Постанова № 28313719, 26.12.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 грудня 2012 року № 2а-11381/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний виставковий центр», доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби,про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0002712230 від 29.05.2012,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальності «Міжнародний виставковий центр»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0002712230 від 29.05.2012.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам, оскільки реальність господарських операцій з контрагентом (ПП «Альфа-Тех») підтверджується первинними документами, а також висновками акту перевірки та довідки, складених за результатами перевірки ПП «Альфа-Тех». Недійсність правочину не встановлена в судовому порядку, що є підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно та з врахування всіх обставин.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням наведеного суд, заслухавши у судовому засіданні представника позивача, з'ясувавши, що немає потреби заслухати свідків та експерта, ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали суд, -

ВСТАНОВИВ:

З 28.04.2012 по 04.05.2012 Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби (надалі -відповідач) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний виставковий центр»(далі -позивач) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Альфа-Тех»за липень, грудень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт №379/23-02/20076465 від 10.05.2012 (далі -акт перевірки), згідно висновків якого встановлено:

1. Згідно ст.203, ст.215, ст.216, ст.228, ст.236 Цивільного кодексу України, правочини здійснені між позивачем та ПП «Альфа-Тех»за липень, грудень 2011 є нікчемними та, як наслідок, недійсними з моменту їх вчинення;

2. Порушення пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України позивачем по взаємовідносинах з ПП «Альфа-Тех»завищено суму податкового кредиту з ПДВ на суму -1102123 грн., в тому числі за липень 2011 року на 808939,01 грн. та за грудень 2011 року на суму 293183,98 грн., в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1102123 грн.

На підставі акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення №0002712230 від 29.05.2012 про донарахування основного зобов'язання позивачу з податку на додану вартість в розмірі 1102123,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 275531,00 грн.

За змістом акту перевірки підставою для висновку податкового органу про наявність порушень була встановлена розбіжність між сумою податкового зобов'язання ПП «Альфа-Тех»та сумою податкового кредиту позивача.

Вищевикладене, на думку відповідача, свідчить, що правочини між позивачем та ПП «Альфа-Тех»укладені без мети настання реальних наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок та є нікчемними.

Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 №742/11/13-11 вказав, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом, придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Беручи до уваги, що необхідною умовою для віднесення позивачем сум податку з придбаних товарів (робіт, послуг) до податкового кредиту та до складу валових витрат є факт придбання таких товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в межах його власної господарської діяльності, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів (робіт, послуг), тому в межах даного спору підлягає встановленню факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ПП «Альфа-Тех», підтвердження сум витрат на придбання товарів (робіт, послуг) належним чином оформленими первинними документами та обставини використання придбаного товару (робіт, послуг) у власній господарській діяльності позивача.

Судом встановлено, що між позивачем та ПП «Альфа-Тех»укладено договір купівлі-продажу устаткування №076/11 від 06.07.2011, згідно якого ПП «Альфа-Тех»зобов'язалось продати, а позивач купити технологічне устаткування для виробництва меблів, що було в експлуатації та відновлене, перелічене у специфікації (додаток№1).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 договору вантажоодержувачем устаткування є ПАТ «Енран». Устаткування поставляється в строки, узгоджені з покупцем, на умовах FCA («Франко перевозчик») склад продавця (Інкотермс 2010).

Згідно із специфікацією та видатковими накладними від 11.07.2011 №№РН-0000360, РН-0000361, РН-0000362, РН-0000363, РН-0000364, РН-0000365, РН-0000366, РН-0000367, РН-0000368 позивач придбав устаткування на суму 4853635,28 грн., в т.ч. ПДВ-808939,22 грн.

На суму проданого устаткування ПП «Альфа-Тех»виписані податкові накладні позивачу від 11.07.2011 №43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51.

Позивачем суми ПДВ за вищенаведеними накладними були задекларовані у декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року та віднесені до складу податкового кредиту у липні 2011 року.

Будь-яких інших доказів на підтвердження факту виконання у повному обсязі сторонами зобов'язань за наведеним договором, як то акти приймання-передачі устаткування, товарно-транспортні накладні або докази на підтвердження транспортних витрат на його перевезення вантажоодержувачем ПАТ «Енран»чи позивачем, документи складського обліку або будь-які інші докази на підтвердження наявності місця для його зберігання чи використання, платіжні доручення, банківські виписки тощо щодо перерахування коштів за придбане устаткування суду не надано, про причини неможливості їх подання не повідомлено.

На підставі договору про виконання робіт №0911 від 01.09.2011 ПП «Альфа-Тех»зобов'язалось за завданням позивача виконати роботи по формуванню комплектів фурнітури для виробництва меблів, розкрою заготовок для пакування, переробці коркових виробів та інше.

Згідно акту приймання виконаних робіт №1 від 22.12.2011 позивач на суму 225450,00 грн., в тому числі ПДВ -37575,00 грн. прийняв виконані ПП «Альфа-Тех»роботи з шліфування, фарбування, лакування виробів з коркових матеріалів, які були попередньо отримані від позивача.

