім учасників виконавчого провадження та осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій) на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби при виконанні зазначених судових рішень належать до юрисдикції адміністративних судів.

Отже, даний спір підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Судом встановлено, що між АКБ «Райффайзенбанк Україна»(правонаступником якого є ПАТ «ОТП БАНК») та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № СМ-СМЕ А03/058/2008 від 22.05.2008 року. Відповідно до умов кредитного договору ОСОБА_6 отримав кредит на загальну суму 330 000 швейцарських франків. З метою забезпечення виконання зобов'язань по вищезазначеному кредитному договору з ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки РМ-СМЕ А03/058/2008. Відповідно до умов договору предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: виставково-сервісний центр технічних засобів /А-3/, що знаходиться по АДРЕСА_1.

20.11.2012 року ОСОБА_3 звернулась до ПАТ «ОТП Банк»з пропозицією укласти договір реструктуризації боргу на умовах визначених сторонами, що потребує укладення додаткового договору до договору іпотеки та кредитного договору та вказала, що державними виконавцями ВДВС накладено заборону на іпотечне майно.

З листа другого відділу ДВС Луцького МУЮ від 04.10.2012 року № 29426 надісланого ОСОБА_3 вбачається, що на виконанні у другому відділі ДВС Луцького МУЮ перебуває зведене виконавче провадження № 30579924 про стягнення з ОСОБА_3 на користь держави та юридичних осіб боргу на загальну суму 4 567 580, 63 грн. Станом на 04.10.2012 року борг по виконавчим документам не погашений. А тому державними виконавцями було накладено арешт на майно боржника для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №38136797 від 05.10.2012 року вбачається, що на підставі:

- постанови головного державного виконавця Другого ВДВС Луцького МУЮ Крутій В. В. від 15.06.2011 року арештовано нерухоме майно, яке належить ОСОБА_3 (Запис № 5);

- постанови старшого державного виконавця Другого ВДВС Луцького МУЮ Онуфрійчука Ю. В. від 08.02.2012 року арештовано нерухоме майно, яке належить ОСОБА_3 (Запис № 8);

- постанови державного виконавця Другого ВДВС Луцького МУЮ Іщенка Г. С. від 25.06.2012 року арештовано нерухоме майно, яке належить ОСОБА_3 (Запис № 9).

Предметом даного спору є постанови державних виконавців другого відділу ДВС Луцького МУЮ Іщенка Г. С. від 25.06.2012 року, Онуфрійчука Ю. В. від 08.02.2012 року, Крутій В. В. від 15.06.2011 року в частині накладення арештів на нерухоме майно, а саме: виставково-сервісний центр технічних засобів /А-3/, що знаходиться по АДРЕСА_1.

Суд, проаналізувавши матеріали справи, вивчивши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, приходить до висновку, що оскаржувані постанови в частині накладення арештів на вищезгадане нерухоме майно (виставково-сервісний центр технічних засобів /А-3/) є протиправними та підлягають скасуванню з врахуванням наступного.

Судом встановлено, що 22 травня 2008 року між АКБ «Райффайзенбанк Україна»(правонаступником якого є ПАТ «ОТП БАНК») та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № СМ-СМЕ А03/058/2008.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку»іпотека -це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У відповідності до частини 1 статті 5 Закону України «Про іпотеку»предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов:

нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація;

нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення;

нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Так, з метою забезпечення виконання зобов'язань по вищезгаданому кредитному договору 22 травня 2008 року ПАТ «ОТП Банк»(іпотекодержатель) та ОСОБА_3 (іпотекодавець) укладено іпотечний договір предметом якого відповідно до пункту 3 цього договору являється нерухоме майно: виставково-сервісний центр технічних засобів /А-3/, що знаходиться по АДРЕСА_1, тобто як встановлено судом, саме в частині накладення арешту якої позивач просить скасувати оскаржувану постанову.

Згідно із статтею 3 Закону України «Про іпотеку»іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Частиною 1 статті 7 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про іпотеку»іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Статтею 4 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.

З дослідженого судом Витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон на відчуження об'єктів нерухомого майна №38136797 вбачається, що реєстратором: Волинська філія державного підприємства «Інформаційний центр»вищеназване нерухоме майно внесено до Реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Відповідно до частини 8 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження»примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Згідно з нормами статті 33 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Отже, з вищевикладеного випливає, що позивач має переважне право на задоволення вимог з переданого в іпотеку нерухомого майна (виставково-сервісний центр технічних засобів /А-3/) перед іпотекодержателями незареєстрованих іпотек та іпотекодержателями іпотек, які зареєстровані пізніше, оскільки позивачем як іпотекодержателем раніше (22.05.2008 року) була зареєстрована іпотека, а оскаржувані постанови, якими накладено арешт на нерухоме майно винесені державними виконавцями 15.06.2011 року, 08.02.2012 року, 25.06.2012 року та на підставі яких 10.10.2011 року, 01.03.2012 року, 26.06.2012 року відповідно дані заборони внесено в Реєстр заборон відчуження.

Також з дослідженого Витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон на відчуження об'єктів нерухомого майна №38136797 вбачається, що такі заборони вносились і раніше, а саме 09.04.2008 року внесена заборона на нерухоме майно приватним нотаріусом ОСОБА_8 на підставі договору іпотеки № 1956 від 09.04.2008 року (запис 1), 22.05.2008 року внесена заборона на нерухоме майно ЗАТ «ОТП Банк»на підставі договору іпотеки № 2780 від 22.05.2008 року (запис 2), 04.07.2008 року внесена заборона на нерухоме майно «Укрсиббанком»на підставі договору іпотеки № 3548 від 04.07.2008 року (запис 3), 28.09.2011 року внесений арешт нерухомого майна другим відділом ДВС Луцького МУЮ на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження № 27083158 від 15.06.2011 року (запис 4).

Суд встановив, що ОСОБА_3 звернулась до ПАТ «ОТП Банк»з пропозицією укласти договір реструктуризації боргу, що потребує укладення додаткового договору до договору іпотеки та кредитного договору у відповідності до Закону України «Про іпотеку», проте це не являється можливим, так як оскаржуваними постановами на нерухоме майно (в яке входить виставково-сервісний центр технічних засобів /А-3/) ОСОБА_3 накладено арешт та заборонено відчуження.

Зважаючи на вищевикладене, оскаржувані постанови державних виконавців від 15.06.2011 року від 08.02.2012 року від 25.06.2012 року в частині накладення арешту на виставково-сервісний центр технічних засобів /А-3/, що знаходиться по АДРЕСА_1 є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки порушуються права позивача як іпотекодержателя нерухомого майна (виставково-сервісний центр технічних засобів /А-3/), який має переважне право на задоволення вимог із іпотечного майна.

Статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

Згідно із частинами першою та другою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Натомість відповідач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження правомірності своїх дій щодо накладення арешту на нерухоме майно (виставково-сервісний центр технічних засобів /А-3/), яке перебувало під іпотекою.

Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених статтею 162 КАС України, де передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд приймає постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень. Зважаючи на це, адміністративний позов слід задовольнити шляхом визнання протиправними та скасування постанов державних виконавців від 15.06.2011 року від 08.02.2012 року, від 25.06.2012 року в частині накладення арешту на виставково-сервісний центр технічних засобів /А-3/, що знаходиться по АДРЕСА_1, власником якого є ОСОБА_3

Так, частинами 1, 2 статті 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Оскільки представник позивача в судовому засіданні не наполягав на стягненні судових витрат при задоволенні позову, тому судовий збір з відповідача не стягується.

Керуючись статтями 2, 11, 17, 71, 158, 160, 162, 163, 181, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі статтей 54, 60 Закону України «Про виконавче провадження», статей 1, 3, 4, 5, 7, 18 Закону України «Про іпотеку», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 15.06.2011 року, яка винесена державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Крутій В. В. в частині накладення арешту на виставково-сервісний центр технічних засобів /А-3/, що знаходиться по АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 08.02.2012 року, яка винесена державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Онуфрійчуком Ю. В. в частині накладення арешту на виставково-сервісний центр технічних засобів /А-3/, що знаходиться по АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 25.06.2012 року, яка винесена державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Іщенко Г. С. в частині накладення арешту на виставково-сервісний центр технічних засобів /А-3/, що знаходиться по АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде виготовлена в повному обсязі 02 грудня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий С.Ф. Костюкевич