На суму виконаних робіт ПП «Альфа-Тех»виписана податкова накладна позивачу від 22.12.2011 №51, на підставі якої задекларовано податок на додану вартість у грудні 2011 року та сформовано податковий кредит у грудні 2011 року.

Будь-яких інших доказів на підтвердження факту виконання у повному обсязі сторонами зобов'язань за договором, як то платіжні доручення, банківські виписки тощо на підтвердження перерахування коштів за придбані роботи; товарно-транспортні накладні або докази на підтвердження транспортних витрат на перевезення матеріалів, що оброблялись; документи складського обліку або будь-які інші докази на підтвердження наявності місця для їх подальшого зберігання чи використання суду не надано, про причини неможливості їх подання не повідомлено.

Також між позивачем та ПП «Альфа-Тех»укладено договір купівлі-продажу устаткування №0111 від 01.11.2011, згідно якого ПП «Альфа-Тех»зобов'язалось продати, а позивач купити технологічне устаткування для виробництва меблів, що було в експлуатації та відновлене та складське устаткування, перелічене у специфікації.

Відповідно до п. 3.1 договору устаткування поставляється в строки, узгоджені з покупцем, на умовах FCA («Франко перевозчик») склад продавця (Інкотермс 2010).

Згідно із специфікаціями та видатковими накладними від 16.12.2011 №№РН-000620, РН-000621, РН-000622, від 19.12.2011 №№РН-000623, РН-000624 позивач придбав устаткування на суму 1533653,87 грн., в т.ч. ПДВ -255608,98 грн.

На суму проданого устаткування ПП «Альфа-Тех»виписані податкові накладні позивачу від 16.12.2011 №№31, 32, 33 та від 19.12.2011 №№38, 39.

Суми ПДВ за вищенаведеними накладними були задекларовані позивачем у декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року та віднесені до складу податкового кредиту.

Будь-яких інших доказів на підтвердження факту виконання у повному обсязі сторонами зобов'язань за наведеним договором, як то акти приймання-передачі устаткування, товарно-транспортні накладні або докази на підтвердження транспортних витрат на його перевезення, документи складського обліку або будь-які інші докази на підтвердження наявності місця для його зберігання чи використання, платіжні доручення, банківські виписки тощо щодо перерахування коштів за придбане устаткування суду не надано, про причини неможливості їх подання не повідомлено.

В розрізі викладених обставин, суд вважає за необхідне відзначити, що для здійснення господарських операцій з купівлі-продажу устаткування для виготовлення меблів необхідна наявність фізичної, технологічної та технічної можливості у сторін правочину до вчинення дій, що становлять її зміст, наприклад в даному випадку, транспортування габаритного устаткування та наявність приміщення для його зберігання чи використання.

Проте, позивач окрім договорів, видаткових та податкових накладних інших доказів суду не надав. Факт транспортування коркових виробів спочатку від позивача до контрагента-виробника, а потім від контрагента до позивача за операцією з виконанння ПП «Альфа-Тех»робіт також не підтверджується матеріалами справи, зокрема і не вбачається місця збереження знов таки габаритних виробів (площа матеріалів на обробку у технічному завданні).

Таким чином, з огляду на викладене, надані суду докази дають підстави для висновку, що вчинені позивачем господарські операції з контрагентом є сумнівними та не мають фактичного (реального) підґрунтя.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит -це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість є факт придбання товарів із метою їх використання у господарській діяльності, а також наявність у платника податку належним чином оформленої податкової накладної.

А отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№996 від 16.07.1999 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього Закону регламентовано, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ПП «Альфа-Тех»носять реальний характер.

Водночас позивач в позовній заяві та в ході розгляду посилався, як на підставу для задоволення позову, на акт податкового органу №156/22-20/35894741 від 17.04.2011 про результати перевірки його контрагента - ПП «Альфа-Тех»по взаємовідносинам з ТОВ «Асторія Груп»за липень 2011 року та довідку №175/22-40/35894741 від 18.04.2012 про результати перевірки ПП «Альфа-Тех»з позивачем за грудень 2011 року, висновки в яких встановлені на підставі обставин та первинних документів за цією же господарською операцією.

Суд, дослідивши акт №156/22-20/35894741 від 17.04.2011 і довідку №175/22-40/35894741 від 18.04.2012 звертає увагу на те, що факт складання за результатами перевірки податковим органом акту чи довідки відносно ПП «Альфа-Тех»жодним чином не може свідчити про належність ведення податкового обліку чи правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість позивачем, оскільки предметом перевірки є ведення фінансового, бухгалтерського та податкового обліку саме ПП «Альфа-Тех», внаслідок чого ці докази є неналежними, не стосуються предмету доказування та не можуть бути прийняті судом до уваги.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Підсумовуючи усе вищевикладене, врахувавши зміст ч. 3 ст. 2 КАС України, а також перевіривши відповідність оскаржуваного рішення усім її вимогам, суд дійшов висновку про доведеність відповідачем правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний виставковий центр»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0002712230 від 29.05.2012, - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов